26 травня 2021 року № 320/2551/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представника відповідача - Лиманюк Олександри Василівни, представника третьої особи - Тракала Андрія Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Національна поліція України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ НП у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача, які виявились у відмові в нарахуванні та виплаті йому грошової компенсації за невикористані дні оплачуваної відпустки за 2016 та відмові у нарахуванні та виплаті середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного перерахунку;
- стягнути з ГУ НП у Київській області 11700, 85 грн. за невикористані дні відпустки та середнього заробітку за весь час затримки виплати за 2016 та з 29.09.2017 по день фактичного розрахунку, виходячи із середнього заробітку.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2020, головуючою суддею для розгляду адміністративної справи №320/2551/20 визначено суддю Брагіну О.Є.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
На виконання вимог вищевказаної ухвали позивачем подано до суду позовну заяву в новії редакції.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 у даній справі суддею Брагіною О.Є. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 9 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
На підставі розпорядження Київського окружного адміністративного суду від 30.12.2020 №525 у зв'язку з тимчасовим відстороненням судді Брагіної О.Є. від здійснення правосуддя відповідно до рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27.11.2020, проведено повторний автоматизований розподіл справи №320/2251/20, за результатами якого, головуючим суддею визначено Щавінського В.Р.
Суддею Київського окружного адміністративного суду Щавінським В.Р., адміністративну справу №320/2551/20 прийнято до провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Київські області щодо відмови нарахувати середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки виплати йому грошової компенсації за невокористані 35 дні оплачуваної вілпустки за 2016 рік, з 29.09.2017 по день фактичного розрахунку, виходячи із середньомісячного заробітку залишено без розгляду.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з 07.11.2015 по 29.09.2017 він проходив службу в Миронівському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, при звільненні йому виплачено грошову компенсацію за 24 дні невикористаної щорічної відпустки у році звільнення, однак залишок невикористаної відпустки за 2016 рік складав 35 днів. Вважає, що виплата грошової компенсації за невикористані дні відпусток підлягає за всі роки, які передують року звільнення. До того ж, вважає, що має право на відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
16.06.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що грошова компенсація нараховується та виплачується лише за невикористану в році звільнення відпустку, для виплати за попередні роки, що передують року звільнення законних підстав немає.
Представником третьої особи надано суду пояснення, в якому зазначено, що виплата грошової компенсації за невикористані дні відпустки проводиться в році звільнення, відтак позов ОСОБА_1 до ГУ НП в Київській області задоволенню не підлягаю.
Позивач, про час, дату та місце проведення судового засідання належним чином повідомлена, у судове засідання, призначене на 26.05.2021 явку свого представника забезпечив, подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судове засідання, призначене на 26.05.2021 з'явився, просив відмовити у задоволенні позову. Додатково наголосив, що строки на звернення до суду із вказаними вимогами пропущені.
Представник третьої особи, пояснив суду, що виплата грошової компенсації поліцейським за невикористані дні відпусток за періоди, які передують року звільнення, законодавством не передбачено.
Заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Богуславським РС УДМС України в Київській області, 01.12.2016, має статус особи з інвалідністю ІІ групи (посвідчення серії НОМЕР_2 від 05.12.2018).
З 07.11.2015 по 29.09.2017 ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України. Наказом №645 о/с від 29.09.2017 його звільнено з служби в поліції за п.2 (через хворобу) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліції».
З матеріалів справи вбачається, що грошову компенсацію у рік звільнення ОСОБА_1 виплачено за 24 дні невикористаної відпустки у році.
06.01.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних чергових та додаткових відпусток за період з 2016 по 2017 роки.
Однак, відповідачем зазначено, що виплата грошової компенсації поліцейським за невикористані дні відпусток за періоди, які передують року звільнення, Законом не передбачено.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Закон України від 15.11.1996 «Про відпустки» (далі - Закон №504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток:
1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;
3) творча відпустка;
3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях;
4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв'язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
5) відпустки без збереження заробітної плати.
Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
У свою чергу, Закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст.59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами першою, другою, третьою і четвертою ст. 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до ч.ч. 9,10 та 11 вказаної статті, поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Частинами 1 та 2 ст. 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських
Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абз. 7 і 9 п.8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Отже, право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень ч.ч. 2,3 ст. 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи кКЗпП і Закону №504/96-ВР, яким передбачено право працівника у разі звільнення на виплату грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки.
Суд відхиляє посилання відповідача на правову позицію, відповідно до якої питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, урегульовані спеціальними нормами, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин без врахування загальних норм, визначених КЗпП України та Законом №504/96-ВР, а тому виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції.
Слід зазначити, що Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 по справі №160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованого у зазначеному вище рішенні суду та підтримав позицію, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, за всі роки служби.
Згідно Наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 07.12.2016 №809 а/с, невикористана частина відпустки ОСОБА_1 за 2016-2017 роки становить 35 діб.
Враховуючи викладене, вимоги щодо визнання протиправної відмови відповідача, в нарахуванні та виплаті йому грошової компенсації за невикористані дні оплачуваної відпустки за 2016 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував, на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір", тому підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255, 291 КАС України, суд,-
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Київській області, щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 35 днів оплачуваної відпустки за 2016 рік.
3. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 за невикористану у 2016 році оплачувану відпустку в кількості 35 днів грошові кошти у сумі 11700 грн. 85 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Щавінський В.Р.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 02 червня 2021 р.