04 червня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/3191/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 01.04.2021 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ), у якому просить визнати протиправним та скасувати пункт 5 наказу командира в/ч НОМЕР_1 (з особистої діяльності) від 19.02.2021 №44 ''Про результати службового розслідування''.
Свої вимоги мотивує тим, що матеріали службового розслідування не містять належних і допустимих доказів того, що саме з вини позивача, у зв'язку з неналежним виконанням ним службових обов'язків щодо своєчасного ведення обліку і звітності щодо майна служби пально-мастильних матеріалів, державі було завдано збитки.
Ухвалою судді від 05.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу 15-дений строк з дня вручення вказаної ухвали для надання відзиву на позов.
Ухвалами суду від 23.04.2021 та від 17.05.2021 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні клопотання про виклик свідків.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, у строк встановлений ухвалою суду надав відзив на позов та пояснив, що спірний наказ винесено за наслідками службового розслідування, проведеного за результатами аудиторського звіту Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту, з урахуванням вимог чинного законодавства України. При цьому, під час службового розслідування було встановлено, що внаслідок порушення ОСОБА_1 порядку обліку і збереження військового майна (ПММ) і як наслідок незаконного списання ПММ, державі було заподіяно матеріальних збитків, за що передбачено покарання у вигляді притягнення до матеріальної відповідальності.
Крім того, відповідач вважає, що вимога позивача щодо скасування наказу в частині притягнення його до матеріальної відповідальності є формою втручання в дискреційні повноваження в/ч НОМЕР_1 , а саме скасування наказу судом суперечитиме висновкам аудиторського звіту.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він свою правову позицію підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд враховує таке.
ОСОБА_1 з 14.04.2016 проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 на посаді водія-заправника (а.с. 51, 52).
На підставі пункту 1.1.11 Зведеного операційного плану діяльності з внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту МО України, територіальних управлінь внутрішнього аудиту та сектору внутрішнього аудиту Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту на 2020 рік, Північно-Східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту МО України було проведено аудит відповідності діяльності служби ПММ в/ч НОМЕР_1 за період з 24.10.2017 по 30.11.2020, про що складено довідку від 15.01.2021 (а.с. 111-134). Аудитом встановлені порушення відповідачем фінансово-бюджетної дисципліни, що призвели до втрат, а саме: порушення встановленого порядку списання, що призвело до понаднормового (безпідставного) списання пального на загальну суму 596 338,00 грн. Також встановлено ризики понаднормового (безпідставного) списання пального на загальну суму 2 235 904,00 грн.
Враховуючи аудиторський висновок, наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 29.12.2020 №345 призначено проведення службового розслідування по факту порушення вимог чинного законодавства щодо організації, обліку, використання та списання активів служби ПММ (а.с. 10).
За наслідками службового розслідування складено акт, у якому зазначено, що старший сержант ОСОБА_2 , водій взводу матеріального забезпечення неналежно виконував свої посадові обов'язки, а саме - допускав порушення в оформленні дорожніх листів, внаслідок чого було порушено Інструкцію про використання автомобільної техніки у Міністерстві оборони та Збройних Силах України та наказ Міністерства оборони України від 17.08.2017 №440 (а.с. 11-50). Зокрема, пальне на роботу паливозаправника АЦ-5, 5-4320 списувалось на власний розсуд водія-заправника, яким у дорожні листи вносились кількість годин роботи, без фіксації початкових та кінцевих значень роботи лічильника.
Враховуючи наведене, особою, яка проводила службове розслідування, запропоновано відповідно до пункту 1 частини першої статті 6 Закону України «про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб» за шкоду, завдану державі, притягнути водія-заправника старшого солдата ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності відповідно до довідки-розрахунку начальника служби пального та мастильних матеріалів від 18.02.2021 №542 на суму 180 967,50 грн.
Викладені в акті службового розслідування висновки реалізовані наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 19.02.2021 №44, пунктом 5 якого ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 180 967,50 грн. (а.с. 53-60).
Відповідно до аркушу ознайомлення, зміст вказаного наказу доведений позивачу 01.03.2021, що підтверджується його підписом (а.с. 61).
Вважаючи вищевказаний пункт наказу протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (статті 16 Статуту).
Згідно із статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України визначає Порядок, затверджений наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 №608, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок; у редакції, чинній на момент проведення службового розслідування).
Так, пунктом 1 Розділу ІІ Порядку визначено, що службове розслідування призначається у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Порядку службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування (пункт 1 Розділу ІІІ Порядку).
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ Порядку службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Згідно із пунктом 1 Розділу V Порядку за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до пункту 3 Розділу V Порядку, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
В свою чергу, пунктом 7 Розділу І Порядку встановлено, що службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".
Відповідно до статті 1 Закону України від 21.09.1999 №1075-XIV «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Відповідно до статті 1 Закону України від 03.10.2019 №160-ІХ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон №160-ІХ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Частиною першою статті 1 Закону №160-ІХ визначено, що матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;
пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Статтею 3 Закону №160-ІХ установлено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Положеннями статті 6 Закону №160-ІХ визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди, а саме в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду (стаття 7 Закону №160-ІХ).
У статті 8 Закону №160-ІХ зазначено, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Таким чином, для притягнення військовослужбовця до повної матеріальної відповідальності, обов'язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дій чи бездіяльності, та з якою метою завдано шкоду або збитки. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку військовослужбовця та його ставлення до виконання службових обов'язків.
Відповідно до змісту наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 19.02.2021 №44 «Про результати службового розслідування», його висновки, як і висновки, зазначені в акті службового розслідування, фактично базуються на інформації, відображеній в довідці про результати аудиту, складеній Північно-Східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту МО України, зокрема, щодо неналежного оформлення водіями дорожніх листів за жовтень-листопад 2017 року (у тому числі, без фіксації початкових та кінцевих значень роботи лічильника).
У поданому позові та наданих під час службового розслідування поясненнях ОСОБА_1 зазначав, що під час прийому ним автомобіля УРАЛ-4320 АЦ 5,5 останні дані фіксації лічильника не були зазначені та не фіксувалися, тому не можливо було провести прив'язку до початкових показників у 2018 році. Крім того, така графа, як облік роботи мотогодин, в дорожньому листі відсутня, тому він вважав, що їх облік не потрібен. Позивач перебуває на посаді водія-заправника з 2016 року та будь-яких зауважень щодо обліку та ведення ним подорожніх листів від начальників служб (командирів) під час перевірок не надходило.
Однак, у спірному наказі, виданому відповідачем, жодним чином не зазначено, які саме дії ОСОБА_1 привели до виникнення незаконного списання пально-мастильних матеріалів. Також, службовим розслідуванням не встановлено можливих мети та мотиву вчиненого позивачем (на думку відповідача) правопорушення, внаслідок якого державі було завдано шкоди. Суд звертає увагу, що оскільки йдеться про застосування юридичної відповідальності, то відповідачем мав би бути доведений склад правопорушення.
Відповідачем не доведена протиправна поведінка позивача, наявність причинного зв'язку між його протиправною поведінкою і настанням шкоди, вина саме ОСОБА_1 у заподіянні шкоди, які згідно вимог Закону №160-ІХ є обов'язковими і необхідними умовами притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності. Як акт службового розслідування, так і наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 19.02.2021 №44 містять аналогічні посилання на обставини, зафіксовані в аудиті Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту.
Суд звертає увагу, що наказом Міністерства оборони України від 17 серпня 2017 року №440, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 вересня 2017 року за №1192/31060, затверджено Інструкцію з обліку військового майна у Збройних Силах України (далі - Інструкція), розділом XVIII якої визначено особливості обліку пально-мастильних матеріалів, спеціальних рідин, спирту та технічних засобів служби пально-мастильних матеріалів.
Відповідно до пункту 4 вказаного розділу Інструкції, видавання пального в підрозділі, який проводить самостійне заправлення техніки пальним штатними засобами, здійснюється за роздавальними (здавальними) відомостями з відповідними записами про кількість виданого пального в дорожніх листах (додаток 82) і робочих листах агрегатів (додаток 83).
У свою чергу, Додаток 82 до Інструкції містить пояснення щодо оформлення дорожнього листа.
Так, дорожній лист є розпорядчим документом, що видається командиру підрозділу та водію на виконання завдання і є підставою для обліку роботи машини, а також для списання витрат і визначення економії (перевитрат) пального.
У дорожніх листах спеціальних машин у розділі 2 записуються: у графі 11 - тривалість роботи спеціального обладнання; у графі 12 - найменування роботи (відрито траншей, зроблено викладок, пропущено вантажу тощо) в прийнятих одиницях виміру; у графі 13 - кількість виконаної роботи.
З аналізу змісту наявних у матеріалах справи копій подорожніх листів, заповнення яких здійснював ОСОБА_1 , дійсно встановлено невідповідність проведених у них записів, зокрема, щодо заповнення розділу 2 (а.с. 88-104).
Відповідно до пункту 7 Додатку 82 до Інструкції, дорожній лист із заповненим розділом 2 "Робота машини", підписаний старшим машини (особою, що користувалась машиною), перевіряється і підписується особами, що відповідають за експлуатацію машин у підрозділі, після чого здається до відповідної служби забезпечення військової частини, де дані про роботу машини і витрати пального записуються до книги обліку роботи машин, витрати пального і масел.
Судом встановлено та відповідачем не спростовано, що усі дорожні листи, які складались позивачем, не дивлячись на наявні у них помилки, підписувались перевіяючим без зауважень, про що свідчить його особистий підпис.
За наведених обставин, суд вважає, що дійсно мало місце порушення позивачем ведення документації, у зв'язку з незнанням вимог Інструкції в частині правил оформлення дорожніх листів, однак зазначене не свідчить про факт втрати майна та настання шкідливих наслідків.
Суд звертає увагу, що матеріали службового розслідування та матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів про те, що сума завданих позивачем збитків державі становить 180 967,50 грн., у зв'язку з неналежним виконанням ним службових обов'язків щодо заповнення дорожніх листів. Ні в акті службового розслідування, ні в наказі командира в/ч НОМЕР_1 від 19.02.2021 №44 «Про результати службового розслідування» не встановлено конкретну дату завдання збитків та розміру даних збитків.
Посилання відповідача на довідку-розрахунок від 18.02.2021 №542, яка підтверджує понесені збитки, суд вважає недостатньо обґрунтованими, оскільки у ній не враховано всі можливі обставини проведення заправки автомобіля з автоцистерни, а саме: час роботи автоцистерни у проміжках часу заправки автомашин; роботу автоцистерн на місці під час перевірки щоденного технічного стану автомобіля та задіяння автоцистерни для заправки автомобільного транспорту інших військових частин за роздавальними відомостями; лист командира в/ч НОМЕР_2 від 28.12.2020 про задіяння автомобіля УРАЛ-4320 АЦ 5,5 (водій-заправник ОСОБА_1 ) до виконання завдань в зоні ООС в інтересах інших військових частин (а.с. 86); заправку автомобіля однією автоцистерною, одним водієм, через один рукав, що збільшувало час заправки техніки у п'ять разів; розрахунок експлуатації автоцистерни, розміщеної на базі автомобіля УРАЛ-4320, який маж загальний паливний бак з автоцистерною АЦ 5,5 тощо.
Враховуючи наведене, суд вважає, що висновок в/ч НОМЕР_1 про заподіяння саме ОСОБА_1 державі шкоди є необґрунтованим, протиправним і спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 мають бути задоволені у повному обсязі.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати пункт 5 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 19.02.2021 №44 «Про результати службового розслідування».
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 04 червня 2021 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , вул. Шевченка, 105, м. Чернігів, 14030).
Суддя С.В. Бородавкіна