03 червня 2021 р.Справа №160/8863/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши заяву Дніпропетровської обласної прокуратури про забезпечення позовних вимог по справі за позовом Дніпропетровської обласної прокуратури до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу,-
02.06.2021 Дніпропетровська обласна прокуратура звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просила:
-визнати постанову головного державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 11.05.2021 про накладення штрафу на Дніпропетровську обласну прокуратуру у виконавчому провадженні ВП №64479631 протиправною та скасувати.
Ухвалою суду від 03.06.2021 було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку ст. 287 кодексу адміністративного судочинства.
Разом з позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позовних вимог, в якій просить суд:
-зупинити дію постанови головного управління державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 11.05.2021 про накладення штрафу на Дніпропетровську обласну прокуратуру у виконавчому провадженні ВП №64479631 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
В обгрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що 24.05.2021 до Дніпропетровської обласної прокуратури надійшла постанова головного державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 11.05.2021 про накладення штрафу на Дніпропетровську обласну прокуратуру через невиконання без поважних причин боржником рішення суду. Позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, оскільки не відповідає обставинам справи та винесена з порушенням Закону України «Про виконавче провадження», оскільки рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 по справі №160/5964/20 виконано у належний спосіб, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Крім того, наявність відкритого виконавчого провадження та загроза можливості вжиття державним виконавцем виконавчих дій у рамках виконавчого провадження, може призвести до погіршення майнових інтересів та прав позивача, що в подальшому ускладнить їх відновлення.
Згідно ч.1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 154 КАС України, суд дійшов висновку про розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Суд зауважує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Під час вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд враховує інтереси як позивача, так і відповідача.
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Як вбачається з матеріалів позову, постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. від 11.05.2021 ВП №64479631 за невиконання рішення суду без поважних причин накладено на позивача штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн. Зобов'язано боржника виконати рішення протягом трьох робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
При цьому, позивачем не надано доказів того, що захист прав позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, у разі постановлення на його користь судового рішення.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам
Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
Суд зазначає, що забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Крім того, суд звертає увагу, що вимога позивача про визнання постанову головного державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 11.05.2021 про накладення штрафу на Дніпропетровську обласну прокуратуру у виконавчому провадженні ВП №64479631 протиправною та скасувати, оскаржується позивачем в даному адміністративному позові, а тому, з урахуванням вищенаведених норм законодавства, суд вважає, що позивачем не доведено, як саме зупинення дії постанови державного виконавця від 11.05.2021 істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Очевидна протиправність прийнятого рішення має вказувати на такі обставини, що не потребують детального з'ясування чи додаткового доказування.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка звернулась до суду із заявою про забезпечення позову.
Отже, забезпеченням зазначеного адміністративного позову в такий спосіб суд виходить за межі підстав забезпечення позову, передбачених частиною першою статті 150 КАС України, що є неприпустимим.
Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись положеннями статей ст. ст. 150, 151, 154,287, 294, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні заяви Дніпропетровської обласної прокуратури про забезпечення позову у справі №160/8863/21- відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко