03 червня 2021 року ЛуцькСправа № 140/4148/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення; зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 12.03.2021 №033050004539 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсію за віком; зобов'язання відповідача призначити та виплачувати з 02.01.2021 згідно поданої 04.01.2021 заяви ОСОБА_1 пенсію за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши до страхового стажу період роботи у Ковельському ЗПП «Вторресурси» (яке було перейменовано у Обласне колективне виробничо-заготівельне підприємство Волиньвторресурси) з 24.02.1989 року по 31.12.1997 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою та документами про призначення пенсії по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак ГУ ПФУ у Волинській області, за результатами розгляду заяви позивача, листом від 21.01.2021 року № 0300-0304-8/3409 повідомлено про відмову в призначенні пенсії за віком. Причиною відмови являється відсутність необхідного страхового стажу для призначення пенсії (17 років 8 місяців 23 днів), а також не взято до уваги стаж згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки трудова книжка не завірена печаткою організації, яка її видавала, в трудовій книжці відсутні записи про реорганізацію (перейменування, зміну назви) організацій, в яких працював позивач та не взято до уваги при обчисленні страхового стажу архівну довідку № С-333/01.18 від 19.08.2020 за період роботи в 1984-1986 роках, оскільки в довідці не вказано по батькові.
05.03.2021 року, позивач повторно звернувся до відповідача із заявою та документами щодо призначення мені пенсії по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте, відповідач листом від 16.03.2021 року № 0300-0304-8/12483 повідомлено позивача про відмову в призначенні пенсії за віком. Основною причиною відмови являється відсутність необхідного страхового стажу для призначення пенсії (19 років 2 місяці 10 днів), а також не взято до уваги стаж згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки трудова книжка не завірена печаткою організації, яка її видавала, в трудовій книжці відсутні записи про реорганізацію (перейменування, зміну назви) організацій, в яких позивач працював, чим порушено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58.
ОСОБА_1 з такою позицією відповідача не погоджується, вважає її протиправною та такою, що порушує його конституційні права на соціальний захист, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Вважає, що основним документом який підтверджує стаж роботи позивача є його трудова книжка, у якій містяться записи про період роботи, в тому числі у Ковельському ЗПП «Вторресурси» (яке було перейменовано у Обласне колективне виробничо-заготівельне підприємство Волиньвторресурси з 24.02.1989 року по 31.12.2003 року, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Зазначає, що через неврахування періодів роботи з 24.02.1989 року по 31.12.1997 року, страховий стаж позивача становить 19 років 2 місяці 10 днів.
На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України (а.с.36).
Представник відповідача у відзиві на позов від 11.05.2021 №0300-0802-7/20468 (а.с.40-42) позовні вимоги не визнала. В обґрунтування своєї позиції вказала, що за фактом розгляду наданих документів та заяви позивача, управлінням було прийнято рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком оскільки при визначенні права на пенсію за віком не взято до уваги стаж позивача згідно трудової книжки НОМЕР_1 , трудова книжка не завірена печаткою організації, яка її видавала, в трудовій книжці відсутні записи про реорганізацію (перейменування, зміну назви) організацій, в яких працював позивач, чим порушено вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110.
Відтак у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу Головним управлінням прийнято рішення №033050004539 від 12.01.2021 року яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв'язку з невиконанням однієї із умов призначення пенсії, передбаченої статтею 26 Закону, а саме наявність у 2021 році не менше 28 років страхового стажу.
Вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії винесено згідно норм чинного законодавства, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
У відповідності до частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.01.2021 року звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так як досяг пенсійного віку (60 років).
За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ у Волинській області листом від 21.01.2021 №0300-0304-8/3409 (а.с.29) повідомило позивача, що його страховий стаж становить 17 років 8 місяців 23 дні, у зв'язку з цим прийнято рішення №033050004539 від 12.01.2021 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Також у даному листі роз'яснено, що при визначенні права на пенсію за віком не взято до уваги стаж позивача згідно трудової книжки НОМЕР_1 , трудова книжка не завірена печаткою організації, яка її видавала, в трудовій книжці відсутні записи про реорганізацію (перейменування, зміну назви) організацій, в яких працював позивач, чим порушено вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110.
При обчисленні страхового стажу також не взято до уваги архівну довідку №С-333/01.18 від 19.08.2020 за період роботи в 1984-1986 роках, оскільки в довідці не вказано по батькові.
Крім того, на заяву позивача від 05.03.2021 про призначення пенсії ГУ ПФУ у Волинській області листом від 16.03.2021 №0300-0304-8/12483 повідомлено, що згідно поданих документів його страховий стаж становить 19 років 2 місяці 10 днів, у зв'язку з цим прийнято рішення №033050004539 від 12.01.2021 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Позивач не погоджується з такою позицією ГУ ПФУ у Волинській області у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку№637).
Пунктом 20 Порядку 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу; професія або посада, характер роботи; розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналізуючи нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, суд вважає, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону №1788-XII, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону №1788-XII).
При цьому суд звертає увагу на те, що згідно із положеннями Закону №1058-IV підставою для призначення пенсії визначено виключно наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд враховує також те, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є, на переконання суду, виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14989/15-а.
В межах заявлених позовних вимог у даній справі позивач оскаржує та не погоджується з неврахування відповідачем до страхового стражу періодів роботи зазначених у трудовій книжці НОМЕР_1 у Ковельському ЗПП «Вторресурси» (яке було перейменовано у Обласне колективне виробничо-заготівельне підприємство Волиньвторресурси з 24.02.1989 року по 31.12.1997 року.
Так, відповідачем у листі від 21.01.2021 №0300-0304-8/3409 зазначено, що при визначенні права на пенсію за віком не взято до уваги стаж позивача згідно трудової книжки НОМЕР_1 , трудова книжка не завірена печаткою організації, яка її видавала, в трудовій книжці відсутні записи про реорганізацію (перейменування, зміну назви) організацій, в яких працював позивач, чим порушено вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110.
Судом досліджено трудову книжку ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 08.08.1988, та встановлено, що на першій сторінці наявна печатка організації яка її видала, а саме відділ Старовижівський райагробуд.
Поряд з цим, як слідує з довідки від 03.11.2020 року № 68 СМП «Стара Вижваагробуд», Старовижівська ПМК-14 було перейменовано в Старовижівський райагробуд з 18 березня 1988 року згідно Наказу № 41-к від 15.03.1988 року, який 19.01.1999 року перейменовано в СМП «Стара Вижваагробуд» згідно розпорядження № 16 від 19.01.1999 року (а.с.17).
Також, в трудовій книжці позивач наявні записи №5-11 про роботу в Ковельському ЗПП «Вторресурси» за період з 24.02.1989 по 31.12.2003 (а.с.11).
Крім того, у трудовій книжці позивача наявні записи №8-9 про перейменування ОВЗП «Волиньвторресурси» в ОКВЗП «Волиньвторресурси», яке в подальшому перейменовано на ТзОВ «Волиньвторсировина».
Як слідує з архівних довідок наявних в матеріалах справи документи по особовому складу Ковельського ЗПП «Вторресурси» на зберігання до Луцького міського трудового архіву та Державного архіву Волинської області не надходили (а.с.18,22,26).
Згідно архівного витягу з рішення виконавчого комітету Луцької міської ради народних депутатів від 25.04.1991 №205 Обласне орендне виробничо-заготівельне підприємство вторинних ресурсів «Волиньвторресурси» (ОКВЗП «Волиньвторресурси») є правонаступником всіх майнових прав і обов'язків орендного підприємства «Волиньвторресурси» (а.с.23-25).
В свою чергу, порядок ведення трудових книжок законодавчо визначений. Так, постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 було затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях (далі - Інструкція №162), яка діяла в період заповнення трудової книжки позивача.
На даний час порядок ведення трудових книжок визначається наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).
Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17.
Суд зазначає, що в силу наведених вище норм, необхідність підтверджувати трудовий стаж іншими, ніж трудова книжка, документами, виникає лише у разі якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Згідно з пункту 2.6 Інструкції №58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Суд вважає, що відсутність записів про реорганізацію (перейменування, зміну назви) організації, в даному випадку, не є суттєвою обставиною, яка може бути підставою для неврахування такого періоду до страхового стажу позивача, оскільки законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, вини позивача у неналежній якості записів у трудовій книжці немає, а тому зазначена обставина не може позбавити його конституційного права на соціальний захист та вирішення питання надання пенсії, що також спростовує доводи відповідача в цій частині.
Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 15.07.2020 у справі № 127/13762/17 (адміністративне провадження № К/9901/2935/17).
Однак суд зауважує, що у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 08.08.1988 наявні записи про перейменування організації у якій він працював, отже безпідставним є посилання відповідача на дану обставину, як на підставу у відмові в зарахуванні періодів роботи.
Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не заперечувалася достовірність записів у трудовій книжці позивача, оскільки скріплені печаткою підприємства та підписом уповноваженої особи, а судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності цієї трудової книжки, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.
Жодних інших доказів на підтвердження правомірності своїх дій відповідач не представив.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточність записів не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
За наведених вище обставин не зарахування відповідачем страхового стажу позивача із тих мотивів, які викладені в листі пенсійного органу, не можна вважати обґрунтованим.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у Рішенні «Суханов та Ільченко проти України» (Рішення від 26.09.2014 року) зауважив, що вимоги заявників щодо надбавки до пенсії безперечно підпадають під дію статті 1 Першого протоколу і що їх можна вважати «майном» у значенні цього положення. Питання полягає у тому, чи можуть вважатися майном у значенні цього положення твердження заявників про те, що вони мають право на певні суми виплат, і якщо так, чи є їх невиплата втручанням у право на мирне володіння майном (п. 34).
Суд нагадує, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (п. 35).
У справі «Трегубенко проти України» (Рішення від 02.11.2004 року, п. 53) Європейський суд з прав людини зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (див. рішення щодо Брумареску (Brumaresku), яке згадувалося вище, параграф 78).
У відповідності до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши наявні у справі докази суд доходить висновку, що відмовляючи ОСОБА_1 , в призначені пенсії за віком, відповідач не надав належної правової оцінки тим доказам, які надані позивачем для підтвердження стажу, зокрема відомостям його трудової книжки, у зв'язку з чим зробив передчасний висновок про відсутність у позивача необхідного страхового стажу, який дає право на пенсію за віком.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи у Ковельському ЗПП «Вторресурси» (яке було перейменовано у Обласне колективне виробничо-заготівельне підприємство «Волиньвторресурси») з 24.02.1989 року по 31.12.1997 року, суд зазначає про наступне.
Згідно з частиною першою 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Таким чином, для призначення пенсію за віком позивачу слід відповідати певним критеріям, зокрема: досягнути 60 років, мати 28 років страхового стажу.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 виповнилось 60 років 01.01.2021 та 04.01.2021 він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії.
Суд звертає увагу, що згідно із частинами першою, третьою статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
За приписами частини п'ятої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
У зв'язку із тим, що зарахування періодів роботи позивача з 24.02.1989 року по 31.12.1997 року дає йому необхідний стаж для призначення пенсії за віком, як це передбачає статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 02.01.2021, тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Отже, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає, що необхідним та ефективним в даному випадку спосіб захисту, порушеного права у спірних правовідносинах є: визнати протиправною і скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком та зобов'язати відповідача зарахувати до трудового стажу позивачу періоди роботи у Ковельському ЗПП «Вторресурси» (яке було перейменовано у Обласне колективне виробничо-заготівельне підприємство «Волиньвторресурси») з 24.02.1989 року по 31.12.1997 року, та призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 02.01.2021.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи при звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією №90 від 14.04.2021 (а.с.6), та який зараховано до спеціального фонду державного бюджету України, що підтверджується відповідною випискою від 11.04.2021 (а.с.45).
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 908,00 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 12.03.2021 №033050004539 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у Ковельському ЗПП «Вторресурси» (яке було перейменовано у Обласне колективне виробничо-заготівельне підприємство «Волиньвторресурси») з 24.02.1989 року по 31.12.1997 року з урахуванням правових висновків суду у даній справі та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 02.01.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, код ЄДРПОУ 13358826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський