Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В.
№ 33/824/2521/2021
м. Київ Справа № 756/5008/21
27 травня 2021 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Кулікова С.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП,-
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн.
Як встановив суд першої інстанції, 23.03.2021 року о 08.40 год. ОСОБА_1 , працюючи водієм маршрутного таксі № 396, за адресою: м. Київ, вул.. Озерна, 20, перевищив дозволену кількість пасажирів в салоні, чим порушив постанову КМУ № 1236 від 19.12.2020 року.
Не погоджуючись з вказаною постановою, 05 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Оболонського районного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року та закрити щодо нього провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що враховуючи п. 10 постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року дозволено перевозити пасажирів, рівну кількості місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу і визначених в реєстраційних документах на такий транспортний засіб, а докази на які послався суд не містить доказів про допущення ним порушення постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року, за яких передбачена адміністративна відповідальність, в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП. Вказував на те, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу РУТА, н.з. НОМЕР_1 , встановлено 23 сидячих місць з місцем водія, а протокол та додані до нього матеріали не містять усіх відомостей, які б підтверджували вчинення ним дій, які вказані у протоколі, а саме перевищення кількості пасажирів в салоні. Крім того, суд першої інстанції зазначивши про порушення постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року не послався на конкретні пункти постанови.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи скарги та просив задовольнити апеляційну скаргу.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції вищевказаних вимог закону не дотримався та дійшов необґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення та фотознімки.
Проте, з вказаним рішенням суду першої інстанції неможливо погодитись, з огляду на таке.
Так, диспозицією статті 44-3 КУпАП у редакції Закону № 530-IXвід 17.03.2020 року передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Вказана норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, які і є відповідними правилами, відповідальність за які передбачена ст. 44-3 КУпАП.
Згідно з підпункту 8 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якою установлено, що на період дії карантину здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.
Перевізник несе відповідальність за забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, та здійснює контроль за використанням пасажирами під час перевезення засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП формально послався на протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього фотознімки, не з'ясував чи винуватий ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, чи є він суб'єктом, та в постанові не навів об'єктивних даних, на яких ґрунтується висновок про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладений на осіб, які вповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальною дією суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до змісту ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали не містять усіх необхідних відомостей, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 дій, які вказані у протоколі, а саме перевищення водієм кількості пасажирів в салоні.
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що при оформленні матеріалів даної справи працівниками поліції не вказано в протоколі свідків правопорушення, що свідчить про недотримання працівником поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення, вимог п.15 розділу II Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 листопада 2015 року №1376.
Крім цього, як зазначено у протоколі, інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, пов'язане з порушенням правил карантину, що скоєне на транспорті при наданні послуг з перевезення пасажирів, проте ані працівниками поліції, ані місцевим судом не було встановлено чи взагалі останній працює за трудовим договором як водій та де саме, чи здійснював службове перевезення людей. Суд у своїй постанові щодо вказаного обмежився лише тим, що було записано в протоколі, однак не підтверджене будь-якими допустимими, достатніми та достовірними доказами у справі.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №375197 від 02.04.2021 року зазначено, що ОСОБА_1 порушив постанову КМУ № 1236 від 09.12.2020 року та протокол КМДА №20. Згідно постанови суду ОСОБА_1 був визнаний винним у порушенні постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року.
Разом з тим, ні у протоколі, ні у постанові суду, не вказаний пункт, що містить обмеження, за порушення яких настає відповідальність за ст. 44-3 КУпАП, який порушив ОСОБА_1 , а зазначення конкретних спеціальних норм при складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ст.44-3 КУпАП є обов'язковим.
Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення до протоколу додаються фотознімки та рапорт.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Разом з тим, з долучених чорно-білих фотознімків, на яких з боку вулиці зображене маршрутне таксі номерний знак НОМЕР_1 та салон якогось маршрутного таксі, будь-які інші данівстановити неможливо, оскільки кабіна водія на фотознімку майже не проглядається.
Таким чином вказаний доказ не може бути прийнятий до уваги на підтвердження обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Окрім цього, даний доказ також не може бути прийнятий судом в силу ст.251 КУпАП та висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 15 листопада 2018 року по справі №524/5536/17, так як в протоколі не зазначено яким саме технічним засобом здійснено фотофіксацію, у зв'язку із чим неможливо встановити ким саме здійснено таку фотофіксацію та коли саме вона була здійснена, тобто час, місце та дату.
З приводу іншого доказу, долученого працівником поліції до протоколу на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, а саме рапорту ст. ДОП сектору Оболонського управління поліції ГУНП у м. Києві - майора поліції Дакус А., то слід зазначити, що у ньому викладені ті ж обставини правопорушення, що і у протоколі про адмінправопорушення. При цьому рапорт надрукований, що свідчить про те, що він був виготовлений після складання протоколу про адміністративне правопорушення, а відтак, не міг бути зазначений як такий, що долучений до протоколу.
Будь-яких інших доказів, а саме, відеозапису подій, пояснень свідків тощо, матеріали справи не містять, а тому винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, не доведена поза розумним сумнівом належними, допустимими, достатніми доказами у справі.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд формально обґрунтував своє рішення протоколом про адміністративне правопорушення фотознімками, але будь-якої оцінки наявним в матеріалах справи документам не надав, фактичні обставини справи не з'ясував, та, як наслідок, дійшов передчасного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Відповідно до положень КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому, суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії»), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Враховуючи, що нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено закриття провадження у зв'язку з недоведеністю винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Таким чином, за обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, постанова суду - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду С.В. Кулікова