м. Вінниця
04 червня 2021 р. Справа № 0240/3698/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 подану з метою здійснення судового контролю за виконанням рішення суд у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, скасування постанови, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, скасування постанови, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.09.2020 відмовлено у задоволенні вимог адміністративного позову.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.09.2020 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження ВП № 550277823 від 17.04.2018 з примусового виконання виконавчого листа № 802/2272/16-а виданого 10.10.2017. В задоволенні решти позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2021 закрито касаційне провадження № К/9901/33764/20 за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020 у справі № 0240/3698/18-а.
31.05.2021 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 «Про судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 0240/3698/18-а», у якій позивач посилаючись на ст.ст. 382, 383 КАС України просить:
- поновити строк звернення до суду із цією заявою, у зв'язку із карантинними обмеженнями;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача при виконанні постанови суду від 11.11.2020 по справі № 0240/3698/18-а, та порушення його прав, як стягувача;
- зобов'язати відповідача подати протягом 10 діб звіт про виконання судового рішення;
- винести окрему ухвалу щодо відповідача, відносно неналежного виконання судових рішень, що стали причиною звернення до ЄСПЛ.
Мотивуючи заяву ОСОБА_1 зазначає, що наслідком прийняття постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020, якою скасовано постанову органу ДВС про закінчення виконавчого провадження ВП № 550277823 від 17.04.2018, повинно було стати відновлення неправомірно закінченого виконавчого провадження ВП № 550277823. Однак позивач вважає, що відповідачем не прийнято рішення з метою відновлення виконавчого провадження. Це зумовлює необхідність для здійснення судового контролю за виконанням постанови суду апеляційної інстанції.
Визначаючись щодо заяви позивача від 31.05.2021 суд керується такими мотивами.
Щодо правової природи заяви ОСОБА_1 суд враховує, що розділом IV КАС України врегульовано окремі процесуальні питання, пов'язані з виконанням судового рішення, а нормами статей 382- 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як можливий варіант - накладення штрафу (ч. 2 ст. 382 КАС України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
У заяві від 31.05.2021 ОСОБА_1 ініціює здійснення судового контролю за виконанням постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020 по справі № 0240/3698/18-а як у спосіб передбачений ст. 382 КАС України (зобов'язання відповідача подати звіт про виконання постанови суду) так і у спосіб передбачений ст. 383 КАС України (визнання протиправною бездіяльності відповідача при виконанні судового рішення від 11.11.2020 та постановлення окремої ухвали з метою реагування на допущені ним порушення вимог закону).
Передбачивши у статтях 382 - 383 КАС України різні (відмінні один від іншого) способи судового контролю за виконанням судового рішення, законодавець встановив й відмінну процесуальну форму реалізації прав зацікавленої особи на подання заяв (клопотань) про їх здійснення, а також встановив різний порядок прийняття та розгляду таких заяв.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлення цього способу судового контролю за виконанням рішення суду може мати місце за ініціативою суду або за клопотанням позивача поданим як до ухвалення рішення у справі так і після ухвалення на стадії його виконання.
Спеціальних вимог до змісту заяви поданої в порядку ст. 382 КАС України процесуальний закон не містить, що обумовлює застосування загальних вимог до форми та змісту письмової заяви (клопотання), що передбачені ст. 167 КАС України.
Натомість ч. 2 ст. 383 КАС України передбачає чіткі вимоги до змісту заяви про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача на виконання рішення суду.
Строків для подання заяви на підставі ст. 382 КАС України Кодексом не встановлено, а тому виходячи із мети здійснення судового контролю, така заява може бути подана на стадії виконання рішення суду.
У свою чергу статтею 383 КАС України передбачено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду (ч. 4 ст. 383 КАС України). При цьому, процесуальним наслідком недотримання встановленого процесуальним законом строку для подання заяви є її повернення заявнику.
До того ж, в силу ч. 1 ст. 382 КАС України, повноваженнями зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення наділений суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, тоді як заява в порядку ст. 383 КАС України подається до суду першої інстанції.
У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі» роз'яснено, що під судом, який ухвалив судове рішення, необхідно розуміти суддю, який ухвалив таке рішення одноособово, або колегію суддів, якщо судове рішення ухвалювалося таким складом суду.
Не врахувавши зазначеного, позивач просить Вінницький окружний адміністративний суд зобов'язати відповідача подати звіт про виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020 по справі № 0240/3698/18-а якою скасовано постанову органу ДВС про закінчення виконавчого провадження ВП № 550277823 від 17.04.2018. При цьому ним залишено поза увагою, що судом який ухвалив рішення яке виконується вважається Сьомий апеляційний адміністративний суд, а не суд першої інстанції.
Аналогічного висновку про розмежування повноважень між судами з приводу зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду дійшов Верховний Суд в ухвалі від 12.05.2021 по справі № 420/219/19.
Крім того і судові рішення які приймаються за результатом розгляду питань передбачених ст. 382 та 383 КАС України є різними. Зокрема розглядаючи заяву в порядку ст. 382 КАС України, суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду та за наслідком оцінки звіту ухвалити рішення про прийняття звіту, накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень або встановлення нового строку для подання звіту.
За результатом розгляду заяви в порядку ст. 383 КАС України, суд приймає рішення про залишення її без задоволення, або постановляє окрему ухвалу на підставі ст. 249 КАС України.
Узагальнюючи вказане суд доходить висновку, що встановлення статтями 382 - 383 Кодексу адміністративного судочинства України різних способів судового контролю за виконанням рішень судів зумовлює і різні процесуальні форми реалізації позивачем права на ініціювання того чи іншого способу судового контролю. Як зазначалося, законодавцем встановлено не лише відмінні правила подання та розгляду заяв в порядку ст. 382 - 383 КАС України, але й розмежовано повноваження судів щодо прийняття до розгляду цих процесуальних питань. Тому, беручи до уваги, що питання про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення може бути розглянуто судом апеляційної інстанції, а питання в порядку ст. 383 КАС України - судом першої інстанції, їх об'єднання в одній заяві є недопустимим. Цей недолік заяви позивача унеможливлює її розгляд, що в силу ч. 2 ст. 167 КАС України та ч. 5 ст. 383 КАС України є підставою для повернення заяви заявнику.
Також суд враховує, що позивачем не дотримано вимог процесуального закону (ст. 383 КАС України), що встановлюють стандарти обґрунтування підстав поданої ним заяви в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом (ч. 3 ст. 383 КАС України).
Водночас, ОСОБА_1 до заяви надано копію пенсійного посвідчення, посвідчення учасника бойових дій, членський квиток Української спілки ветеранів Афганістану та виконавчий лист по справі № 802/2272/16.
Як зазначалося, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020 у цій справі (№ 0240/3698/18-а) скасовано постанову органу ДВС про закінчення виконавчого провадження ВП № 550277823 від 17.04.2018.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження", скасування постанови про закінчення виконавчого провадження є підставою для відновлення не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення виконавчого провадження.
Однак заявляючи вимогу про визнання протиправною бездіяльності відповідача при виконанні рішення суду та не відновлення органом ДВС виконавчого провадження, позивач жодного доказу з метою підтвердження вказаного аргументу та відображення ходу виконавчого провадження не надав. Згідно ч. 5 ст. 383 КАС України, недолік заяви у частині обґрунтування теж є підставою для її повернення заявнику.
Відповідно до ч. 4 ст. 383 КАС України заяву зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Отже, зі змісту ч. 1 та 4 статті 383 КАС України вбачається, що строк для подання заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку цієї статті починає свій перебіг від дня, коли особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів унаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду певних рішень, вчинення ним дій чи допущення бездіяльності, які така особа просить визнати протиправними у відповідній заяві, або ж - про порушення відповідачем її прав, підтверджених рішенням суду, в інший спосіб.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку заявника знати про стан своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Як зазначалося, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020 по справі № 0240/3698/18-а скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження ВП № 550277823 від 17.04.2018 з примусового виконання виконавчого листа № 802/2272/16-а виданого 10.10.2017.
На підставі інформації внесеної до автоматизованої комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено, що постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду сторони отримали 19.11.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження.
Відтак, позивач як учасник виконавчого провадження постанова про закінчення якого скасована судом апеляційної інстанції, після отримання постанови суду від 11.11.2020 мав можливість у порядку встановленому законом ознайомитися із матеріалами виконавчого провадження та отримати інформацію про його хід. Із цим моментом коли позивач мав реальну можливість дізнатися про вплив на його права як учасника виконавчого провадження прийнятої судом апеляційної інстанції постанови слід пов'язувати початок відліку десятиденного строку для звернення до суду із заявою.
Однак, заяву подано до Вінницького окружного адміністративного суду 31.05.2021, тобто з істотним порушенням встановленого процесуальним законом строку.
У заяві ОСОБА_1 просить поновити строк звернення до суду із цією заявою, у зв'язку із запровадженням карантину на території України. Однак заявник жодним чином не обґрунтовує які саме карантинні обмеження та у який спосіб перешкодили йому вчасно звернутися до суду.
Щодо посилання заявника на те, що бездіяльність відповідача має триваючий характер, то такі аргументи не впливають на висновки про пропущення строку звернення до суду, адже визначальним для визначення моменту із якого бере свій відлік процесуальний строк є момент коли заявник дізнався чи міг дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів внаслідок такої бездіяльності, а не момент закінчення ймовірного правопорушення. Тому вид правопорушення як закінчене або триваюче не є істотним при вирішенні питання про дотримання позивачем строків звернення до суду із заявою з метою отримання судового захисту від такого порушення.
Наведені обставини свідчить про невідповідність поданої ОСОБА_1 заяви вимогам встановленим частиною 4 ст. 383 КАС України, що в силу ч. 5 ст. 383 КАС України є окремою підставою для її повернення.
З огляду на встановлені недоліки форми та змісту, заява ОСОБА_1 «Про судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 0240/3698/18-а» підлягає поверненню заявнику.
Керуючись ст. 167, 248, 382, 383 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 від 31.05.2021 (вх № 30552/21) «Про судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 0240/3698/18-а» повернути заявнику.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Богоніс Михайло Богданович