справа № 752/25832/18
провадження № 22-ц/824/7332/2021
02 червня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Кирилюк Г. М.,
суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
при секретарі Гайворонському В. М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Всеукраїнської громадської організації «Фінансова грамота України» в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання дій нечесною підприємницькою діяльністю та визнання правочину недійсним, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТСТАНДАРТ» - адвоката Ліщишина Ігоря Віталійовича на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 серпня 2020 року в складі судді Колдіної О. О.,
встановив:
07.12.2018 ОСОБА_1 , Всеукраїнська громадська організація «Фінансова грамота України» в інтересах ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом до Акціонерного товариства «ОТП Банк» ( далі - АТ "ОТП "Банк") про визнання дій нечесною підприємницькою діяльністю та визнання правочину недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04 квітня 2006 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ML-009/225/2006, предметом якого є надання кредиту в сумі 155 152 Євро для придбання житлового будинку у АДРЕСА_1 , тобто споживчий кредит.
Відповідачем при укладенні договору не було виконано умови законодавства про захист прав споживачів, оскільки ОСОБА_1 , як споживач, не має можливості використання валюти на території України. Остання отримала продукцію неналежної якості, а саме іноземної валюти, яка за своїми властивостями не може бути використана для задоволення споживчих потреб споживача.
Використання отриманого від банку кредиту в іноземній валюті для вчинення валютообмінної операції для обміну цієї іноземної валюти на українську гривню буде розцінюватися як порушення цільового використання отриманого "кредиту", оскільки буде використана не для придбання продукції, обумовленої договором, а для інших цілей (валютообмінної операції).
Надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України, у відповідності до законодавства про захист прав споживачів, забороняється.
Відповідач оспорюваним кредитним договором поставив позичальника, як споживача своїх послуг з надання кредиту, який не має спеціальних знань з питань банківського, кредитного та фінансового законодавства, у безвихідне і протиправне становище.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів" ( в редакції станом на дату укладення кредитного договору), нечесна підприємницька практика забороняється.
Відповідно до ч.2 ст.4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
У Статуті Всеукраїнської громадської організації "Фінансова грамота України" зазначено, що основною метою діяльності організації є захист прав споживачів. Згідно з п 2.3.7 Статуту організація представляє і захищає свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів та усіх споживачів у державних та громадських організаціях та судах.
Всеукраїнська громадська організація "Фінансова грамота України" зареєстрована як юридична особа 20.09.2012.
ОСОБА_1 є членом організації Всеукраїнська громадська організація "Фінансова грамота України", основною метою діяльності якої є захист прав споживачів.
Всеукраїнській громадській організації "Фінансова грамота України" стало відомо про порушення прав споживачів після ознайомлення з умовами кредитного договору №ML-009/225/2006 від 04.04.2006, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна».
З огляду на викладене та керуючись законодавством про захист прав споживачів, позивачі просили суд: визнати дії відповідача нечесною підприємницькою практикою; визнати кредитний договір № ML-009/225/2006 від 04.04.2006 між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є АТ «ОТП Банк», недійсним з моменту його укладення. Звільнити ОСОБА_1 , а також Всеукраїнську громадську організацію "Фінансова грамота України", яка діє в інтересах споживача, від сплати судового збору.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 , Всеукраїнської громадської організації «Фінансова грамота України» в інтересах ОСОБА_1 до АТ «ОТП Банк» про захист прав споживача, визнання правочину недійсним, в частині позовних вимог ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 серпня 2020 року позов Всеукраїнської громадської організації «Фінансова грамота України» в інтересах ОСОБА_1 до АТ «ОТП Банк» про визнання правочину недійсним задоволено частково.
Визнано недійсним кредитний договір № ML-009/225/2006 від 04.04.2006, укладений між ОСОБА_1 та АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», з моменту його укладення. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТСТАНДАРТ» - адвокат Ліщишин І. В. просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Свої доводи мотивує тим, що відповідно до договору про відступлення права вимоги від 27 травня 2011 року, АТ «ОТП Банк», як правонаступник ЗАТ «ОТП Банк», відступило право вимоги за кредитним договором № ML-009/225/2006 від 04.04.2006 ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 лютого 2013 року (з урахуванням рішення Апеляційного суду м. Києва від 08 грудня 2014 року) у справі №2-2948/12, з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" стягнуто суму заборгованості за кредитним договором № ML-009/225/2006 від 04.04.2006 в розмірі 163 119,47 Євро, що еквівалентно 1 655 061,36 грн за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості та пеню за прострочення в розмірі 1 655 061 грн, всього 3 310 122,36 грн.
Згідно з договором факторингу від 03.02.2020, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс».
В подальшому, ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТСТАНДАРТ» на підставі договору факторингу від 03.02.2020.
Отже, станом на дату подання апеляційної скарги, ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТСТАНДАРТ» є кредитором за кредитним договором №ML-009/225/2006 від 04.04.2006.
Ухвалюючи рішення про визнання вказаного кредитного договору недійсним, суд першої інстанції не залучив до участі в справі ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТСТАНДАРТ», до якого перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором, чим порушив його права.
Вважає висновки суду першої про допущені порушення при укладенні кредитного договору Закону України «Про захист прав споживачів» помилковими. Кредитний договір був підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. На момент укладення договору ОСОБА_1 не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору, а банк надав всю необхідну інформацію про умови надання послуг споживчого кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника.
Крім того, АКБ «Райффайзенбанк Україна» мало ліцензію на здійснення валютних операцій, обмежень щодо надання споживчого кредиту у валюті на час укладення оспорюваного договору не було та ОСОБА_1 отримала всю необхідну інформацію про умови кредитування, що підтверджується її підписом у договорі. Кредитні кошти були отримані ОСОБА_1 у повному обсязі та були успішно використані на купівлю нерухомості, яка була передана в іпотеку в день укладення кредитного договору. Відповідно до змісту договору іпотеки ОСОБА_1 придбала предмет іпотеки 04 квітня 2006 року у ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу.
Таким чином , ОСОБА_1 успішно використала отримані кредитні кошти , придбала нерухомість за договорами купівлі-продажу та набула право власності на предмет іпотеки у день укладення кредитного договору, що виключає можливість порушення її прав як споживача та наявність будь-яких практичних складнощів у виконанні умов кредитного договору чи використанні кредитних коштів в іноземній валюті.
У відзиві на апеляційну скаргу, представник Всеукраїнської громадської організації «Фінансова грамота України» - Стрельніков М. В. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Посилається на ті обставини, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, судом вірно встановлені факти і обставини по справі.
З огляду на те, що предметом позовних вимог є захист прав споживача ОСОБА_1 при укладенні банком кредитного договору, саме ПАТ "ОТП Банк" являється порушником її прав, дані правовідносини не допускають правонаступництва.
Посилаючись на вказану обставину та положення п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України, просив закрити провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТСТАНДАРТ» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 серпня 2020 року.
В судовому засіданні представник ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТСТАНДАРТ» - адвокат Ліщишин І. В. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Додатково зазначив, що Всеукраїнська громадська організація «Фінансова грамота України» не є належним позивачем, оскільки право громадської організації споживачів звертатися до суду з позовом в інтересах конкретного споживача законом не передбачено. За таких обставин наявні правові підстави для скасування судового рішення та закриття провадження у справі.
Представник Всеукраїнської громадської організації «Фінансова грамота України» - Стрельніков М. В. просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги , а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Також підтримав подане ним 15.04.2021 клопотання про закриття провадження за апеляційною скаргою.
Просив врахувати постанову Верховного Суду від 15 березня 2018 року в справі №752/18046/14-ц за позовом ОСОБА_4 до ПАТ "ОТП Банк" про визнання недійсними окремих положень кредитного договору №ML-004/482/2007, укладеного між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", за яким ОСОБА_4 отримала кредит на споживчі цілі. В цій справі касаційний суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано визнали несправедливими п. 4.1.1 частини №2 кредитного договору щодо сплати позичальником пені у розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами за кожний день прострочки; п. 4.1.3 частини №2 кредитного договору щодо додаткової сплати позичальником на користь банку штрафу у розмірі 0,02% від суми прострочених понад 30 календарних днів боргових зобов'язань, але не менше 50 грн, з посиланням на те, що вони встановлюють вимогу зі сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов'язань за договором та правильно застосували до спірних правовідносин ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів". З огляду на те, що позов про визнання недійсними вказаних пунктів кредитного договору ОСОБА_4 подала після спливу позовної давності, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 5 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року було скасовано, в задоволенні позову про визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору відмовлено.
Також вважає преюдиційним заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2020 року в справі №752/10207/19, яким позовні вимоги ОСОБА_4 до ПАТ "ОТП Банк", треті особи: ОСОБА_5 , ТОВ "ОТП Факторинг Україна", Всеукраїнська громадська організація "Фінансова грамота України" про визнання кредитного договору недійсним задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення кредитний договір № ML-004/482/2007, укладений 24.12.2007 між ОСОБА_4 та ЗАТ "ОТП Банк" , правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк".
ОСОБА_1 , в інтересах якої було подано Всеукраїнською громадською організацією «Фінансова грамота України», в судове засідання не з'явилась, про день час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, просила розглядати справу без її участі з огляду на ту обставину, що її позовні вимоги в даній справі були залишені без розгляду. З огляду на те, що вона не є позивачем в даній справі, також просила вважати неподаним її відзив на апеляційну скаргу.
Представник АТ "ОТП Банк " в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.
Переглянувши справу за наявними та додатково поданими доказами, заслухавши пояснення учасників справи, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 04 квітня 2006 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ML-009/225/2006, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 155152 Євро на споживчі цілі - купівлю нерухомого майна.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову Всеукраїнської громадської організації "Фінансова грамота України " в інтересах ОСОБА_1 до АТ "ОТП Банк" про визнання недійсним вказаного кредитного договору, суд першої інстанції виходив з того, що при його укладенні банком було застосовано нечесну підприємницьку діяльність. ОСОБА_1 , як споживач послуг банку, отримала кредит в іноземній валюті, який не можливо було використати без здійснення її продажу та купівлі національної валюти, яка є єдиним засобом платежу, право на такі кредитні кошти остання могла отримати лише після придбання товару.
Відмовляючи у задоволенні позову про визнання дій відповідача нечесною підприємницькою практикою, суд першої інстанції виходив з того, що такий спосіб захисту не передбачений Законом України "Про захист прав споживачів" та не призведе до поновлення прав позивача.
Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Судом встановлено, що відповідно до договору про відступлення права вимоги від 27 травня 2011 року, АТ «ОТП Банк», як правонаступник ЗАТ «ОТП Банк», відступило право вимоги за кредитним договором № ML-009/225/2006 від 04.04.2006 ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 лютого 2013 року (з урахуванням рішення Апеляційного суду м. Києва від 08 грудня 2014 року) у справі №2-2948/12, з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" стягнуто суму заборгованості за кредитним договором № ML-009/225/2006 від 04.04.2006 в розмірі 163 119,47 Євро, що еквівалентно 1 655 061,36 грн за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості та пеню за прострочення в розмірі 1 655 061 грн, всього 3 310 122,36 грн.
Згідно з договором факторингу від 03.02.2020, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», яке в свою чергу відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТСТАНДАРТ» на підставі договору факторингу від 03.02.2020.
Внаслідок певної дії чи події сторону у зобов'язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (обов'язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов'язків. Іншими словами, заміна сторони у зобов'язанні може бути наслідком сингулярного правонаступництва (зокрема, на підставах договорів купівлі-продажу (частина третя статті 656 ЦК України), дарування (частина друга статті 718 ЦК України), факторингу (глава 73 ЦК України)), або універсального правонаступництва (у випадку реорганізації юридичної особи (частина перша статті 104 ЦК України) чи спадкування (стаття 1216 ЦК України)).
У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України).
Якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, то у разі смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі, суд зупиняє провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 251 ЦПК України) до залучення до участі у справі правонаступника (пункт 1 частини першої статті 253 ЦПК України).
Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив (частина друга статті 55 ЦПК України). Заміна сторони правонаступником можлива також на стадії виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України).
Таким чином, суд зобов'язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов'язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб'єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з'ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.
ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТСТАНДАРТ» надало суду апеляційної інстанції докази того, що на підставі договору факторингу від 03.02.2020 воно набуло право кредитора за кредитним договором № ML-009/225/2006 від 04.04.2006.
Таким чином, оскільки у відповідності до глави 73 ЦК України ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТСТАНДАРТ» набуло право сингулярного правонаступництва у спірних правовідносинах, останнє є кредитором за кредитним договором №ML-009/225/2006 від 04.04.2006, ухвалене по справі рішення прямо стосується його прав та інтересів.
З огляду на викладене, відсутні правові підстави для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою вказаної особи ( п. 3 ч.1 ст.362 ЦПК України).
Судом встановлено, що Всеукраїнська громадська організація "Фінансова грамота України" звернулась до суду в інтересах члена своєї організації ОСОБА_1 , з метою захисту її законних прав та інтересів, як споживача банківських послуг, внаслідок укладення кредитного договору ML-009/225/2006 від 04.04.2006.
Відповідно до п. 2.1 Статуту Всеукраїнська громадська організація "Фінансова грамота України", основною метою діяльності організації є захист прав споживачів, сприяння підвищенню рівня грамотності споживачів фінансових послуг, підвищення рівня їх обізнаності у використанні фінансових послуг, а також задоволення та захист законних, економічних,наукових, та інших суспільних інтересів, прав і свобод членів організації.
Відповідно до правового висновку, зробленого в постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року (справа №200/13835/15-ц), згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до частини першої статті 56 ЦПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача (частина п'ята статті 56 ЦПК України).
Статтею 1 Закону України від 22 березня 2012 року № 4572-VI «Про громадські об'єднання» (далі - Закон України від 22 березня 2012 року № 4572-VI) передбачено, що громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.
Статтями 21 та 23 Закону України від 22 березня 2012 року № 4572-VI визначено права та обов'язки громадських об'єднань, зокрема тих, які мають статус юридичної особи.
Відповідно до статті 24 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон України від 12 травня 1991 року № 1023-XII) з метою захисту своїх законних прав та інтересів споживачі мають право об'єднуватися у громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).
У частинах дев'ятій та десятій статті 25 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII визначається, що об'єднання споживачів мають право звертатися з позовом до суду про визнання дій продавця, виробника (підприємства, що виконує їх функції), виконавця протиправними щодо невизначеного кола споживачів і припинення цих дій та відповідно до законодавства захищати у суді права споживачів, які не є членами громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів).
Таким чином, Закон України від 22 березня 2012 року № 4572-VI надає об'єднанню споживачів право звертатися до суду за захистом прав та інтересів невизначеного кола споживачів та захищати у суді права споживачів, які не є членами (учасниками) громадської організації споживачів.
Під громадським представництвом розуміється представництво, яке здійснюється уповноваженими особами громадських організацій у справах членів цих організацій, а також інших громадян, права та інтереси яких захищають ці організації.
Підставою виникнення представництва є факт вступу до громадської організації, яка згідно із законом та відповідно до свого статуту зобов'язана надавати юридичну допомогу своїм членам. До таких організацій належать профспілки, спілки осіб творчих професій та об'єднання споживачів.
У пункті 2.6 рішення Конституційного Суду України від 28 листопада 2013 року №12-рп/2013 (у справі за конституційним зверненням асоціації «Дім авторів музики в Україні» щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у взаємозв'язку з положеннями пункту «г» частини першої статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права») роз'яснено, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.
Право громадської організації споживачів (об'єднання споживачів) звертатися до суду з позовом в інтересах конкретного споживача нормами чинного ЦПК України, Закону України від 22 березня 2012 року № 4572-VI і Закону України від 12 травня 1991 року №1023-XII не передбачено.
У такому разі захист Всеукраїнською громадською організацією "Фінансова грамота України" прав та інтересів ОСОБА_1 обмежується лише представництвом її інтересів у суді у порядку, визначеному ЦПК України, лише як представника.
Довіреності від імені ОСОБА_1 на представлення її інтересів Всеукраїнською громадською організацією "Фінансова грамота України" матеріали справи не містять.
Таким чином Всеукраїнська громадська організація "Фінансова грамота України" діяла як позивач, без підтверджених повноважень на пред'явлення позову в інтересах ОСОБА_1 .
Разом з тим, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21 лютого 2020 року, позов ОСОБА_1 до АТ «ОТП Банк» про захист прав споживача, визнання правочину недійсним залишено без розгляду.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Згідно вимог ч.1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених ст.ст. 255 та 257 цього Кодексу.
Враховуючи зазначене, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 серпня 2020 року підлягає скасуванню, а позов Всеукраїнської громадської організації «Фінансова грамота України» в інтересах ОСОБА_1 до АТ «ОТП Банк» про визнання дій нечесною підприємницькою діяльністю та визнання правочину недійсним - залишенню без розгляду.
Керуючись п.2 ч.1 ст.257, ч.1 ст. 377 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТСТАНДАРТ» - адвоката Ліщишина Ігоря Віталійовича задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 серпня 2020 року скасувати.
Позов Всеукраїнської громадської організації «Фінансова грамота України» в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання дій нечесною підприємницькою діяльністю та визнання правочину недійсним залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 03 червня 2021 року.
Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. А. Семенюк