20 травня 2021 року Справа № 160/5414/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
09 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-0305-8\105840 від 06 листопада 2020 року щодо відмови в призначенні пенсії за віком з урахуванням стажу за періоди роботи зазначені у трудовій книжці колгоспника серія НОМЕР_1 , виданої 10 січня 1980 року колгоспом «Комуніст» та періоди роботи та заробіток які зазначені у архівних довідках №П-51 від 27.06.2014 року, № П-52 від 27.06.2014 року, №П-103 від 11.09.2018 року, №П-104 від 11.09.2018 року, №П-105 від 11.09.2018 року, виданих КУ «Трудовий архів Солонянського району;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального стажу роботи позивача стаж роботи за періоди роботи зазначені у трудовій книжці колгоспника серія НОМЕР_1 , виданої 10 січня 1980 року колгоспом «Комуніст» та періоди роботи та заробіток які зазначені у архівних довідках №П-51 від 27.06.2014 року, № П-52 від 27.06.2014 року, №П-103 від 11.09.2018 року, №П-104 від 11.09.2018 року, №П-105 від 11.09.2018 року, виданих КУ «Трудовий архів Солонянського району;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити позивачу пенсію з 12 вересня 2018 року.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 12 вересня 2018 року позивач звернувся до ГУПФУ в Дніпропетровській області із відповідною заявою про призначення пенсії за віком, але отримав відмову у зв'язку з відсутністю необхідної кількості стажу, оскільки в архівних довідках № П-51 від 27.06.2014 року, П-104 від 11.09.2018 року, П-103 від 11,09.2018 року, П-105 від 11.09.2018 року невірно зазначено його прізвище. Так згідно паспорта громадянина України заявник « ОСОБА_2 » (українською мовою) або « ОСОБА_2 » (російською мовою), а в архівних довідках його прізвище зазначено як « ОСОБА_2 » (російською), « ОСОБА_3 », " ОСОБА_4 ".
20 липня 2020 року позивач звернувся до Солонянського районного суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів- Архівних довідок № П-51 від 27.06.2014 року, П-104 від 11.09.2018 року, П-103 від 11,09.2018 року, П-105 від 11.09.2018 року.
Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2020 року у справі № 192/1093/20 в задоволенні заяви було відмовлено, але рішенням суду було встановлено : «... Таким чином, суд вважає, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що архівні довідки П-51 від 27.06.2014 року, П-104 від 11.09.2018 року, П-103 від 11,09.2018 року, П-105 від 11.09.2018 року, факт належності яких просить встановити заявник, адресовані саме йому, а тому додаткового встановлення факту належності таких довідок заявнику не потрібно».
01 жовтня 2020 року позивач повторно звернувся до ГУПФУ в Дніпропетровській області із відповідною заявою про призначення пенсії за віком, надавши рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2020 року у справі № 192/1093/20, однак отримав відмову у призначенні пенсії за №0400-0305-8/105840 від 06.11 2020 року, в якій зазначено, що зарахувати стаж та заробіток в колгоспі «Комуніст» по архівним довідкам №П-104, №П-51 та №П-52 від 24 червня 20214 року, виданих КУ «Трудовий архів Солонянського району» немає можливості, так як в них не вказано повне ім'я та по батькові, прізвище, також неможливо зарахувати трудову книжку колгоспника у зв'язку з тим, що неповна дата народження.
17 грудня 2020 року позивач в особі представника повторно звернувся до ГУПФУ в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив звернути увагу на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2020 року, в якому зазначено про те, що вказаним рішенням встановлено що спірні архівні довідки належать йому і вони не потребують додаткового встановлення в судовому порядку.
22 січня 2021 року позивач отримав відповідь на його звернення щодо призначення пенсії оформлену листом № 2048/26315/П-01/8-0400/21 від 22 січня 2021 року, з якої вбачається, що оскільки рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2020 року йому було відмовлено у задоволенні заяви про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, а саме архівних довідок №П-51, №П-104, №П-103,№П-105 виданих КУ «Трудовий архів Солонянського району, зарахувати стаж та заробіток в колгоспі «Комуніст» по архівним довідкам №П-51, № П-52, №П-104, №П-105, виданим КУ "Трудовий архів Солонянського району" немає можливості, оскільки в них не вказано повністю ім'я та по батькові.
Позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії №0400-0305-8/105840 від 06.11.2020 року щодо не зарахування до загального стажу роботи стаж роботи та заробіток позивача у періоди роботи, які зазначені в архівних довідках №П-51 від 27.06.2014 року, № П-52 від 27.06.2014 року, №П-103 від 11.09.2018 року, №П-104 від 11.09.2018 року, №П-105 від 11.09.2018 року, виданих КУ "Трудовий архів Солонянського району" та періоди роботи за трудовою книжкою колгоспника серія НОМЕР_1 , виданою 10 січня 1980 року колгоспом «Комуніст», з огляду на те, що з метою призначення пенсії позивачем було надано відповідачу рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2020 року, оригінал трудової книжки колгоспника серія НОМЕР_1 , виданої 10 січня 1980 року колгоспом «Комуніст», яка містить не повне зазначення дати народження позивача та в якій містяться відповідні записи про періоди роботи, виконувану роботу, вироблені трудодні та інше. Записи у трудовій книжці збігаються із відомостями (даними) зазначеними у архівних довідках, в яких міститься лише не повне зазначення імені та по батькові позивача, однак формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні бухгалтерських документів, в даному випадку книги обліку трудового стажу та заробітку колгоспників та книги обліку по нарахуванню заробітної плати, на підставі яких були видані архівні довідки, які містять скорочення написання імені та по батькові позивача та не дописування в трудовій книжці повної дати народження позивача.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2021 року відкрито провадження у справі №160/5414/21, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
06.05.2021 р. до суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та просить суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на наступне.
12.09.2018 позивач вперше надав до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву про призначення пенсії за віком відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІУ, починаючи з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року на призначення пенсії за віком мають чоловіки після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу - не менше 25 років.
У зв'язку з тим, що в наданих документах виявлено розбіжності в прізвищі " ОСОБА_2 ", " ОСОБА_3 " та " ОСОБА_4 ", тобто прізвище в документах про трудовий стаж та про заробітну плату (архівні довідки № П-104, № П-51, № П-105 та № П-52 від 24.06.2014, видані КУ "Трудовим архівом Солонянського району") не збігаються з прізвищем за паспортом, даний період не було зараховано позивачу до страхового стажу.
Йому було відмовлено у зв'язку із відсутністю необхідного стажу.
01.10.2020 позивач повторно звернувся до Головного управління із заявою про призначення пенсії за віком та надав рішення Солонянського районного суду від 20.08.2020 по справі № 192/1093/20.
Даним рішенням було відмовлено у задоволенні заяви про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, а саме архівних довідок № П-104, № 11-51, № П-105 та № П-52 від 24.06.2014, виданих КУ "Трудовим архівом Солонянського району".
Інших документів, підтверджуючих періоди роботи, позивач не надав. У зв'язку із вищевикладеним страховий стаж позивача становить 7 років 8 місяців 11 днів, що не достатньо для призначення пенсії за віком.
Позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком та надано роз'яснення, що у разі доопрацювання документів у 3-х місячний термін пенсія буде призначена з дати права на пенсію. Якщо доопрацьовані документи будуть надані після 3-х місячного терміну, призначення пенсії буде проведено відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із дня звернення.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.09.2018 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 статті 26 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До заяви були надані наступні документи:
- паспорт серії НОМЕР_2 від 12.09.2002 року;
- трудова книжка НОМЕР_1 від 10.01.1980 року;
- копія "Книги обліку трудового стажу і заробітку колгоспників 1971-2000 роки", засвідчених комунальною установою "Трудовий архів Солонянського району";
- довідка про роботу № П-51 від 27.06.2014 року за період роботи 1976-2000 роки, видану комунальною установою "Трудовий архів Солонянського району";
- довідки про заробітну плату № П-103, П-104 та № П-105 від 11.09.2018 за період 1976-2000 роки, видані комунальною установою "Трудовий архів Солонянського району";
- військовий квиток НОМЕР_3 від 20.10.19__;
- довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру.
Листом Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 22 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 380/03-26/26 від 10.10.2018 позивачу було повідомлено щодо прийнятого рішення за № 046850001507 від 10.10.2018 про відмову в призначені пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Підставою для такої відмови зазначено, що в базі даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування з 1999 року наявні дані про страховий стаж ОСОБА_5 за 1999-2002 та 2006-2010 роки.
У зв'язку з тим, що в поданих документах виявлено розбіжності в прізвищі " ОСОБА_2 ", " ОСОБА_3 " та " ОСОБА_4 ", тобто прізвище в документах про трудовий стаж та про заробітну плату не збігається з прізвищем за паспортом, то згідно чинного законодавства до страхового стажу можливо зарахувати періоди проходження військової служби та за даними персоніфікованого обліку, який становить 09 років 14 днів.
У зв'язку з відсутністю необхідного, згідно вимог чинного законодавства, страхового стажу роботи, призначити пенсію за віком немає законних підстав.
06 грудня 2018 року заявник звернувся на Урядову гарячу лінію із зверненням №П 19048-18/УКЦ щодо призначення пенсії, за результатами чого отримав лист Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 22 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № П19048-18/УКЦ, яким повідомлено про відсутність підстав для призначення пенсії з причин, що зазначені у вищевказаному рішенні № 046850001507 від 10.10.2018 про відмову в призначені пенсії.
20 липня 2020 року позивач звернувся до Солонянського районного суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів - архівних довідок № П-51 від 27.06.2014 року, П-104 від 11.09.2018 року, П-103 від 11,09.2018 року, П-105 від 11.09.2018 року.
Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2020 року у справі № 192/1093/20 у задоволенні заяви було відмовлено. Проте, зазначеним рішенням суду було встановлено наступне: «Таким чином, суд вважає, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що архівні довідки №П-51 від 27 червня 2014 року, №П-103 від 11 вересня 2018 року, №П-104 від 11 вересня 2018 року, №П-105 від 11 вересня 2018 року, факт належності яких просить встановити заявник, адресовані саме йому, а тому додаткового встановлення факту належності таких довідок заявнику непотрібно».
01 жовтня 2020 року позивач повторно звернувся до ГУПФУ в Дніпропетровській області із відповідною заявою про призначення пенсії за віком, надавши рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2020 року у справі № 192/1093/20.
Листом Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-0305-8/105840 від 06.11 2020 року позивача повідомлено, що зарахувати стаж та заробіток в колгоспі «Комуніст» по архівним довідкам №П-104, №П-51 та №П-52 від 24 червня 20214 року, виданих КУ «Трудовий архів Солонянського району» немає можливості, так як в них не вказано повне ім'я та по батькові, прізвище. Також неможливо зарахувати трудову книжку колгоспника у зв'язку з тим, що неповна дата народження.
17 грудня 2020 року позивач в особі представника повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив звернути увагу на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2020 року № 192/1093/20, в якому зазначено про те, що вказаним рішенням встановлено, що спірні архівні довідки належать йому і вони не потребують додаткового встановлення в судовому порядку, доказом про що є заява від 17.12.2020 року, копія якої додається.
Листом Відділу методології та організації роботи із застосування пенсійного законодавства управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №2048-26315/П-01/8-0400/21 від 22.01.2021 року повідомлено позивача, що рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2020 року було відмовлено у задоволенні заяви про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, а саме архівних довідок №П-51, №П-104, №П-103,№П-105 виданих КУ «Трудовий архів Солонянського району. Зарахувати стаж та заробіток в колгоспі «Комуніст» по архівним довідкам №П-104, П-51, №П-105 та П-52 від 24.06.2014, виданих КУ «Трудовий архів Солонянського району» немає можливості, оскільки в них не вказано повністю ім'я та по батькові.
Позивач, вважаючи дії відповідача у призначені йому пенсії за віком та не зарахуванні спірного періоду до страхового стажу протиправними та такими, що порушують гарантовані Конституцією України соціальні права позивача на пенсійне забезпечення, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Зазначене у вказаній статті право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058).
Закон України “Про пенсійне забезпечення” відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно зі ст. 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Частиною 1 ст. 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
Згідно з ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, та чинних на час розгляду справи (надалі по тексту також - Основні Положення).
Відповідно до п.п. 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п. 5 Основних Положень).
Згідно з п. 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до п. 8 Основних Положень трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі).
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
З трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 10 січня 1980 року, яка видана на ім'я « ОСОБА_6 , 1958 года рождения» (російською мовою) з'ясовано, що з 20 січня 1979 року по 30 березня 2000 року заявник працював в колгоспі «Комуніст», який був реорганізований в КСП «Сура» на посадах кормораздатчика (російською мовою), тракториста та у кормовому цеху.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно архівної довідки № П-51 від 27 червня 2014 року КУ “Трудовий архів Солонянського району”, адресованої ОСОБА_1 , зазначено, що по документах архівного фонду “Колгосп “Комуніст”, КСП “Сура” в книгах обліку трудового стажу і заробітку колгоспників значиться з 1976 по 1980 рік, з 1981 по 1996 рік, з 1997 року по 2000 рік “Погребный Николай Владим.”.
Відповідно до архівної довідки № П-103 від 11 вересня 2018 року по документах архівного фонду “Колгосп “Комуніст” в книгах обліку розрахунків по оплаті праці значиться в 1976 р., та з 1981 р. по 1984 р. - “ ОСОБА_1 ”, в 1979 р. - “ ОСОБА_7 ”, в 1980 р. - “ ОСОБА_7 .” - так в документах.
Відповідно до архівної довідки № П-104 від 11 вересня 2018 року по документах архівного фонду “Колгосп “Комуніст” в книгах обліку розрахунків по оплаті праці значиться в 1985 р. - “ ОСОБА_1 ”, в 1986 р. - “ ОСОБА_7 ”, з 1987 -1989 рр. - ОСОБА_7 ”, в 1990 р. - ОСОБА_1 ” - так в документах.
Відповідно до архівної довідки № П-105 від 11 вересня 2018 року по документах архівного фонду “Колгосп “Комуніст” (КСП “Сура”) в книгах обліку розрахунків по оплаті праці значиться з 1991 р. по 1992 р. - “ ОСОБА_1 ”, з 1993 р. по 1998 р. - “ ОСОБА_7 ”, в 1999 р. - “ ОСОБА_6 ”, в 2000 р. - “ ОСОБА_6 ” - так в документах.
Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції).
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).
Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 № 162. 2.10. Окрім того, відповідно до вимог пункту 2.10 цієї Інструкції зазначено, що у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний".
Відповідності до п. 2.4 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Таким чином, здійснення записів у трудовій книжці власником або уповноваженим ним органом покладено на останніх, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
При цьому, суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку № 22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.
Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.
Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу. Тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, неточності у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.
Крім того, суд враховує висновки, викладені у рішенні Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2020 року у справі № 192/1093/20, яке набрало законної сили 26.009.2020 року, де вказано наступне: "Як з'ясовано з досліджених судом документів, архівні довідки №П-51 від 27 червня 2014 року, № П-103 від 11 вересня 2018 року, №П-104 від 11 вересня 2018 року, №П-105 від 11 вересня 2018 року адресовані заявнику у справі.
Таким чином, суд вважає, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що архівні довідки №П-51 від 27 червня 2014 року, №П-103 від 11 вересня 2018 року, №П-104 від 11 вересня 2018 року, №П-105 від 11 вересня 2018 року, факт належності яких просить встановити заявник, адресовані саме йому, а тому додаткового встановлення факту належності таких довідок заявнику непотрібно».
Отже, відповідачем протиправно не зараховано періоди роботи позивача, зазначені у трудовій книжці колгоспника серія НОМЕР_1 , виданої 10 січня 1980 року колгоспом «Комуніст», а також періоди роботи та заробіток які зазначені у архівних довідках №П-51 від 27.06.2014 року, № П-52 від 27.06.2014 року, №П-103 від 11.09.2018 року, №П-104 від 11.09.2018 року, №П-105 від 11.09.2018 року, виданих КУ "Трудовий архів Солонянського району", з підстав наявних неточностей у трудовій книжці та довідках, оскільки стаж роботи позивача підтверджено належними доказами, що наявні в матеріалах справи.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області в зарахуванні стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком, є протиправною.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити позивачу пенсію з 12 вересня 2018 року, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ч. 1 статті 45 Закону України України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до п. 1.9 Порядку № 22-1 у разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не перебуває на обліку в Головному управлінні як отримувач пенсії, тому зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 12 вересня 2018 року є неможливим, оскільки пенсія позивачу на даний час не призначена.
Таким чином, вимоги про проведення перерахунку та виплату пенсії з 12 вересня 2018 року є передчасними та задоволенню не підлягають. проведення перерахунку та виплату пенсії з 12 вересня 2018 року є передчасними та задоволенню не підлягають.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. (ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією від 09.04.2021 року № 47.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 454,00 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-0305-8/105840 від 06 листопада 2020 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком з урахуванням стажу за періоди роботи, зазначені у трудовій книжці колгоспника серія НОМЕР_1 , виданої 10 січня 1980 року колгоспом «Комуніст», а також періоди роботи та заробіток, які зазначені у архівних довідках №П-51 від 27.06.2014 року, № П-52 від 27.06.2014 року, №П-103 від 11.09.2018 року, №П-104 від 11.09.2018 року, №П-105 від 11.09.2018 року, виданих КУ «Трудовий архів Солонянського району".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 стаж роботи за періоди роботи, зазначені у трудовій книжці колгоспника серія НОМЕР_1 , виданої 10 січня 1980 року колгоспом «Комуніст», а також періоди роботи та заробіток, які зазначені у архівних довідках №П-51 від 27.06.2014 року, № П-52 від 27.06.2014 року, №П-103 від 11.09.2018 року, №П-104 від 11.09.2018 року, №П-105 від 11.09.2018 року, виданих КУ «Трудовий архів Солонянського району".
В іншій частині позову відмовити.
Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 454,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.М. Олійник