про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
02 червня 2021 р. Справа № 120/5416/21-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Заброцька Людмила Олександрівна розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом: ОСОБА_1
до: Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
28.05.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив:
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області довідку, встановленого Кабінетом Міністрів України зразка, про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 згідно статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45, постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2015 року №988 та наказів МВС України від 06.04.2016 року №260 та від 17.09.2018 року №760;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та здійснити повернення ОСОБА_1 незаконно зменшеної і невиплаченої пенсії щомісячно 219,10 грн з лютого 2018 року.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи немає підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на наступне.
Судом встановлено, в березні 2020 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області, Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив, зокрема:
- зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного управління МВС України у Вінницькій області виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 згідно ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”; постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”; постанови кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення, що мали багаторічний, щомісячний, постійний характер у наступних розмірах: посадовий оклад - 4900 гривень; оклад за спеціальним званням - 2400 гривень; за стаж служби (50%) - 3650 гривень; за умови режимних обмежень (20%) - 1460 гривень; за інформаційно-аналітичне забезпечення (38%) - 2774 гривні; за виконання особливо-важливих завдань (63%) - 6898 гривень; премія (92%) - 16957 гривень;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести ОСОБА_1 , оформлення пенсійної справи №80/9233, перерахунок та виплату пенсії у відповідності до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2016 за №988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” нормами п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 за №393 у відповідності до нової довідки пор розмір грошового забезпечення із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення у наступних розмірах: посадовий оклад - 4900 гривень; оклад за спеціальним званням - 2400 гривень; за стаж служби - 3650 гривень; за умови режимних обмежень - 1460 гривень; за інформаційно-аналітичне забезпечення - 2774 гривні; за виконання особливо-важливих завдань - 6898 гривень; премія (92%) - 16957 гривень, а також підвищення за постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 за №355 - 22,26 гривні та надбавка дитині війни - 66,43 гривні.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.10.2020 року у справі №120/1420/20-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема:
- зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 із зазначенням основних та додаткових видів грошового забезпечення належних ОСОБА_1 , в тому числі із зазначенням надбавки за стаж служби у розмірі 50%,відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції".
У задоволенні позовних вимог скерованих до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовлено.
Вказане рішення суду набрало законної сили 12 листопада 2020 року.
У даній позовній заяві позивачем заявлено аналогічні вимоги щодо зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України виготовити і направити нову довідку та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області провести перерахунок пенсії позивача.
Отже, позивачем заявлено вимоги, які уже були предметом розгляду у межах адміністративної справи №120/1420/20-а.
Крім того, суд зауважує, що 23.04.2021 року позивач також звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду (справа №120/3855/21-а) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Вінницькій області", Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України, в якому просив:
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 згідно статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45, постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2015 року №988 та наказів МВС України від 06.04.2016 року №260 та від 17.09.2018 року №760;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та здійснити повернення ОСОБА_1 щомісячно недоплаченої пенсії у тому числі незаконно зменшеної і невиплаченої пенсії щомісячно з лютого 2018 року 219,1 гривні.
Ухвалою суду від 28.04.2021 в справі №120/3855/21-а відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України.
Позивачем зазначена ухвала суду не оскаржувалась.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Суд зауважує, що застосування інших слів чи виразів при формулюванні змісту позовних вимог не свідчить про відмінність предмету спору, який вирішено рішенням суду у справі між тими самими сторонами, а саме за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області, Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України.
Водночас, обгрунтовуючи поданий позов у позовній заяві позивач зазначив, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.10.2020 року у справі №120/1420/20-а не виконано, оскільки уповноважені структурні підрозділи МВС України і Пенсійного фонду України, станом на травень 2021 року, оновлену довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії у відповідності до діючих нормативних актів не виготовили.
Із цього приводу позивач двічі (30.10.2020 року та 16.03.2021 року) звертався до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України і отримав відповіді від 03.02.2021 року та від 05.04.2021 року про те, що 05.01.2021 року підготовлена і надіслана до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області уточнена довідка про розмір грошового забезпечення для перерахунку та обчислення пенсії ОСОБА_1 у вірному розмірі.
24 травня 2021 року на особистому прийомі у Пенсійному фонді позивачу повідомили, що документів з Департаменту персоналу і Ліквідаційної комісії, які б стали підставою для перерахунку його пенсії, Пенсійний фонд не отримав і у зв"язку з цим ніяких перерахунків не проводив.
На переконання суду, підстави пред'явлення даного позову спрямовані на забезпечення виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.10.2020 року у справі №120/1420/20-а, яке набрало законної сили.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно з частинами 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Якщо позивач не погоджується із станом виконання прийнятого на його користь судового рішення, то він вправі ініціювати процедуру його примусового виконання.
Так, за приписами статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Питання примусового виконання рішень врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон від 02.06.2016 року № 1404-VIII).
Частиною 1 статті 1 Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII).
Відтак, суд звертає увагу позивача, на недопустимість зобов'язання суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення із конкретизацією способу та порядку виконання рішення.
Примусове виконання рішення суду повинно здійснюватися в порядку, передбаченому Законом від 02.06.2016 року № 1404-VIII, у межах виконавчого провадження. Саме на стадії виконання рішення у справі №120/1420/20-а має бути надана оцінка способу та порядку його виконання.
Крім того, розділом IV КАС України врегульовано окремі процесуальні питання, пов'язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд який його ухвалив. Способи судового контролю за виконанням судового рішення встановлені нормами статей 382 - 383 КАС України.
Згідно із положеннями частин 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статті 287 цього Кодексу (ч. 8 ст. 382 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що приписами статтей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 287, 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15.
Проаналізувавши предмет позову у даній справі, суд дійшов висновку, що фактичною підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами стала незгода позивача із діями та бездіяльністю відповідачів під час виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.10.2020 року у справі №120/1420/20-а.
Суд звертає увагу, що заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
В свою чергу, частина 8 статті 382 КАС України передбачає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Отже, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачами нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Наявність спеціальних правових норм КАС України (ст.ст. 382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах №806/2143/15 від 20 лютого 2019 року, №820/4261/18 від 03 квітня 2019 року та №440/1810/19 від 21 грудня 2020 року.
Крім того, як вже зазначено судом вище та суд акцентує на цьому увагу, позивач уже звертався повторно з аналогічним позовом 23.04.2021, за результатом розгляду якого прийнято ухвалу про відмову у відкритті провадження від 28.04.2021 в адміністративній справі №120/3855/21-а. Вказана ухвала позивачем не оскаржувалась до суду апеляційної інстанції. Проте, позивач знову звернувся до суду з аналогічною позовною заявою про той самий предмет, з тих самих підстав, до тих самих відповідачів.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є рішення суду, що набрало законної сили.
Відповідно до частини 5 статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 170, 171, 248, 256, 294, 295, 383 КАС України, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна