31 травня 2021 року м. Ужгород№ 260/433/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Калинич Я.М.,
при секретарі судового засідання - Попович М.М.,
за участі:
позивач - не з'явився,
представник відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області (90401, вул. Поперечна, буд. 1, м. Хуст, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 03192916) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Міжгірської районної державної адміністрації та ОСОБА_2 - начальника Управління соціального захисту населення Міжгірської районної державної адміністрації, в якому просить: 1. Стягнути з Управління соціального захисту населення Міжгірської районної державної адміністрації середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в розмірі 72106,88 грн. 2. Стягнути з начальника Управління соціального захисту населення Міжгірської районної державної адміністрації ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 70000,00 грн.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року було залишено позовну заяву без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.
12 лютого 2021 року до суду від позивача, на виконання ухвали суду від 08.02.2021 року, надійшла заява, відповідно до якої позивач відмовився від позовних вимог заявлених до начальника Управління соціального захисту населення Міжгірської районної державної адміністрації ОСОБА_2 про стягнення з такої на користь позивача моральної шкоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року, позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ ОСОБА_2 начальника управління соціального захисту населення Міжгірської районної державної адміністрації № 3 від 31 січня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено позивача на посаді завідувача сектору з питань праці та соціальних зв'язків Управління соціального захисту населення Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області з 01 лютого 2020 року, стягнуто з Управління соціального захисту населення Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2020 року по 12 серпня 2020 року в розмірі 77869,52 грн. Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 29 673 грн. 00 коп. звернуто до негайного виконання.
Позивач зазначає, що станом на 04 лютого 2021 року (день подачі адміністративного позову) рішення суду про поновлення його на роботі не виконано, тому з метою стягнення середнього заробітку в сумі 72106,88 грн. за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі він звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
18 березня 2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Обґрунтовуючи підстави відзиву відповідач зіслався на те, що вини управління соціального захисту населення Міжгірської районної державної адміністрації у несвоєчасній виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу немає. Зазначає, що Розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 14.01.2021 року №22 «Про утворення комісії з реорганізації Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області шляхом приєднання до Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області» та розпорядження голови Міжгірської районної державної адміністрації від 04.01.2021 року № 1-р «Про граничну чисельність працівників районної державної адміністрації» розпочата процедура реорганізації Міжгірської РДА, а в тому числі і управління соціального захисту населення Міжгірської РДА. В зв'язку з цим і була створена комісія з реорганізації Управління соціального захисту населення Міжгірської РДА, тому виконати належно рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/419/20 неможливо.
30 березня 2021 року позивачем подано відповідь на відзив, у якій зазначає, що відповідач у відзиві на позовну заяву не спростував твердження та аргументи позивача стосовно суті позовних вимог.
Ухвалою суду від 29 квітня 2021 року було замінено відповідача у справі Управління соціального захисту населення Міжгірської районної державної адміністрації на його правонаступника - Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області.
Позивач в судове засідання не з'явився, проте в матеріалах справи міститься заява позивача про розгляд справи без його участі.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, проте належним чином повідомлявся про дату, час та місце проведення такого.
У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
На виконання вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).
Надавши оцінку аргументам сторін, та доказам, що подані разом із заявами по суті справи, суд встановив таке.
02 січня 2013 року, у зв'язку із зміною структури Управління соціального захисту населення ОСОБА_1 переведений на посаду завідувача сектору з питань праці та соціальних зв'язків Управління соціального захисту населення, підстава розпорядження голови РДА № 3-Р від 02.01.2013 року.
31 січня 2020 року, наказом Управління соціального захисту населення Міжгірської РДА Закарпатської області № 3 «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до статті 44 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», пункту 1 частини першої статті 40 КЗпПУ, статті 44 КЗпПУ, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», розпорядження голови райдержадміністрації від 28 листопада 2019 року № 43-р «Про граничну чисельність працівників та структуру районної державної адміністрації», звільнено з посади ОСОБА_1 завідувача сектору з питань праці та соціальних зв'язків управління соціального захисту населення райдержадміністрації Міжгірської райдержадміністрації 31 січня 2020 року, згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України та пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року по справі № 260/419/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, зокрема визнано протиправним та скасовано наказ начальника управління соціального захисту населення Міжгірської районної державної адміністрації № 3 від 31 січня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору з питань праці та соціальних зв'язків Управління соціального захисту населення Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області з 01 лютого 2020 року; стягнуто з Управління соціального захисту населення Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2020 року по 12 серпня 2020 року в розмірі 77 869,52 грн. із утриманням із цієї суми обов'язкових податків та зборів. Рішення суду в частині поновлення на посаді та середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання.
Позовні вимоги аргументовані тим, що рішення суду від 12 серпня 2020 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі не виконано, а тому позивач вважає, що у нього виникло право на виплату заробітної плати за час затримки виконання судового рішення за період із 12.08.2020 року по 04.02.2021 року.
Відповідач не заперечує факт невиконання рішення суду про поновлення позивача на роботі, однак зазначає, що виконання рішення є неможливим.
Відтак, спір у цій справі виник щодо права позивача на виплату відповідачем заробітної плати за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі.
Визначаючись щодо позовних вимог суд враховує, що в силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
Відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
За правилами частини другої статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Положеннями статті 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 КАС України, однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є обов'язковість судового рішення.
Більш повно зміст цього принципу розкрито ч. 2 ст. 14 КАС України, в силу якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною 1 ст. 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України,
Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (ч. 2 ст. 372 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача.
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 01.07.2015 року у справі № 6-435цс15, «...законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися. Виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття «затримка», як «зволікання», «проволока», за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати не видання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення».
В ході судового розгляду встановлено, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 року у справі №260/419/20 набрало законної сили 26.08.2020 року.
23 грудня 2020 року Закарпатським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист №260/419/20.
04 січня 2021 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №64025424.
Судом встановлено, що 15 лютого 2021 року ОСОБА_1 було виплачено компенсацію за час вимушеного прогулу, враховуючи стягнення всіх виплат, згідно виконавчого листа від 23.12.2020 року у справі №260/419/20. Отже, суд констатує, що рішення суду від 12.08.2020 року в цій частині виконано.
Проте, у поданому відзиві відповідач не заперечив аргументів позивача про те, що рішення суду від 12.08.2020 року по справі № 260/419/20 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору з питань праці та соціальних зв'язків Управління соціального захисту населення Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області з 01.02.2020 року залишається не виконаним.
Згідно ч. 1 ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відтак, факт невиконання рішенням суду від 12.08.2020 року по справі № 260/419/20 про поновлення позивача на роботі вважається таким, що безспірно встановлений судом.
Невиконання рішення суду від 12.08.2020 року по справі № 260/419/20 про поновлення позивача на роботі в силу ст. 236 КЗпП України, є юридичним фактом, що зумовлює виникнення у позивача права на виплату середнього заробітку за час затримки.
Вказане рішення виконане в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення рішення судом, тоді як в частині поновлення позивача на посаді не виконано станом на час звернення до суду та ухвалення рішення.
Оскільки рішення суду про поновлення позивача на роботі прийнято 12.08.2020 року, а з позовом до суду у цій справі позивач звернувся 04.02.2021 року, суд погоджується із аргументами ОСОБА_1 про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за період із 12.08.2020 року по 04.02.2021 року, що становить 122 робочих днів, що в свою чергу, становить 976 робочих годин.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.
Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).
Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.
Розмір середньогодинного заробітку позивача встановлено рішенням суду від 12.08.2020 року по справі № 260/419/20 та становить 73,88 грн.
В силу ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню із відповідача в користь позивача становить 72106,88 грн. при виплаті якого відповідач повинен провести відрахування передбачених законом загальнообов'язкових платежів.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Аналізуючи зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.
Як частиною першою статті 94 КЗпП України, так і ч. 1 ст. 1 Закону № 108/95-ВР передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у ч. 1 ст. 94 Кодексу і ч. 1 ст. 1 Закону № 108/95-ВР, як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Як вже зазначалось, відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Положення ст. 236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушених прав позивача є стягнення з Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області в користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України, рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, підлягає негайному виконанню.
Тому рішення суду про стягнення в користь позивача середнього заробітку в сумі 12412,50 грн. підлягає негайному виконанню.
Разом з тим, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області (90401, вул. Поперечна, буд. 1, м. Хуст, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 03192916) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду - задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області (90401, вул. Поперечна, буд. 1, м. Хуст, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 03192916) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 12.08.2020 року по 04.02.2020 в розмірі 72106 грн. (сімдесят дві тисячі сто шість гривень) 88 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
Рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 12412 (дванадцять тисяч чотириста дванадцять гривень) 50 коп. звернути до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 04 червня 2021 року.
СуддяЯ. М. Калинич