04 червня 2021 року Справа № 160/4447/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
24.03.2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви від 06.04.2021 року, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500,00 грн. від 11.03.2021р. № 226672, винесену начальником Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Бичковим Вячеславом Леонідовичем.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, зазначаючи, що у складеному державним інспектором Літвіновим С.В. акті від 22.01.2021 року № 261077, на підставі якого було винесено оскаржувану постанову, зазначено, що під час перевірки виявлено порушення п. 22.5 ПДР України та п. 3.3. Наказу № 385 МТЗУ від 24.06.2010 року. При цьому, коректні реквізити нормативно-правих актів, які були порушені під час перевезення вантажу ТЗ МАN Воdех, дн. НОМЕР_1 в акті зазначено не було, що унеможливлює здійснення правильної кваліфікації діяння. Позивач вважає, що чинне законодавство України не містить жодного нормативно-правового акту із назвою або офіційним скороченням ПДР України, при цьому дата та номер вказаного законодавчого акту також зазначені не були, що унеможливлює його правильне визначення. Отже, всупереч положенням п. 20 Порядку в акті не було зазначено конкретної норми, яка була порушена під час перевезення вантажу ТЗ МАN Воdех, дн. НОМЕР_1 , що свідчить про невідповідність складеного акту положенням законодавства та унеможливлює здійснення правильної кваліфікації діяння. Єдиним належним та допустимим доказом на підтвердження обставини перевищення визначених законом допустимих норм навантаження на одиночну вісь транспортного засобу є довідка про здійснення габаритно-вагового контролю. Складена за результатом зважування ТЗ МАN Воdех, дн. НОМЕР_1 довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 22.01.2021р. № 039406 не містить часу здійснення габаритно-вагового контролю, печатки та підпису оператора вагового комплексу. При цьому, всупереч положенням п. 16 Порядку габаритного-ваговий контроль був проведений лише однією посадовою особою Укртрансбезпеки - інспектором Літвіновим С.В. За таких умов, даний документ не є допустимим доказом порушення встановлених законом вагових норм, адже його було складено із порушенням вимог законодавства. На час проведення даного габаритно-вагового контролю щодо сипучих вантажів, можна стверджувати про відсутність правових підстав визначення перевищення нормативних вагових параметрів транспортних засобів з сипучими вантажами через відсутність відповідної методики. Отже, за таких обставин, на думку позивача, результати даного вимірювання не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним сипучим вантажем. При цьому, позивач вказує, що фактична маса транспортного засобу на момент зваження складала 38,160 тонн, при допустимій вазі 40 тонн, тобто була в межах допустимої норми. Натомість зсув вантажу на одну ось міг відбутися під час заїзду автомобільного транспорту на ваги. Габаритно-ваговий контроль автомобіля, яким керував ОСОБА_2 було здійснено не у спеціально відведеному та належно облаштованому для цього місці. Після проведення первинного зважування, внаслідок якого було виявлено перенавантаження на одну ось, позивачем були висловлені сумніви щодо об'єктивності результатів зважування, адже під час заїзду на ваги відбувся зсув сипучого вантажу вбік однієї осі, що призвело до фіксування перевищення допустимих норм навантаження на одну із осей. Після чого, за вимогою позивача було проведено повторне зважування, і перевищення допустимих норм зафіксовано не було, оскільки складало менш ніж 2% від допустимого навантаження на одну ось. В оскаржуваній постанові зазначено, що ФОП ОСОБА_1 порушив Закон України «Про автомобільний транспорт», проте яку саме конкретно норму даного Закону було порушено, в постанові не зазначено, що унеможливлює здійснення правильної кваліфікації діяння. При цьому, в акті від 22.01.2021 року № 261077, на підставі якого було винесено оскаржувану постанову, зазначено, що позивачем було порушено не положення Закону України «Про автомобільний транспорт», а п. 22.5 ПДР України. Таким чином, оскаржувана постанова не відповідає змісту акту від 22.01.2021 року № 261077, в якому було зафіксовано порушення позивачем вимог іншого нормативно-правового акту. Допущені відповідачами порушення, на думку позивача, стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 року позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було залишено без руху та надано час для усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
29.04.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що співробітниками Придніпровського міжрегіонального управління Укратнсбезпеки 22.01.2021 року проводилась рейдова перевірка, за результатами якої складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №039765 від 22.01.2021 року. Актом встановлено перевищення параметрів від нормативу. 11.03.2021 року Управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області було проведено розгляд справи, на якій був присутній позивач та винесено постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу №226672 від 11.03.2021 року до ФОП ОСОБА_1 . Перевізником було допущено порушення габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Ні під час здійснення перевірки, ні під час розгляду справи документів, які б підтверджували право позивача на рух дорогами загального користування з перевищенням нормативних вагових параметрів відповідачу надано не було. Після встановлення факту порушення габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу, посадовими особами відповідача складено довідку №039406 від 22.01.2021 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю з додаванням до неї талону зважування №1 із зазначенням часу, дати зважування, номеру ваг. Станом на 22.01.2021 року необхідність використання посадовою особою Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю будь-якої методики не передбачена жодним нормативно-правовим актом. У пункті габаритно-вагового контролю, який розміщений на 83 км + 700 м автомобільної дороги Н-11 «Дніпро - Кривий Ріг - Миколаїв» використовувались ваги автомобільні для зважування в русі тип ВА-Д, модель 20ВА-Д-2-1 WWS -0,9, заводський номер НОМЕР_2 . Відповідно до сертифікату відповідності та декларації про відповідність даний вимірювальний прилад відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки. Відповідач зазначає, що повторне зважування здійснюється тільки після приведення параметрів транспортного засобу до нормативно установлених, а отже після приведення позивачем параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами. Після приведення позивачем параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами, співробітником Управління було проведено повторне зважування, яке не зафіксувало порушень.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності 27.08.2020 року.
Видами діяльності за КВЕД є: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів
Керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567), на підставі направлення на перевірку №009235 від 16.01.2021 посадовими особами Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 22.01.2021 року проводилась рейдова перевірка на 83 км + 700 м а/д Н-11 «Дніпро - Кривий Ріг - Миколаїв».
Порядок зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затверджений Постановою № 422.
Відповідно до п. 3, 4 Порядку № 422, був зупинений транспортний засіб марки MAN, державний номер НОМЕР_4 з напівпричепом BODEX, державний номер НОМЕР_5 .
В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що він використовується та належить ФОП ОСОБА_1 , позивач встановленого факту в позовній заяві не заперечував.
Співробітникам Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було проведено ваговий контроль транспортного засобу та встановлено порушення норм, які зазначені в п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - ПДР України), а саме навантаження на одиночну вісь склало 11660 кг при допустимій нормі 11000 кг, що складає 6% перевищення параметрів від нормативу.
Зважаючи на зазначене співробітниками Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було віднесено транспортний засіб позивача до великовагового та складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №039765 від 22.01.2021 року, довідку №039406 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 22.01.2021 року.
Для подальшої перевірки обставин, що зазначені у п.15 Порядку №1567, при перевірці документів визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» були встановлені наступні порушення:
- перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезені вантажу без доповідного дозволу;
- надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме неоформлена картка водія до цифрового тахографа, роздруківка даних роботи тахографа відносно водія ОСОБА_2 за 22.01.2021 року.
У зв'язку з виявленням вищезазначеного порушення, посадовими особами Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було складено акт №261077 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.01.2021, який відповідно до п. 21 Порядку, № 1567, складається в одному примірнику.
Водій з актом №261077 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.01.2021 року був ознайомлений, від підпису та надання пояснень відмовився.
Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки на адресу позивача поштою було направлено повідомлення про розгляд справи №13274/3.1/24-21 від 18.02.2021 року, в якому зазначалось про необхідність явки до Управління для розгляду справи на 11.03.2020 року.
11.03.2021 року начальником Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області було проведено розгляд акту та винесено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №226672, відповідно до якої до позивача було застосовано адміністративно - господарський штраф у сумі 8500 грн.
Правомірність постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №226672 від 11.03.2021 року є предметом позову, який передано на розгляд суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з п.8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок №1567), визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Відповідно до п.3 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Згідно з п.4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
В силу п.14 зазначеного Порядку №1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Також, відповідно до ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт», рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 16, 17 Порядку № 1567, рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи. Під час проведення такої перевірки можливе застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис "Укртрансінспекція", та використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями Європейської угоди, здійснення габаритно-вагового контролю.
Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення. Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансінспекції.
Пунктом 20 Порядку №1567 визначено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Згідно з п.21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом).
Відповідно до п.6 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 р. № 422, у разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 (акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів) і 3 (акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів) до цього Порядку та повідомляють відповідний підрозділ МВС про такі порушення.
Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Відповідно до ч.12 ст.6 Закону України "Про автомобільний транспорт" та пункту 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до частини другої статті 29 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ «Про дорожній рух» (далі - Закон № 3353-ХІІ) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За статтею 33 Закону України від 08 вересня 2005 року № 2862-IV «Про автомобільні дороги» (далі - Закон № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
За пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Як передбачено статтею 48 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ), автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок № 879) габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Згідно з пунктами 3, 4, 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.
Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Відповідно до пунктів 15-18, 20 Порядку № 879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.
Габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль.
У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю.
За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення.
За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Згідно з пунктом 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10 грудня 2013 року № 1007/1207 (далі - Порядок № 1007/1207) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: 1) визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; 2) розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт зі зважування транспортних засобів; 3) здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422; 4) видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); 5) складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; 6) у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; 7) у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю (додаток 2); 8) реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів (додаток 3); 9) при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку; 10) у разі відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовують до автомобільних перевізників адміністративно-господарські штрафи, визначені статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Суд зазначає, що у межах спірних правовідносин, підставою для прийняття оскарженої постанови стали результати габаритно-вагового контролю транспортного засобу, що експлуатується позивачем. Відповідно до цих результатів вагові параметри транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження на 6%, що дало підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини четвертої статті 48 Закону № 2344-ІІІ, повинен бути відповідний дозвіл.
При цьому позивач не заперечує щодо відсутності у нього такого дозволу, не ставить під сумнів складений відповідачем розрахунок та визначення розміру плати за проїзд, а лише вказує на відсутність відповідної методики зважування у сфері метрології, на недотримання форми складання акту та відсутності документів сертифікації засобу вимірювальної техніки.
Стосовно посилання позивача на невідповідність акту вимогам чинного законодавства суд зазначає, що пунктом 20 Порядку №1567 встановлено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Пунктом 21 Порядку №1567 встановлено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особам, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Судом встановлено, що в акті №261077 від 22.01.2021 року зазначено, що під час перевірки виявлено порушення п.22.5 ПДР України (навантаження на одиночну вісь склало 11,660 т), п. 3.3 Наказу №385 МТЗУ від 26.06.2010 року.
Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України «Про нормативно-правові акти» Нормативно-правовий акт повинен містити такі реквізити: 1) повну назву суб'єкта нормотворення, форму нормативно-правового акта, дату його прийняття (видання); 2) номер акта; 3) посаду, прізвище та ім'я уповноваженої посадової особи, яка підписала нормативно-правовий акт; 4) посаду, прізвище та ім'я уповноваженої посадової особи, яка скріпила підписом нормативно-правовий акт у випадках, передбачених Конституцією України; 5) дату державної реєстрації нормативно-правового акта в Міністерстві юстиції України, якщо він підлягає такій реєстрації.
З аналізу наведеної законодавчої норми встановлено, що нормативно-правовий акт можна ідентифікувати за наявності його реквізитів.
З акту №261077 від 22.01.2021 року відомо, що перевіряючими було вказано пункт, дату та номер наказу, який врегульовано встановлене відповідачем порушення. З наявних в акті реквізитів нормативно правового акту є можливим здійснити його ідентифікацію.
Стосовно посилання позивача на те, що в Україні не існує нормативно-правового акту за назвою «ПДР України», суд зазначає, що відповідне позначення є скороченим позначенням Постанови Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» від 10.10.2001 року №1306.
Оскільки ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, водій транспортного засобу має бути ознайомлений з вказаним нормативно-правовим актом та розуміти його скорочене позначення. Вказаний факт є загальновідомим, а тому посилання позивача на невідповідність акту №261077 від 22.01.2021 року Порядку №1567 є надмірним формалізмом до складеного документу.
Більше того, суд зазначає, що позначення скорочених найменувань нормативно-правових актів, якими врегульовані порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, жодним чином не свідчить про відсутність такого порушення, або можливість уникнення від відповідальності за встановлені порушення через їх некоректне позначення.
Стосовно твердження позивача про відсутність інформації щодо обладнання габаритно-вагового комплексу, суд зазначає, що відповідно до Порядку №879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального та зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані, (пункт 13).
Відповідно до пп. 7 п. 2 Порядку 879 передбачено, що місце здійснення габаритно- вагового контролю, це спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю.
Підпунктом 9 п. 2 Порядку 879 визначено, що пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт), це спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.
Пунктом 2 Розділу ІІ Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури від 28.07.2016 №255 (далі - Вимоги), визначено, що пересувний пункт габаритно-вагового контролю влаштовується на автомобільних дорогах загального користування з урахуванням параметрів видимості для певної категорії дороги згідно з вимогами ДБН В.2.3-4:2015 «Автомобільні дороги. Частина І. Проектування. Частина II. Будівництво» у спеціально обладнаних для проведення габаритно-вагового контролю місцях або на майданчиках для відпочинку, стоянках та майданчиках для короткочасної зупинки автомобілів, обладнаних перехідно-швидкісними смугами.
Пунктом 6 Розділу 11 Вимог зазначено, що пересувний пункт повинен мати засоби організації дорожнього руху, які встановлюються відповідно до тимчасової схеми організації дорожнього руху, узгодженої з відповідними підрозділами Національної поліції України та Державним агентством автомобільних доріг України.
Отже, посилання позивача у позовній заяві на проведення габаритно-вагового контролю не у спеціально відведеному місці суд вважає необґрунтованими, так як місце здійснення габаритно-вагового контролю, яке розташоване на 83 км + 700 м а/д Н-11 «Дніпро-Кривий Ріг-Миколаїв» відповідає вимогам п. 6 Розділу II Вимог, що затверджується тимчасовою схемою організації дорожнього руху, яка долучена представником відповідача до відзиву на позовну заяву.
Також відповідно до п. 13 Порядку 879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального та зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
У пункті габаритно-вагового контролю, який розміщений на 83 км + 700 м автомобільної дороги Н-11 «Дніпро - Кривий Ріг - Миколаїв» використовувались ваги автомобільні для зважування в русі тип ВА-Д, модель 20ВА-Д-2-1 WWS -0,9, заводський номер НОМЕР_2 .
Відповідно до сертифікату відповідності №UA.TR.113-0076/16F-20 від 17.09.2020 року, виданого Національним науковим центром «Інститутом метрології» та декларації про відповідність №2025 від 17.09.2020 року даний вимірювальний прилад відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки.
Відповідно до даних вказаних у Сертифікаті відповідності № UA.TR.113-0076/16F-20 від 17.09.2020 року, а саме при визначенні оцінки відповідності вищевказаних ваг застосовувалися стандарти, які зазначені в графі «Застосовані стандарти»: ДСТУ ОІМL 11134-1:2010 «Прилади для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь. Частина 1. Загальні технічні вимоги та методи випробовувань» (ОІМL R134-1:2006.DТ).
Копії вказаного свідоцтва відповідності та декларації про відповідність долучені відповідачем до відзиву на позовну заяву.
Судом не встановлено, що позивачем під час розгляду справи про порушення подавались клопотання про отримання копій вказаного свідоцтва та декларації.
Підтвердженням використання саме цих вагів з заводським номером 2052, є талон зважування за номером 1, в якому зазначено дату, час та номер зазначеного транспортного засобу позивача, який долучено відповідачем до матеріалів справи.
Вказаними документами, також, спростовуються твердження позивача про недопустимість довідки про результати габаритно-вагового контролю від 22.01.2021 року №039406, як доказу, оскільки дата, час зважування та номер зазначеного транспортного засобу вказані в автоматично-сформованому талоні зважування.
Стосовно посилання позивача на відсутність відповідної методики зважування у сфері метрології, суд зазначає, що дійсно відповідна вимога викладена у п. 19 Порядку №879, але постановою КМУ № 671 від 30.08.2017 року зазначений пункт було виключено.
З огляду на зазначене, станом на 22.01.2021 року (дата проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача) необхідність використання посадовими особами Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю методики, затвердженої Мінекономрозвитку, не передбачена жодним нормативно-правовим актом.
Свою правову позицію щодо відсутності потреби в використанні відповідної методики виклав Верховний Суд України у постанові від 21.09.2018 у справі №804/5296/17, в якій зазначено, що оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, Суд вважає, що відповідачем правомірно складено спірний розрахунок плати за проїзд. Крім того, скаржником не наведено жодних обґрунтувань порушення його права у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики Мінекономрозвитку. Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасування п.19 Порядку №879 Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.
Крім того, суд зауважує, що посилання позивача в запереченнях на акт від 22.01.2021 року №261077 на судову практику апеляційного суду, без врахування особливостей та обставин по конкретній справі, не може мати наслідком застосування тієї чи іншої правової позиції, оскільки суд надає оцінку конкретним обставинам справи у відповідності до законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Стосовно тверджень позивача про те, що повторно проведеним зважування транспортного засобу не було встановлено порушення вагових параметрів, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 23 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Пунктом 24 Порядку №879 вказано, що після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю.
За визначенням, яке міститься в підпункті 12 пункту 2 Порядку, повторне вимірювання і зважування - це будь-яке наступне вимірювання транспортного засобу, що перебуває в межах одного стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю, з часу в'їзду такого транспортного засобу на територію пункту до виїзду з неї.
Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм слідує, що власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб та після внесення плати за проїзд скеровується для повторного зважування з обов'язковим отриманням відповідного чеку.
Уповноваженій особі позивача (водію) було запропоновано привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність установленим нормативам, про що свідчить здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Даний факт підтверджується довідкою №039406 від 22.01.2021 року, тобто зважування проводилось неодноразово.
Вказаним пояснюється відсутність порушення при повторному зважуванні, у зв'язку з усуненням позивачем порушення, а не через відсутність порушення як такого при первісному зважуванні.
Суд повторно зазначає, що деякі недоліки в оформленні документів не впливають на факт та суть самого правопорушення, що полягає у перевищенні встановлених законодавством габаритно-вагових норм на 6% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за що передбачена абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що факт порушення позивачем порушення правил проїзду великовагових транспортних засобів шляхом перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів підтверджується матеріалами справи, що свідчить про правомірність застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі постанови від 11.03.2021 року № 226672, а отже правомірність та відсутність підстав для скасування вказаної постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач вмотивованих доводів в обґрунтування правової позиції, викладеної у позовній заяві, не навів. Натомість, відповідач виконав покладений на нього ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок та довів правомірність свого рішення, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.
Враховуючи викладене, виходячи з меж позовних вимог, обставин справи, норм чинного законодавства суд робить висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовної заяви.
Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно зі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, з огляду на те, що позивачу відмовлено в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т.Перемоги, б. 14, м. Київ, 01135) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.С. Віхрова