Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про передачу справи до іншого суду
01 червня 2021 р. Справа № 200/6245/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Чучко В.М., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення пенсії,-
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (надалі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати заборгованості з пенсії за період з 01 жовтня 2016 року по 30 червня 2019 року у розмірі 38316,03 грн. та стягнення нарахованої суми пенсії у розмірі 38316,03 грн.
Розглянувши зазначену позовну заяву, суд зазначає наступне.
Правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За унормуванням ч. 1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що місцем проживання (перебування, знаходження) позивача є м. Сєвєродонецьк, що підтверджує довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.12.2019 року за № 919-5000240140.
Позовні вимоги також заявлені до відповідача, місцем знаходження якого є місто Сєвєродонецьк.
Позивач не позбавлений права скористатися належною правовою допомогою як внутрішньо переміщена особа у м. Сєвєродонецьк.
Дійсно, в ст. 3 Законі України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382) надано поняття таким термінам:
свобода пересування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом;
вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати;
місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;
місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
З урахуванням правового визначення вищенаведених понять суд відзначає, що позивач дійсно скористався положеннями Закону № 1382. З огляду на положення статті 6 Закону № 1382, яка передбачає, що громадянин України зобов'язаний протягом тридцяти календарних днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Як вже зазначалось раніше, позивач має статус внутрішньо переміщеної особи і його дії регламентуються в тому числі і законом «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (Закон № 1706).
Стаття 4 Закону № 1706 передбачає: «Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону».
У частині 1 статті 5 Закону № 1706 занотовано, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).
За приписами частини 3 ст. 7 Закону № 1707 громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
З огляду на викладене, позовна заява ОСОБА_1 підлягає розгляду Луганським окружним адміністративним судом.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 року по справі №200/2566/21-а у складі колегії суддів: судді-доповідача Міронової Г.М., суддів Сіваченка І.В., Казначеєва Е.Г.
Приписами п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України встановлено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо: при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення (ч. 5, 8 ст. 29 КАС України).
Правилами ч. 1 ст. 30 КАС України закріплено: спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.
Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана (ч. 2 ст. 30 КАС України).
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає необхідне передати дану адміністративну справу на розгляд Луганського окружного адміністративного суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 29, 248, 287 КАС України, -
Адміністративну справу №200/6245/21-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення пенсії, передати на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду (місцезнаходження: 93402, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Космонавтів, 18).
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через відповідні суди.
Суддя В.М. Чучко