02 червня 2021 року о/об 12 год. 35 хв.Справа № 280/3238/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Новіковій Д.А., розглянувши у місті Запоріжжі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69057, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Матросова, буд.29; код ЄДРПОУ 40108688)
про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (надалі - відповідач, ГУНП в Запорізькій області), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Запорізькій області, щодо не проведення остаточного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні 27.02.2020; 2) стягнути з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні (у період з 28.02.2020 до 12.04.2021) в сумі 214538,80 грн. без врахування податків, зборів (обов'язкових платежів).
У позовній заяві зазначено наступне. ОСОБА_1 відповідно до Трудової книжки серії НОМЕР_2 , яка є додатком, 21.11.1997 прийнятий на службу в органи внутрішніх справ в ГУМВС в Запорізькій області та з 09.12.2016 відповідно до наказу ГУНП в Запорізькій області №413о/с від 09.12.2016 призначений на посаду провідного спеціаліста сектору моніторингу Бердянського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області. Згідно до наказу ГУНП в Запорізькій області за №85о/с від 27.02.2020 відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» вирішено припинити державну службу на підставі скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу та позивача, державного службовця 5 рангу, звільнено з посади провідного спеціаліста сектору моніторингу Бердянського відділу поліції з 27.02.2020. Відповідно до довідки ГУНП в Запорізькій області №1762/12/01/2020 від 15.09.2020 середньомісячна заробітна плата позивача становить 16090,49 грн. Згідно розрахункового листа за лютий 2020 року позивачу було виплачено вихідну допомогу у розмірі однієї 16090,49 грн., компенсація за невикористані 7 днів відпустки у розмірі 3242, 89 грн. та заробітна платня за лютий та утримано військовий збір, ПДФО ВН. Відповідно до наказу №85о/с від 27.02.2020 про звільнення, в момент самого звільнення, в порушення ч.4 ст.87 Закону України «Про державну службу» позивачу не було виплачено вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, а лише компенсація невикористаної частини щорічної відпустки, і лише одну середньомісячну заробітну плату, тобто по нормам до прийняття змін (в старій редакції). Відповідно до довідки про розмір заробітної плати позивача за грудень 2019 року та січень 2020 року середньомісячна заробітна плата становить 16090,49 грн. Станом на дату звернення до суду кількість часу заборгованості з 28.02.2020 по 29.03.2021 складає 13 місяців. Таким чином, заборгованість за час затримки виплати вихідної допомоги позивача з 28.02.2020 по 12.04.2021 складає 214538,80 грн. (766,21 грн. (середньодобова заробітна плата) х 280 днів), яка підлягає стягненню з відповідача.
Позивач підтримав позовну заяву.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне. 25.10.2019 наказом ГУНП в Запорізькій області віл 25.10.2020 за №1325 «Про можливе наступне вивільнення працівників ГУНП в області», у відповідності до ст.49-2 КЗпП України зобов'язано начальника УКЗ ГУНП письмово попередити ОСОБА_1 про можливе наступне вивільнення. 25.10.2019 керівництвом Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області було зроблено спробу ознайомити позивача з попередженням про наступне вивільнення, проте позивач відмовився, що вбачається з «Акту про відмову від ознайомлення та від підпису про отримання попередження працівника про наступне вивільнення із скорочення займаної посади» від 25.10.2020 за №1, зі змісту якого вбачається, що до позивача довели до відома, що займана ним посада скорочується. Від підписання повідомлення ОСОБА_1 відмовився. 09.12.2019 позивача під підпис було повідомлено, що посада на якій він перебував (провідний спеціаліст сектору моніторингу Бердянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області) підлягає скороченню. На підставі чого, керуючись п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» (у зв'язку зі скороченням чисельності штату державних службовців) ОСОБА_1 поінформовано, що за умови відсутності вакантних посад, що відповідають освітньому ступеню, кваліфікації та досвіду роботи, або при відмові від запропонованих посад його буде звільнено. ОСОБА_1 двічі було надано пропозиції щодо вакантних посад (станом на 18.12.2019 та 30.01.2020), від яких останній відмовився. Як наслідок, строк звільнення позивача у зв'язку зі скороченням спливав 10.02.2020. Однак, враховуючи те, ОСОБА_1 перебував на лікарняному станом на 10.02.2020 його не було звільнено у зв'язку зі скороченням штатів. 27.02.2020 позивача було звільнено у зв'язку зі скороченням штатів. Рішеннями судів першої та апеляційної інстанції у справі №280/5286/20 було визнано законними та правомірними дії ГУНІІ в Запорізькій області щодо звільнення позивача у зв'язку зі скороченням штатів. 27.02.2020, у день звільнення позивача, на виконання вимог ст.ст.116, 117 КЗпП України, з ОСОБА_1 було проведено розрахунок при звільненні, що підтверджується: 1) відомістю №62 про виплату заробітної плати Ощадбанк за лютий 2020 року - виплата у розмірі 16106,38 грн.; 2) платіжним дорученням №1348 від 26.02.2020 - заробітна плата при звільненні за 2 пол 02.2020 на пластикові картки з-но дог.№10007-213/ЗП від 10.11.2015, без ПДВ; 3) розрахунковим листом за лютий 2020 року №902, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуваючи на посаді провідного спеціаліста Бердянського ВП отримав нарахування за: посадовий оклад ВН - 211,50 грн.; за ранг - 30,00 грн.; за вислугу років - 105,75 грн.; інтенсивність праці - 308,79 грн.; відпустка ВН - 6485,78 грн.; компенсація за відпустку ВН - 3242,89 грн.; вихідну допомогу ДСВН - 19060,49 грн.; премія завт. НПУ ДС - 18,51 грн. Всього нараховано - 26493,71 грн. Таким чином, позивачу було виплачено вихідну допомогу та компенсацію за невикористану відпустку, що є предметом розгляду даної адміністративної справи. Зазначені обставини та суми підтверджуються довідкою про доходи, яку ОСОБА_1 долучив до позовної заяви. Відповідно до відомостей з Ощадбанку №62, розрахункового листа, платіжного доручення №1348 від 26.02.2020 позивачу було виплачено вихідну допомог у розмірі 16090,49 грн., компенсація за невикористані 7 днів відпустки у розмірі 3242,89 грн. та заробітна плата при звільненні 27.02.2020. Позивач зазначає, що йому не було виплачено вихідну допомогу у порушення ч.4 ст.87 Закону України «Про державну службу». При цьому, Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» №440-ІХ, який набув чинності 13.02.2020, були внесенні зміни до п.4 ст.87 Закону України «Про державну службу», яким у частині четвертій слова і цифру "на підставі пункту 1" замінено словами і цифрами "на підставі пунктів 1 та 1-1", а слова "середньої місячної заробітної плати" - словами "двох середньомісячних заробітних плат". Позивач в адміністративному позові посилається на норму статті яка діє на сьогоднішній момент. В цей же час, ГУНП в Запорізькій області є органом державної влади, який фінансується за рахунок асигнувань з Державного бюджету України, однак, кошторисом виплата вихідної допомоги не передбачена, у зв'язку з чим виникає необхідність постійного замовлення додаткового фінансування з метою проведення таких виплат. Враховуючи те, що станом на 30.01.2020 ОСОБА_2 відмовився від запропонованих йому посад, ГУНП в Запорізькій області здійснило замовлення грошових коштів у Національної поліції України, з метою виплати позивачу вихідної допомоги. У зв'язку з тим, що позивача було повідомлено про можливе звільнення за 2 місяці, а саме 09.12.2020, два місяці з моменту повідомлення про наступне вивільнення, тобто день звільнення припадав на 10.02.2020. Станом на 10.02.2020, ч.4 ст.87 Закону України «Про Державну службу» було визначено, що «У разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати». В цей же час, позивача було звільнено з ГУНП в Запорізькій області 27.02.2020 внаслідок того, що позивач перебував на лікарняному. Інформація про те що Законом України №440-ІХ було внесено зміни до ч.4 ст.87 Закону України «Про державну службу» була оприлюднена в «Офіційному віснику України» від 28.02.2020 - 2020р., №16, стор.7, стаття 620, код акта 98090/2020, тобто, ГУНП в Запорізькій області стало відомо про зміни у чинному законодавстві після їх офіційною оприлюднення в офіційному видані вже після звільнення позивача за скороченням штатів, а саме 28.02.2020. Таким чином, у ГУНП в Запорізькій області був відсутній умисел щодо недовиплати позивачу вихідної допомоги. На момент подання відзиву на позовну заяву ГУНП в Запорізькій області до ГУДКС України в Запорізькій області направлено платіжне доручення про виплату позивачу недоплаченого розміру вихідної допомоги при звільненні. Позивач пропустив місячний строк звернення до суду і поважних причин такого пропуску, у поданій ним заяві не навів. Крім того, позивач не навів доказів про наявність непереборних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що заважали звернутись до суду з моменту виникнення права на таке звернення.
Відповідач проти позовної заяви заперечував.
Ухвалою судді від 26.04.2021 в адміністративній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
Ухвалою суду від 02.06.2021 закрито провадження у справі у частині позовних вимог.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
У Витязі з Наказу ГУНП в Запорізькій області від 27.02.2020 за №85о/с «По особовому складу» зазначено: «… Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» припинити державну службу на підставі скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу ОСОБА_1 , державному службовцю 5 рангу, звільнивши його з посади провідного спеціаліста сектору моніторингу Бердянського відділу поліції, з 27 лютого 2020 року. Виплатити йому компенсацію за 07 календарних днів невикористаної частини щорічної основної відпустки за період з 01.12.2019 до 26.02.2020. Підстава: подання т.в.о. начальника Бердянського ВП від 27.02.2020. …».
У Довідці ГУНП в Запорізькій області від 15.09.2020 за №1762/12/01-2020 зазначено: «… Довідка Надана в тому, що заробітна плата ОСОБА_1 за два останні місяці, які передували місяцю звільнення з посади, складало: - грудень 2019 року - 9249,79 грн; - січень 2020 року - 12204,20 грн. Всього - 21453,99 грн. Середньомісячна заробітна плата - 16090,49 грн. Середньоденна заробітна плата - 766,21 грн. Заробітна плата обчислена виходячи з нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати за місяць з урахуванням сум податків та зборів, утримання яких з заробітної плати передбачено законодавством. У випадку стягнення сум заробітної плати на користь позивача просимо передбачити утримання з них податків та зборів. …».
Судом досліджено: Платіжне доручення №1348 від 26.02.2020 на суму 16106,38 грн.; Розрахунковий лист за лютий 2020 року; Відомість №214 на виплату вихідної допомоги за травень 2021 року; Платіжне доручення №5086 від 14.05.2021 на суму 12952,84 грн. (проведено банком 17.05.2021); Платіжне доручення №5084 від 14.05.2021 на суму 2896,29 грн. (проведено банком 17.05.2021); Платіжне доручення №5085 від 14.05.2021 на суму 241,36 грн. (проведено банком 17.05.2021); Розрахунковий лист за травень 2021 року.
При цьому, у Розрахунковому листі за травень 2021 року зазначено, що сума 16090,49 грн. включає в себе суми: 241,36 грн. - військового збору; 2896,29 грн. - ПДФО ВН; 12952,84 грн. - банк Ощадбанк ВН (суму фактичної виплати на руки).
Відповідно до ч.4 ст.87 Закону України «Про державну службу» (у редакції з 13.02.2020) у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.
Згідно з ст.116 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Як зазначено у ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
У Рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 за №4-рп/2012 у справі №1-5/2012 зазначено, зокрема: «… 2.2.За статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. …».
Суд погоджується з позицією позивача, наведеною у відгуку на відзив відповідача на позовну заяву, що дата 27.02.2020 «є відправною точкою у розгляді взаємовідносин по розрахункам між позивачем і відповідачем».
За матеріалами справи, середньомісячна заробітна плата позивача становить 16090,49 грн.
Вихідну допомогу на підставі ч.4 ст.87 Закону України «Про державну службу» було відповідачем було виплачено позивачу на руки Платіжним дорученням №1348 від 26.02.2020 на суму 16106,38 грн. та Платіжним дорученням №5086 від 14.05.2021 на суму 12952,84 грн.
У суду відсутні зауваження щодо нарахованих та виплачених відповідачем сум вихідної допомоги позивачу на руки на підставі ч.4 ст.87 Закону України «Про державну службу» за Платіжним дорученням №1348 від 26.02.2020 на суму 16106,38 грн. та за Платіжним дорученням №5086 від 14.05.2021 на суму 12952,84 грн.
За матеріалами справи останнім днем державної служби позивача було 27.02.2020, а середньоденна заробітна плата позивача складає 766,21 грн. (766,21 грн. = 16090,49 грн. (середньомісячна заробітна плата позивача) : 21 робочий день).
Таким чином, сума середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні позивача, а саме з 28.02.2020 по 17.05.2021, складає 231395,42 грн. (231395,42 грн. = 766,21 грн. (середньоденна заробітна плата позивача) х 302 робочі дні (кількість робочих днів з 28.02.2020 по 17.05.2021)).
Істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 6,95% (6,95% = 16090,49 грн. (невиплачена позивачу вихідна допомога) : 231395,42 грн. (середній заробіток за весь час затримки розрахунку) х 100%).
Сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 6,95%, становить 16081,50 грн. (766,21 грн. (середньоденна заробітна плата позивача) х 6,95% : 100% = 53,25 грн.; 53,25 грн. х 302 (кількість робочих днів затримки розрахунку) = 16081,50 грн.).
Звідси, з огляду на приписи ч.2 ст.9, ч.2 ст.245 КАС України, з метою захисту прав та інтересів позивача суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з державної служби за період з 28.02.2020 по 17.05.2021 включно у розмірі 16081 грн. 50 коп.
Аналогічне застосування норм права здійснено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.10.2019 у справі №806/2473/18 (адміністративне провадження №К/9901/2118/19).
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню. Доводи позивача та відповідача частково не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач звільнений від сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69057, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Матросова, буд.29; код ЄДРПОУ 40108688) про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів - задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з державної служби за період з 28.02.2020 по 17.05.2021 включно у розмірі 16081 грн. 50 коп.
В іншій частині позовної заяви відмовити.
У стягненні за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат щодо сплати судового збору - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повний текст судового рішення складено 02.06.2021.
Суддя О.О. Прасов