03 червня 2021 року місто Київ.
Справа № 756/916/20
Апеляційне провадження № 22-ц/824/9135/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Желепи О.В.,
суддів: Мазурик О.Ф., Кравець В.А.
секретар судового засідання Міщенко Н.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року (ухвалене в складі судді Белоконної І.В., інформація щодо дати складання повного тексту ухвали відсутня)
у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника Подільського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваля Віталія Васильовича, заінтересована особа: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», -
В січні 2020 року скаржник звернувся до суду в порядку цивільного судочинства зі скаргою на дії начальника Подільського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваля Віталія Васильовича, в якій просить зобов'язати суб'єкта, дії якого оскаржуються, вжити заходів щодо відкриття виконавчого провадження на виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва № 756/916/20 від 07.07.2020.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що 11 серпня 2020 року Оболонським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 756/916/20 про стягнення з АТ «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 61 379,37 грн.
Вказаний виконавчий лист було подано на примусове виконання до Подільського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та постановою від 14.09.2020 було відкрито провадження.
Однак за результатами пошуку виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчого провадження скаржнику стало відомо, що виконавче провадження завершено.
Скаржник вважає, що державний виконавець не вчинив всі необхідні дії для виконання рішення суду, оскільки рішення суду не виконано в повному обсязі і протиправно завершив виконавче провадження.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року у задоволенні скарги - відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 , 06 травня 2020 року звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить судскасувати оскаржувану ухвалу, та постановити нову якою задовольнити скаргу у повному обсязі.
В апеляційній скарзі посилається на те, що оскаржуване рішення постановлено з неправильним застосуваням норм матеріального права, грунтується на необ'єктивному і неповному дослідженні судом доказів і фактичних обставин справи та на висновках суду, які не відповідають обставинам справи.
В обгрунтування апеляційної скарги посилається, на те, що матеріали справи не дають підстав дійти до висновку що АТ "ПУМБ" сплатило присуджені кошти на користь скаржника і рішення у справі 756/916/20 від 07 липня 2020 року є виконаним належним чином. Суд першої інстанції на вище викладене уваги не звернув та не врахував , що скаржник не отримав грошових коштів за рішенням суду. Таким чином з урахуванням обставин та результатів вчинених виконавчих дій, в порядку п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець закінчив виконавче провадження без законних підстава, оскільки рішення суду у справі 756/916/20 від 07 липня 2020 року не було виконано у повному обсязі, а переконливих доказів протилежного з боку АТ "ПУМБ" не надано. Вказує, що заінтересованою особою АТ «Перший український міжнародний банк», при подачі заперечення (відзиву) на позов, не надано документу (квитанції, тощо), на підтвердження направлення відзиву на позовну заяву на адресу скаржника, що унеможливило його, як позивача направити в строк, встановлений законодавством, відповідь на відзив та відповідно надати свою оцінку наданим документам. Оскільки до відзиву з боку АТ'ПУМБ" не надано доказів його надіслання іншим учасникам справи, то суд першої інстанції не мав правових підстав для прийняття такого відзиву до розгляду, та повинен був залишити його без розгляду.
Звертає увагу, що розпорядником рахунку І BAN НОМЕР_1 є АТ'ПУМБ", яке має можливість здійснювати будь-які операції по рахунку і відповідно може відображати та змінювати інформацію по указаному рахунку в односторонньому порядку без отримання згоди клієнта. Натомість державний виконавець, як і в подальшому суд першої інстанції при розгляді скарги на означене уваги не звернули, що призвело до порушення конституційних прав стягувача, оскільки не було достеменно встановлено реальність виконання судового рішення.
28 травня 2021 року відповідно до відмітки суду представник АТ «Перший український міжнародний банк» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач з доводами апеляційної скарги не погоджується, оскільки суд першої інстанції дослідив надані докази і дійшов правильного висновку, що державний виконавець закінчив виконавче провадження на законних підставах, оскільки рішення суду було виконано у повному обсязі. З урахуванням вищевказаного, просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 13.04.2021 року - без змін. Крім того просить суд розгляд справи здійснювати без участі представника АТ «ПУМБ»
В судове засідання, призначене на 01 червня 2021 року учасники справи не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, а тому колегія ухвалила розглянути справу за відсутності скаржника , представника боржника та виконавця, дії якого оскаржуються.
Відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України, права, свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно з ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанціх вважав встановленими такі обставини.
11 серпня 2020 року Оболонським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 756/916/20 про стягнення з АТ «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 61 379,37 грн.
На виконання вказаного виконавчого листа 14.09.2020 Подільським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 62915228.
Як вбачається з меморіального ордеру № 18610_39 від 02.09.2020 АТ «Перший український міжнародний банк» на виконання рішення суду сплатив на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 61 379,37 грн, що підтверджує виконання виконавчого листа № 756/916/20 від 11.08.2020.
На підставі вказаного Подільським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) завершено виконавче провадження № 62915228.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець діяв в межах своїх повноважень та у відповідності з Законом, а викладені скаржником обґрунтування не знайшли свого підтвердження в суді, та спростовані матеріалами справи.
З урахуванням обставин та результатів вчинених виконавчих дій, в порядку п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець закінчив виконавче провадження на законних підставах, так як державному виконавцю були надані належні докази, які свідчили про виконання рішення суду.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, колегія суддів приходить до висновку, що вищенваведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними, а висновки суду відповідають цим обставинам та вимогам Закону.
Доводи апеляційної скарги в частині не вірного застосування норм парва, наявності підстав для задоволення поданої скарги та визнання неправомірними дій державного виконавця, колегія суддів не приймає з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2020 Оболонським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення, згідно з яким позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» задоволено: визнано дії акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" щодо нарахування і списання процентів за користування грошима та плати за супутні послуги банку, в тому числі за послуги страхування незаконними; зобов'язано банк припинити нараховувати і списувати проценти за користування грошовими коштами та плати за будь-які послуги банку, в тому числі за послуги страхування за картковим рахунком; стягнуто з банку неправомірно списані кошти в розмірі 50 760,64 грн. та відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 10 618,73 грн., а всього 61 379,37 грн. Рішення суду набрало законної сили 07.08.2020.
Після набрання рішенням законної сили відповідач виконав його 02.09.2020, шляхом переказу коштів у сумі 61379,37 грн. на рахунок ОСОБА_1 , що підтверджується меморіальним ордером № 18610 39 від 02.09.2020 та випискою з рахунку. (а.с. 139)
Твердження скаржника, що він не отримував від банку вказаних грошових коштів, не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується наведеними вище доказами. Скаржнику на рахунок кошти на виконання рішення суду були дійсно перераховані в сумі 61379,37 грн, оскільки за їх рахунок останній здійснював платежі на власну корить (переказ коштів на картку, оплата попереднього договору купівлі-продажу, поповнення мобільного телефону, плата за телекомунікаційні послуги тощо), що підтверджується випискою з рахунку.
Суд вірно виходив з того, що виконавцю були надані належні докази виконання рішення суду та перерахування коштів на рахунок стягувача.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для закінчення виконавчого провадження є фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідач (боржник) надав ВДВС докази фактичного повного виконання судового рішення від 07.07.2020, і ВДВС, пересвідчившись у виконанні рішення у повному обсязі, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», закінчив виконавче провадження.
Якщо в подальшому між банком та скаржником виник спір, щодо користування грошовими коштами на певному грошовому рахунку, і відповідно скаржник вважає, що він використовував власні кошти, а не ті що були перераховані в порядку виконання рішення суду , то такий спір має вирішуватись в позовному провадженні. При цьому , суд вірно виходив з того, що незаконність дій державного виконання під час виконання рішення суду не знайшла свого підтвердження в суді, а тому в задоволенні скарги слід відмовити.
Посилання на те, що скаржнику не були направлені докази, долучені до відзиву на законність рішення суду не впливають, оскільки до апеляційної скарги не долучені докази на спростування, наданих суду першої інстанції доказів, перерахування коштів на виконання рішення суду на рахунок стягувача. Таке перерахування коштів є належним виконанням рішення суду. Посилання в скарзі на те, що на підтвердження виконання рішення суду, не були надані первинні бухгалтерські документи не відповідають дійсності, оскільки меморіальний ордер, який був наданий суду є таким первинним бухгалтерським документом і він був належним чином завірений.
Відповідно до меморіального ордеру на а.с. 159 від 02 вересня 2020 року на рахунок ОСОБА_1 , перераховано 61379, 37 грн., призначення платежу на виконання рішення суду.
Посилання в скарзі на те, що з жовтня 2020 року до 12 квітня 2021 року з рахунку скаржника були незаконно списані кошти в сумі 50 600 грн. не має правового значення, оскільки ці події відбувались вже після виконання рішення суду.
В разі, якщо з вини банку вказані кошти після їх перерахування не були видані власнику рахунку, або незаконно списані останній має право на звернення до суду за захистом своїх прав до особи, яка ці права порушила, але виконавець не може нести відповідальність за такі дії.
Інші доводи апеляції висновків суду не спростовують та є фактично повторенням доводів скарги, яким суд у своїй ухвалі надав належну правову оцінку.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційним судом встановлено, що ухвалу постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судом першої інстанції. Судові витрати у виді судового збору за подачу апеляційної скарги покладено на особу, яка оскаржила судове рішення. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у апеляційному суді.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року залишитибез змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.
Постанова складена 03 червня 2021 року .
Головуючий: О.В. Желепа
Судді: В.А. Кравець
О.Ф. Мазурик