м. Вінниця
01 червня 2021 р. Справа № 120/3117/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов'язання вчинити дії,
У квітні 2021 ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач), у якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 025650003924 від 16.03.2021 щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 згідно п. б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити і виплачувати пенсію ОСОБА_1 згідно п. б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 13.01.2021 (дати реєстрації заяви про призначення пенсії на пільгових умовах).
Позов обґрунтовано тим, що 13.01.2020 позивачка звернулася з заявою до відповідача
про призначення їй пенсії на пільгових умовах.
Рішенням відповідача № 025650003924 від 16.03.2021 позивачці відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки у неї відсутній необхідний пільговий стаж на роботах за Списком 2. Зокрема у рішенні вказано, що зарахувати до пільгового стажу період роботи заявниці з 03.08.1982 по 10.07.1995 неможливо, з огляду на неналежне оформлення уточнюючої довідки про пільговий характер роботи, невідповідність зазначеної посади в первинних документах діючим на період роботи Спискам, відсутність первинних документів, якими підтверджується право на пільгове пенсійне забезпечення.
Згідно наданих документів, страховий стаж заявниці становить 39 років 03 місяці 21 день.
Позивачка вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 14.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (ст. 262 КАС України). Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.
06.05.2021 представником відповідача подано відзив на адміністративний позов. У відзиві зазначено, що оскаржуваним рішенням позивачці відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки у неї відсутній необхідний пільговий стаж на роботах.
Вказав, що згідно записів у трудовій книжці, позивачка 03.08.1982 прийнята малярем 4-го розряду в РБЦ на Вісімнадцятий державний підшипниковий завод, 01.12.1987 присвоєно кваліфікацію маляра-будівельника 4-го розряду БЦ, 02.10.1989 переведена з РБІД на дільницю капітального будівництва малярем будівельним по 4-му розряду, 15,11.1994 переведена в РБЦ малярем по 4-му розряду, 10.07.1995 звільнена з роботи.
Чинними на період роботи заявниці Списками, правом на пільгове пенсійне забезпечення користувалися:
маляри, при роботі з нітрокрасками, що передбачено розділом XXIX Списку №2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. № 1173;
маляри, зайняті на роботах із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки, що передбачено розділом XXXIII Списку №2, затвердженого постановою КМУ від 11.03.1994р. № 162.
Разом з тим, довідка про пільговий характер роботи містить посилання на Списки не чинні на період роботи позивачки.
Відповідач вказав, що в ході зустрічної перевірки встановлено, що згідно картки за формою Т-2 та особових рахунків з 1982 по 1995 ОСОБА_1 прийнята на роботу з 03.08.1982 в цех «РСЦ» на посаду маляр 4 розряду; переведена з 01.12.1987 в цех «РСЦ» на посаду «маляр-будівельник» 4 розряду; переведена з 02.10.1980 в цех «УКС» на посаду «маляр-будівельник» 4 розряду; переведена з 15.11.1994 в цех «РБУ» на посаду маляр 4 розряду; звільнена з роботи 10.07.1995. В особових рахунках зазначені записи щодо перебування заявниці в адміністративній відпустці по догляду за дитиною з 29.09.1985 по 04.02.1987 та з 24.02.1992 по 14.05.1995. Згідно табелів обліку робочого часу, особових рахунків на заробітну плату за період з 1982 по 1995 ОСОБА_1 фактично працювала повний робочий день, крім у 1990 - 142 дні; у 1991- 157 дні, у 1995 - 41 день. В особових рахунках (відомостях) по нарахуванню заробітної плати за період з 1982 по 1995 зазначено, що працювала на посаді (за професією) маляр 4 розряду, «маляр-будівельник» 4 розряду. Також вказано, що згідно наданих документів, не можливо встановити, чи проводилась доплата за роботу в шкідливих і важких умовах праці та чи надавались додатково відпустки за роботу в шкідливих і важких умовах праці. Крім того зазначено, що для перевірки не надані слідуючі документи: книги наказів за 1994 (наказ про проведення атестації робочого місця за умовами праці № 470/37 від 07.06.1994), карта умов праці робочого місця маляра, зайнятого на роботах із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки, фотографія робочого місця маляра, зайнятого на роботах із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки, висновок за результатами експертизи якості проведення атестації робочих місць за умовами праці, які вимагались для підтвердження факту проведення атестації робочого місця за професією - маляр, що зайнятий на роботах Із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки.
Враховуючи викладене, відповідач вважає, що зарахувати до пільгового стажу період роботи заявниці з 03.08.1982 по 10.07.1995 неможливо, з огляду на неналежне оформлення уточнюючої довідки про пільговий характер роботи, невідповідність зазначеної посади в первинних документах діючим на період роботи Спискам, відсутність первинних документів, якими підтверджується право на пільгове пенсійне забезпечення.
Тому, на думку відповідача, відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 2 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкова державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідною стажу роботи із шкідливими та важкими умовами праці, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Враховуючи наведене, відповідач вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
Ухвалою від 21.05.2021 вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 31.05.2021.
31.05.2021 в судове засідання сторони не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
31.05.2021 представник відповідача подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Відповідно до положень ч. 9 ст. 205 КАС України, на думку суду, наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив наступне.
13.01.2020 позивачка звернулася з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах.
До заяви надано паспорт, РНОКПП, трудову книжку серії НОМЕР_1 від 02.08.1982, видану на ім'я ОСОБА_1 та такі документи, зокрема:
уточнюючу довідку про пільговий характер роботи від 29.12.2020 № 729 видану ВАТ «Вінницьким підшипниковим заводом» позивачці, згідно якої вона в період з 03.08.1982 по 10.07.1995 (наказ №299 від 11.07.1995)дійсно протягом повного робочого дня працювала у виробництві РСЦ за професією маляр, що зайнятий на роботах із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки, з посиланням на розділ XXXIII Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003. Також вказано, що підстави для її видачі: особова архівна картка Т-2, особові рахунки по заробітній платі за 1985-1995, накази№ 1199 від 03.08.1982, № 299 від 11.07.1995. Робоче місце атестовано вперше згідно наказу № 470/37 від 07.06.1994. Накази про атестацію робочого місця № 470/37 від 07.06.1994;
наказ по підприємству від 07.06.1994 № 470/37 «Про результати проведення атестації робочих місць»;
довідку, видану ВАТ «Вінницьким підшипниковим заводом» 29.12.2020 № 731, про те що позивачка дійсно працювала на ВАТ «Вінницький підшипниковий завод» з 03.08.1982 по 10.07.1995, адміністративні відпустки без збереження заробітної плати їй не надавалися. Завод працював ритмічно з 8 годинним робочим часом;
довідку, видану ВАТ «Вінницьким підшипниковим заводом» 29.12.2020 № 730, про те що позивачка дійсно 03.08.1982 прийнята малярем 4-го розряду в РЦС (наказ № 1199 від 03.08.1982) та 10.07.1995 звільнена за власним бажанням (наказ № 299 від 11.07.1995);
довідки № 726 та № 727 від 29.12.2020 про заробіток для обчислення пенсії з січня 1989 по грудень 1988:
довідку № 728 від 29.12.2020 про те, що ДПЗ-18 перейменований на Вінницький підшипниковий завод наказом Мінмашпрому України від 02.06.1993 № 328. Наказом Мінмашпрому України від 19.12.1994 № 1805 на базі Вінницького підшипникового заводу створено ВАТ «Вінницький підшипниковий завод».
Згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивачка з 03.08.1982 прийнята до Вінницького підшипникового заводу в цех «РСЦ» на посаду маляр 4 розряду; переведена з 01.12.1987 в цех «РСЦ» на посаду «маляр-будівельник» 4 розряду; переведена з 02.10.1989 в цех «УКС» на посаду «маляр-будівельник» 4 розряду; переведена з 15.11.1994 в цех «РБУ» на посаду маляр 4 розряду; звільнена з роботи 10.07.1995.
За наслідком розгляду даної заяви, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 025650003924 від 16.03.2021 позивачці відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до частини 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з огляду на відсутність необхідного пільгового стажу, оскільки не підлягає зарахуванню до пільгового стажу період роботи з 03.08.1982 по 10.07.1995, оскільки нею надано уточнюючу довідку про пільговий характер роботи, видану ВАТ «Вінницький підшипниковий завод» від 29.12.2020 № 729, яка містить посилання на Списки не чинні на період роботи позивачки.
Згідно наданих документів, страховий стаж заявниці становить 39 років 03 місяці 21 день.
Позивачка вважає вказане рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернулася до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
У вказаній редакції пункт 2 розділу XV Закону № 1058-IV був викладений на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII (далі Закон № 2148-VIII), який набрав чинності 11.10.2017, є чинним на сьогодні та неконституційним не визнавався.
Окрім внесенням змін до Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, Законом № 2148-VIII також внесено низку інших істотних змін до Закону № 1058-IV, зокрема доповнено його окремим розділом XIV-1 під назвою "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян" (статті 114-115).
Отже, з набранням чинності Закону № 2148-VIII питання, пов'язані з призначенням пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників, в тому числі по Списках № 1 та № 2, регулюються положеннями Закону № 1058-IV.
При вирішенні питання про наявність в позивача відповідного права на пільгову пенсію підлягають застосуванню положення ст. 114 Закону № 1058-IV.
Так, згідно з ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
В силу вимог пункту другого частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим-двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим першої статті 26 цього Закону:
жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
Пунктом 1 цього Порядку визначено, що він регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" статті 13 та статті 100 Закону № 1788-XII.
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що право на пільгову пенсію мають особи, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, чинними у період такої роботи. При цьому, для періоду роботи до 21.08.1992 року зараховується весь стаж роботи на відповідних посадах, зазначених у Списках, за умов підтвердження умов праці, а з 21.08.1992 року період роботи на посадах, зазначених у Списках та за наслідками атестації робочих місць.
Так, у спірний період були чинними наступні Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, які затверджені:
- Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173;
- Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 (з 1 січня 1992 року);
- Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 (з 11 березня 1994 року).
Одним із спірним питань в межах даної адміністративної справи є належність довідки Відкритого акціонерного товариства «Вінницький підшипниковий завод» № 729 від 29.12.2020 року для обчислення пільгового стажу та визначення права на пільгове пенсійне забезпечення позивачки.
Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 КЗпП України, ст. 62 Закону № 1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до положень п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника визначено Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року № 18-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок № 18-1).
Відповідно до п. 3 Порядку №18-1 підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії.
Пунктом 6 Порядку № 18-1 визначено, що основним завданням Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття за результатами їх розгляду рішень про підтвердження (відмову в підтвердженні) стажу роботи.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, зокрема щодо зайнятих посад, характеру виконуваної роботи трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З огляду на зазначене суд вважає, що коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списком № 2, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.
Зі змісту трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.08.1982 вбачається, що позивачка з 01.09.1981 по 30.07.1982 навчалась за професією маляр у ПТУ № 3; з 03.08.1982 прийнята до Вінницького підшипникового заводу в цех «РСЦ» на посаду маляр 4 розряду; переведена з 01.12.1987 в цех «РСЦ» на посаду «маляр-будівельник» 4 розряду; переведена з 02.10.1980 в цех «УКС» на посаду «маляр-будівельник» 4 розряду; переведена з 15.11.1994 в цех «РБУ» на посаду маляр 4 розряду; звільнена з роботи 10.07.1995.
Отже, записи трудової книжки позивача не підтверджують пільговий характер виконуваної роботи, а містить лише назву посади, а тому він підлягає встановленню на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
При цьому, суд зауважує, що право на пільгову пенсію виникає у разі, якщо працівник зайнятий робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників.
Згідно довідки Відкритого акціонерного товариства «Вінницький підшипниковий завод» №729 від 29.12.2020 року, позивачка працювала повний робочий день у ВАТ «Вінницький підшипниковий завод» з 03.08.1982 по 10.07.1995 (наказ №299 від 11.07.1995) у виробництві РСЦ за професією маляр, що зайнятий на роботах із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки, що передбачена Списком №2, розділом 33 підрозділом 33 Постанови КМУ України №36 від 16.01.2003 року. Також у довідці вказано, що підстави для її видачі: особова архівна картка Т-2, особові рахунки по заробітній платі за 1985-1995, накази№ 1199 від 03.08.1982, № 299 від 11.07.1995. Робоче місце атестовано вперше згідно наказу № 470/37 від 07.06.1994. Накази про атестацію робочого місця № 470/37 від 07.06.1994.
Посилання відповідача на те, що в уточнюючій довідці зазначені Списки, які є не чинними для періоду роботи з 03.08.1982 по 10.07.1995, суд вважає безпідставними, оскільки працівник не може відповідати за правильність та належність її оформлення, що у свою чергу не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на соціальний захист.
Разом з тим, надаючи правому оцінку відповідності займаної позивачем посади, діючим на той час спискам, суд зазначає наступне.
Відповідно до розділу XV «Металообробка», пункту 6 «виробництво окрасочних робіт», підпункту «а» «Робочі» Списку №2 «Виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах», затвердженого Постановою Ради Міністрів СССР від 22.08.1956 року №1173, віднесено: маляри, що працюють з емалевими красками, нітрокрасками, нітролаками і свинцовими красками.
Постановою Кабінету Міністрів України №10 від 26.01.1991 р. затверджено Список №2 «Виробництв, робіт, професій, посад і показників зі шкідливими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах», серед яких є: Розділ. Загальні професії 23200000-13450 - маляри, зайняті на роботах із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки.
Постановою КМУ «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» №162 від 11.03.1994 р. затверджено Список №2 «Виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», до якого включено: Розділ. Загальні професії 23200000-13450 Маляри, зайняті на роботах із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки.
Постановою КМУ «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 16 січня 2003 р. № 36 затверджено Список №2 «Виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», у якому значаться: Розділ XXXIII. Загальні професії (у всіх галузях господарства) Абзац 23 - маляри, зайняті на роботах із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки.
Із аналізу процитованого видно, що посада маляра включена до Списку № 2, що дає право на пільгову пенсію, за умови виконання певних робіт, зокрема із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки .
Отже, із вищевикладеного слідує, що зазначена у довідці Відкритого акціонерного товариства «Вінницький підшипниковий завод» №729 від 29.12.2020 назва посади та виконувана робота "маляр, зайнятим на роботах із застосуванням шкідливих речовин не нижче третього класу небезпеки", відповідає назві тієї професії, яка, згідно діючим у період роботи позивача Списку з 26.01.1991 надавала право особі на врахування цього періоду до пільгового стажу.
Що стосується періоду роботи з 03.08.1982 до 26.01.1991 в період дії списків, затверджених Постановою Ради Міністрів СССР від 22.08.1956 року №1173, якими віднесено професію маляра, що працює з емалевими красками, нітрокрасками, нітролаками і свинцовими красками, то суд звертає увагу, що нітрофарби відносяться до шкідливих речовин не нижче третього класу небезпеки відповідно до п.102 Постанови КМУ №307 від 02.04.2009 року Про затвердження переліку робіт із шкідливими і важкими та особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, на яких встановлюється підвищений розмір оплати праці робітників підприємств з виробництва літальних апаратів ( фарбування нітрофарбами, нітролаками і лаками, що містять бензол, толуол, складні спирти та інші шкідливі хімічні речовини не нижче третього класу небезпеки), а тому робота з нітрофарбами прирівнюється до робіт із застосуванням шкідливих ресовин не нижче третього класу небезпеки, про що і зазначено у довідці.
Суд наголошує на тому, що працівник не може відповідати за правильність та належність оформлення довідки, що у свою чергу не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на соціальний захист, а тому відповідач протиправно не врахував дану довідку при обчисленні пільгового стажу позивача та не зарахував до її пільгового стажу період роботи з 03.08.1982 по 10.07.1995.
Що стосується зарахування до пільгового стажу роботи позивача період 21.08.1992 року по 10.07.1995 року, то суд зазначає наступне.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, (далі також - Порядок № 442) та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі також - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Відповідно до п.4 та 4.1 Порядку №383 проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 N 442 ( 442-92-п ) (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова ( 442-92-п ) набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Позивачем до заяви про призначення пенсії надано наказ Вінницького підшипникового заводу про проведення атестації робочих місць №470/37 від 07.06.1994 року. При цьому позивачем не надано додатків до наказу, у якому було б зазначено його посаду.
Разом з тим, у наданій довідці №729, якою підтверджується пільговий характер роботи позивача з 03.08.1992 року по 10.07.1995 року міститься посилання на наказ про проведення атестації №470/37 від 07.06.1994 року. Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначеним наказом пітверджено роботу позивача за професією, якя дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Що стосується періоду навчання позивача а ПТУ, то таким обставинам відповідач не надавав оцінку в оскаржуваному рішенні, а тому суд не надає оцінку таким доводам позивача про необхідність зарахування такого періоду роботи до пільгового стажу.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача № 025650003924 від 16.03.2021 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню.
Що стосується вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити і виплачувати пенсію ОСОБА_1 згідно п. б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 13.01.2021 (дати реєстрації заяви про призначення пенсії на пільгових умовах), то суд звертає увагу, що з набранням чинності Закону № 2148-VIII питання, пов'язані з призначенням пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників, в тому числі по Списках № 1 та № 2, регулюються положеннями Закону № 1058-IV.
При вирішенні питання про наявність в позивача відповідного права на пільгову пенсію підлягають застосуванню положення ст. 114 Закону № 1058-IV.
Так, в силу положень пункту другого частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Оскільки позивач відповідає вимогам, які зазначені у наведеній нормі, зокрема віку, наявності необхідного страхового стажу та пільгового згідно довідки №729 від 29.12.2020 з врахуванням висновків суду, то суд вважає, що належним способом захисту права позивача буде зобов'язання відповідача призначити і виплачувати пенсію ОСОБА_1 згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону № 1058-IV з 13.01.2021.
Відповідно до ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ч.2 ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наведене, витрати понесені позивачем у даній справі підлягають відшкодуванню у розмірі 908 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 025650003924 від 16.03.2021 про відмову у призначенні пенсії за віком на пілльгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити і виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі п.2 ч.2 ст.114 Закону № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 13.01.2021.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100 )
Повне судове рішення виготовлено та підписано суддею 01.06.2021 року.
Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна