ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
02 червня 2021 року м. Київ № 826/18233/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
доГоловного управління ДПС у Полтавській області
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги
представники позивача - Кеда А.В.;
сторін: відповідача - Бурба К.В.
У серпні 2015 року Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (далі - позивач, ПАТ «Укрнафта», товариство) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Державної фіскальної служби у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області, контролюючий орган), у якому позивач, з урахуванням поданих уточнень, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.07.2015 № 0021461503, від 16.06.2015 № 0020251503, від 16.06.2015 № 0020261503, податкову вимогу від 03.04.2015 № 1632-25, податкове повідомлення-рішення від 29.07.2015 № 0023131503 і від 18.09.2015 № 0025981503.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на відсутність у відповідача правових підстав для винесення податкових повідомлень-рішень від 02.07.2015 і від 16.06.2015 № 0009781504, № 0009791504 на підставі актів камеральних перевірок від 16.06.2015 № 499/16-01-15-03/ НОМЕР_1 та від 19.05.2015 № 150/16-01-15-03/ НОМЕР_2 , а також податкової вимоги від 03.04.2015 № 1632-25, оскільки, по-перше, відокремлений підрозділ ПАТ «Укрнафта» - НГВУ «Полтаванафтогаз» (код за ЄДРПОУ 22525915) як відповідальне за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору № 999/97 про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи, від 24.12.1997 (код платника - 0403739509), не було і не могло бути в силу норм Податкового кодексу України платником податку на прибуток у 2014 році, а, по-друге, зазначені податкові повідомлення-рішення прийнятті з порушенням строку давності для застосування штрафних санкцій, встановленого в ст. 102 і 114 зазначеного Кодексу.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2015 в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» відмовлено повністю.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» - залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.10.2015 - залишено без змін.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 21.07.2020 року у справі № 826/18233/15 (провадження № К/9901/27345/18) касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» задовольнив частково; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 скасував, а справу направив на новий судовий розгляд до суду першої інстанції; замінив відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у місті Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області правонаступником Головним управління ДПС у Полтавській області.
В обґрунтування наявності підстав для направлення адміністративної справи на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний суд акцентує увагу на тому, що невиконання податковим органом Порядку проведення документальних планових/позапланових перевірок на виконання вимог статей 77, 78, 79 Податкового кодексу України призводить до порушення контролюючим органом способу реалізації владних управлінських функцій та відсутності правових наслідків перевірки, яка не охоплювала на час її проведення питання своєчасності сплати грошового зобов'язання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2020 (суддя Пащенко К.С.) прийнято адміністративну справу № 826/18233/15 до провадження, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовче судове засідання.
10.09.2020 та 20.10.2020 у справі судом оголошувались перерви, справу призначено до розгляду на 03.11.2020.
У призначений день розгляд справи відкладено на 01.12.2020.
Цього дня судом оголошено перерву до 17.12.2020.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.12.2020.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2020 закрито провадження у адміністративній справі № 826/18233/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Головного управління ДПС у Полтавській області в частині вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.07.2015 № 0021461503, від 16.06.2015 № 0020251503, від 16.06.2016 № 0020261503, від 29.07.2015 № 0023131503, від 18.09.2015 № 0025981503.
Розгляд справи призначено на 18.02.2021.
У судовому засіданні вказаного дня представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити позов, за викладених у ньому підстав.
Мотивуючи позовні вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 03.04.2015 № 1632-25 позивач наводить твердження, що контролюючий орган, який застосував штрафні фінансові санкції, нарахував пеню, починаючи з 12.03.2015, здійснив такий розрахунок всупереч нормам Податкового кодексу України, що діяли на дату такого розрахунку. У зв'язку із чим, на думку товариства, спірна вимога є протиправною, оскільки містить суму боргу (пеню), обраховану відповідачем незаконно. Позивач у відповіді на відзив не погоджується із позицією відповідача, зазначаючи при цьому, що останнім не спростовано доводи товариства та аргументи стосовно суті позовних вимог.
Представник відповідача проти позову заперечує та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
У відзиві на адміністративний позов відповідач наголошує на правомірності податкової вимоги, що оскаржується у даній справі. Зміст заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву, поданих відповідачем, зводиться до бездоказовості позиції позивача.
У судовому засіданні суд, враховуючи спільне клопотання представників сторін, ухвалив перейти до стадії письмового провадження на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (скорочено - КАС України).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідачем виставлено позивачу податкову вимогу від 03.04.2015 № 1632-25 на загальну суму 47384408,92 грн., з яких 47289125,32 грн. основного платежу та 95283,60 грн. пені.
Незгода з приміченим рішенням (податкова вимога) суб'єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду із відповідним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд наголошує на такому.
Як визначено приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (скорочено - ПК України), останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога є письмовою вимогою контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
За статтею 59 ПК України податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Таким чином, податкова вимога як письмове рішення органу стягнення містить вимогу до платника податків сплатити податковий борг, який складається з сум узгоджених грошових зобов'язань (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплачених платником податків у встановлені ПК України строки та пені.
За визначеннями підпунктів 14.1.39 та 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України:
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк.
Отже, грошове зобов'язання платника податків складається з сум податкових зобов'язань, тобто сум податків та зборів, штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог податкового законодавства, а також санкцій за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Своєю чергою, пеня є видом фінансової відповідальності платника податків за порушення законів з питань оподаткування, оскільки являю собою суму коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (пункт 111.2 статті 111 ПК України).
Питання суб'єкта визначення та порядку узгодження сум податкових та грошових зобов'язань, а також строків сплати податкових/грошових зобов'язань врегульовано статтями 54 та 57 ПК України таким чином.
Зокрема, платник податків, крім випадків, передбачених податковим законодавством, самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 ПК України).
При цьому, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).
Пеня, у відповідності до приписів підпункту 129.1.2, пункту 129.1, абзацу другого пункту 129.4 статті 129 ПК України, нараховується на суму заниження податкового зобов'язання та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження), із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження податкового зобов'язання.
Як передбачено підпунктом «а» підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків нарахування пені розпочинається від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.
Нарахування пені, згідно із підпунктом 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПК України, закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань. У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.
Нафтогазовидобувним управлінням «Полтаванофтогаз» ПАТ «Укрнафта» було подано до ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області податкову декларацію про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи за 2014 рік (від 02.03.2015 № 9081354896), якою самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток від спільної діяльності за останній календарний квартал звітного (податкового) періоду.
З інтегрованої картки платника податків - НОМЕР_1 (Договір про СД від 24.12.1997 № 999/97 - уповноважена особа НГВУ «Полтаванофтогаз» ПАТ «Укрнафта»), платіж 11021000 (податок на прибуток приватних підприємств) (т. 1, а.с. 60-69) випливає, що в якості підстав для нарахування зазначено «…невизначений документ N AUTOPEN…на Декларація N 217/16-01-15-03-29 від 11.03.2015…».
Проте, доказів подання платником зазначеної декларації контролюючим органом не надано, матеріали справи містять лише декларацію про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи за 2014 рік (від 02.03.2015 № 9081354896).
Наведене свідчить про відсутність зазначеної контролюючим органом підстави для визначених у вимозі відповідних нарахувань.
Окремо, суд відмічає, що згідно із пунктом 57.1 статті 57 ПК України податкова декларація, в тому числі розрахунок щомісячних авансових внесків, за базовий звітний (податковий) рік подаються до 1 червня року, наступного за звітним (податковим) роком.
Разом з тим, пунктом 22 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПК України передбачено, що норма пункту 57.1 статті 57 у редакції, викладеній в Законі України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», в частині граничного терміну подання декларації з податку на прибуток підприємств застосовується, починаючи із подання декларації з цього податку за звітний рік, в якому набирає чинності редакція розділу III Кодексу, викладена в Законі України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих України щодо податкової реформи».
Таким чином, подання податкових декларацій з податку на прибуток за 2014 рік для базового звітного (податкового) періоду - календарного року здійснюється протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду, тобто до 02.03.2015.
Строки сплати податкового зобов'язання визначені статтею 57 ПК України, відповідно до положень якої платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку, без подання податкової декларації.
Водночас, платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 20 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до контролюючих органів за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.
Тому, позаяк останній день строку подання податкової декларації про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи за 2014 рік було 02 березня 2015 року, то 12 березня 2015 року - останній день строку сплати податкових зобов'язань.
Таким чином, оскільки самостійно задекларована сума податкового зобов'язання з податку на прибуток, яка в інтегрованій картці товариства обліковувалась як податковий борг, станом на 12.03.2015 не була узгодженою, визначена у вимозі відповідна сума обрахована відповідачем неправомірно.
У цій справі суд перевіряє рішення контролюючого органу на предмет його відповідності критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Виявивши невідповідність рішення відповідача цим критеріям, суд повинен визнати це рішення протиправним та скасувати його.
В розрізі викладених обставин суд дійшов висновку, що податкова вимога підлягає скасуванню як протиправна.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення оскаржуваної вимоги.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача в частині визнання протиправної та скасування спірної податкової вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Позовну заяву ПАТ «Укрнафта» в частині вимог про визнання протиправної та скасування податкової вимоги від 03.04.2015 № 1632-25- задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 03.04.2015 № 1632-25 ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко