ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
02 червня 2021 року м. Київ № 826/6916/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Здраво»
доГоловного управління ДПС у м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Здраво» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 лютого 2016 року №0000321402, №0000311402 та №0078130303.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2016 року, залишеною ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року без змін, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Здраво» задоволено частково.
Постановою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зі змісту постанови Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року вбачається, що «…касаційний суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність скасування спірних податкових повідомлень-рішень №0000321402 та №0000311402, передчасними та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України. Мотивом для зменшення позивачу від'ємного значення податку на прибуток та винесення податкового повідомлення-рішення №0000311402, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі №10181333 грн. стали висновки податкового органу про заниження позивачем доходів іншої операційної діяльності за рахунок неправильного перерахунку в національну валюту тієї частини вартості товарів, що не була раніше сплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такої оплати та не віднесення позитивного їх значення до складу доходу іншої операційної діяльності в сумі 7528112,94 грн. Проте, суди попередніх інстанцій обставини щодо наведеного порушення підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України взагалі не досліджували та не оцінювали. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, підставою для донарахування позивачу оспорюваним податковим повідомленням-рішенням №0000321402 грошового зобов'язання з податку на прибуток, стали висновки податкового органу про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у загальній сумі 3937561, у тому числі з витрат по списанню ПМП в розмірі 1845264,39 грн., з витрат по амортизаційних та лізингових платежам за транспортні засоби в розмірі 1687647,02 грн. та з витрат по харчуванню, проживанню лікарів при проведенні конференції в місті Ялта в розмірі 404650 грн. В той же час, суди, обґрунтовуючи необхідність скасування спірного рішення повністю не надавали юридичну оцінку обставинам щодо правомірності віднесення до витрат позивачем витрат по харчуванню, проживанню лікарів при проведенні конференції в місті Ялта в розмірі 404650 грн. Вказане свідчить про те, що суди не вжили необхідних заходів для належної перевірки обставин, які є предметом доказування у даній справі. За наведених обставин, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись або спростувати, як висновки податкового органу стосовно суті порушень, так і перевірити висновки судів попередніх інстанцій, оскільки дослідження та відсутність належної оцінки доказів, виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судових актів. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України…».
Тобто, в межах даної справи суд мав дослідити обставини щодо винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень №0000321402 та №0000311402, а саме: зменшення позивачу від'ємного значення податку на прибуток та винесення податкового повідомлення-рішення №0000311402, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 181 333 грн. у зв'язку з висновком податкового органу про заниження позивачем доходів іншої операційної діяльності за рахунок неправильного перерахунку в національну валюту тієї частини вартості товарів, що не була раніше сплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такої оплати та не віднесення позитивного їх значення до складу доходу іншої операційної діяльності в сумі 7 528 112,94 грн.; донарахування позивачу оспорюваним податковим повідомленням-рішенням №0000321402 грошового зобов'язання з податку на прибуток у зв'язку з висновком податкового органу про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у загальній сумі 3 937 561, у тому числі з витрат по списанню ПМП в розмірі 1 845 264,39 грн., з витрат по амортизаційних та лізингових платежам за транспортні засоби в розмірі 1 687 647,02 грн. та з витрат по харчуванню, проживанню лікарів при проведенні конференції в місті Ялта в розмірі 404 650 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2020 року адміністративний позов ТОВ «Здраво» задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві 03 лютого 2016 року №0000321402 та №0000311402.
При ухваленні рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року судом не вирішено питання щодо розподілу судових витрат та щодо податкового повідомлення-рішення від 03 лютого 2016 року №0078130303.
За приписами частин першої та третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування щодо податкового повідомлення-рішення від 03 лютого 2016 року №0078130303, суд зазначає, що з тексту постанови Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року вбачається, що «…касаційний суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність скасування спірних податкових повідомлень-рішень №0000321402 та №0000311402, передчасними та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України». При цьому, не надаючи оцінку викладеним у рішеннях судів попередніх інстанцій обставин щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 лютого 2016 року №0078130303, Верховний Суд, зазначаючи про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задовольнив, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Щодо заниження позивачем сум податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік, суд зазначає наступне.
25 листопада 2013 року між ПАТ «Гостиничный комплекс «Ялта-Интурист», як виконавцем, та ТОВ «Здраво», як замовником, укладено договір №1500/02, предметом якого є надання замовнику послуг для проведення на базі готельного комплексу «Ялта-Интурист», м. Ялта, заходу з 10 по 15 січня 2014 року, в межах правомочності виконавця.
На виконання умов договору №1500/02 між сторонами підписано акти надання послуг №ГК-0000265 та №ГК-0000267.
З акту перевірки вбачається, що позивачем, за наданні послуги відповідно до зазначеного договору, сплачено 462 893, 60 грн.
Також ТОВ «Здраво» надано список учасників науково-практичної конференції "Сучасні препарати в практиці сімейних лікарів" у м. Ялта з 11 січня 2014 року по 14 січня 2014 року, згідно якого на конференції перебувало 189 сімейних лікарів.
Згідно з підпунктом 165.1.39 пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається вартість дарунків (а також призів переможцям та призерам спортивних змагань), якщо їх вартість не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, за винятком грошових виплат у будь-якій сумі.
Відповідно до частини другої статті 178 Цивільного кодексу України дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.
Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" установлено з 1 січня 2014 року мінімальну заробітну плату в розмірі 1 218 грн.
З урахуванням наведеного вартість дарунку, що не оподатковується становить 609 грн.
Листом від 19 січня 2016 року №925/6/99-99-17-03-03-15 Державної фіскальної служби України встановлено, що у разі якщо вартість подарунка перевищує вказаний розмір, то сума такого перевищення оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставками 15 (20) відс. як додаткове благо з урахуванням підвищуючого коефіцієнта, передбаченого п. 164.5 Кодексу, та відображається у податковому розрахунку ф. N 1ДФ за ознакою доходу "126".
Нормами п. 164.5. ст. 164 Податкового кодексу України встановлено, що під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:
К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.
Враховуючи наведене, сума отриманого доходу становить 2 449, 17 грн. на одну особу (462 893,60 грн. : 189 осіб).
Так, як вартість дарунку, що не оподатковується становить 609, 40 грн., то сума по податку на доходи фізичних осіб за кожного сімейного лікаря становить 324,66 грн. (2 449,17-609,40) х 1,17647(коефіцієнт для ставки податку 15%) х 15%).
Отже, позивачу необхідно сплатити податок на доходи фізичних осіб у розмірі 61 360,74 грн. (324,66х189).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про скасування податкового-повідомлення рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 03 лютого 2016 року №0078130303 в частині збільшення ТОВ «Здраво» грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 27 200,73 грн.
Також, позивач в адміністративному позові просить стягнути на користь ТОВ «Здраво» судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 6 369, 12 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 134, 139, 246, 252, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Здраво» про ухвалення додаткового судового - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 03 лютого 2016 року №0078130303 в частині збільшення ТОВ «Здраво» грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 27 200,73 грн.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Здраво» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, літ. А, офіс, код ЄДРПОУ 34603398) понесені ним судові витрати у розмірі 6369 (шість тисяч триста шістдесят дев'ять) гривень 12 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).
Відповідно до частини п'ятої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове рішення може бути оскаржене.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова