про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
15 квітня 2021 року м. Київ № 320/4238/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Головенко О.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Олени Євгенівни про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Державного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Олени Євгенівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень від 05.11.2019 про реєстрацію права власності на квартиру під номером АДРЕСА_1 за ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», внесеного державним реєстратором Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Оленою Євгеніївною, номер запису про право власності 34014369.
У якості третіх осіб, позивачем вказано ТОВ "ЕС.ДІ.СІ.ГРУП" та ПАТ "Комерційний банк "Надра".
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у рішенні від 20.07.2006 у справі “Сокуренко і Стригун проти України” (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін “встановленим законом” у ст. 6 Конвенції спрямований на гарантування того, “що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом”. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, “встановленим законом”, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття “суду, встановленого законом” зводиться не лише до правової основи самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п.п. 1 - 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб'єкт владних повноважень” означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та батьком позивачки - ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 330/П/З3/2008/840, згідно якого банківська установа зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти (кредит) у сумі 58 159,39 дол. США в порядку і на умовах, визначених цим договром за програмою: «Житлові рішення».
Відповідно до п. 1.3.1. даного кредитного договору відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 14,99 відсотків річних.
Пунктом 2.1. даного договору було передбачено, що в якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій, Позичальник уклав з банком договір іпотеки нерухомого майна - двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , що належала на праві власності ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
В порядку спадкування, позивачка стала власником нерухомого майна - двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 .
15.05.2019 було здійснено продаж активу ПАТ "Комерційний банк «Надра» права вимоги за кредитним договором № 330/П/З3/2008/840 від 24.04.2008 із забезпеченням (квартирою) - лот F51GL42596. Початкова (стартова) ціна лоту 604 163,90 грн.
Відповідно до Протоколу електронного аукціону № UA-EA-2019-03-19-000140-b переможцем електронного аукціону став учасник ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», ціна продажу лоту становить 120 832,78 грн. За результатами проведеного аукціону, оформлених протоколом № UA-EA-2019-03-19-000140-b від 15.05.2019 був укладений договір № 330/11/33/2008/840 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором від 06.06.2019.
Таким чином, на вказаних торгах було продане право вимоги по кредитному договору № 330/П/З3/2008/840 від 24.04.2008, укладеного з батьком позивачки, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень від 05.11.2019, внесеного Державним реєстратором Томилівської сільської ради Білоцерківського району, Київської області Науменко Оленою Свгеніївною (номер запису про право власності 34014369) право власності на нерухоме майно - двохкімнатна квартира АДРЕСА_1 перейшло до ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП».
З даним рішення позивач не погоджується та вважає, що ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» порушив майнові права позивача та позбавив права власності позивача на квартиру, яке відобразилось в реєстраційних діях реєстратора, який порушив порядок їх вчинення, провівши державну реєстрацію права власності ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» на квартиру за відсутності необхідних правових підстав, а саме, що не пересвідчився про існування дійного права вимоги, знаючи достовірно що майно спадкове.
Таким чином, предметом позову є захист права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Суд зазначає, що пред'явлений даного позов жодним чином не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку Державного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області ОСОБА_3 .
Спір за пред'явленим позовом має очевидний цивільно - правовий характер, оскільки виник з приводу правомірності набуття права власності на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка на підставі спірного рішення була передана у власність ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП».
Так, з позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивач, пред'явивши адміністративний позов до Державного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області ОСОБА_3 у дійсності оспорює право власності на вищевказана квартиру, яку отримала у спадок.
Таким чином, спір у справі, що розглядається, стосується права власності на квартиру фізичної особи, яке зареєстроване у встановленому законом порядку, тобто цивільного права, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами цивільного права.
На думку суду, позивачка оспорюючи запис про обтяження на належну їй квартиру, намагається відновити своє право власності шляхом пред'явлення адміністративного позову до суб'єкта владних повноважень, який від імені держави здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в обхід передбаченого законом порядку розв'язання цивільно-правових спорів між суб'єктами цивільного права та без застосування передбачених законом способів захисту права.
Позов, предметом якого є реєстраційні дії, здійснені на основі юридичних фактів, стосовно яких існує спір про право цивільне, в межах якого можуть бути розв'язані питання, пов'язані з реєстрацією прав власності на будівлю, не може бути розглянуто за правилами КАС України.
Стаття 15 Цивільного процесуального кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
За правилами ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 Цивільного кодексу України.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.
З огляду на наведені вище нормативні положення не можна вважати публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, яка відступила від висновку, викладеного, зокрема у постанові від 23.05.2018 (справа № 815/4618/16), якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорений запис.
Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 826/9485/16.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що даний спір не підсудний адміністративному суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 6 ст. 170 КАС України встановлено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
З огляду на те, що позовна заява, з якою звернувся позивач, не містить публічно-правового спору, суд зазначає, що такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись ст.ст. 170, 243, 248 КАС України, суд
1.Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 доДержавного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Олени Євгенівни про визнання протиправним та скасування рішення.
2.Копію ухвали разом з матеріалами заяви надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Головенко О.Д.