справа № 761/40908/20
провадження № 22-ц/824/7105/2021
головуючий у суді І інстанції Макаренко І.О.
1 червня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Зиль Т.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МБ Україна», директора Кулікової Світлани Володимирівни про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МБ Україна», директора Кулікової Світлани Володимирівни, в якому просила суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні інформації на адвокатський запит вих. №202000830/005 від 30 серпня 2021 року та зобов'язати надати інформацію на вказаний адвокатський запит.
Ухвалою від 22 березня 2021 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва відмовив у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «МБ Україна», директора Кулікової Світлани Володимирівни про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії .
Не погоджуючись із указаною ухвалою представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Волков П.О. звернувся до суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вказувала на те, що судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що спір у даній справі існує між ОСОБА_1 та ТОВ «МБ Україна», яке є юридичною особою приватного права. Зокрема спір виник на підставі відмови у наданні інформації на адвокатський запит №202000830/005 від 30 серпня 2021 року та звертаючись до суду позивач просила суд зобов'язати надати інформацію на вказаний адвокатський запит.
Зазначає, що запитувана в адвокатському запиті інформація, за своїм змістом не є публічною інформацією в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», а стосується інформації необхідної для надання правової допомоги конкретній фізичній особі, як клієнту адвоката, порядок надання якої врегульовано, зокрема, Законом України «Про інформацію» та Законом України «Про захист персональних даних».
Вважає, що відносини, які виникли між позивачем та відповідачем у даній справі щодо зобов'язання останнього надати повну інформацію на адвокатський запит, не є публічно-правовими у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Відзиву на апеляційну скаргу позивача від відповідачів до суду апеляційної інстанції не надійшло.
Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились. Були належним чином повідомлені, шляхом направлення судової повістки на вказану у апеляційній скарзі електронну адресу.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання на підставі частини 2 статті 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги та скасування ухвали, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 ст. 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Перелік обставин, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, встановлений частиною 1 ст. 186 ЦПК України, зокрема, згідно п.1 ч.1 с. 186 ЦПК України, суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив із того, що спір який виник між сторонами, не є похідним у приватно-правовому спорі, розгляд якого віднесено до компетенції місцевого загального суду в порядку ЦПК України, а є публічно-правовим спором, який виник між фізичною особою та розпорядником публічної інформації щодо оскарження його бездіяльності у частині доступу до публічної інформації та відповідно відноситься до компетенції окружних адміністративних судів.
Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовані Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України
«Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Відповідно до абзаців першого та другого частини першої статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - це письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
Згідно із частиною другою статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
За правилом частини третьої статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Отже, адвокатський запит може бути адресований як суб'єктам владних повноважень, так і приватним особам. Такі запити можуть стосуватися як надання публічної, так і будь-якої іншої інформації, необхідної адвокатові для надання правової допомоги клієнтові.
Взявши до уваги наведене, залежно від виду запитаної адвокатом інформації (публічна чи непублічна) спір із розпорядником такої інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до неї підлягає розгляду за правилами адміністративного чи цивільного судочинства відповідно.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких була перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта прийнятих або вчинених ним при здійснення владних управлінських функцій.
При цьому неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
На думку колегії суддів висновок суду першої інстанції про те, що відповідач ТОВ «МБ Україна» є розпорядником публічної інформації є помилковим.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками публічної інформації є:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Щодо суб'єктів владних повноважень як власників публічної інформації ВАСУ вказав на такі особливості. Поняття «суб'єкт владних повноважень» для цілей виконання обов'язків розпорядника публічної інформації не охоплює посадових осіб указаних вище органів. І хоча вони, як носії організаційно-розпорядчих функцій, одноосібно приймають рішення щодо доступу до інформації, все-таки діють від імені самого суб'єкта. А тому належним відповідачем у справах щодо надання доступу до публічної інформації буде орган, до якого було подано запит, а не посадова особа, яка діє від імені цього органу.
Як убачається із матеріалів справи позов про зобов'язання надати адвокату інформацію на його адвокатський запит подано до ТОВ «МБ Україна», серед учасників юридичної особи яких зазначені: ОСОБА_2 , ТОВ «ПІВНІЧНА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ініційований ОСОБА_1 спір є публічно-правовим, що виник між фізичною особою та розпорядником публічної інформації щодо оскарження його бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
Згідно зі ст. 379 ЦПК України, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому, відповідно до ст. 379 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 березня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст постанови складено 4 червня 2021 року.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба