м. Вінниця
03 червня 2021 р. Справа № 120/2148/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради (код ЄДРПОУ: 38782790, адреса: вул. Соборна, 50, м. Вінниця, Вінницька область, 21050) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії ,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправними, на думку позивача, дій Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо виплати йому щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за період з 2016 по 2020 роки, у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Тому, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.04.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву, з поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів.
Позиція Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради з приводу заявлених позовних вимог викладена у відзиві на адміністративний позов, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні даного позову. Стосовно вимоги про стягнення спірної допомоги за 2020 рік, зазначає, що статтею 48 Бюджетного кодексу України прямо заборонено розпорядникам бюджетних коштів здійснювати будь-які виплати за рахунок бюджетних коштів у розмірах інших ніж ті, що передбачені відповідними бюджетними асигнуваннями. Виплата бюджетних коштів у розмірах, не передбачених відповідними бюджетними асигнуваннями, або із інших рахунків є грубим порушенням бюджетного законодавства та тягне за собою юридичну відповідальність посадових осіб. Тому, грошова допомога у 2020 році позивачу була нарахована та виплачена у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
Щодо позовних вимог за 2016-2019 року, представник відповідача вказує на пропущення позивачем строку звернення до суду з даними вимогами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що ОСОБА_1 брав участь у бойових діях та 30.04.2015 року отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_2 .
Позивач має право на пільги, а саме на отримання щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у відповідності до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
27.02.2020 року Конституційний Суд України прийняв рішення за № 3-р/2020, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
15.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради із заявою щодо здійснення доплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за період з 2016 року по 2020 рік.
Листом від 04.03.2021 року № Б-08-32160/8-04-32 відповідач відмовив у проведені відповідної виплати, мотивуючи тим, що Департамент при виплаті позивачу грошової допомоги до 5 травня діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Наведене слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII (далі за текстом Закон № 3551-XII).
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року № 367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року № 107-VI (набрав чинності 01.01.2008 року) частину 5 статтю 12 Закону № 3551-XII викладено у такій редакції: "щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року № 107-VI.
У подальшому Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 року № 79-VІІІ (набрав чинності 01.01.2015 року) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України, з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України № 3551-XII і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: від 31.03.2015 року № 147, від 02.03.2016 року № 141, від 05.04.2017 року № 233, від 14.03.2018 року № 170, від 20.03.2019 року № 237 та від 19.02.2020 року № 112, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" від 19.02.2020 року № 112 (набрала чинності 25.02.2020 року) визначено розмір виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій - 1390,00 грн.
Втім, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Отже, з 27.02.2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII, не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, з 27.02.2020 року застосовуються положення статті 12 Закону № 3551-XII в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року № 367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV, мінімальна пенсія - це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 року № 294-IX встановлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01.01.2020 року - 1638,00 грн.
Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році становить 8190,00 грн. (1638,00 грн. х 5).
На момент нарахування і виплати у 2020 року позивачу одноразової грошової допомоги та на дату звернення із заявою до відповідача про доплату щорічної виплати грошової допомоги, діяла стаття 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року № 367-XIV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій - 5 мінімальних пенсій за віком.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29.09.2020 року по справі № 440/2722/20, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2020 року висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
При цьому, це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати нарахування і виплату разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 12 Закону № 3551-XII.
Оскільки разову грошову допомогу позивачу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено статтею 12 Закону № 3551-XII, суд дійшов висновку про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує, що у 2020 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законом № 3551-XII проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад відповідно до вимог пункту 47 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України.
Верховний Суд при розгляді вищезазначеної зразкової справи надав оцінку аналогічним доводам відповідача та дійшов висновку, що відповідач визначений відповідальним органом, який зобов'язаний завершити процедуру проведення розрахунків шляхом нарахування і виплати одноразової грошової допомоги. Посилання на неможливість здійснення своїх зобов'язань через ненадходження коштів від головного розпорядника, не ґрунтується на вимогах закону та є безпідставними.
На користь такого висновку також вказує практика Європейського Суду, зокрема, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини "Кечко проти України" (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та "Ромашов проти України" (заява № 67534/01, пункт 43) реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Таким чином, суд дійшов висновку, що Управлінням праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації допущена протиправна бездіяльність щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено статтею 12 Закону № 3551-XII.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, Верховний Суд вважав за необхідне визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у відповідному розмірі та зобов'язати його нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у відповідному розмірі, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Згідно з вимогами частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Отже, аналізуючи фактичні обставини справи, суд доходить висновку про наявність підстав визнання протиправною бездіяльності Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, а також зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
На підставі вищевикладеного, позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, Верховний Суд в рішенні від 29.09.2020 року по справі № 440/2722/20, вважав за необхідне визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у відповідному розмірі та зобов'язати його нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у відповідному розмірі, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Згідно з вимогами частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
На підставі вищевикладеного, позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню, лише зі словесним коригуванням обраного позивачем способу судового захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, шляхом визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, а також зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Стосовно вимог позивача в частині виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за період з 2016 року по 2019 рік, то суд вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки право на нарахування і виплату разової грошової допомоги до 5 травня, у розмірі передбаченому статтею 12 Закону № 3551-XII виникло з 27.02.2020 року (дати прийняття Конституційним Судом України рішення у справі 1-247/2018(3393/18).
Дана позиція кореспондується з відповідними висновками Верховного Суду викладеними в постанові від 06 лютого 2018 року по справі №607/7919/17, в яких Верховний Суд встановив, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не понесено витрат, пов'язаних з розглядом справи, судові витрати у даній справі не розподіляються.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Департамент соціальної політики Вінницької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ),
Відповідач: Департамент соціальної політики Вінницької міської ради (код ЄДРПОУ: 38782790, адреса: вул. Соборна, 50, м. Вінниця, Вінницька область, 21050).
Рішення в повному обсязі виготовлене: 03.06.2021 року, враховуючи терміни перебування головуючої судді у відпустці з 17.05.2021 року по 21.05.2021 року.
Суддя Чернюк Алла Юріївна