18 травня 2021 року № 320/6845/19
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Головне управління ДПС у Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом у сумі 228435,34 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилась заборгованість перед бюджетом у вказаному вище розмірі внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ, ПДФО, військового збору та адміністративним штрафам. Позивач зазначає, що вказана заборгованість підтверджується рішеннями контролюючого органу прийнятих за результатами контрольно-перевірочної роботи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 15.01.2020.
Судове засідання 15.01.2020 знято з розгляду у зв'язку з перебуваням судді на лікарняному та наступне судове засідання призначено на 19.02.2020.
Судове засідання 19.02.2020 відкладено за обгрунтованим клопотанням представника відповідача та наступне судове засідання призначено на 04.03.2020.
Представником позивача подано до суду додаткові письмові пояснення в яких останній зазначив, що у відповідача податковий борг збільшився та складає 1159452,31 грн., але в рамках позовних вимог залишається несплаченим 228435,34 грн.. Зазначає, що 23.01.2018 до ЄДРПОУ внесений запис про державну реєстрацію - припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 .. Проте, не зважаючи на даний факт, відповідно до ст.51, 52 ЦК України, у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи її зобов'язання за укладеними договорами в рамках господарської діяльності не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Доказів на підтвердження сплати податкового боргу також відповідачем суду надано не було.
04.03.2020 представники позивача та відповідача подали до суду клопотання в яких останні просили подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання.
У зв'язку з поданими клопотаннями та на підставі ст.194 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Громадянин ОСОБА_1 (ІНПП НОМЕР_1 ), згідно ДРФО зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач є платником податків та зборів і знаходиться за основним місцем обліку у Бориспільському управлінні ГУ ДПС у Київській області. Згідно даних з ЄДРПОУ, 23.01.2018 внесений запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 (номер запису:23510060005000448).
За відповідачем обліковується податковий борг, що може бути стягнутий в примусовому порядку в розмірі - 228435,34 грн.
Вищезазначений податковий борг утворився за відповідачем внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ, ПДФО, військового збору та адміністративним штрафам, що виникли на підставі рішень контролюючого органу прийнятих за результатами контрольно-перевірочної роботи.
Так, в травні 2018 року, посадовими особами податкового органу було проведено позапланову документальну виїзну перевірку на предмет дотримання відповідачем вимог податкового законодавства, за період діяльності з 01.01.2017 по 25.04.2018.
За результатами перевірки було складено Акт №384/10-36-13-04/ НОМЕР_2 від 10.05.2018. На підставі вказаного Акту перевірки було прийнято: ППР від 30.05.2018 №0010691304 на суму 8366,63 грн., а також за весь період заниження бази оподаткування, на підставі ст.129 ПК України, нараховано пеню в розмірі 381,43 грн. з військового збору; ППР від 30.05.2018 №0010681304 на суму 111555 грн. а також за весь період заниження бази оподаткування, на підставі ст.129 ПК України, нараховано пеню в розмірі 5868,10 грн. з ПДВ; ППР від 30.05.2018 №0010671304 на суму 100399,50 грн., а також за весь період заниження бази оподаткування, на підставі ст.129 ПК України, нараховано пеню в розмірі 4577,12 грн. з ПДФО; ППР від 30.05.2018 №0010661304 на суму 510 грн. та ППР від 30.05.2018 №0010651304 на суму 340 грн. з адміністративних штрафів (всього на суму 850 грн.).
Відповідачем за рахунок переплати було сплачено - 3562,44 грн. (в т.ч. з ПДФО - 3332,44 грн. та з Військового збору - 230 грн.). Отже всього податковий борг складає - 228 435,34 грн.
З метою погашення податкового боргу ГУ ДФС у Київській області відповідно до ст.42, 59 ПК України було направлено відповідачу податкову вимогу від 03.07.2018 року №111810-51, але податковий борг не погашений та вимога оскаржена в судовому порядку не була, а отже податкова вимога від 03.07.2018 року є узгодженою.
Враховуючи те, що податковий обов'язок щодо сплати узгоджених сум грошових зобов'язань у встановлені законодавством строки відповідачем не виконано, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п.п.14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з п.п.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 ПК України).
Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 56.11. статті 56 ПК України передбачено, що самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, даних інтегрованої картки відповідача, амостійно визначені в розрахунках податкові зобов'язання на загальну суму 228435,34 грн. відповідач у встановлені податковим законодавством строки не сплатив.
Таким чином, заборгованість відповідача зі сплати зазначених грошових зобов'язань на загальну суму 228435,34 грн. відповідає ознакам, визначеним п.п.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якого податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
При цьому, відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Матеріали справи свідчать, що контролюючим органом було виставлено відповідачу податкову вимогу від 03.07.2018 №111810-51.
Судом встановлено, що доказів оскарження податкової вимоги чи погашення податкового боргу за визначеними податковими зобов'язаннями відповідач не надав.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що у відповідача наявний податковий борг у розмірі 228435,34 грн.
Згідно з п.п.20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з п.п. 95.2, 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно з п. 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Таким чином, суд, вирішуючи питання про погашення за рахунок платника податків податкового боргу, яке здійснюється шляхом стягнення коштів з рахунків у банку або за рахунок готівки, приймає рішення про стягнення з боржника коштів у рахунок погашення податкового боргу.
На підставі викладеного, суд вбачає наявність передбачених чинним законодавством обставин для стягнення з відповідача податкову заборгованість в сумі 228435,34 грн. в рахунок погашення податкового боргу.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем суду не надано.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості до державного бюджету у розмірі 228435,34 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНПП НОМЕР_1 ) заборгованість в сумі 228435 (двісті двадцять вісім тисяч чотириста тридцять п'ять) грн. 34 коп. в рахунок погашення податкового боргу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лиска І.Г.