ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
03 червня 2021 року м. Київ № 640/21227/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру
провизнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3, код ЄДР: 39411771), в якому просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.08.2020 № 148-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління запобігання та виявлення корупції Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру;
2) зобов'язати керівника Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління запобігання та виявлення корупції Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з 07.08.2020;
3) стягнути з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;
4) стягнути з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.;
5) стягнути з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на користь ОСОБА_1 судові витрати.
6) дозволити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління запобігання та виявлення корупції Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, а також стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць у розмірі 44 389.88 грн.;
7) зобов'язати керівника Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Позиція позивача.
Позивач зазначає, що у період з 21.10.2015 р. по 07.08.2020 р. працював у Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру (надалі - Держгеокадастр, Відповідач).
У період з 04.05.2020 р. по 07.08.2020 р. обіймав посаду начальника Управління запобігання та виявлення корупції Держгеокадастру.
На початку липня 2020 наказом Голови Держгеокадастру від 08.07.2020 № 263 введено в дію нову структуру та штатний розпис апарату Держгеокадастру, у результаті чого Управління запобігання та виявлення корупції Держгеокадастру було ліквідовано.
09.07.2020 р. позивачу, як начальнику зазначеного підрозділу, повідомили про подальше звільнення.
07.08.2020 р. наказом Держгеокадастру від 04.08.2020 р. № 148-к позивач був звільнений з посади начальника Управління запобігання та виявлення корупції Держгеокадастру відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» та у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису апарату Держгеокадастру без скорочення чисельності державних службовців.
Позивач вважає дії відповідача щодо звільнення з посади начальника Управління запобігання та виявлення корупції Держгеокадастру протиправними, з огляду на такі обставини.
Так, позивач вважає, що відповідач порушив строки попередження про наступне звільнення. Звертає увагу, що 09.07.2020 р. його ознайомили з повідомленням про наступне звільнення з посади начальника Управління запобігання та виявлення корупції Держгеокадастру. 07.08.2020 позивач був звільнений із зазначеної посади державної служби.
Між тим, як зазначає позивач, відповідно до положень ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу», суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Позивач звертає увагу на те, що перебіг 30 денного строку повідомлення про наступне звільнення розпочався 10.07.2020 р. і завершився 10.08.2020 р., оскільки останній день строку - 08.08.2020 р., припадає на вихідний день.
Крім того, звертає увагу позивач, відповідач не погодив його звільнення із НАЗК.
Во контексті наведеного додає, що згідно з п.1 Положення про Управління запобігання та виявлення корупції Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого наказом Держгеокадастру № 139 від 30.04.2020 р., Управління запобігання та виявлення корупції є самостійним структурним підрозділом Держгеокадастру і безпосередньо підпорядковується Голові зазначеного органу державної влади.
Між тим, ч. 1 ст. 13-1 Закону України «Про запобігання корупції» керівник уповноваженого підрозділу (уповноважена особа) державного органу, юрисдикція якого поширюється на всю територію України, може бути звільнений за ініціативою керівника, за умови надання згоди Національним агентством.
Згода Національного агентства надається з метою з'ясування обставин, передбачених частинами першою і третьою статті 53-4 цього Закону (ч. 4 ст. 13-1 Закону України «Про запобігання корупції»).
Позивач також зазначає, що відповідач порушив моє конституційне право на працю. Так, звертає увагу на те, що на день його звільнення в центральному апараті Держгеокадастру існувала значна кількість вакантних посад, у т.ч., дві вакантні посади у новоствореному Відділі запобігання та виявлення корупції (заступника начальника відділу та головного спеціаліста).
Незважаючи на це, а також на особисті і ділові якості позивача, тривалий стаж і досвід державної служби, відмінні службові характеристики, відсутність у позивача дисциплінарних стягнень за попередні періоди служби та наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей, керівництво Держгеокадастру не запропонувало мені обійняти жодну із зазначених вакантних посад.
Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач, крім поновлення на роботі, зазначає про стягнення середнього заробітку та в контексті наведеного зазначає, що його звільнення відбулося 07.08.2020 р., середньомісячна заробітна плата повинна обчислюватися виходячи з виплат, отриманих за червень - липень 2020 р. У зв'язку із зазначеним, на мою користь з Відповідача необхідно стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 07.08.2020 р. до дня поновлення на роботі із розрахунку середньомісячної заробітної плати, розмір якої складає 44 389 (сорок чотири тисячі триста вісімдесят дев'ять) гривень 88 коп.
Окрім того, позивач просить стягнути моральну шкоду яка обумовлена: усвідомленням цілковитої незаконності дій відповідача; суттєвим психоемоційним навантаженням у зв'язку із пошуком нового місця роботи і коштів для утримання родини.
Завдану моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню згідно з приписами ст. ст. 23,1167 ЦК України, позивач оцінює у 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень.
Розмір судових витрат, заявлених позивачем, які позивач очікував понести у зв'язку із поданням і розглядом цієї позовної заяви, становить 10 840 (десять тисяч вісімсот сорок) гривень 80 коп., з яких 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп. - судовий збір, 10 000 (десять тисяч) гривень - витрати на професійну правничу допомогу.
Відтак, позивач просить задовольнити позов.
Позиція відповідача.
Відповідач (Державна служба України з питань геодизації, картографії та кадастру) проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.
Зазначає, що у період з 21.10.2015 по 07.08.2020 позивача було прийнято до проходження державної служби до Держгеокадастру. В період з 04.05.2020 по 07.08.2020 ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника Управління запобігання та виявлення корупції Держгеокадастру.
Звертає увагу, що наказом Держгеокадастру від 08.07.2020 № 263 «Про введення в дію структури та штатного розпису апарату Держгеокадастру», відповідно до Закону України «Про державну службу», постанов Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 № 179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій», від 18.01.2017 № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» (зі змінами), від 24.12.2019 №1102 «Про умови оплати праці працівників державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу», наказу Мінпраці від 02.10.1996 № 77 «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» та Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (зі змінами), введено в дію з 08.07.2020 структуру та штатний розпис апарату Держгеокадастру, згідно якого загальна штатна чисельність працівників становить 274 особи, а замість Управління запобігання та виявлення корупції утворено Відділ з питань запобігання та виявлення корупції із штатною чисельність 6 осіб, включно Начальника відділу.
Повідомленням про подальше звільнення, адресованим Головою Держгеокадастру Романом Лещенком до ОСОБА_1 начальника Управління запобігання та виявлення корупції, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», попереджено про скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису апарату Держгеокадастру без скорочення чисельності державних службовців. Ознайомлення ОСОБА_1 з даним повідомлення відбулось 09.07.2020, про що свідчить проставлений ним особистий підпис.
Надалі, як зазначає відповідач, наказом Держгеокадастру від 04.08.2020 № 148-к «Про звільнення ОСОБА_1 », ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Управління запобігання та виявлення корупції 07.08.2020 та виплачено вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат та компенсацію за 90 календарних днів невикористаної щорічних основних та додаткових відпусток. Підставою для звільнення зазначеною в розпорядчому документі є: повідомлення про подальше звільнення від 09.07.2020 та погодження Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 13.07.2020 № 2202-14/47528-03.
Щодо визнання протиправним та скасування наказу Держгеокадастру від 04.08.2020 № 148-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління запобігання та виявлення корупції Держгеокадастру, відповідач зазначає, що вимога позивача щодо скасування наказу, як ненормативного правового акту, дія якого припинилась в силу виконання, є безпредметною.
Крім того, відносно згоди НАЗК, відповідач, аналізуючи норми профільним НПА та внутрішніх актів, приходить до висновку, що саме позивачем (керівником Управління) мало б бути забезпечено реалізація та контроль щодо дотримання норм антикорупційного законодавства, в тому числі норм Порядку, щодо отримання згоди НАЗК на звільнення керівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) з питань запобігання та виявлення корупції державного органу, юрисдикція якого поширюється на всю територію України.
Тобто, на думку відповідача, позивач мав би сам погодити з НАЗК своє звільнення.
Відповідач зазначає, що з письмових пояснень відібраних у Департаменту управління персоналу встановлено, що до даного Департаменту інформації та документів від НАЗК або Управління стосовно погодження звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління - не надходило.
З письмових пояснень відібраних у Відділу з питань запобігання та виявлення корупції, встановлено, що документи щодо погодження звільнення начальника Управління ОСОБА_1 управлінням не готувались і не погоджувались.
Оскільки звільнення ОСОБА_1 відбулось без згоди на звільнення Національного агентства, наведене, на думку відповідача, свідчить про допущення позивачем неналежного виконання своїх посадових обов'язків, як державного службовця.
Окрім того, як вважає відповідач, погодження НАЗК щодо звільнення уповноваженого представника, по суті своїй, не впливає на рішення суб'єкта призначення (роботодавця) прийняте відповідно до статті 87 Закону України «Про державну службу».
Крім того, відповідач звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1 1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби МОЖЕ пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
В даному випадку, як зазначає відповідач, законодавець закріпив право суб'єкта призначення, а не обов'язок до дій, що по своїй правовій природі є дискреційними повноваженнями.
У підсумку відповідач констатує, що звільнення ОСОБА_1 відбувалось з дотриманням норм спеціального закону, тобто Закону України «Про державну службу», а сам факт звільнення не порушив конституційних прав позивача на працю, оскільки ніяким чином не обмежує прав та можливостей ОСОБА_1 до вибору праці/роботи та подальшого працевлаштування.
Додатково зауважує, що зміна структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, є зміною істотних умов державної служби, у результаті проведеної зміни структури припинило своє існування Управління запобігання та виявлення корупції, а відтак в структурі Держгеокадастру скасовано посаду начальника Управління запобігання та виявлення корупції.
Щодо стягнення моральної шкоди, відповідач зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження моральних чи фізичних страждань, або втрат немайнового характеру, жодного доказу на підтвердження об'єктивності обчислення грошової суми. Навпаки, дії позивача схожі на зловживання та перекручення наданих позивачу законодавством прав.
Позивачем подано відповідь на відзив, де позивач наполягає на належному способі захисту своїх прав, на правильності обчислення строків щодо його звільнення, звертаючи увагу на те, що саме на відповідача покладено обов'язок погодження із НАЗК його звільнення, належному обрахунку розміру моральної шкоди та звертає увагу на інші аспекти в контексті спірних відносин.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач наполягає на законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, наполягає на своїх аргументах, викладених у відзиві та просить відмовити у задоволені позову. Звертає увагу, що чинна на момент звільнення норма передбачала право роботодавця запропонувати іншу роботу, а не обов'язок. Також звертає увагу на те, що зазначена позивачем судова практика не стосується звільнення державних службовців.
У додаткових поясненнях позивача наводяться аргументи щодо розрахунку суми середньої заробітної плати. Звертає увагу на те, що середньоденний заробіток позивача, виходячи з двох останніх місяців роботи, складає 2064,65 грн. у зв'язку з чим позивач (представник, адвокат) наводять загальну суму стягнення станом на 22.10.2020.
22.10.2020 судом зареєстровано заяву позивача (представника) відносно подальшого подання розрахунку судових витрат.
Процесуальні дії, вчинені у справі.
Ухвалою судді від 11 вересня 2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом учасників справи. За результатами проведення судових засідань, розгляду справи, у судовому засіданні 22.10.2020 на підставі положень ст. 262 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, але вже без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
Встановлені судом обставини.
Так, у даному випадку учасниками справи не спростовуються та не заперечуються вищезгадані обставини прийняття позивача на публічну службу, її проходження, вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, а відтак, є встановленими.
Так, до звільнення позивач займав посаду начальника Управління запобігання та виявлення корупції.
Відповідно до Положення про Управління запобігання та виявлення корупції, затвердженого наказом від 30.04.2020 № 139, Управління є самостійним структурним підрозділом та безпосередньо підпорядковується Голові Держгеокадастру.
До складу Управління входять: відділ запобігання корупції; відділ виявлення корупції.
Основними завданнями Управління є: розроблення, організація та контроль за проведенням заходів щодо запобігання корупційним правопорушенням та правопорушенням, пов'язаним з корупцією в апараті Держгеокадастру, його територіальних органах та підприємствах, установах, організаціях, що належать до сфери його управління; організація роботи з оцінки корупційних ризиків у діяльності Держгеокадастру, його територіальних органів та підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління, підготовки заходів щодо їх усунення, внесення Голові Держгеокадастру відповідних пропозицій; надання методичної та консультаційної допомоги з питань додержання законодавства щодо запобігання корупції; здійснення заходів з виявлення конфлікту інтересів, сприяння його врегулюванню, інформування Голови Держгеокадастру та Національного агентства про виявлення конфлікту інтересів та заходи, вжиті для його врегулювання; перевірка факту подання суб'єктами декларування декларацій та повідомлення Національного агентства про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» порядку; здійснення контролю за дотриманням антикорупційного законодавства, у тому числі розгляд повідомлень про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», у тому числі в територіальних органах Держгеокадастру та підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, інформування Голови Держгеокадастру, Національного агентства або інших спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції про факти порушення законодавства у сфері запобігання і протидії корупції, а також інші, визначені у Положення функції, спрямовані на запобігання та виявлення корупції.
При цьому, покладання на Управління обов'язків, що не належать, або виходять за межі його компетенції не допускається.
Управління відповідно до покладених на нього завдань:
розробляє та проводить заходи щодо запобігання та виявлення корупційних правопорушень та правопорушень, пов'язаних з корупцією, а також здійснює контроль за їх проведенням;
організовує роботу з оцінки корупційних ризиків у діяльності Держгеокадастру, його територіальних органів та підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, підготовки заходів щодо їх усунення та вживає інших заходів, спрямованих на запобігання вчиненню працівниками Держгеокадастру корупційних та пов'язаних з корупцією правопорушень;
розробляє та забезпечує реалізацію антикорупційної програми Держгеокадастру;
надає іншим структурним підрозділам апарату Держгеокадастру, його територіальним органам та підприємствам, установам, організаціям, що належать до сфери його управління, їх працівникам роз'яснення (консультації) з питань дотримання вимог актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог, обмежень та заборон, передбачених Законом;
вживає заходів до виявлення конфлікту інтересів та сприяє його усуненню, контролює дотримання вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів, а також виявляє сприятливі для вчинення корупційних правопорушень ризики в діяльності посадових і службових осіб Держгеокадастру, його територіальних органів та підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління, вносить їх керівникам пропозиції щодо усунення таких ризиків;
надає допомогу в заповненні декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
проводить контроль своєчасності подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що подаються працівниками Держгеокадастру, в порядку, визначеному Національним агентством;
у разі виявлення фактів, що можуть свідчити про вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень посадовими чи службовими особами апарату Держгеокадастру, його територіальних органів та підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління, інформує в установленому порядку про такі факти Голову Держгеокадастру, керівників територіальних органів Держгеокадастру та підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління, а також спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції відповідно до їх компетенції.
Положенням також визначені інші важливі функції Управління щодо запобігання та виявлення корупції.
При цьому, Начальник Управління: призначається на посаду та звільняється з посади Головою в порядку, визначеному законодавством України.
Начальник Управління має заступника начальника Управління - начальника відділу виявлення корупції, який призначається на посаду та звільняється з посади в установленому порядку.
Таким чином, виходячи з аналізу функцій та статусу Держгеокадастру, який є центральним органом виконавчої влади, а також власне Управління, слід дійти висновку, що у розуміння ч. 1 чт. 13-1 Закону України «Про запобігання корупції», Управління є Уповноваженим підрозділом з питань запобігання та виявлення корупції державного органу, юрисдикція якого поширюється на всю територію України, керівником якого (Управління) до звільнення був позивач.
Станом на 22.01.2020 затверджена структура апарату Держгеокадастру (т.1, а.с. 60), яким передбачено функціонування Управління запобігання та виявлення корупції - 11 штатних одиниць, а також 2-х відділів: відділ запобігання корупції, відділ виявлення корупції.
Загалом апарат Держгеокадастру - 274 штатні одиниці.
Відповідно до штатного розпису на 2020 (т.1, а.с. 53, 57), введеного в дію з 01.02.2020: кількість штатних одиниць Управління - 11, з яких один начальник управління, начальник відділу запобігання корупції - 1, заступник начальника управління - начальник відділу -1, головних спеціалістів - 8, з посадовими окладами, відповідно, 13300 грн., 11000 грн., 12100 грн., 8500 грн.
18.06.2020 затверджено структуру апарату Держгеокадастру (а.с. 71), яким передбачено функціонування Відділу з питань запобігання та виявлення корупції (т.1, а.с. 73) - 6 штатних одиниць.
02.07.2020 введено в дію штатний розпис, яким замість Управління, передбачено (т.1, а.с. 81) функціонування Відділу з питань запобігання та виявлення корупції загалом у складі 6 штатних одиниць, з яких начальник відділу - 1, заступник начальника - 1, головні спеціалісти - 4 одиниці, із посадовими окладами, відповідно, 12500 грн., 11600 грн., 8500 грн.
Тобто, внаслідок такої оптимізації оклад головних спеціалістів взагалі не змінився.
Загалом апарат Держгеокадастру - 274 одиниці.
Між тим, 09.07.2020 позивачу вручене Повідомлення про подальше звільнення.
У повідомленні, підписаним Головою Держгеокадастру відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» позивача попереджено про скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису апарату Держгеокадастру без скорочення чисельності державних службовців.
Зазначено, що позивач має подати керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з цим повідомленням про подальше звільнення. Крім того, зазначено, - якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про подальше звільнення, від позивача не надійде заява про звільнення, в такому випадку наказ про звільнення, передбачений частиною першою статті 87 Закону України «Про державну службу», буде видано в останній день дії цього попередження.
Надалі, оскаржуваним наказом від 04.08.2020 № 148-К ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Управління запобігання та виявлення корупції 07 серпня 2020 року. Преамбула наказу містить послання на те, що наказ видано відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» та у зв'язку з скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису апарату Держгеокадастру без скорочення чисельності державних службовців.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірні взаємовідносини регулюються, зокрема, Законом України «Про державну службу» (в редакції на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до ч. 2 ст. 1 цього Закону державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону (п. 4 ч. 1 ст. 2 закону).
Статтею 87 Закону передбачені підстави припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення.
До таких випадків належить скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону).
Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). (ч. 3 ст. 87 Закону в редакції на час попередження та видання наказу).
Однак, відповідно до ч. 4. ст. 13-1 Закону України «Про запобігання корупції» керівник уповноваженого підрозділу державного органу, юрисдикція якого поширюється на всю територію України, яким у даному випадку є позивач, може бути звільнений за ініціативою керівника, за умови надання згоди Національним агентством з питань запобігання корупції.
Таким чином, позивач міг бути звільнений виключно після отримання згоди НАЗК.
Відповідно до п. 2 Порядку надання згоди Національним агентством з питань запобігання корупції на звільнення керівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) з питань запобігання та виявлення корупції державного органу, юрисдикція якого поширюється на всю територію України, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 17 березня 2020 року № 100/20, яким визначено, що з метою отримання згоди Національного агентства на звільнення керівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) суб'єкт призначення (роботодавець) вносить у письмовій формі подання про звільнення до Національного агентства.
При цьому, вказані вище норми правових актів, як і зміст ст. 87 Закону України «Про державну службу» щодо звільнення державного службовця за ініціативи суб'єкта призначення, розкривають власне і суб'єкта, з яким пов'язується обов'язок вчинення всіх формальностей, пов'язаних із звільненням, який і має отримувати згоду, а саме - таким суб'єктом є суб'єкт призначення, а не державний службовець, якого має намір звільнити суб'єкт призначення, оскільки б інше спотворювало б сутність процедури звільнення за ініціативою суб'єкта призначення.
Норми вказаних законів, підзаконних актів та Положення про управління не передбачають обов'язку державного службовця (позивача) отримувати у будь-кого згоду на своє ж звільнення, на чому наполягає відповідач.
У даному випадку матеріали справи не містять доказів надання НАЗК згоди на звільнення позивача.
З листа НАЗК від 28.08.2020 № 22-03/44275/20 (т.1, а.с. 18) вбачається, що НАЗК згоди на звільнення позивача не надавало.
Відсутність такої згоди є самостійною та достатньою підставою для висновку про протиправність оскаржуваного рішення та однозначною підставою для його скасування, як вочевидь протиправного.
При цьому, є вочевидь помилковими доводи відповідача щодо відсутності спору, оскільки, на його думку, спірний акт вичерпав свою дію виконанням. Позиція відповідача ґрунтується на оцінці права на оскарження актів органів місцевого самоврядування, що не застосовно до обставин даної справи. У той же час, в силу ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, не говорячи вже про численну судовому практику щодо права особи оскаржити акт про її звільнення.
Такий підхід відповідача свідчить про очевидне нехтування відповідачем вимог Конституції України.
Слід додати і про помилковість висновків відповідача відносно обрахунку спливу строку попередження та дати звільнення.
Згідно із ч. 4 ст. 87 цього Закону наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб'єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
Наведене згадується судом в контексті доводів учасників справи відносно випадків, коли строки, визначеним цим законом у календарному обчисленні, припадають на вихідний чи святковий (неробочий) день.
Вказані положення, як і ч. 2 ст. 56 Закону, дають підстави для висновку, що у даному випадку, коли дата звільнення припадала на вихідний день (08.08.2020), наказ не міг бути виданий раніше першого робочого дня після спливу строку попередження, тобто не раніше 10.08.2020. Між тим, наказ виданий всупереч наведеному, що додатково вказує на його протиправність.
Положення ч. 6 ст. 43 Конституції України гарантують громадянам захист від незаконного звільнення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 року у справі "Волков проти України", звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Поряд з цим, відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено або на рівнозначній посаді.
В силу положень ст. 241-1 КЗпП України та п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29.07.93 № 58, днем звільнення вважається останній день роботи.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову у цій частині шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, а позивач - поновленню на роботі на посаді, з якої він був звільнений, органом, який його звільнив або на рівнозначній посаді. Датою поновлення є 10.08.2020, наступний робочий день після дня звільнення 07.08.2020.
Щодо вимог позивача стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
При цьому, згідно з п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до наданої відповідачем інформації щодо середньої заробітної плати за 2 останні місяці (т.1., а.с. 40), ця заробітна плата складає 44389,88 грн. за 33 робочих дня. Відповідно середньоденна заробітна плата складає 1 345,148 грн.
Відповідно до інформації, наявній у листі Міністерства розвитку економіки; торгівлі та сільського господарства України від 29.07.2019 р. № 1133/0/206-19, кількість робочих днів з 10.08.2020 по кінець 2020 року складає (15+22+21+21+22) = 101 день.
Враховуючи інформацію, наведену у листі Міністерство розвитку економіки; торгівлі та сільського господарства України від 12.08.2020 р. № 3501-06/219 у 2021 станом на 03.06.2021 (дата ухвалення рішення у справі) кількість робочих днів складає (19+20+22+22+18+3) = 104 робочих дні.
Загалом кількість днів вимушеного прогулу складає 205.
Відтак, позивачу підлягає відшкодуванню сума у розмірі 275 755,30 грн.
Щодо вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
За змістом ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування …».
Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ч. 1 ст. 1173 ЦК України).
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Зі змісту наведених норми випливає, що основною умовою відшкодування моральної шкоди є те, що остання повинна бути заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин та полягати у фізичному болю та стражданнях, у душевних стражданнях, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 804/2252/14, від 31.01.2018 у справі № 813/5138/13-а та в рішеннях Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 800/500/16, від 01.03.2018 у справі № 9901/377/18.
У даному випадку, явно незаконне звільнення вочевидь не може викликати позитивних емоцій та навпаки - викликає у будь-якої людини обурення, виправдані негативні емоції внаслідок спотворення державним органом уяви про законність та правопорядок, викликає моральні страждання як наслідок зневіри до влади та державних інституцій, знецінення у сприйнятті людини принципів правової держави, які декларує Держава у Конституції України у відносинах з її громадянами, викликає небажання висококваліфікованих фахівців надалі мати справу із державою, що позбавляє державний сектор, у т.ч. економіки, висококваліфікованих людських ресурсів, дискредитує держану службу та принижує авторитет держави та влади у цілому та в кінцевому результаті, за сукупністю таких випадків, призводить до неякісної роботи державних інституцій, відтоку кваліфікованих кадрів та, як наслідок, до суттєвого стримування розвитку економіки держави, що у своєму поєднанні та відносно конкретного випадку щодо явного незаконного звільнення, призводить до очевидних моральних страждань людини, компенсація за які оцінюється судом у грошовому вимірі з урахуванням обставин кожного окремого випадку, враховуючи унікальність кожної особи, яка є індивідуальною з точки зору сприйняття та реакції на такі зовнішні фактори.
Більш того, звільнення фахівця у сфері запобігання та виявлення корупції зводить нанівець прагнення держави у сфері боротьби з корупцією, що вочевидь провокує ще більші страждання звільненого працівника знову-таки, зумовленої зневірою до державних інституцій.
Між тим, суд, здійснюючи правосуддя та виконуючи функцію із захисту громадян від порушень з боку своєї ж держави, у даному випадку, - відповідача, наділений повноваженнями оцінити завдану позивача моральну шкоду за внутрішнім переконанням, ґрунтуючись на обставинах справи, відношенні відповідача до позивача, яке за висновком суду у даному випадку є зневажливим з огляду на очевидного нехтування правами позивача та вимогами законодавства, ґрунтуючись на чинниках, які супроводжували прийняття спірного акту та на наслідках його прийняття, які вже самі по собі спровокували моральні страждання людини, які суд у даному випадку оцінює, виходячи також з принципу розумної достатності у 10 000 грн. Тобто, позов у цій частині підлягає задоволенню частково.
Відносно встановлення судового контролю за виконанням, суд враховуючи обставини даної справи та забезпечуючи реалізацію одного з принципів адміністративного судочинства, а саме щодо ефективного поновлення порушених прав, вважає за необхідне скористатись наданим суду правом встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, як то передбачено ст. 382 КАС України.
Згідно з п.п. 2 та 3 ч.1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відтак, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 44 389,88 грн. підлягає негайному виконанню.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
В силу вимог ст. 139 КАС України на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір.
Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, 371 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (код ЄДР: 39411771) від 04.08.2020 № 148-к про звільнення 07.08.2020 ОСОБА_1 з посади начальника Управління запобігання та виявлення корупції Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.
3. Поновити з 10.08.2020 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) на посаді начальника Управління запобігання та виявлення корупції Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (код ЄДР: 39411771) або на рівнозначній посаді за згодою позивача.
4. Стягнути з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3, код ЄДР: 39411771) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 275 755,30 грн. (двісті сімдесят п'ять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять грн. 30 коп.) з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів.
5. Стягнути з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3, код ЄДР: 39411771) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) на відшкодування завданої моральної шкоди 10 000 грн. (десять тисяч грн.).
6. Стягнути з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3, код ЄДР: 39411771) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) 840,80 грн. на відшкодування судового збору, сплаченого за кв. від 05.09.2020 № 0.0.1825169567.1.
6. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
7. Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов'язати Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3, код ЄДР: 39411771) подати звіт про виконання рішення суду протягом 30 календарних днів з дати набрання рішенням суду законної сили.
8. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення з 10.08.2020 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) на посаді начальника Управління запобігання та виявлення корупції Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та у частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 44 389,88 грн. з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя О.А. Кармазін