04 червня 2021 р. Справа № 120/2687/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі Піщанського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
30.03.2021 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі Піщанського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області.
В позовній заяві позивачка просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови в оформленні паспорта неповнолітньому ОСОБА_2 у зв'язку з досягненням ним 16-річного віку у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;
- зобов'язати відповідача оформити та видати неповнолітньому ОСОБА_2 у зв'язку з досягненням ним 16-річного віку паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 19.02.2021 позивачка та її неповнолітній син звернулись до відповідача щодо оформлення останньому паспорта громадянина України у формі паспортної книжки на підставі Закону України "Про громадянство України" та Постанови Верховної Ради від 26.06.1992 № 2503-ХІІ "Про затвердження Положення про паспорт громадянина України". До заяви було додано усі необхідні для цього документи, зокрема фотокартки та копія свідоцтва про народження.
Однак листами від 02.03.2021 за № КО-39/6/0501-21/0501.9/1290-21 та від 17.03.2021 за № КО-1/6/0529-21/0529/43/21 відповідач відмовив у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України зразка 1994 року, посилаючись на те, що правовідносини щодо отримання паспорта громадянина України регулюються Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 за № 5492-VI (із змінами та доповнення) та Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591.
Позивачка вважає бездіяльність відповідача незаконною, а тому за захистом прав та інтересів свого неповнолітнього сина звертається до суду.
Ухвалою суду від 05.04.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
20.04.2021 поштою до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.
Відповідач зазначає, що для оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник повинні подати до органу міграційної служби документи, вичерпний перелік яких передбачений Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України № 456 від 06.06.2019. Натомість ОСОБА_1 , яка є законним представником ОСОБА_2 , звернулася до територіального підрозділу з неповним переліком документів. Зокрема, до заяви не було додано оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків, рішення суду, оригінал (для огляду) свідоцтва про народження.
Відтак відповідач вважає, що позивачка та її син не дотримались порядку звернення для отримання паспорта громадянина України, про що їм надано письмове роз'яснення та запропоновано надати повний перелік документів. При цьому відповідач зазначає, що лист за № КО-1/6/0529-21/0529/43/21 від 17.03.2021 не є рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки оформлений за результатами розгляду звернення громадянина. Отже, на думку відповідача, за відсутності відмови суб'єкта владних повноважень відсутній і предмет спору, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
27.04.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивачка заперечує доводи відповідача, наведені у відзиві, та просить задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позові. Крім того, позивачка заперечує доводи представника відповідача про те, що заява від 19.02.2021 є зверненням громадян та зауважує, що відповідь Управління містить роз'яснення, які не відповідають змісту поданої позивачами заяви, та за своєю суттю є відмовою в оформленні паспорта у формі книжечки.
Інших заяв по суті до суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Водночас частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Вивчивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив, що позивачка ОСОБА_1 є матір'ю неповнолітнього ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 03.03.2005, а тому вважається законним представником дитини до досягнення нею 18 років.
19.02.2021 позивачка та її син звернулася до Піщанського районного сектору Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області із спільною заявою, в якій просили оформити та видати неповнолітньому ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки.
В заяві зазначалося, що за своїми релігійними переконаннями ОСОБА_2 немає наміру оформляти паспорт громадянина України у формі ID-картки, а тому просить оформити та видати йому паспорт у відповідності до Постанови Верховної Ради від 26.06.1992 № 2503-ХІІ "Про затвердження Положення про паспорт громадянина України".
До вказаної заяви додано копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 та дві фотокартки розміром 3,5х4,5 см.
Листами від 02.03.2021 за № КО-39/6/0501-21/0501.9/1290-21 та від 17.03.2021 за № КО-1/6/0529-21/0529/43/21 Піщанський районний сектор Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області та Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області повідомили, що правовідносини щодо отримання паспорта громадянина України регулюються Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 за № 5492-VI (із змінами та доповнення) та Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591.
Позивачка вважає, що відповідач порушив право її неповнолітнього сина на отримання паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, а тому за захистом таких прав звернулася до суду.
Вирішуючи спір та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд насамперед враховує норми Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" (далі - Положення від 26.06.1992 № 2503-ХІІ).
Згідно з пунктом 1 Положення від 26.06.1992 № 2503-ХІІ паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Відповідно до пункту 3 Положення від 26.06.1992 № 2503-ХІІ бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Положення від 26.06.1992 № 2503-ХІІ визначено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства після досягнення 16-річного віку.
Таким чином, право на оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення від 26.06.1992 № 2503-ХІІ виникає в особи після досягнення 16-річного віку.
Як встановлено судом та підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 03.05.2005, станом на день звернення позивачки до Піщанського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області із заявою про видачу паспорта у формі книжечки, її неповнолітньому сину ОСОБА_2 виповнилося 16 років. Отже, він набув право на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
При цьому суд зазначає, що 19.09.2018 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) за позовом фізичної особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Вказаною постановою визнано протиправною відмову Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області у видачі позивачу (фізичній особі) паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, та зобов'язано Коростенський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати позивачу (фізичній особі) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ.
Згідно з пунктами 21, 22 частини першої статті 4 КАС України:
типові адміністративні справи - це адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги;
зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
В силу вимог ч. 10 ст. 290 КАС України в рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає: а) ознаки типових справ; б) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм; в) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.
На виконання зазначених вимог у постанові від 19.09.2018 за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду навела такі ознаки типової справи:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Крім того, у вказаному рішенні Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що висновки у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт № 2503-XII.
Таким чином, обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору між сторонами та заявлені позовні вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правило подібного змісту містить також частина шоста статті 13 Закону № 1402-VIII, відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Крім того, згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Отже, в силу вимог чинного законодавства обов'язковими для врахування є висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, тим паче за результатами розгляду зразкових справ.
При цьому необхідно зважати на те, що згідно з п. 1 ч. 5 ст. 291 КАС України рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку, зокрема, якщо суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи.
В цьому контексті суд зазначає, що завдяки врахуванню правових позицій Верховного Суду у зразкових та типових справах створюється єдність судової практики, яка найкращим чином відповідає вимогам передбачуваності, верховенству права й ефективному захисту прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумереску проти Румунії" (Judgment in the case of Brumarescu v. Romania) принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Для того, щоб судове тлумачення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно, щоб судові рішення були розумно передбачуваними.
Єдність судової практики є запорукою довіри громадян до судової влади, якщо суди у одних і тих самих правовідносини застосовуватимуть одні і ті самі норми законодавства, не інтерпретуючи їх на власний розсуд. Завдяки забезпеченню єдності судової практики реалізується конституційний принцип рівності всіх громадян перед законом і судом, гарантуватиметься стабільність правопорядку, об'єктивність та прогнозованість правосуддя.
Отже, беручи до уваги суб'єктний склад учасників цієї справи, зміст позовних вимог та підстави позову, зокрема те, що позивачка та її неповнолітній син за своїми переконаннями відмовляються від обробки персональних даних та просять видати неповнолітньому ОСОБА_2 паспорт громадянина України відповідно до Положення про паспорт № НОМЕР_2 , враховуючи правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17, а тому визнається судом типовою справою.
Тому, з огляду на приписи ч. 5 ст. 242, ч. 3 ст. 291 КАС України, при вирішенні цієї типової справи суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17.
Так, вирішуючи зазначену зразкову справу, Велика Палата Верховного Суду, серед іншого, дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних відмова територіальних органів ДМС України у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, є протиправною.
Судом встановлено, що позивачка звернулася до Піщанського районного сектору Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області з приводу оформлення її неповнолітньому сину ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки у зв'язку з досягненням ним 16-річного віку.
Однак відповідач відмовив в оформленні та видачі вказаного паспорта, зазначивши лише те, що правовідносини щодо отримання паспорта громадянина України регулюються Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 за № 5492-VI (із змінами та доповнення) та Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591.
У відзиві на позовну заяву, як на підставу для відмови відповідач також посилається на те, що позивачка звернулася до територіального органу з неповним переліком документів, який передбачений розділом 3 Тимчасового порядку, затвердженим наказом МВС України № 456 від 06.06.2019, та не додала до заяви повний перелік документів, наприклад оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків, рішення суду, оригінал (для огляду) свідоцтва про народження.
Разом з тим суд ще раз наголошує на тому, що право особи на отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, а не у вигляді ID-картки, підтверджене постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17.
Водночас висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, не лише повинні враховуватись судами нижчих інстанцій, але є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Про це безпосередньо зазначено у ч. 5 ст. 13 Закон № 1402-VIII.
З огляду на викладене та беручи до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17, суд визнає протиправними дії відповідача, що полягають у відмові неповнолітньому сину позивачки ОСОБА_2 у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
Додатково суд враховує, що наказом МВС України № 456 від 06.06.2019 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок), який розроблений відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 № 2503-XII.
Вказаним Тимчасовим порядком визначено порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.
Отже, вказаний Тимчасовий порядок додатково підтверджує, що у випадку наявності в особи рішення суду про зобов'язання органу ДМС оформити та видати цій особі паспорт громадянина України зразка 1994 року, орган ДМС зобов'язаний видати такий паспорт.
При вирішенні справи суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що під час звернення до Піщанського районного сектору Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області позивачка та її син не надали усіх документів, перелік яких передбачено Тимчасовим порядком. Як видно зі змісту листів від 02.03.2021 за № КО-39/6/0501-21/0501.9/1290-21 та від 17.03.2021 за № КО-1/6/0529-21/0529/43/21, конкретної підстави для відмови в оформленні та видачі синові позивачки паспорта у формі книжечки відповідачем не зазначено. В таких листах містяться лише посилання на чинне законодавство, яким регулюються правовідносини щодо отримання паспорта громадянина України.
Водночас такі відповіді суд розцінює саме як неправомірну відмову у вчиненні дій щодо оформлення та видачі паспорта у формі книжечки. Адже, по-перше, чинним законодавством чітко не визначено форми відповідного рішення. І, по-друге, зазначена відповідь надана на звернення, яке стосувалось реалізації права на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки, тоді як цією відповіддю у реалізації такого права відмовлено. Отже, вказаними відповідями відповідач, як суб'єкт владних повноважень, вчинив владні управлінські дії, якими порушено права та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин. Тобто такі дії можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.
Визначаючись щодо способу захисту порушених прав позивачки та її неповнолітнього сина, суд також враховує вищезазначене рішення суду касаційної інстанції у зразковій справі № 806/3265/17. У цій справі позивач просив суд визнати протиправною відмову Відділу УДМС у видачі йому паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, та зобов'язати Відділ УДМС оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до цього Положення, без передачі будь-яких даних про позивача до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
Водночас за результатами розгляду справи Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання територіального органу УДМС оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № НОМЕР_3 -XII. Відтак суд не вбачає підстав для прийняття іншого рішення у цій справі.
Суд зазначає, що порядок видачі паспорта у формі паспортної книжечки, інформація, що вноситься до паспорта, порядок її внесення визначаються Положенням про паспорт № 2503-XII і суд своїм рішенням не може встановлювати щось інше, ніж те, що передбачено цим Положенням. Крім того, оскільки процедура ведення паспортного обліку ще не відбулась, вимоги позивачів до вчинення відповідачами дій у майбутньому, не відповідатиме завданню адміністративного судочинства, яке полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, а не у захисті можливого порушення такого права в майбутньому.
Також суд враховує, що при видачі паспорта у формі, визначеній Положенням № 2503-ХІІ, не передбачено внесення персональних даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру, формування (присвоєння) унікального номеру запису в цьому реєстрі тощо, що додатково вказує на безпідставність позовних вимог у цій частині.
Зазначені висновки суду підтверджуються і постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, оскільки суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов'язання органів ДМС оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки без передачі будь-яких даних про неї до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру, а також у подальшому здійснювати паспортний облік позивача згідно з Положенням про паспорт № 2503-XII виключно за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та місцем реєстрації.
Крім того, аналогічної правової позиції щодо способу захисту прав позивача у цій категорії справ дотримується Сьомий апеляційний адміністративний суду, що підтверджується постановами від 06.11.2020 у справі № 120/1983/20-а та від 12.11.2020 у справі № 120/1484/20-а.
Відтак вимога позивачки про зобов'язання відповідача оформити та видати неповнолітньому ОСОБА_2 у зв'язку з досягненням ним 16-річного віку паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши доводи сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме шляхом визнання протиправними дій територіального органу ДМС України щодо відмови в оформленні неповнолітній дитині позивачки паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки та зобов'язання відповідного державного органу оформити та видати вказаній особі такий паспорт у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ. В решті позовних вимог належить відмовити.
Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, а витрат пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про їх розподіл у цій справі не вирішується.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295, 382 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Піщанського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області та Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області у видачі неповнолітньому ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі Піщанського районного сектору Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області оформити та видати неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивачка: ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 03.03.2005, місце проживання: АДРЕСА_1 );
2) відповідач: Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 37836770, місцезнаходження: вул. Пирогова, 4, м. Вінниця, 21050) в особі Погребищенського районного сектору Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області (без статусу юридичної особи, місцезнаходження: вул. Центральна, 47, смт. Піщанка, Піщанський район, Вінницька область, 24700).
Повне судове рішення складено 04.06.2021.
Суддя Сало Павло Ігорович