25 травня 2021 року Справа № 160/2357/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіГолобутовського Р.З.
за участі секретаря судового засіданняГрунської Ю.О.
за участі:
представника позивача представника відповідача ОСОБА_1 Похило І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
17.02.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області), у якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 05.02.2021 року № 0006060710, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 15840000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що між ним (продавцем) та ДК "Кондитерська компанія "Рошен" (покупцем) 15.05.2017 року укладено договір поставки № 22, згідно з яким товар (зокрема, коньяки, бренді виноградний) постачається для промислової переробки покупцем. Також позивач звертає увагу на те, що товар за цим договором, а саме, «Бренді виноградний», ним придбано у ПП "Алкогрупа" та вказаний товар вже був маркований марками акцизного збору. Відтак, оскільки він не був виробником реалізованої продукції, обов'язку щодо здійснення плати за марки акцизного податку у нього не виникло. Як наслідок, посилання податкового органу в акті перевірки на здійснення підприємством виробництва (виготовлення) бренді є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи. Також позивач вказує на те, що у тексті наказу як підставу проведення перевірки зазначено пп.75.1.3, 80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, однак, ці норми містять лише загальну диспозицію щодо невизначеного кола осіб, але не є фабулою фактичних обставин (обов'язкових передумов) для такої перевірки відносно конкретно визначеного платника податків. Так, на його думку, відповідачем не визначено підстави для проведення фактичної перевірки у наказі на проведення перевірки. Крім того, наказ про проведення перевірки не містить інформації про період діяльності, що перевіряється. З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05.02.2021 року № 0006060710 є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 09.03.2021 року.
09.03.2021 року розгляд справи перенесено на 22.03.2021 року.
15.03.2021 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечує. В обґрунтування своєї правової позиції зазначає наступне. Відповідач вказує, що Верховний Суд у постанові від 25 січня 2019 року у справі №812/1112/16 (адміністративне провадження №К/9901/40300/18) вказав, що «...з аналізу пп. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 Кодексу слідує, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального). Крім того, зауважує, що контролюючий орган має право проводити перевірки за 1095 днів, що передують призначенню перевірки, однак, при проведенні фактичної перевірки ТОВ «АБК Дніпро» перевіряємий період був з 01.01.2020 по 17.12.2020, про що позивач був обізнаний, оскільки такий період зазначений у письмовій вимозі перевіряючих від 17.12.2020, яку отримав технічний директор ТОВ «АБК Дніпро» ОСОБА_2 особисто 17.12.2020 о 17:15, про що свідчить його підпис. Позивач не посилається на процедурні питання (вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не ставить під сумнів повноваження особи, яка підписала такий наказ, таким чином, приймаючи наказ, контролюючий орган діяв у спосіб, передбачений законодавством України. Належним способом порушення прав та інтересів позивача при проведенні перевірки є недопуск посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Щодо встановлених перевіркою порушень вказує, що у зв'язку з тим, що в ході перевірки не надано підтвердження реалізації продукції "Бренді виноградний" маркованої марками акцизного збору відповідно до вимог Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» до ТОВ «АБК ДНІПРО» застосовано штрафні санкції в розмірі: 7920000 грн. х 2 = 15840000 грн. за виробництво, зберігання, транспортування, реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка. Відтак, ППР від 05.02.2021 року №0006060710 є таким, що винесено у відповідності до норм чинного законодавства.
22.03.2021 року відповідачем подано клопотання про виклик свідка ОСОБА_3
22.03.2021 року у підготовчому засіданні оголошено перерву до 05.04.2021 року.
25.03.2021 року позивачем надано відповідь на відзив, у якій підтриману правову позицію, аналогічну викладеній у позовній заяві.
02.04.2021 року позивачем подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
05.04.2021 року у підготовчому засіданні задоволено клопотання відповідача про виклик свідка ОСОБА_3 та допитано вказаного свідка.
Підготовче засідання відкладено до 19.04.2021 року.
06.04.2021 року відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначено, що наявна судова практика Верховного Суду, у якій підтримано позицію контролюючого органу щодо правомірності винесення наказу відповідно до пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України.
19.04.2021 року позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
Також 19.04.2021 року судом закрито підготовче засідання та ухвалено перейти до розгляду справи по суті. У судовому засіданні оголошено перерву до 26.04.2021 року.
26.04.2021 року розгляд справи перенесено на 11.05.2021 року.
11.05.2021 року у судовому засіданні оголошено перерву до 25.05.2021 року.
У судове засідання, призначене на 25.05.2021 року, з'явились представники позивача та відповідача.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила суд у задоволенні позовної заяви відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.
На підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 17.12.2020 року №3304-П проведено фактичну перевірку ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
За результатами фактичної перевірки складено акт від 28.12.2020 року №0875/04/36/07/10/РРО/36710304.
Згідно з висновками акту перевірки відповідачем встановлено наявність порушення частини 1 статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», яке полягає у реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка.
На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» від 05.02.2021 року №0006060710, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 15840000 грн.
Не погодившись з винесеним ГУ ДПС у Дніпропетровській області податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 05.02.2021 року №0006060710, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини 1 статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» маркування алкогольних напоїв (крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті), які реалізуються в Україні, здійснюється відповідно до Закону України "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, та має містити таку інформацію:
загальна та власна назви виробу;
найменування та місцезнаходження оператора ринку харчових продуктів, відповідального за інформацію про алкогольний напій, а для імпортованих алкогольних напоїв - найменування та місцезнаходження імпортера (у разі зміни найменування виробника у зв'язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв'язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство виробник має право зазначати на етикетці своє попереднє найменування протягом 18 місяців з дня зміни його найменування у зв'язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв'язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство);
знак для товарів і послуг;
географічна назва місця виготовлення виробу, якщо найменування виробника не відображає місця розташування суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);
вміст спирту (% об.);
місткість посуду;
вміст цукру.
Штриховий код повинен бути нанесений на видиму сторону етикетки, або контретикетки, або пляшки (іншого посуду).
На видимій стороні етикетки, або контретикетки, або корка, або пляшки (іншого посуду) виробу повинні бути зазначені дата виготовлення виробу, код суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та номер ліцензії на виробництво.
Розлив алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, здійснюється у виготовлену із матеріалів, дозволених до контакту з алкогольними напоями скляну тару, бляшанки із харчового алюмінію, а також у сувенірні пляшки та художньо оформлений посуд із скла чи глазурованої кераміки. Розлив алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, з вмістом спирту етилового понад 8,5% об'ємних одиниць здійснюється виключно у тару (посуд) місткістю 0,05 л, 0,1 л, 0,18 л, 0,2 л, 0,25 л, 0,275 л, 0,33 л, 0,35 л, 0,37 л, 0,375 л, 0,4 л, 0,45 л, 0,5 л, 0,61 л, 0,7 л, 0,75 л, 1,0 л і більше.
Продукція, призначена для експорту, розливається у тару та маркується згідно з умовами відповідної угоди на експорт.
Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Підпунктом 14.1.148 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за марки акцизного податку - плата, що вноситься вітчизняними виробниками та імпортерами алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, за покриття витрат з виробництва, зберігання та реалізації марок акцизного податку. Розмір плати за марки акцизного податку встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 226.1 статті 226 Податкового кодексу України визначено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Таким чином, наявність марки акцизного податку є підтвердженням сплати акцизного податку, легальності ввезення та реалізації на території України цих виробів. Плата за марки акцизного податку вноситься вітчизняними виробниками та імпортерами алкогольних напоїв.
Положенням статей 212 та 213 Податкового кодексу України визначено переліки платників податків та об'єктів (господарських операцій) акцизного податку.
Згідно з пп. 212.1.1 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України платником акцизного податку є особа, постійне представництво, які виробляють підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини.
Як передбачено пп. 213.1.1. п. 213. 1 ст. 213 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є операції з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції).
Відповідно до висновків акту перевірки підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) стало встановлення під час проведення перевірки факту реалізації бренді без маркування марками акцизного збору на загальну суму 7920000 грн. згідно з видатковими накладними від 08.12.2020 року та від 10.12.2020 року.
В акті перевірки зазначено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
Так, контролюючим органом вказано, що позивачем порушено частину 1 статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме, ним не підтверджено реалізацію продукції - «Бренді виноградний», маркованої марками акцизного збору.
Позивачем долучено до матеріалів справи договір постачання №22 від 15.05.2017 року, укладений між ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат «Дніпро», як постачальником, та ДП «Кондитерська корпорація «Рошен», як покупцем.
Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується поставити в обумовлені терміни і передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити продукцію, що поставляється йому у межах цього договору - вина, коньяки, бренді виноградний, мед бджолиний натуральний. Умовами договору передбачається, що товар постачається в ємностях поліетиленових на піддонах по 1000 літрів для власної промислової переробки покупцем.
До матеріалів справи позивачем долучено первинні документи на реалізацію «Бренді виноградний», зокрема, видаткові накладні від 08.12.2020 року №17635, від 10.12.2020 року №17804 та товарно-транспортні накладні від 08.12.2020 року №17635 та від 10.12.2020 року №17804.
Крім того, позивачем складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 08.12.2020 року №214, від 10.12.2020 року №215.
Згідно з поясненнями позивача ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат «Дніпро» не є ані виробником, ані імпортером поставленого товару «Бренді виноградний».
Позивач також вказує, що реалізований ним ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» товар - «Бренді виноградний» придбаний у ПП «Алкогрупа».
Позивачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні на поставку товару «Коньяк України ординарний три зірочки 0,5л» (постачальник - ПП "Алкогрупа", покупець - ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат «Дніпро») від 05.06.2020 року №380/1, від 09.06.2020 року №382/1, від 09.06.2020 року №384/1, від 10.06.2020 року №385/1, від 11.06.2020 року №388/1, від 12.06.2020 року №389/1, від 15.06.2020 року №391/1, від 15.06.2020 року №394/1, від 18.06.2020 року №396/1, від 19.06.2020 року №406/1, від 22.06.2020 року №407/1, від 23.06.2020 року №409/1, від 26.06.2020 року №412/1, від 24.06.2020 року №414/1, від 24.06.2020 року №416/1, від 01.07.2020 року №434/1, від 02.07.2020 року №455/1, від 03.07.2020 року №457/1, від 06.07.2020 року №458/1, від 07.07.2020 року №461/1, від 08.07.2020 року №463/1, від 09.07.2020 року №460/1, від 10.07.2020 року №467/1, від 13.07.2020 року №469/1, від 14.07.2020 року №471/1, від 15.07.2020 року №473/1, від 16.07.2020 року №478/1, від 17.07.2020 року №496/1, від 23.07.2020 року №499/1, від 20.07.2020 року №500/1, від 21.07.2020 року №501/1, від 22.07.2020 року №502/1, від 24.07.2020 року №503/1,
та товарно-транспортні накладні від 01.07.2020 року №434/1, від 02.07.2020 року №455/1, від 03.07.2020 року №457/1, від 06.07.2020 року №458/1, від 07.07.2020 року №461/1, від 08.07.2020 року №463/1, від 09.07.2020 року №460/1, від 10.07.2020 року №467/1, від 13.07.2020 року №469/1, від 17.07.2020 року №471/1, від 15.07.2020 року №473/1, від 16.07.2020 року №478/1, від 17.07.2020 року №496/1, від 23.07.2020 року №499/1, від 20.07.2020 року №500/1, від 21.07.2020 року №501/1, від 22.07.2020 року №502/1, від 24.07.2020 року №503/1, від 05.06.2020 року №380/1, від 09.06.2020 року №382/1, від 09.06.2020 року №384/1, від 10.06.2020 року №385/1, від 11.06.2020 року №388/1, від 12.06.2020 року №389/1, від 15.06.2020 року №391/1, від 15.06.2020 року №394/1, від 18.06.2020 року №396/1, від 19.06.2020 року №406/1, від 22.06.2020 року №407/1, від 23.06.2020 року №409/1, від 26.06.2020 року №412/1, від 24.06.2020 року №414/1, від 24.06.2020 року №416/1.
Крім того, складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, копії яких позивачем також долучено до матеріалів справи.
В акті перевірки відповідачем не встановлено, що позивач при здійсненні перевіряємої господарської операції підпадає під дію пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України. Також відповідачем не доведено, що господарська операція з поставки позивачем ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" товару «Бренді виноградний» підпадає під положення пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України, адже згідно з первинними документами, наданими позивачем, означений товар, придбаний ним у ПП "Аклогрупа", вже був маркований марками акцизного збору. Так, твердження відповідача про те, що реалізований товар «Бренді виноградний» був вироблений власними потужностями позивача, у ході судового розгляду не доведено та під час перевірки не встановлено.
Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 1 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» виробництво - діяльність, пов'язана з виробництвом об'єктів санітарних заходів, у тому числі всі стадії технологічного процесу, а саме первинне виробництво, підготовка, змішування та пов'язані з цим процедури, обробка, наповнення, пакування, переробка, відновлення та інші зміни стану об'єкта».
Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» зазначено, що виробництво (виготовлення) - діяльність, пов'язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва
Згідно з статтею 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» повний технологічний цикл виробництва - сукупність приміщень, технологічного та іншого обладнання, відповідних технологічних процесів, що забезпечують переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу, а також лабораторій (власних або залучених на договірних засадах у випадках, передбачених цим Законом), акредитованих відповідно до законодавства.
Статтею 1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» наведено визначення поняття виробник, відповідно до якого виробник - це будь-яка фізична чи юридична особа, яка виготовляє продукцію або доручає її розроблення чи виготовлення та реалізує цю продукцію під своїм найменуванням або торговельною маркою.
Аналогічне визначення поняття виробник також наведено в (Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 765/2008 від 9 липня 2008 року про встановлення вимог до акредитації та ринкового нагляду, пов'язаних з реалізацією продуктів, та про скасування Регламенту (ЄЕС) № 339/93; ЄС; Регламент, Вимоги, Міжнародний документ від 09.07.2008 № 765/2008.
Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 ТІ У 00011050-15.91.10-3:2008 «Технологічна інструкція на витримку коньячних спиртів» процес виготовлення коньяків України складається з таких етапів: підготування купажних матеріалів, купаж коньяку України, технологічна обробка коньяку України, післякупажний відпочинок та розлив. При цьому кожен із зазначених етапів включає в себе послідовне вчинення певних дій.
Згідно з пунктом 3.3.10 ТІ У 00011050-15.91.10-3:2008 технологічний процес виробництва товару закінчується розливом, пакуванням, маркуванням, транспортуванням та зберіганням коньяків України. При цьому лише наявність усіх вище перелічених етапів підпадає під визначення виготовлення коньяку України.
З огляду на викладене, у ході судового розгляду відповідачем не доведено, що реалізований товар «Бренді виноградний» вироблений власними потужностями позивача.
Стосовно можливості застосування однакових кодів УКТ ЗЕД для поставки коньяку та бренді необхідно зазначити наступне.
На виконання положень Міжнародної конвенції про Гармонізовану Систему опису та кодування товарів (далі - Конвенція), Договірною стороною якої Україна стала згідно з Указом Президента України від 17.05.2002 року №466/2002 «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів» було розроблено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД), яка є товарною номенклатурою Митного тарифу України та затверджена ЗУ «Про митний тариф України».
Відповідно до примітки 3 до товарної групи 22 УКТ ЗЕД алкогольні напої є напоями з концентрацію спирту більш як 0,5 об.%, які класифікуються в товарних позиціях 2203 - 2206 або в товарній позиції 2208.
Товарна позиція 2208 включає спирт етиловий неденатуровании з концентрацією спирту менш як 80 об.%; спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, лікери та інші напої, що містять спирт. У межах цієї товарної позиції спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки виноградного вина або вичавок винограду класифікуються у товарній підпозиції 2208 20.
Відповідно до деталізації кодів товарів на рівні сьомого та восьмого знаків (рівень КН) у товарній підпозиції 2208 20 класифікуються коньяк (Соgnac), арманьяк (Аrmagnac), грапа (Grарра), бренді де Херес (Вrаndy de Jеrеz) та інші напої.
З огляду на викладене та з урахуванням того, що УКТ ЗЕД має міжнародну основу, спиртні напої, які виробляються в Україні за коньячною технологією шляхом дистиляції виноградного вина чи вичавок винограду і призначені як для реалізації на внутрішньому ринку України, так і для експорту, класифікуються у товарній позиції 2208 за кодами 2208 20 29 00 (у посудинах місткістю 2 л або менше) та 2208 20 89 00 (у посудинах місткістю більш як 2 л).
Зазначена позиція викладена в листі ДФС України від 08.08.2019 року №38024/6/99-99-1903-03-15.
Не погоджуючись із застосуванням однакових кодів УКТ ЗЕД для коньяків та бренді, відповідачем зазначено про необхідність наявності документу відповідності коньяку, який придбаний позивачем у ПП «Алкогрупа».
Водночас питання дослідження відповідності товару не є предметом проведеної фактичної перевірки, а з'ясування питання щодо якості поставленого товару не є підставою встановлених відповідачем порушень та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Крім того, відповідно до Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» від 15.01.2015 року №124-VIII документ про відповідність - декларація (в тому числі декларація про відповідність), звіт, висновок, свідоцтво, сертифікат (у тому числі сертифікат відповідності) або будь-який інший документ, що підтверджує виконання заданих вимог, які стосуються об'єкта оцінки відповідності.
Орган з оцінки відповідності - орган (підприємство, установа, організація чи їх структурний підрозділ), що здійснює діяльність з оцінки відповідності, включаючи калібрування, випробування, сертифікацію та інспектування.
Таким чином, встановлення відповідності (якості) товару під час проведення фактичної перевірки не відноситься до компетенції податкового органу.
З приводу твердження позивача про порушення відповідачем вимог податкового законодавства щодо проведення фактичної перевірки суд зазначає наступне.
У постановах Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №826/17123/18, від 15.05.2020 року у справі №816/3238/15 суд зробив висновок, згідно з яким незалежно від прийнятого рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення відповідачем вимог законодавства щодо проведення такої перевірки. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
З урахуванням вказаних висновків суду та посилання позивача на порушення відповідачем вимог законодавства щодо проведення фактичної перевірки, перевіривши такі доводи, суд встановив наступне.
У тексті наказу про проведення фактичної перевірки підставою проведення перевірки зазначено пп. 75.1.3, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.
Зазначені положення ст. 75, ст. 80, ст. 81 та п. 80.2 ст. 80 ПК України містять лише загальну диспозицію для невизначеного кола осіб, але не є фабулою фактичних обставин (обов'язкових передумов) для такої перевірки відносно конкретно визначеного платника податків.
У свою чергу, у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють; у наказі не відображено в межах яких заходів ГУ ДПС у Дніпропетровській області встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства в межах ст. 80.2.5 ПК України; не зазначено на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.
Слід зауважити, що підстави проведення перевірки, зазначені в документах на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов'язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів. Однак, відповідачем у наказі не визначено підстави для проведення фактичної перевірки.
Аналогічна правова позиція щодо відсутності правових підстав для здійснення перевірки на підставі наказу, у якому відсутні посилання на конкретні фактичні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення такої перевірки, викладена у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі №640/21536/19, від 04.04.2019 року у справі №815/756/16, від 15.05.2020 року у справі №816/3238/15, від 18.12.2018 року у справі №820/4895/18, від 05.03.2019 року у справі №820/4893/18.
Наказ про проведення перевірки не містить інформації про період діяльності, який перевірятиметься.
Посилання в оскаржуваному наказі на статтю 102 Податкового кодексу України з метою визначення періоду діяльності позивача є недостатнім для ідентифікації цього періоду, а також створення у позивача відчуття правової визначеності при здійсненні відповідачем податкового контролю відносно нього. Відсутність конкретного періоду перевірки ставить платника податків у невизначене становище та прямо впливає на його обов'язок виконати вимоги суб'єкта владних повноважень.
Як видно з тексту наказу, він не містить зазначення періоду діяльності позивача, який перевірятиметься, зазначення якого є обов'язковим за змістом абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Кодексу, внаслідок чого наказ не відповідає положенням Податкового кодексу України щодо його змісту.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 11.09.2018 року у справі №826/14478/17.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
З аналізу наведеної норми Податкового кодексу України видно, що предметом проведення фактичної перевірки є дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів.
Проаналізувавши вказані положення, суд вважає, що змістом (особливістю) фактичної перевірки є перевірка дотримання суб'єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент (фактичний момент перевірки) та предметом якої є питання передбачені підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.
Водночас перевірка за минулий період часу та з питань, не передбачених підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, носить характер документальної перевірки, а тому такі дії, не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки.
Як свідчать обставини справи, фактична перевірка проводилася з питань дотримання іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а саме, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Вказана обставина підпадає під визначення документальної перевірки, наведеного в підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та вказує на проведення фактичної перевірки, яка має характер документальної та, як наслідок, свідчить про порушення порядку проведення перевірок.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення.
Отже, за сукупності викладених обставин, податкове повідомлення-рішення від 05.02.2021 року №0006060710 є протиправним та підлягає скасуванню.
Виходячи із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на задоволення позовної заяви, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 22700 грн. відповідно до платіжного доручення №4934 від 09.02.2021 року необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 139, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» (вул. Святослава Хороброго, буд. 12, офіс 527, м. Дніпро, 49044, код ЄДРПОУ 36710304) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2021 року №0006060710, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» (код ЄДРПОУ 36710304) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне рішення складено 03 червня 2021 року.
Суддя Р.З. Голобутовський