ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
03 червня 2021 року м. Київ № 640/12461/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Солом'янського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
провизнання протиправною та скасування постанови від 22.04.2021р.,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Солом'янського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про арешт коштів боржника від 22 квітня 2021 року у ВП №46710346.
Ухвалою суду від 12.05.2021р. суддею відкрито провадження у справі в порядку визначеному статями 268-271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваною постановою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору /основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження. Крім того, оскаржувана постанова по суті дублює постанову державного виконавця від 09.07.2018р. про арешт коштів боржника. А тому державний виконавець повторно наклав арешт на кошти боржника без відповідних на те підстав та перевищивши свої службові повноваження. На думку позивача, відповідач мав реалізувати арештований автомобіль позивача, а отримані кошти зарахувати на рахунок стягувача та закрити виконавче провадження, чого вчинено не було. У зв'язку із цим просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в судових засіданнях проти задоволення позову заперечив у повному обсязі та надав копії матеріалів зведеного виконавчого провадження.
В судовому засіданні 01 червня 2021 року присутні представники позивача та відповідача не заперечували щодо подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
22 квітня 2021 року заступником начальника Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пилипчук Ольгою Григорівною прийнято постанову про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 57 534, 01 грн.
Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ (далі по тексту - Закон № 1404-VІІІ) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Частиною другою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Згідно частини першої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Частиною другою статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" зокрема передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Відповідно до частини третьої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Отже, державний виконавець має право накладати арешт на кошти боржника для забезпечення реального виконання рішення.
Частиною першою статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.
Пунктом 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі по тексту - Інструкція) передбачено, що розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до абзацу другого частини першої статті 48 Закону.
Згідно пункту 8 Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
За зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що арешт на кошти боржника накладається на загальну суму заборгованості у рамках зведеного виконавчого провадження.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, 03.03.2015 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Черкасовим Є.В. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №3805/14 від 22.12.2014 року виданого Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ІмексБанк» боргу у розмірі 57 534,01 грн. ВП №46710346.
15.04.2015 року постановою про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, виконавче провадження ВП№46710346 приєднано до 47256134.
08.06.2015 року постановою про арешт коштів боржника накладено арешт у межах суми 57 534,01 грн. ВП №46710346.
03.03.2015 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Черкасовим Є.В. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №3805/14 від 22.12.2014 року виданого Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ІмексБанк» боргу у розмірі 575,34 грн. ВП №46710347.
15.04.2015 року постановою про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, виконавче провадження ВП №46710347 приєднано до ВП № 47256134.
15.04.2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №46710347 накладено арешт на все майно лиже в межах суми боргу.
07 грудня 2017 року державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Власовою Аліною Андріївною відкрито виконавче провадження №55306411 з виконання вимоги №Ф-7423-25У від 13.09.2017р. виданої Головним управлінням ДФС у м. Києві про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДФС у м. Києві на суму 28 257,11 грн.
07 грудня 2017 року державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Власовою Аліною Андріївною прийнято постанову про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 28 251,11 грн.
19 червня 2020 року постановою про приєднання виконавчого провадження до зведеного, виконавче провадження ВП №55306411 приєднано до ВП №47256134.
09 вересня 2016 року старшим державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кукурічко Людмилою Іванівною відкрито виконавче провадження ВП №52152619 з виконання вимоги № Ф-7423-25У від 04.07.2016 року виданої ДПІ у Солом'янському районі про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 285 449, 42 грн.
09.02.2017 року постановою про арешт майна боржника, накладено арешт у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження штрафів 313 994,36 грн.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, арешт накладено в межах виконавчого провадження ВП №46710346 у розмірі 57 534,01 грн.
Разом з тим, сума заборгованості за зведеним виконавчим провадженням становить 371 815,88 грн.
Враховуючи що арешт накладається у розмірі суми стягнення, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно накладено арешт в межах виконавчого провадження ВП №46710346 у розмірі 57 334,01 грн., оскільки арешт на загальну суму заборгованості повинен бути накладений у рамках зведеного виконавчого провадження.
Крім того, суд враховує, що арешт на рахунки позивача в межах стягнення суми заборгованості у розмірі 57 534,01 грн. вже накладався постановою від 08.06.2015року ВП №46710346.
Відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Доказів того, що арешт визначений постановою від 08.06.2015р. знятий на підставах передбачених статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» матеріали справи не містять. А тому постанова про накладення арешту коштів боржника від 22 квітня 2021 року суперечить принципам та нормам визначеним статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження». Також відповідачем не надано доказів того, що постанова від 08.06.2015року ВП №46710346 скасована.
З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що оскільки стаття 56 Закону України «Про виконавче провадження» не наділяє відповідача правом двічі накладати арешт на рахунки в межах одного виконавчого провадження, то постанова заступника начальника Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києві) про арешт коштів боржника від 22.04.2021 року ВП №46710346 є протиправною та такою, що прийнята не у межах повноважень та не у спосіб визначений Конституцією України та з порушенням вимог ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтвердженні витрати по сплаті судового збору з Солом'янського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) (03151, просп. Повітрофлотський 76-А, місто Київ, код ЄДРПОУ 35008087) у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень, 00 коп.).
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Солом'янського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) (03151, просп. Повітрофлотський 76-А, місто Київ, код ЄДРПОУ 35008087) про арешт коштів боржника у ВП №46710346 від 22 квітня 2021 року.
Присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) здійснені ним документально підтвердженні витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень, 00 коп.) з Солом'янського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) (03151, просп. Повітрофлотський 76-А, місто Київ, код ЄДРПОУ 35008087).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені положеннями ст. 255, ч. 1 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 6 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому ст.ст. 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя В.В. Амельохін