справа № 363/1453/19
провадження № 22-ц/824/7309/2021
головуючий у суді І інстанції Баличев М.Б.
1 червня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Зиль Т.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Вишгородського районного суду Київського області від 25 лютого 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,
У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Вишгородського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, в якій просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_2 .
Рішенням Вишгородського районного суду Київського області від 10 лютого 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_2 .
Додатковим рішенням Вишгородського районного суду Київського області від 25 лютого 2021 року задоволено заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 5 000 грн.
Не погоджуючись із указаним рішенням ОСОБА_1 звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу з ОСОБА_1 на користь позивача в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване судове рішення ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, при неповному з?ясуванні усіх фактичних обставин справи та неналежної оцінки наявним в матеріалах справи доказам.
Зазначає, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, адже текст позовної заяви було подано позивачем практично відповідний з текстом позову по справі № 363/4528/15-ц, який залишено без розгляду ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 26 грудня 2018 року через повторну неявку в судове засідання позивача ОСОБА_2 .
Вважає, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відзиву на апеляційну скаргу в строк визначений судом подано не було.
Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились. Були належним чином повідомлені, шляхом направлення судової повістки на вказану у апеляційній скарзі електронну адресу.
01 червня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Заріцького С.М. у іншому судовому засіданні при розгляді кримінальної справи.
До клопотання про відкладення розгляду справи від 01 червня 2021 року ОСОБА_2 не надані належні докази перебування її представника в іншому судовому засіданні, також не наведено підстав які б унеможливлювали прибуття самої ОСОБА_2 в судове засідання.
Враховуючи наведене клопотання не можна визнати обґрунтованим, тому воно не підлягає задоволенню.
Крім того, відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи апеляційний суд виходить із тих обставин, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.
ОСОБА_2 не указані причини, які унеможливлюють вирішення спору за її відсутності.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, що не з'явились.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 10 лютого 2021 року судом першої інстанції вирішено спір по суті за пред'явленим позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно задоволено.
Рішенням Вишгородського районного суду Київського області від 10 лютого 2021 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_2 .
15 лютого 2021 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Заріцький С.М. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 363/1453/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування заяви вказував, що при ухваленні рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 лютого 2021 року судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, тому з позивача повинні бути стягнуті судові витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 5 000 грн.
Згідно з частиною 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву - частина 8 статті 141 ЦПК України.
Вирішуючи заяву ОСОБА_2 про ухвалення у справі додаткового рішення, судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Заріцьким С.М. 16 вересня 2019 року укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 142-143).
Пунктом 4.1 розділу 4 вказаного договору сторонам було визначено, що вартість послуг адвоката становить 5 000 грн.
На виконання умов договору позивачем було сплачено у повному розмірі вартість послуг адвоката, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 3 від 10 лютого 2021 року на суму 5 000 грн (а.с. 144).
Ухвалюючи додаткове рішення у справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені у повному обсязі, то підлягає стягненню з відповідача сума витрат за надання правової допомоги.
Колегія суддів апеляційного суду із такими висновками погоджується з наступних підстав.
Приписами статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема й витрати на професійну правничу допомогу.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За пунктом 1 частиною 2 та частиною 3 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Також, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У своїй постанові від 27 червня 2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Із матеріалів справи убачається, що між позивачем та адвокатом Заріцьким С.М. 16 вересня 2019 року було укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 142-143).
Пунктом 4.1 розділу 4 вказаного договору сторонам було визначено, що вартість послуг адвоката становить 5 000 грн.
На виконання умов договору позивачем було сплачено у повному розмірі вартість послуг адвоката, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 3 від 10 лютого 2021 року на суму 5 000 грн (а.с. 144).
Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення нею витрат в суді першої інстанції, а саме представником позивача складена та підписана заява про судові витрати з додатками, із протоколів судового засідання вбачається, що представник позивача перебував у судовому засіданні (а.с. 63-64, 73-74, 92-93, 109-111, 132-134, 160-161). Також, в матеріалах справи наявна квитанція до прибуткового касового ордера № 3 від 10 лютого 2021 року, що підтверджує сплату ОСОБА_2 суми 5 000 грн (Підстава: договір про надання правничої допомоги).
Доводи апеляційної скарги про те, що у випадку наявності витрат на оплату послуг адвоката позивач повинен подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги колегія суддів не приймає до уваги.
З огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, колегія суддів дійшла висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 5 000 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Щодо відсутності детального опису робіт колегія суддів звертає увагу на те, що в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі та не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо неспівмірності витрат на правову допомогу.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що витрати ОСОБА_2 на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, немає, а отже, слід відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367-368, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Вишгородського районного суду Київського області від 25 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст постанови складено 4 червня 2021 року.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба