ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
03 червня 2021 року м. Київ № 640/17137/19
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробна компанія "Роік" про стягнення податкового боргу,
Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (надалі по тексту також - позивач, ГУ ДПС у м. Києві) звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробна компанія "Роік" (надалі по тексту також - відповідач, ТОВ "ДК "Роік"), в якому просить стягнути кошти з платника податків ТОВ "Деревообробна компанія "Роік" з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб у сумі 512 420,47 грн, з податку на додану вартість у сумі 186 551,76 грн та з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 315,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не сплачено узгоджених податкових зобов'язань у встановленому законодавством строк.
Відповідач до матеріалів справи надав відзив на адміністративний позов, в якому заперечував проти позовних вимог, зазначивши, що податкові зобов'язання не узгоджені, оскільки оскаржуються в адміністративному порядку. Також, відповідач заперечував проти заявлених сум та видів податків, заявлених до стягнення.
В судове засідання, призначене на 18.03.2021 сторони не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.
За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України).
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховую вищевказані приписи, клопотання представника позивача про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження та з урахуванням того, що неявка відповідача не перешкоджає подальшому розгляду справи, дана адміністративна справа розглядається у письмовому порядку.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
ДПІ у Дарницькому районі м. Києва складено податкову вимогу від 04.12.2009 № 1/2616, відповідно до якої за ТОВ «ДК «Роік» лічилась сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями у сумі 7 282,69 грн, яка підлягала сплаті.
Також, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва складено податкову вимогу від 25.01.2010 № 2/187, відповідно до якої за ТОВ «ДК «Роік» лічилась загальна сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями у сумі 92 582,78 грн, яка підлягала сплаті.
Згідно з інтегрованою карткою платника податків та розрахунком боргу виникнення податкової заборгованості з податку на додану вартість за період з 30.11.2018 по 30.07.2019 за відповідачем обліковується податковий борг у загальній сумі 186 551,76 грн. Податковий борг з податку на додану вартість виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 25.02.2019 № 0163641213, від 16.08.2018 № 0527851213, нарахованої пені та в результаті самостійного нарахування платником грошового зобов'язання.
Згідно з інтегрованою карткою платника податків та розрахунком боргу виникнення податкової заборгованості по земельному податку з юридичних осіб за період з 30.10.2016 по 30.08.2019 за відповідачем обліковується податковий борг у загальній сумі 512 420,47 грн.
Податковий борг по земельному податку виник на підставі нарахованої податковим органом пені за порушення строків сплати зобов'язань, самостійного нарахованих платником податків та пені у зв'язку з податковим повідомленням-рішенням від 02.08.2019 № 0644561209.
З інтегрованою карткою платника податків та розрахунку боргу виникнення податкової заборгованості з податку на прибуток у відповідності до податкової декларації з податку на прибуток підприємств від 20.02.2019 № 9310634456 з 11.03.2019 за відповідачем обліковується податковий борг у загальній сумі 315,00 грн.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 6.1 статті 6 ПК України визначено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до нього Кодексу.
Відповідно до п.36.1 ст.36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з п.38.1 ст.38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п.16.3 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, сума податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає платник податків у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу, вважається узгодженою.
Згідно з пунктом 56.11 статті 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Отже, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, є узгодженим з дня подання такої декларації.
Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з матеріалів справи вбачається, що відповідачем самостійно нараховано суми податкового зобов'язання з відповідних податків, зазначених у поданих податкових деклараціях згідно з розрахунків боргів (а.с.17-26).
Грошове зобов'язання платника податків відповідно до п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з п.п.14.1.157 п.14.1 ст.14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Відповідно до п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Пунктом 42.2 статті 42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
З матеріалів справи судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 02.08.2019 № 0644561209, від 16.08.2018 № 0527851213 та від 25.02.2019 № 0163641213 вручено відповідачу належним чином 13.08.2019, 03.09.2018 та 01.03.2019 відповідно.
Рішенням Державної податкової служби України від 21.10.2019 № 6322/6/99-00-08-05-05 податкове повідомлення-рішення від 02.08.2019 № 0644561209 скасовано.
Щодо податкових повідомлень-рішень від 16.08.2018 № 0527851213 та від 25.02.2019 № 0163641213 відповідачем до суду не надано доказів оскарження в адміністративному або судовому порядку.
Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
При цьому, відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
На адресу відповідача належним чином направлено податкові вимоги форми 04.12.2009 № 1/2616, від 25.01.2010 № 2/187, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями повідомлень про вручення представнику відповідача за довіреністю.
Відповідачем у встановленому законодавством не оскаржувались спірні податкові вимоги, а в рамках даного спору підстави для надання оцінки обставинам відносно податкових вимог відсутні.
Відповідно до підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.
У випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі (пункт 60.2 статті 60 ПК України).
Отже, враховуючи, що сума податкового боргу не погашена, вказана податкова вимога на час розгляду справи не відкликана.
Згідно з пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).
Пунктом 95.3 ст.95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Щодо посилання відповідача на те, що наявна розбіжність по сумам з податку на додану вартість не беруться судом до уваги, оскільки товариство посилається на податкове повідомлення-рішення від 16.09.2019 № 003549411, відповідно до якого податкове зобов'язання становить 150 576,62 грн.
Натомість, в позовній заяві за відповідачем обліковується податковий борг у загальній сумі 186 551,76 грн, який, як зазначалось вище, виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 25.02.2019 № 0163641213, від 16.08.2018 № 0527851213, нарахованої пені та в результаті самостійного нарахування платником грошового зобов'язання. Посилань на податкове повідомлення-рішення від 16.09.2019 № 003549411 немає.
Щодо спору по земельному податку суд зазначає, що відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно із підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Особливості регулювання відносин в сфері земельного права, в тому числі підстави для набуття земельних ділянок у власність та користування, визначені Земельним кодексом України.
Так, згідно з частиною першою статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 Земельного кодексу України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (стаття 124 Земельного кодексу України).
Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (стаття 202 Земельного кодексу України). При цьому земельна ділянка має бути індивідуально визначеним об'єктом нерухомого майна, якому властиві такі характеристики, як площа, межі, ідентифікатор у Державному земельному кадастрі тощо.
За правилами пункту 286.1 статі 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
При цьому власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (пункт 287.1 статті 287 ПК України).
Під час розгляду справи встановлено, що майновий комплекс загальною площею 2 329,7 м2, розташований за адресою: м. Київ, вул. Ремонтна, 8а належить на праві власності іншій юридичній особі, а саме ТОВ «Торговий дім «Роік», на підтвердження чого, в матеріалах справи наявна інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 7 вересня 2015 року №43416618 та копія свідоцтва про право власності від 8 травня 2015 року №37322820.
Крім того, постановою Північного апеляційного господарського суду від 15 липня 2019 року у справі № 910/5995/18 за позовом ТОВ «ДК «Роік» до ТОВ «Торговий дім «Роік», Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсним, визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року, встановлено правомірність свідоцтва про право власності від 8 травня 2015 року №37322820.
Також, зазначеним рішенням встановлено, що майновий комплекс за адресою: м. Київ, вул. Ремонтна, 8а, загальною вартістю 11 259 736,68 грн та інше рухоме майно, 18.11.2009 передано відповідачем до статутного капіталу ТОВ «Торговий дім «Роік».
З розрахунку по боргу за земельний податок наявні також записи щодо сум нарахованої пені по строку сплати за попередні періоди, однак суд зауважує, що з урахуванням вище встановлених обставин неможливо виокремити та дослідити ланцюг узгодженості цих сум, а тому суд вважає за доцільним в даному випадку відмовити повністю в частині стягнення заборгованості по земельному податку, зазначивши про право податкового органу на повторний перерахунок наявності/відсутності боргу з урахуванням встановлених обставин щодо права власності на нерухоме майно.
За таких умов, суд дійшов до переконання про відсутність підстав для нарахування та стягнення податкового боргу з земельного податку за спірний період.
Поряд з цим, відповідачем наявність заборгованостей з податку на додану вартість у сумі 186 551,76 грн та з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 315,00 грн не спростовано, а тому суд дійшов висновку, що позивачем повністю доведено обґрунтованість позовних вимог в цій частині, отже податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість підлягає стягненню в судовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Підстави для застосування ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні.
Керуючись статтями 139, 241, 244, 246, 255, 257, 262, 293, 295-297 КАС України,
1. Адміністративним позов Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до Державного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробна компанія "Роік" про стягнення коштів задовольнити частково.
2. Стягнути кошти з платника податків ТОВ "Деревообробна компанія "Роік" з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 186 551,76 грн та з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 315,00 грн.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко