18 травня 2021 року № 320/5139/20
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Малого приватного підприємства "Резерв" про стягнення коштів,
Головне управління ДФС у Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Малого приватного підприємства "Резерв" про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом у сумі 28541,41 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з даними податкового обліку за відповідачем обліковується податковий борг зі сплати за землю у розмірі 28541,41 грн.. Податкова заборгованість виникла у відповідача у результаті несплати відповідачем узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати за землю з юридичних осіб.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву в якому останній просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що ним своєчасно було подано звітність, що підтверджується відміткою позивача про отримання та платіжним дорученням, відповідно до якого своєчасно сплачено орендну плату за землю за 2019 рік.
Позивачем надано до суду відповідь на відзив в якій податковий орган зазначає, що відзив відповідача є обґрунтований.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Мале приватне підприємство «РЕЗЕРВ» (код ЄДРПОУ 25299477) зареєстровано за адресою; вул. Шолуденко, буд. 8. кв. 66, м. Вишгород, Вишгородський р-п.. Київська область. Відповідач є платником податків і зборів та знаходиться за основним місцем обліку у Вишгородському управлінні ГУ ДПС у Київській області.
Відповідачем самостійно до податкового органу було подано наступні податкові декларації з плати за землю: - на 2018 рік від 23.03.2018, в якій визначено річну суму зобов'язання в розмірі 11549,29 грн.; - на 2019 рік від 21.02.2019, в якій визначено річну суму зобов'язання в розмірі 11549,29 грн..
Посадовими особами контролюючого органу було проведено камеральну перевірку на предмет своєчасного подання звітності з орендної плати. За результатами перевірки був прийнятий Акт №002562/10-36-53-04/25299477 від 25.09.2019. На підставі вказаного Акту було винесено наступні податкові повідомлення-рішення: від 05.11.2019 №0052995304 на суму -4873,80 грн., від 05.11.2019 №0053005304 на суму - 375,50 грн.
Також посадовими особами контролюючого органу було проведено камеральну перевірку на предмет сплати узгодженого податкового зобов'язання з плати за землю. За результатами перевірки був прийнятий Акт №002562/10-36-53-04/25299477 від 25.09.2019.
На підставі вказаного Акту було винесено податкове повідомлення-рішення від 05.11.2019 №0053025304 на суму - 170 грн.
Разом з тим, відповідачем узгоджено було суми податкових зобов'язань та сплачено відповідно за 2018 рік суму податку у сумі 12 242,25 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 41 від 30.01.2018, та в 2019 році у сумі 11 549,99 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 64 від 29.01.2019.
Відповідачем на 2019 рік було визначено річну суму зобов'язання в розмірі 11 549,29 грн. Граничний строк подання звітності є 20.02.2019, відповідачем подано звітність 19.02.2019, що підтверджується відміткою позивача про отримання та платіжним дорученням № 64 від 29.01.2019 зі сплати орендної плати землі за 2019 рік.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019, у справі №810/30/18 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Малого приватного підприємства «Резерв» про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом, було відмовлено позивачу в задоволенні позову.
Також, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 по справі №810/4323/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019, за позовом Малого приватного підприємства «Резерв» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 03.06.2016 № 0006081502, від 14.06.2016 № 0006791502, від 15.06.2016 № 0006811502. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 18.05.2018 №0024745301.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Підпункт 14.1.39 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Приписами п.п. 141.73, 14.1.74. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначені наступні поняття: землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди; земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.
Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно до пп. 269.1.2. п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є землекористувачі.
За змістом пунктів 288.2 та 288.3 статті 288 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Пунктами 285.1 та 285.2 ст.285 Податкового кодексу України встановлено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Згідно з пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.
Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу для земель сільськогосподарського призначення не може бути меншою розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.
Згідно з пунктом 289.3 статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Судом встановлено, що відповідачем за 2018 та 2019 роки була подана звітність, а саме, подані податкові декларації зі сплати орендної плати за землю. Відповідачем було узгоджено суми податкових зобов'язань та сплачено відповідно за 2018 рік суму податку у сумі 12242,25 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 41 від 30.01.2018, та в 2019 році у сумі 11549,99 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 64 від 29.01.2019.
Позивач в своєму позові зазначає, що відповідачем на 2019 рік було визначено річну суму зобов'язання в розмірі 11549,29 гривень, зобов'язання по яким, як вважає позивач, не було виконано позивачем. Також підставою для стягнення зазначеної заборгованості як вважає позивач став Акт камеральної перевірки своєчасності подання податкової звітності з плати за землю від 25.09.2019 № 002562/10-36-53-04/25299477. В акті зазначено, що відповідачем нібито порушено терміни подання звідності по платі за землю.
Разом з тим судом встановлено, що граничний строк подання звітності є 20.02.2019, відповідачем подано звітність 19.02.2019, що підтверджується відміткою позивача про отримання. Зазначене також спростовується платіжним дорученням № 64 від 29.01.2019 зі сплати орендної плати за землю за 2019 рік.
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
За приписами п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Крім того, позивач звертався з аналогічним позовом до суду про стягнення заборгованості з орендної плати землі, у тому числі за 2018 рік.
Та, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019, у справі №810/30/18 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Малого приватного підприємства «Резерв» про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом, було відмовлено позивачу в задоволенні позову.
Також, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 по справі №810/4323/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019, за позовом Малого приватного підприємства «Резерв» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 03.06.2016 № 0006081502, від 14.06.2016 № 0006791502, від 15.06.20/6 № 0006811502. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 18.05.2018 №0024745301.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За описаних вище обставин, суд вважає за можливе застосувати, встановлений пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4. ПК України, принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем безспірно не доведено наявність у відповідача податкового боргу, крім того, обставина несплати у встановлені законодавством строки грошових зобов'язань не знайшла свого підтвердження, отже, заборгованість, заявлена позивачем в позовній заяві у розмірі 28541,41 грн. є безпідставною.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лиска І.Г.