03 червня 2021 року ЛуцькСправа № 140/3073/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у видачі довідки встановленого зразка що є підставою для встановлення статусу потерпілого внаслідок Чорнобилької катастрофи та посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобилької катастрофи 3 категорії відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобилької катастрофи»; зобов'язання відповідача видати довідку встановленого зразка що є підставою для встановлення статусу потерпілого внаслідок Чорнобилької катастрофи та посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобилької катастрофи 3 категорії відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобилької катастрофи».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на даний час постійно проживаю на території Камінь-Каширського району Волинської області, а раніше проживав на території Любешівського та Маневицького районів Волинської області. Відповідно до додатку №1 Постанови Кабінету Міністрів Української PCP № 106 від 25 07.1991 року «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» вище перелічені райони Волинської області входять до переліку населених пунктів, віднесених до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок радіоактивного забруднення.
У березні 2021 року позивач звернувся до управління з заявами щодо видачі довідки встановленого зразка що є підставою для встановлення статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії.
Однак відповідачем було відмовлено позивачу у видачі довідки у зв'язку з відсутністю факту постійного проживання на території безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або станом на 1 січня 1993 року - не менше трьох років.
Вважає, що відповідач не мав законних підстав не видавати довідку, оскільки позивач 26.04.1986 року (на день аварії) перебував на території с. Щетинь Любешівського району Волинської області, яке в подальшому було віднесене до зони гарантованого добровільного відселення, оскільки даний факт стверджується довідкою Ківерцівського медичного коледжу та показами свідків.
Також зазначає, що протягом всього навчання у вихідні та святкові дні він приїжав до батьків у село, оскільки м. Ківерці та с. Щитинь Любешівського району знаходяться в одній області і доїзд додому був легким
Встановлення фактичного проживання без реєстрації на території віднесеній до зони гарантованого добровільного відселення не суперечить нормам Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, згідно запитів трудової книжки позивача наявні записи про періоди роботи з 17.03.1988 по 18.05.1988 в Камінь-Каширській райлікарні та з 11.09.1991 року по 01.01.1993 і далі на території віднесеній до зони гарантованого добровільного відселення. Отже в сукупності весь цей період складає більше 3-х років станом на 01.01.1993 року.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.30).
20.04.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.33) №245 від 19.04.2020, в якому зазначено, що Управління не визнає заявлених позовних вимог та вважає адміністративний позов не обґрунтованим та просить відмовити в його задоволенні повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що згідно поданих позивачем доказів відсутній факт постійного проживання на території зони безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або станом на 1 січня 1993 року - не менше трьох років.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Сторони скористались свої правом щодо подачі заяв по суті справи.
Відповідно до частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною першою статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відтак, справу розглянуто по суті відповідно до вимог частини першою статті 258 та частини другої статті 262 КАС України.
У зв'язку із перебування головуючого судді Мачульського В.В. на онлайн семінарі з підготовки голів та заступників голів судів у період з 31.05.2021 по 02.06.2021, справа розглядається у перший робочий день судді 03.06.2021.
Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що 12.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до Управління з заявою щодо видачі довідки встановленого зразка що є підставою для встановлення статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії (а.с.9).
У відповідь на дану заяву Управління листом від 16.03.2021 №Ш-389 повідомило позивача про відмову у видачі довідки, з підстав що згідно поданої довідки від 11.03.2021 №513/06-35/2-21, виданої КП «Маневицькою центральною районною лікарнею» стаж роботи на території зони гарантованого добровільного відселення становить лише 3 місяці 20 днів. Інформація довідки виданої Ківерцівським фаховим медичним коледжем Волинської обласної ради від 10.03.2021 №139 про те, що на день аварії на Чорнобильській АЕС позивач не навчався не є підставою для видачі додатку 6, тому що субота і неділя згідно трудового законодавства є вихідними днями і відсутні докази, що ОСОБА_1 постійно проживав на території зони безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення. Місцем постійного проживання позивача як студента, було місто Ківерці. Тобто згідно поданого у позивача відсутній факт постійного проживання на території зони безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або станом на 1 січня 1993 року - не менше трьох років (а.с.10-11).
Також 12.03.2021 позивач звернувся із заявою до Управління, в якій просив видати йому посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» 3 категорії, оскільки він в день в аварії знаходився в с. Щитинь Любешівського району, та з 16.06.1986 по 07.07.1986 перебував на практиці у смт. Матевичі.
Відповідач листом від 16.03.2021 №Ш-387 повідомив позивача, що відповідно до ст. 65 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача посвідчень проводиться державними адміністраціями областей за поданням районних державних адміністрацій, відтак видача посвідчень в даному випадку провидить Волинська обласна державна адміністрація на підставі подання Камінь-Каширської районної державної адміністрації.
Позивач з такими діями відповідача не погоджується у зв'язку з цим звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 16 Конституції України визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах (стаття 21 Конституції України).
За приписами частини 1 статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
При цьому гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод та не виключає можливості законодавця при регулюванні питань соціального забезпечення встановлювати певні відмінності щодо обсягу такого забезпечення.
Конституційний Суд України у рішенні від 20.03.2002 №5-рп/2002 наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що «відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров'я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров'я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави».
У рішенні від 17.07.2018 №6-р/2018 Конституційний Суд України також звернув увагу на засадничий характер обов'язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв'язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків. Такі гарантії, пільги та компенсації є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов'язку. Пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов'язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до статті 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій.
Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» категорія 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлюється особі з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.
Згідно з статтею 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (частина 4 статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 4 статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі - Порядок №551).
Порядок визначає процедуру видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та передбачає видачу посвідчень громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Пунктом 6 Порядку №551 визначено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (категорія 3) серії Б зеленого кольору.
Згідно з пунктом 11 Порядку №551 посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).
Посвідчення видаються:
- особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 5);
- особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 6).
Таким чином, передумовою для видачі посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є довідка встановленого зразка, в свою чергу передумовою видачі довідки є встановлення факту постійного проживання або постійного працювання чи постійного навчання у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років
Дії відповідача, що оскаржуються у даній справі, мотивовані не підтвердженням факту постійного проживання на території зони безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або станом на 1 січня 1993 року - не менше трьох років.
Як встановлено судом ОСОБА_1 дійсно навчався у Ківерцівському медичному училищі за спеціальністю «Фельдшерська» на денній формі навчання з 01.09.1984 по 29.02.1988, що підтверджується довідкою від 10.03.2021 №139 (а.с.14-15).
Як слідує, з матеріалів справи ОСОБА_1 дійсно проходив практику у Маневицькій центральній районній лікарні з 16.06.1986 по 05.07.1986, з 08.06.1987 по 28.06.1987 та з 24.11.1987 по 02.02.1988, що підтверджується довідкою від 11.03.2021 №513/06-35/2-21 (а.с.15).
Крім того, як слідує із записів наявних в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 15.05.1988, останній у період з 17.03.1988 по 18.05.1988 працював в Камінь-Каширські районній лікарні. Та з 15.06.1988 по 28.06.1991 був призваний на службу в радянській армії. А з 11.09.1991 по 01.01.1995 продовжував працювати в Камінь-Каширські районній лікарні (а.с.21-24).
Отже, враховуючи перебування ОСОБА_1 на практиці в Маневицькій центральній районній лікарні та роботу в Камінь-Каширські районній лікарні, періоди перебування на території зон гарантованого добровільного відселення в сукупності становить 1 рік 6 місяців 20 днів.
Інших письмових доказів які б підтверджували факту постійного проживання на території зони безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення позивачем суду не надано.
Крім того, загальновідомим фактом є те, що село Щитинь Любешівського району Волинської області відноситься до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106, та віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Відтак суд не бере до уваги твердження позивача, а також пояснення викладені у заявах гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_1 , про те що ОСОБА_1 в день аварії на ЧАЕС (26.04.1986 року) дійсно перебував у с. Щетинь, Любешівського району Волинської області - зони безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, що є безумовною підставою для видачі довідки встановленого зразка, оскільки дана обставина та факт підлягає до застосування до осіб, які в день аварії проживали в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, а не в зоні гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки у даній справі оскаржуються дії відповідача як суб'єктами владних повноважень, суд відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України перевіряє, чи вчинені вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач у справі у межах спірних правовідносин діяв законно - у межах наданих повноважень, та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України.
Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження позиції щодо наявності в діях відповідачів протиправності.
Підсумовуючи вищенаведене та виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
У відповідності до вимог статті 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 7, 72-77, 90, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський