Рішення від 24.05.2021 по справі 120/1222/21-а

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 р. Справа № 120/1222/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Панасюк В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Чубенко С.В.,

представника відповідача Довбенко М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

16.02.2021 поштою до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Чубенко С.В., подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - ГУНП у Вінницькій області).

Згідно зі штампом на поштовому конверті позовна заява здана на пошту 13.02.2021.

Відповідно до прохальної частини вказаної позовної заяви позивач заявляє до суду такі позовні вимоги:

- визнати протиправним та скасувати висновок Дисциплінарної комісії ГУНП у Вінницькій області за результатами службового розслідування щодо можливого порушення службової дисципліни дисциплінарною комісією ГУПН під час проведення службового розслідування за фактом травмування інструктора з особистої безпеки ТЦ ГУНП у Вінницькій області сержанта поліції ОСОБА_1 від 24.11.2020;

- визнати протиправним та скасувати Акт від 26.11.2020 розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 03.12.2019 близько 14 год 00 хв (форма Н-5);

- зобов'язати відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у разі отримання поліцейським травми, пов'язаної із проходженням служби в поліції, наслідком якої є часткова втрата працездатності, без визначення йому інвалідності.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач займає посаду інструктора з особистої безпеки Тренінгового центру (далі - ТЦ) ГУНП у Вінницькій області, має звання сержанта поліції. Згідно з наказом ТЦ ГУНП у Вінницькій області № 1981 від 26.11.2019 позивач 03.12.2019 був залучений до проведення навчально-тренувальних стрільб з поліцейськими, які направлятимуться в зону проведення Операції об'єднаних сил. Під час проведення вказаних стрільб позивач виконував обов'язки інструктора та здійснював організаційне забезпечення практичних занять на станції стрільби з пістолетів "Макарова" та "Форт-12". В якийсь момент проведення занять позивач відчув погіршення сприйняття звуків, шум в голові та невелике запаморочення внаслідок впливу звуків пострілів. А відтак 06.12.2019 звернувся до закладу охорони здоров'я за медичною допомогою. Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 16.12.2019 позивачу встановлено діагноз "Акубаротравма, гострий неврит слухового нерва справа". У зв'язку з цим, в період з 06.12.2016 по 16.12.2019 позивача було тимчасово увільнено від служби за станом здоров'я, а за фактом нещасного випадку під час виконання позивачем службових обов'язків призначено службове розслідування.

21.12.2019 за результатами службового розслідування комісією складено Акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 03.12.2019 близько 14 год 00 хв. Відповідно до пункту 6 вказаного Акта комісія дійшла висновку, що нещасний випадок з позивачем стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків. Крім того, у Висновку від 22.01.2020 за результатами службового розслідування щодо травмування інструктора з особистої безпеки ТЦ ГУНП у Вінницькій області сержанта поліції ОСОБА_1 зазначено, що у діях позивача не встановлено порушень службової дисципліни.

26.10.2020 позивач звернувся до начальника ГУНП у Вінницькій області з рапортом про виплату йому одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності, додавши до нього усі необхідні документи. Разом з тим 02.12.2020 позивачу було вручено Акт від 26.11.2020 розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 03.12.2019 близько 14 год 00 хв (форма Н-5), з якого вбачалося, що підстав для призначення одноразової допомоги немає. Крім того, листом ГУНП у Вінницькій області від 04.12.2020 № 1961/04/29-2020 позивачу офіційно відмовлено у призначенні такої допомоги з посиланням на відсутність правових підстав для цього.

Позивач звертає увагу, що до зазначеного листа відповідач не долучив наказ про скасування попередніх актів. Тому позивач знову звернувся до начальника ГУНП у Вінницькій області з рапортом, в якому просив надати йому належним чином засвідчені копії наступних документів: наказу про скасування актів форми Н-1 від 26.03.2020 та Н-5 від 21.12.2019, наказу про призначення повторного службового розслідування та висновку за результатами повторного службового розслідування.

14.01.2021 позивач отримав копії вказаних документів. Так, згідно з Актом від 26.11.2020 розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 03.12.2019 близько 14 год 00 хв (форма Н-5) комісія дійшла до висновку, що нещасний випадок з позивачем стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків. Крім того, як видно з Висновку Дисциплінарної комісії ГУНП у Вінницькій області від 24.11.2020 за результатами службового розслідування за фактом травмування інструктора з особистої безпеки ТЦ ГУНП у Вінницькій області сержанта поліції ОСОБА_1 , проведеним службовим розслідуванням установлено порушення службової дисципліни у діях позивача, яке полягає в тому, що всупереч нормативним вимогам, що регулюють заходи безпеки при поводженні зі зброєю, під час проведення навчально-тренувальних стрільб, для захисту органів слуху позивач використовував беруші, а не протишумові навушники.

Позивач не погоджується з правомірністю вищезазначених Акту від 26.11.2020 та Висновку від 24.11.2020 і вважає, що у його діях немає складу дисциплінарного проступку.

Позивач наголошує на тому, що відповідач не забезпечив усіх учасників занять необхідними засобами безпеки, зокрема протишумовими навушниками. Відтак він був вимушений користуватися власними берушами з метою виконання своїх службових обов'язків. Натомість дисциплінарна комісія пояснення позивача до уваги не взяла та не дослідила питання щодо наявності або відсутності достатньої кількості предметів особистого захисту під час проведення навчально-тренувальних стрільб.

Крім того, позивач зазначає, що нещасний випадок з ним стався саме в період проходження служби та при виконанні службових обов'язків.

Відтак, на думку позивача, відповідач своїми неправомірними рішеннями позбавляє його одноразової грошової допомоги, яка за своєю суттю є соціальною виплатою, гарантованою з боку держави.

Ухвалою суду від 22.02.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам п. 2 ч. 5 ст. 160, ч. 3 ст. 161 КАС України; позивачу надано строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

03.03.2021 поштою до суду надійшла заява представника позивача, якою недоліки позовної заяви повністю усунено, а саме сплачено судовий збір в розмірі 2724,00 грн та подано уточнену позовну заяву, в якій зазначено усі обов'язкові відомості щодо відповідача, зокрема його ідентифікаційний код як юридичної особи.

Ухвалою суду від 16.03.2021 відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

05.04.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.

Відповідач зазначає, що 29.10.2020 позивач ОСОБА_1 звернувся до начальника ГУНП у Вінницькій області з рапортом про виплату одноразової грошової допомоги поліцейському в разі втрати працездатності на підставі п. 6 ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію". До рапорту позивач додав ряд документів, в тому числі копії актів розслідування нещасного випадку форми Н-1 та Н-5.

19.11.2020 на засіданні комісії з розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського виявлено, що попереднє службове розслідування щодо травмування позивача було поверхневим та при цьому не досліджувались вважливі питання, зокрема щодо дотримання позивачем службової дисципліни під час проведення практичного заняття з вогневої підготовки при виконанні вправ зі стрільби. Так, комісія з'ясувала, що в порушення вимог пункту 9 розділу 5 "Правила безпеки під час проведення навчально-тренувальних стрільб" Інструкції з охорони праці № 3 для особового складу під час занять з вогневої підготовки, позивач під час проведення практичних стрільб не використовував протишумові навушники. Відтак комісія прийняла рішення про перенесення розгляду рапорту позивача про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з нововиявленими обставинами, а наказом начальника ГУНП у Вінницькій області від 19.11.2020 № 849 призначено службове розслідування за фактами травмування сержанта ОСОБА_1 та проведення розслідування цього нещасного випадку. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарною комісією ГУНП затверджено висновок, яким встановлено, що за вчинення дисциплінарного проступку, а саме порушення заходів безпеки при поводженні зі зброєю, позивач підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності, однак, враховуючи, що з дня вчинення дисциплінарного проступку минуло більше шести місяців, застосувати до нього дисциплінарне стягнення неможливо.

Відповідач звертає увагу, що під час службового розслідування з'ясовано, що 03.12.2019 інструктор ТЦ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_1 , перебуваючи на Калинівському полігоні, був залучений до навчально-тренувальних стрільб з працівниками групи Операції об'єднаних сил, та, нехтуючи заходами особистої безпеки, всупереч Інструкції № 70 та Інструкції з охорони праці № 3, використовував власні беруші, а не протишумові навушники, чим порушив службову дисципліну. Комісія дійшла до висновку, що нещасний випадок з позивачем стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків внаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

24.11.2020 вказаний висновок за результатами службового розслідування затверджений начальником ГУНП у Вінницькій області.

26.11.2020 комісія з повторного розслідування нещасного випадку, який стався 03.12.2019 з позивачем на полігоні військової частини НОМЕР_1 м. Калинівка, скасувала раніше складений Акт форми Н-5 від 21.12.2019 та прийшла до висновку, що нещасний випадок з сержантом ОСОБА_1 стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків. Як наслідок, оформлено Акт № 1 від 26.11.2020 про нещасний випадок невиробничого характеру за формою НТ.

Відповідач вважає свої рішення та дії правомірними і вказує на те, що оскільки службовим розслідуванням встановлено факт травмування позивача внаслідок порушення ним службової дисципліни, а актами розслідування нещасного випадку зафіксовано, що нещасний випадок, що трапився з позивачем, не пов'язаний з виконанням службових обов'язків унаслідок порушення ним службової дисципліни, позивач немає права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з частковою втратою професійної працездатності без визначення групи інвалідності.

Також, на думку відповідача, оскаржуваний позивачем висновок службового розслідування не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і має обов'язковий характер. Як зауважує відповідач, такий висновок за своєю природою є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставою для його призначення. Тому, оскільки висновок службового розслідування не породжує жодних юридичних прав та/чи обов'язків для позивача, вимога про його скасування не можуть бути предметом розгляду в суді.

Крім того, разом з відзивом на позовну заяву відповідач подав письмове клопотання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 , оскільки вважає, що позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду з цим позовом.

Так, відповідач зазначає, що про порушення свого права у спірних правовідносинах позивач дізнався ще 09.12.2020, отримавши відповідь від 04.12.2020 № 1961/04/29-2020 за підписом заступника начальника ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_2 , якою позивача повідомлено про скасування раніше оформлених актів Н-5 та Н-1. Тому, на думку відповідача, перебіг місячного строку звернення до адміністративного суду в даному випадку необхідно обчислювати саме з 09.12.2020, тоді як позивач звернувся до суду з цим позовом лише в лютому 2021 року.

09.04.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача заперечує доводи та аргументи відповідача, наведені у відзиві, та вважає відзив необґрунтованим і таким, що не спростовує заявлених позовних вимог.

Представник позивача зазначає, що в чинному законодавстві та інструкціях з охорони праці не існує імперативної норми, яка б забороняла поліцейському під час проведення стрільб користуватися берушами, чи яка б встановлювала обов'язковість використання саме протишумових навушників.

Представник позивача наголошує, що при проведенні службового розслідування дисциплінарна комісія не взяла до уваги пояснення позивача, зокрема, що під час виконання вправ зі стрільби для захисту органів слуху він використовував саме беруші, оскільки протишумових навушників було лише чотири комплекти та їх використовували безпосередньо учасники стрільб.

Також представник позивача вважає, що пункт 9 розділу V Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю щодо використання протишумових навушників носить рекомендаційний характер та стосується лише чергової зміни стрільців, які знаходяться на вогневому рубежі.

На думку представника позивача, незважаючи на невиконання відповідачем своїх обов'язків щодо забезпечення позивача засобами особистого захисту, позивач самостійно забезпечив себе такими засобами в межах своїх можливостей.

Крім того, у відповіді на відзив представник позивача не погоджується з доводи відповідача щодо неможливості розгляду судом позовних вимог про визнання скасування висновку за результатами службового розслідування в порядку адміністративного судочинства, оскільки вважає, що таким висновком відповідач позбавив позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої законом.

21.04.2021 до суду надійшли заперечення, в яких відповідач заперечує доводи представника позивача про відсутність норми, яка прямо зобов'язує поліцейських під час навчальних стрільб використовувати протишумові навушники.

Відповідач зазначає, що на це однозначно вказують вимоги пунктів 2, 9 Розділу V Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, який називається "Заходи безпеки при поводженні зі зброєю під час проведення навчально-тренувальних стрільб". При цьому відповідно до пункту 9 Розділу V цієї Інструкції для безпеки при поводженні зі зброєю обов'язок поліцейського під час проведення навчально-тренувальних стрільб повинні використовуватись саме протишумові навушники.

Відтак відповідач вважає, що позивач, як учасник навчальних стрільб, був зобов'язаний безумовно виконувати заходи безпеки, в тому числі перебувати під час нагляду за виконанням вправ зі стрільби у протишумових навушниках. Проте такого обов'язку не виконав.

Крім того, відповідач звертає увагу, що для забезпечення проведення навчальних стрільб в ГУНП створені належні умови, а особовий склад та інструктори забезпечені в достатній кількості засобами захисту. Зокрема, під час проведення стрільб 03.12.2019 були наявні 15 комплектів засобів захисту (протишумові навушники та захисні окуляри), що підтверджує своїм листом від 20.04.2021 № 72/33/01-21 безпосередній керівник позивача - начальник ТЦ ГУНП у Вінницькій області Мерзлікін С.

26.04.2021 до суду надійшло клопотання представника позивача, адвоката Чубенко С.В., про поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду в частині оскарження Акта форми Н-5 від 26.11.2020 розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 03.12.2019 близько 14 год 00 хв.

Клопотання обґрунтовуються тим, що про наявність вказаного акта позивачу стало відомо 02.12.2020, а саме коли позивач отримав його копію від свого безпосереднього керівника ОСОБА_3 . Однак зі змісту акта неможливо зрозуміти, чим керувався відповідач, приймаючи такий акт. Це закономірно позбавляло можливості позивача підготувати до суду належно оформлений позов про його оскарження. Відтак 23.12.2020 позивач звернувся на ім'я начальника ГУНП у Вінницькій області з рапортом, в якому просив надати йому засвідчені копії наказів про скасування актів форми Н-1 від 26.03.2020 та Н-5 від 21.12.2020, наказу про призначення повторного службового розслідування та висновку за результатами його проведення. Лише 14.01.2021 позивач отримав від відповідача окремі документи, в тому числі висновок Дисциплінарної комісії ГУНП у Вінницькій області за результатами службового розслідування від 24.11.2020, після у встановлений законом строк, а саме 13.02.2021, до суду було подано відповідний позов.

Також представник позивача заперечує доводи відповідача, наведені у клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду, та звертає увагу, що відповіддю ГУ НП у Вінницькій області від 04.12.2020 № 1961/04/29-2020 позивача повідомлено про скасування актів Н-1 та Н-5 та відсутність підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги. При цьому до відповіді додано документи, що подавалися самим позивачем для виплати такої допомоги. Однак жодних документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваних актів індивідуальної дії, разом з вказаною відповіддю надано не було. Тому, на думку представника позивача, ця відповідь не може свідчити про необхідність обчислення строку звернення до суду з дати її отримання позивачем, тобто з 09.12.2020.

Ухвалою суду від 24.05.2021 задоволено клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду та поновлено позивачу ОСОБА_1 строк звернення до суду в цій справі - в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування Акта форми Н-5 від 26.11.2020 розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 03.12.2019 близько 14 год 00 хв.

Водночас вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 .

В судовому засіданні позивач та його представниця підтримали позовні вимоги та надали пояснення, які за своїм змістом відповідають обґрунтуванням, наведеним у позовній заяві та відповіді на відзив. Просять суд позов задовольнити.

Представниця відповідача в судовому засіданні позов заперечила з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченнях. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши наведені сторонами доводи та зібрані у справі докази, суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_1 проходить службу в органах внутрішніх справ України з 09.02.2017, а з 22.09.2017 перебуває на посаді інструктора з особистої безпеки ТЦ ГУНП у Вінницькій області.

На виконання вимог доручень керівництва Національної поліції України та Плану заходів Національної поліції України з підготовки поліцейських до відновлення публічної безпеки та порядку в окремих районах Донецької і Луганської областях, 26.11.2019 начальником ГУНП у Вінницькій області прийнято наказ за № 1981 "Про організацію проведення навчальних зборів та відрядження поліцейських ГУНП у Вінницькій області до ТЦ ГЦНП". Вказаним наказом Тренінговому центру доручено:

- провести з поліцейськими ГУНП, які направлятимуться в зону проведення Операції об'єднаних сил щоденно навчально-тренувальні стрільби в тирі ТЦ ГУНП, а також 03.12.2019 - навчально-тренувальні стрільби з автоматичної зброї на стрільбищі в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України (м. Калинівка);

- провести перед початком стрільб інструктаж щодо дотримання заходів безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю.

Керівником стрільб призначено начальника ТЦ ГУНП у Вінницькій області полковника Мерзлікіна С.

Додатками 1, 2 до наказу ГУ НП від 26.11.2019 № 1981 затверджено Список зведеного загону ГУНП у Вінницькій області в кількості 35-ти поліцейських, які направлятимуться в зону проведення Операції об'єднаних сил для несення служби на блокпостах, та Список працівників, які підлягають направленню для проходження стажування в ГУНП у Донецькій області в кількості 7-ми поліцейських.

28.11.2019 начальником ТЦ ГУНП у Вінницькій області затверджено розклад занять для проведення навчально-тренувальних зборів з вищевказаними поліцейськими в період з 28.11.2019 до 04.12.2019, а також призначено посадових осі ТЦ ГУНП, відповідальних за проведення конкретних занять, зокрема позивача ОСОБА_1 - при виконанні вправ зі стрільби.

Як зазначає позивач, під час практичних занять з вогневої підготовки, які проводились 03.12.2019 на військовому полігоні в м. Калинівка із застосуванням пістолетів "Макарова" та "Форт-12", він відчув погіршення сприйняття звуків, шум в голові та запаморочення внаслідок впливу звуків пострілів.

06.12.2019 позивач звернувся в Державну установу "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Вінницькій області" за медичною допомогою. Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 16.12.2019 позивачу встановлено діагноз "Акубаротравма, гострий неврит слухового нерва справа".

В період з 06.12.2016 по 16.12.2019 позивач був тимчасово увільнений від служби за станом здоров'я, а за фактом нещасного випадку під час виконання позивачем службових обов'язків призначено службове розслідування.

21.12.2019 комісією ТЦ ГУНП у Вінницькій області складено Акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 03.12.2019 близько 14 год 00 хв., згідно з висновками якого нещасний випадок з позивачем стався під час проходження служби та при виконанні службових обов'язків.

Крім того, за результатами службового розслідування щодо травмування інструктора з особистої безпеки ТЦ ГУНП у Вінницькій області сержанта поліції ОСОБА_1 складено Висновок від 22.01.2020, яким не встановлено в діях позивача порушень службової дисципліни.

Відповідно до довідки Вінницької обласної МСЕК № 2 від 22.10.2020 № 030823 позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 5%. Причина втрати працездатності - травма, пов'язана з виконанням службових обов'язків.

28.10.2020 позивач звернувся до начальника ГУ НП у Вінницькій області з заявою (рапортом) про виплату йому одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності.

До рапорту позивач додав такі документи: довідку медико-соціальної експортної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського; реквізити банка, заява; копії сторінок паспорта та ідентифікаційного коду заявника.

19.11.2020 на засіданні комісії з розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського ГУНП у Вінницькій області розглянуто матеріали справи інструктора з особистої безпеки ТЦ ГУНП у Вінницькій області сержанта поліції ОСОБА_1 щодо отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням службових обов'язків (протокол засідання комісії № 5/2020 від 19.11.2020).

Комісією встановлено, що під час проведення службового розслідування за фактом травмування сержанта поліції ОСОБА_1 , дисциплінарною комісією не було належним чином досліджено питання про використання ОСОБА_1 для захисту органів слуху "берушів", а не стандартизованих засобів захисту (протишумових навушників), як того вимагає пункт 9 розділу V Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 за № 70, що в свою чергу могло призвести до отримання ним травми органів слуху.

Відтак комісія одноголосно вирішила перенести розгляд заяви ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги - до отримання результатів службового розслідування за фактом нещасного випадку, що трапився із заявником, у зв'язку з нововиявленими обставинами.

В подальшому, на підставі доповідної записки секретаря комісії з розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського ГУНП у Вінницькій області, провідного спеціаліста УФЗБО ГУ НП Коваль А. від 19.11.2020 та рапорту голови цієї комісії - заступника начальника ГУНП у Вінницькій області Кашперука О. від 19.11.2020, наказом начальника ГУНП у Вінницькій області Іщенка І. від 19.11.2020 за № 849 "Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії" призначено службове розслідування за фактом отримання ОСОБА_1 травми під час проведення занять з вогневої підготовки, у зв'язку з не дослідженням ряду питань, при яких поліцейський отримав травму, при проведенні розслідування цього нещасного випадку.

Висновком за результатами службового розслідування дисциплінарної комісії ГУНП у Вінницькій області від 24.11.2020 установлено порушення службової дисципліни у діях сержанта поліції ОСОБА_1 , що виразилося у порушенні вимог ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунтів 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пункту 9 розділу V Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 за № 70, а саме у використанні під час виконання вправ зі стрільби власних берушів для захисту органів слуху, а не протишумових навушників.

Відтак дисциплінарна комісія дійшла висновку, що за скоєння дисциплінарного проступку позивач підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності, однак враховуючи, що з дня вчинення дисциплінарного проступку минуло більше шести місяців, застосувати до нього дисциплінарне стягнення неможливо.

У зв'язку з нововиявленими обставинами, на підставі доповідної записки секретаря комісії з розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського ГУНП у Вінницькій області, провідного спеціаліста УФЗБО ГУ НП ОСОБА_4 та висновку службового розслідування ВІОС УКЗ ГУНП у Вінницькій області від 24.11.2020, начальник ТЦ ГУНП у Вінницькій області прийняв наказ № 81 від 26.11.2020 "Про призначення комісії для повторного розслідування нещасного випадку", яким утворено комісію з розслідування нещасного випадку, що трапився 03.12.2019 з інструктором ТЦ сержантом ОСОБА_1

26.11.2020, провівши повторне розслідування вказаного нещасного випадку, комісія дійшла висновку, що нещасний випадок з позивачем стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни, а саме пункту 9 наказу МВС України від 01.02.2016 № 70 "Про затвердження Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю".

Крім того, комісія вирішила скасувати раніше складений акт форми Н-5 від 21.12.2019 та скласти акт форми НТ.

Вищезазначені висновки комісії відображені в Акті від 26.11.2020 розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 03 грудня 2019 року близько 14 год 00 хв (за формою Н-5).

26.11.2020 комісією складено Акт № 1 (форма НТ) про нещасний випадок невиробничого характеру, в якому відображено встановлені комісією обставини події та зазначено висновки комісії, зроблені в Акті від 26.11.2020 форми Н-5.

02.12.2020 копії вказаних актів вручено позивачу.

Крім того, листом ГУ НП у Вінницькій області від 04.12.2020 № 1961/04/29-2020 позивача повідомлено про скасування раніше оформлених актів Н-1 та Н-5, а також про відсутність підстав для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку з чим документи, що подавалися для отримання допомоги, повертаються.

23.12.2020 позивач звернувся до начальника ГУНП у Вінницькій області з рапортом, в якому просив надати йому копії наказу про скасування актів форми Н-1 від 26.03.2020 та Н-5 від 21.12.2019, наказу про призначення повторного службового розслідування та висновку за результатами повторного службового розслідування.

Листом від 14.01.2021 за № 143/12/01-2021 відповідач надав позивачу засвідчені копії Висновку від 24.11.2020 за результатами службового розслідування та Акта від 26.11.2020 (форми Н-5) розслідування нещасного випадку.

Вважаючи вказані висновок та акт неправомірними і такими, що порушують право на отримання одноразової грошової допомоги в разі отримання поліцейським травми, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

З метою врегулювання питань, пов'язаних із розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішні справ України розроблено Порядок, затверджений наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346 (далі - Порядок № 1346).

Відповідно до п. 1.3 Порядку № 1346 розслідування нещасних випадків (в тому числі поранень), що сталися з особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовцями Національної гвардії України, курсантами (слухачами) навчальних закладів системи МВС України, проводиться з урахуванням цього Порядку.

Згідно з вимогами п. 2.1 Порядку № 1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).

Пунктами 2.2, 2.4 Порядку № 1346 визначено, що за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.

Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2).

У відповідності до п. 3.3.7 Порядку № 1346 при травмуванні працівників апарату МВС, ГУМВС, УМВС комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), крім групових випадків травматизму або випадків травматизму зі смертельним наслідком, створюється розпорядженням начальника структурного підрозділу (головного управління, департаменту, самостійного управління або відділу), де працює потерпілий працівник.

За приписами п. 3.8 Порядку № 1346 комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов'язана протягом трьох діб після утворення комісії:

- з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;

- визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків (не пов'язаний з виконанням службових обов'язків);

- скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п'яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.

Пунктом 3.9 Порядку № 1346 передбачено, що комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків", якщо він трапився в період проходження служби під час:

- припинення або запобігання злочинам або правопорушенням;

- вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод;

- охорони і забезпечення громадського порядку;

- несення постової чи патрульної служби;

- виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили;

- забезпечення безпеки дорожнього руху;

- участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій;

- виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов'язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні;

- перебування на робочому місці, на території підрозділу або

в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття

потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час;

- підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення;

- проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору;

- проведення навчання, тренувань, обов'язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах;

- використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу;

- провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий;

- прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами;

- прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження.

Відповідно до п. 3.10 Порядку № 1346 комісія з розслідування також визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків", якщо він стався в період проходження служби внаслідок:

- безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов'язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо);

- спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов'язаних з виконанням службових обов'язків;

- травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого);

- раптового погіршення стану здоров'я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов'язаним з виконанням службових обов'язків за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я. Медичний висновок щодо зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров'я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування;

- в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Водночас, як передбачено пунктом 3.11 Порядку № 1346, комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався:

1) за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов'язані з виконанням службових обов'язків;

2) унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком;

3) під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду;

4) у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування;

5) унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

Згідно з п. 3.12 Порядку № 1346 до першого примірника акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (далі - акт розслідування нещасного випадку) долучаються: акт за формою Н-1* (НТ*), пояснення свідків, потерпілого, витяги з нормативних документів, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують місце події (робоче місце), стан технічних засобів (транспорту, устаткування, апаратури тощо), діагноз травми, медичний висновок щодо втрати здоров'я потерпілим у результаті нещасного випадку (у тому числі поранення), а в разі необхідності - також висновок щодо наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

Відповідно до п. 3.14 та п. 3.15 Порядку № 1346 керівник підрозділу повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1* (НТ*) протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підрозділу, - протягом доби після одержання необхідних матеріалів.

Затверджені акти Н-1* (НТ*) разом з актом розслідування нещасного випадку Н-5* не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування видаються потерпілому або його довіреній особі.

Додатком 4 до п. 3.8 Порядку № 1346 затверджено зразок акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5*, відповідно до якого у Розділі 6 "Висновки комісії" зазначається один з таких висновків про нещасний випадок (у тому числі поранення), а саме:

- нещасний випадок (у тому числі поранення) стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків;

- нещасний випадок (у тому числі поранення) стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.

При цьому у висновку зазначається, що складається акт за формою Н-1* або НТ*.

Окрім того, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 за № 705 затверджено Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими (далі - Порядок № 705).

Вказаний Порядок зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.11.2020 за № 1139/35422 та набрав чинності 27.11.2020, після його офіційного опублікування.

Тобто цей Порядок не міг застосовуватися відповідачем під час проведення розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем, враховуючи, що оскаржуваний Акт складений 26.11.2020.

Разом з тим, для правильного розуміння змісту правових норм, якими врегульовуються спірні правовідносини, суд вважає за можливе проаналізувати також й окремі положення Порядку № 705. Тим паче, що і Порядок № 1346, і Порядок № 705 на сьогодні є чинними і будь-якої неузгодженості в їх правозастосуванні судом не виявлено.

Так, згідно з абз. 6 п 3 розділу І Порядку № 705 нещасний випадок - отримання поліцейським під час проходження служби в поліції травми, тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання (отруєння) та інших отруєнь, сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, самогубства, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного та рослинного світу, які призвели до втрати працездатності на один день чи більше або смерті, а також зникнення поліцейського.

Пунктами 4, 6 розділу І Порядку № 705 визначено, що розслідування проводиться в разі настання нещасного випадку, у тому числі про який своєчасно не повідомлено керівника органу (підрозділу) поліції.

Строк давності для розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку становить три роки з дня його настання. У разі встановлення факту нещасного випадку рішенням суду розслідування (спеціальне розслідування) нещасного випадку проводиться незалежно від дати його настання.

В силу вимог пунктів 7-8 розділу ІІІ Порядку № 705 обставинами настання нещасного випадку в період проходження служби під час виконання службових обов'язків є:

1) виконання потерпілим поліцейським завдань та повноважень поліції, визначених Законом України "Про Національну поліцію", здійснення діяння з припинення правопорушення у вільний від служби час;

2) вплив на потерпілого поліцейського шкідливих чи небезпечних факторів під час виконання завдань та повноважень поліції, визначених Законом України "Про Національну поліцію", унаслідок яких виникло гостре професійне захворювання (отруєння), що підтверджено медичним висновком.

Обставинами настання нещасного випадку в період проходження служби і не пов'язаного з виконанням службових обов'язків є:

1) діяння потерпілого поліцейського, не пов'язане з виконанням завдань і повноважень поліції, визначених Законом України "Про Національну поліцію";

2) навмисне спричинення потерпілим поліцейським тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, що доведений судом);

3) учинення потерпілим поліцейським діяння, яке є кримінальним, адміністративним правопорушенням або дисциплінарним проступком;

4) учинення дій під час несення служби потерпілим поліцейським у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (за наявності медичного висновку).

Таким чином, аналізуючи наведені вище норми в контексті спірних правовідносин, суд доходить до таких висновків:

по перше, за результатами розслідування нещасного випадку, що стався з поліцейським, уповноважена комісія з розслідування такого нещасного випадку зобов'язана скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5*;

по друге, комісія з розслідування нещасного випадку, що стався з поліцейським, повинна визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, або ж такий нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків;

по третє, якщо за результатами проведеного розслідування комісія встановить, що нещасний випадок (у тому числі поранення) стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, то разом з актом за формою Н-5* складається акт за формою Н-1*; якщо ж комісія встановить, що нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, то складається акт за формою НТ*, про що зазначається у висновку акта за формою Н-5*;

- по четверте, нещасний випадок (у тому числі поранення) визнається комісією таким, що стався в період проходження служби поліцейським, але не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, зокрема, в разі вчинення потерпілим поліцейським діяння, яке є дисциплінарним проступком, тобто якщо нещасний випадок стався внаслідок порушення потерпілим службової дисципліни.

Отже, визначальним для вирішення спору між сторонами є встановлення факту наявності/відсутності у діяннях позивача складу дисциплінарного проступку при виконанні своїх посадових обов'язків інструктора з особистої безпеки ТЦ ГУНП у Вінницькій області, а саме під час проведення 03.12.2019 навчально-тренувальних стрільб на військовому полігоні в м. Калинівка, в ході яких з позивачем стався нещасний випадок - акубаротравма, спричинена звуками пострілів, яка в підсумку зумовила втрату позивачем 5% професійної працездатності.

Відтак суд зазначає, що з метою визначення сутності службової дисципліни в Національній поліції України, повноважень поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядку їх застосування та оскарження Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України.

Статтею першою Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулює Закон України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний:

1) неухильно дотримуватися положень конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

В силу вимог ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;

8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;

9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;

10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;

11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;

12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;

13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;

14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.

Таким чином, поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків та наказів керівництва.

Крім того, щонайголовніше у даному випадку, поліцейський повинен знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, що прямо передбачено пунктом 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту.

Як встановлено судом і визнається сторонами, будучи інструктором з особистої безпеки ТЦ ГУНП у Вінницькій області, позивач ОСОБА_1 залучався до проведення навчально-тренувальних стрільб з поліцейськими ГУНП, які направляються в зону проведення ООС, зокрема був однією з відповідальних посадових осіб ТЦ ГУНП при виконанні вправ зі стрільби, які виконувалися 03.12.2019 на стрільбищі військової частини НОМЕР_1 в м. Калинівка. При цьому позивач спостерігав за перебігом стрільб та дотриманням заходів безпеки на станції стрільби, був у безпосередній близькості до вогневого рубежу.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.02.2016 № 70 затверджено Інструкцію із заходів безпеки при поводженні зі зброєю (далі - Інструкція № 70).

Вказана Інструкція визначає систему заходів, спрямованих на забезпечення особистої безпеки поліцейських, запобігання загибелі, пораненням і травмуванню їх та інших осіб під час поводження з вогнепальною зброєю, ручним протитанковим і підствольним гранатометами, реактивною протитанковою і бойовою ручною гранатами (далі - зброя).

Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції № 70 вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх без винятку поліцейських центрального органу управління поліції, його територіальних (у тому числі міжрегіональних) органів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах, державних установ, навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Пунктом 3 Розділу І Інструкції № 70 передбачено, що забезпечення особистої безпеки поліцейськими при поводженні зі зброєю є складовою частиною службової діяльності органів (закладів, установ) поліції і здійснюється в тому числі під час проведення навчально-тренувальних стрільб.

У пункті 4 Розділу І Інструкції № 70 наголошується на основних правилах дотримання заходів безпеки при поводженні зі зброєю, які полягають в тому, що:

1) безпека при стрільбі (метанні гранат) забезпечується точним виконанням вимог, що встановлені цією Інструкцією, а також правильною організацією практичних стрільб та дисциплінованістю їх учасників;

2) кожен поліцейський повинен знати та точно виконувати встановлені цією Інструкцією заходи безпеки при поводженні зі зброєю та боєприпасами.

В силу вимог п. 4 Розділу І Інструкції № 70 поліцейський, за яким закріплена вогнепальна зброя, зобов'язаний знати та точно виконувати вимоги, встановлені цією Інструкцією.

Водночас особа, яка допустила порушення заходів безпеки при поводженні зі зброєю, відповідає в установленому законодавством порядку (п. 11 Розділу І Інструкції № 70).

Розділом V Інструкції № 70 визначено заходи безпеки при поводженні зі зброєю під час проведення навчально-тренувальних стрільб.

Так, згідно з п. 1-3 цього розділу Інструкції організація і проведення з поліцейськими навчально-тренувальних стрільб здійснюються відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України та організаційно-розпорядчих актів Національної поліції України.

Безпека при проведенні стрільб забезпечується їх чіткою організацією, безумовним виконанням заходів безпеки та високим станом дисципліни.

Керівник стрільб (інструктор з особистої безпеки) перед кожним практичним заняттям з використанням зброї перевіряє рівень знань поліцейськими матеріальної частини зброї, правил та порядку її застосування і використання, заходів безпеки при поводженні з нею. Поліцейські, які не засвоїли правил та порядку застосування і використання зброї, заходів безпеки при поводженні з нею, до проведення стрільб не допускаються.

Окрім того, відповідно до п. 9 Розділу V Інструкції № 70 під час проведення навчально-тренувальних стрільб використовуються протишумові навушники та захисні окуляри.

Суд зауважує, що у вказаній нормі вжито слово "використовуються", тобто дієслово недоконаного виду в теперішньому часі. При цьому є очевидним, що вжита у даному випадку мовна конструкція речення має наказову форму та не унеможливлює його тлумачення двояко, на кшталт "протишумові навушники та захисні окуляри можуть використовуватися".

Таким чином, зазначена правова норма за методом правового регулювання (формою закріплення бажаної поведінки) належить до імперативних норм, а тому не дає права вибору поліцейському - використовувати чи не використовувати передбачені інструкцією засоби захисту (протишумові навушники та захисні окуляри) під час проведення навчально-тренувальних стрільб.

На думку суду, пункт 9 Розділу V Інструкції № 70 містить категоричне розпорядження на використання поліцейським під час проведення навчально-тренувальних стрільб одночасно як протишумових навушників, так і захисних окулярів, та не допускає жодних відхилень від цього правила, зокрема використання інших засобів захисту слуху, наприклад берушів.

Відтак суд не бере до уваги доводи позивача про те, що чинним законодавством та інструкціями з охорони праці не передбачено обов'язку поліцейського користуватися саме протишумовими навушниками під час проведення стрільб.

Ба більше, суд вважає, що як інструктор з особистої безпеки ТЦ ГУНП у Вінницькій області, позивач насамперед зобов'язаний знати та точно виконувати усі заходи безпеки при поводженні зі зброєю та бути прикладом їх неухильного дотримання.

Також суд враховує, що наказом начальника ГУНП у Вінницькій області від 26.04.2018 № 626 затверджено Інструкцію з охорони праці № 3 (для особового складу під час занять з вогневої підготовки).

Загалом вказана інструкція дублює вимоги Інструкції № 70. При цьому пунктом 9 даної інструкції теж передбачено, що "під час проведення навчально-тренувальних стрільб використовуються протишумові навушники та захисні окуляри".

Як видно з Журналу обліку видачі інструкцій співробітникам (службам) підрозділу № 18 від 02.01.2019, примірник вказаної інструкції видано позивачу під підпис 15.01.2019.

З огляду на викладене суд робить наступні висновки:

1) згідно з імперативними нормами чинного законодавства поліцейський зобов'язаний під час проведення навчально-тренувальних стрільб використовувати протишумові навушники; таке обов'язкове для виконання правило поведінки спрямоване на забезпечення особистої безпеки поліцейських при стрільбі, а його дотримання є невід'ємною складовою їх службової дисципліни;

2) кожен поліцейський повинен знати та точно і безумовно виконувати заходи безпеки при поводженні зі зброєю, визначені Інструкцією № 70; порушення цих заходів має наслідком встановлену законом відповідальність, в тому числі дисциплінарну;

3) в силу своїх обов'язків як поліцейського та посадових обов'яків як інструктора з особистої безпеки ТЦ ГУНП, позивач був достовірно обізнаний із заходами безпеки при поводженні зі зброєю, які регламентовані Інструкцією № 70 та Інструкцією з охорони праці № 3, і які передбачають обов'язок поліцейського використовувати протишумові навушники під час проведення навчально-тренувальних стрільб;

Разом з тим, як встановлено за результатами службового розслідування, в тому числі з пояснень самого позивача, 03.12.2019 при виконанні вправ зі стрільби на військовому полігоні в м. Калинівка, для захисту органів слуху позивач використовував власні беруші, а не протишумові навушники.

Отже, суд погоджується з доводами відповідача про недотримання позивачем вимог Інструкції № 70, Закону № 580-VIII та Дисциплінарного статуту, що свідчить про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а також те, що нещасний випадок з позивачем стався внаслідок порушення службової дисципліни.

Вирішуючи справу, суд не бере до уваги посилання позивача на те, що він вимушено використовував власні беруші, оскільки відповідач не забезпечив достатньої кількості протишумових навушників, яких було лише чотири комплекти і які використовували учасники стрільб.

Так, з листа начальника ТЦ ГУНП у Вінницькій області від 20.04.2021 № 72/33/01-21 слідує, що Тренінговий центр забезпечений індивідуальними засобами захисту для проведення навчально-тренувальних стрільб в такій кількості: протишумові навушники - 20 одиниць та захисні окуляри - 20 одиниць, а під час проведення 03.12.2019 навчально-тренувальних стрільб з працівниками групи ООС на Калинівському полігоні особовий склад та інструктори центру були забезпечені засобами в кількості 15 комплектів (протишумові навушники та захисні окуляри).

Факт наявності достатньої кількості протишумових навушників під час вказаних навчальних стрільб додатково підтверджується поясненнями працівників ТЦ ГУНП у Вінницькій області, наданими в ході проведення службового розслідування. Так, допитаний 23.11.2020 провідний фахівець ТЦ ОСОБА_5 зазначив, що інструктор ОСОБА_1 під час виконання вправ зі стрільби скористався власними берушами, хоча, при бажанні, міг одягнути навушники, які були вільні. Аналогічні пояснення надав безпосередній керівник позивача - начальник ТЦ ОСОБА_6 .

У своїх поясненнях від 20.11.2020 позивач також визнає, що протишумові навушники були в наявності (у кількості 4-х комплектів), але вони використовувалися учасниками стрільб.

З наведеного суд робить висновок, що навчально-тренувальні стрільби, які проводились 03.12.2019 на військовому полігоні в м. Калинівка, були забезпечені обов'язковими згідно з вимогами чинного законодавства засобами захисту, а саме захисними окулярами та протишумовими навушниками.

Водночас, на думку суду, кількість комплектів таких засобів в даному випадку немає визначального значення.

Так, позивач мав законне право та фактичну можливість відмовитися від виконання своїх службових обов'язків, якщо індивідуальні засоби захисту були відсутні, в тому числі у зв'язку їх використанням іншими учасниками навчань.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону № 580-VIII поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази.

Подібні норми передбачені і Дисциплінарним статутом.

Зокрема, частиною другою, четвертою статті 5 цього Статуту передбачено, що за відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.

Поліцейському забороняється виконувати злочинний або явно незаконний наказ. У разі одержання наказу, що суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти керівнику, який віддав (видав) наказ, та своєму безпосередньому керівникові, а в разі наполягання на його виконанні - письмово повідомити про це прямому керівнику.

Відтак, оскільки в силу вимог Інструкції № 70 використання захисних окулярів та протишумових навушників під час навчально-тренувальних стрільб є обов'язковим та належить до основних заходів безпеки при поводженні зі зброєю, порушення яких може становити загрозу для здоров'я поліцейського, суд вважає, що позивач повинен був діяти у відповідності до вищенаведених норм закону, якщо наявна кількість комплектів захисних засобів не давала змогу забезпечити його особисту безпеку.

Крім того, суд враховує, що позивач був відповідальною особою ТЦН ГУНП за проведення вогневої підготовки на полігоні, а тому повинен був вжити усіх заходів задля дотримання безпеки при виконанні вправ зі стрільби та організувати стрільбу таким чином, щоб всі безпосередні учасники навчально-тренувальних стрільб мали змогу використовувати необхідні засоби безпеки відповідно до тієї кількості, яка була в наявності.

Підсумовуючи, суд погоджується з висновками дисциплінарної комісії ГУНП у Вінницькій області від 24.11.2020, якими в діях позивача встановлено порушення службової дисципліни внаслідок невиконання вимог ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту, п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII, п. 9 розділу V Інструкції № 70, а саме використання під час виконання вправ зі стрільби власних берушів, а не протишумових навушників.

Також суд вважає правильними та обґрунтованими висновки комісії з розслідування нещасного випадку про те, що нещасний випадок з позивачем стався в період проходження служби, але не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.

Як наслідок, суд визнає правомірними і такими, що відповідають вимогам Поряду № 1346 дії відповідача з оформлення акта від 26.11.2020 розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* та акта за формою НТ*.

Отже, позовні вимоги в частині визнати протиправними та скасування Висновку від 24.11.2020 та Акт від 26.11.2020 (форма Н-5) задоволенню не підлягають.

Позивач також просить суд зобов'язати відповідача виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з травмою, отриманою поліцейським при проходженні служби, наслідком якої є часткова втрата працездатності.

Втім, такі вимоги є похідними та залежать від задоволення вищезазначених основних позовних вимог. Адже, у випадку скасування судом оскаржуваних висновку та акта, свою дію відновили б попередні акти, а саме акт розслідування нещасного випадку від 21.12.2019 за формою Н-5 та акт № 1 від 26.11.2020 про нещасний випадок (форма Н-1).

Водночас суд зазначає, що однією з обов'язкових умов для виплати поліцейському спірної грошової допомоги є факт того, що нещасний випадок стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.

Так, згідно з пунктами 5 та 6 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності; отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.

Таким чином, поліцейський має право на отримання одноразової грошової допомоги в разі визначення ступеня втрати працездатності, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) отримані під час проходження служби та пов'язані з виконанням службових обов'язків.

Натомість згідно з Актом від 26.11.2020 розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 03 грудня 2019 року близько 14 год 00 хв (за формою Н-5), комісія з розслідування нещасного випадку дійшла висновку, що нещасний випадок з позивачем стався в період проходження служби, але не пов'язаний з виконанням ним службових обов'язків унаслідок порушення службової дисципліни.

Крім того, суд за зазначає, що з метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97-101 Закону № 580-VIII прийнято Порядок № 4.

Наказом МВС від 12.09.2016 № 916, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1277/29409 від 22.09.2016, пункт 5 Розділу 1 Порядку № 4 доповнено підпунктом 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Водночас в силу вимог п. 2 Розділу ІI Порядку № 4 одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) поліцейського чи втрати працездатності поліцейського призначається та виплачується у випадках та в розмірах, визначених Законом України "Про Національну поліцію", особам, які мають право на її отримання, відповідно до цього Закону.

Згідно з п. 3 Розділу ІІI Порядку № 4 заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів.

Відповідно до п. 5 Розділу ІІІ Порядку № 4 для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає:

1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності;

2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках);

3) довідку органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату одноразової грошової допомоги із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати);

4) копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

5) копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

6) копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;

7) копію посвідчення інваліда війни (за наявності);

8) копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

9) копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).

Пунктами 1, 3 Розділу IV Порядку № 4 визначено, що у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 5 розділу ІІІ, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2).

Рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.

Судом встановлено, що за результатами розгляду рапорту позивача від 28.10.2020 (вх. №1895/12 від 02.11.2020) про виплату одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності, відповідач склав висновок від 30.11.2020, затверджений начальником ГУНП у Вінницькій області, про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.

Підставою для прийняття вказаного рішення стало скасування доданих до рапорту акту розслідування нещасного випадку від 21.12.2019 (форма Н-5) та акту № 2 від 20.03.2020 про нещасний випадок (форма Н-1), а також висновки комісії з розслідування нещасного випадку про те, що нещасний випадок з позивачем стався в період проходження служби, але не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.

Відтак листом ГУ НП у Вінницькій області від 04.12.2020 № 1961/04/29-2020 позивача повідомлено про скасування раніше оформлених актів Н-1 та Н-5, а також про відсутність підстав для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку з чим документи, що подавалися для отримання допомоги, повертаються.

З огляду на викладене та враховуючи відмову у задоволенні решти позовних вимог, які вважаються основними, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення похідних вимог про зобов'язання відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з частковою втратою професійної працездатності.

При вирішенні справи суд не може погодитися з доводами відповідача про те, що висновок за результатами службового розслідування щодо можливого порушення позивачем службової дисципліни не підлягає оскарженню в адміністративному суді.

Дійсно, згідно з практикою Верховного Суду, на яку у відзиві посилається відповідач, а саме постановою від 10.02.2021 у справі № 640/9600/20, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Вказані висновки обґрунтовані тим, що зафіксовані в результатах службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом в разі спору про законність рішень суб'єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки. Тому висновок службового розслідування слід розглядати як службовий документ, який є носієм певної інформації та безпосередньо не породжує юридичних наслідків.

Разом з тим, суд враховує особливості цієї справи та характер спірних правовідносин між сторонами, які у сукупності зі встановленими обставинами не дають суду достатніх правових підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про скасування висновку від 24.11.2020 за результатами службового розслідування.

Так, вказаним висновок хоч і встановлено склад дисциплінарного проступку у діях позивача, але рішення про його притягнення до дисциплінарної відповідальності фактично не прийнято у зв'язку із закінченням строків застосування дисциплінарних стягнень.

Тобто на підставі вищезазначеного висновку службового розслідування відповідач не приймав рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, яке б могло бути оскаржене позивачем до адміністративного суду і якому б суд міг надати правову оцінку в рамках розгляду відповідної справи.

Втім, зроблені у ньому висновки про порушення позивачем службової дисципліни безпосередньо зачіпають законні інтереси позивача (оскільки констатують вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто дискредитують як поліцейського) та порушують його право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої законом.

За таких обставин суд вважає, що у даному конкретному випадку оскаржуваний позивачем висновок набуває усіх ознак рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки він прямо породжує правові наслідки для позивача, має обов'язковий характер, про що свідчить його врахування комісіями з розслідування нещасного випадку та з виплати одноразової грошової допомоги ГУНП у Вінницькій області, а також не може бути предметом оцінки в іншій адміністративній справі.

Водночас, на думку суду, немає підстав вважати, що такий висновок може бути предметом розгляду лише за позовними вимогами позивача про визнання протиправним та скасування Акту від 26.11.2020 розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 03.12.2019 близько 14 год 00 хв (форма Н-5).

В ході розгляду справи встановлено, що вказаний акт не приймався виключно на підставі висновку службового розслідування від 24.11.2020, а є окремим та самостійним рішенням комісії з розслідування нещасних випадків, яке приймається за результатами власного розслідування та на основі зібраних під час його проведення документів (даних). Тобто таке рішення комісії не перебуває у прямій залежності від висновку службового розслідування і не приймається виключно на його підставі.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Однак такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви № 17160/06 та № 35548/06; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі "Меньшакова проти України", заява №377/02).

Таким чином, прийняття судом рішення про закриття провадження у цій справі в частині оскарження висновку службового розслідування не матиме сенсу, продовжить спірні правовідносини між сторонами та поставить їх у невизначене становище.

Крім того, таке рішення може бути розцінене як порушення права позивача на справедливий суд, оскільки у даному випадку позивач буде позбавлений можливості оскаржити такий висновок в межах іншого судового процесу.

З огляду на викладене суд вважає правильним розглянути вимоги позивача по суті та ухваленням рішення щодо кожної із заявлених позовних вимог.

При цьому додатково враховується висновок Великої Палати Верховного суду, наведений у постанові від 26.06.2019 у справі № 1640/3010/18, згідно з яким спори, пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й оскарження акта про нещасний випадок під час проходження публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право - конкретизоване у законах України.

Аналогічну ідею закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції під назвою "Право на ефективний засіб юридичного захисту" вказує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України), а згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом пункту 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Також суд враховує Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому зазначений Висновок акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а, крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, суд бере до уваги позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Отже, перевіривши ключові доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову ОСОБА_1 належить відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 139 КАС України, позивач немає права на відшкодування понесених в цій справі судових витрат.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 );

2) представник позивача: адвокат Чубенко Сніжана Василівна (ордер серії ВН № 158113, адреса для листування: вул. Грушевського, 50/17, м. Вінниця, 21050);

3) відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 40108672, місцезнаходження: вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050);

Повне судове рішення складено 31.05.2021.

Суддя Сало Павло Ігорович