25 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/91/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Гогусь В. О.,
за участю представників:
позивача - Водолагіна С.М. (адвоката),
відповідача - Гаркавенка І. Г. (адвоката),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Крамаренка Василя Анатолійовича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020, у справі
за позовом фізичної особи - підприємця Крамаренка Василя Анатолійовича
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про усунення перешкод у користуванні майном,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Фізична особа-підприємець Крамаренко Василь Анатолійович (далі - ФОП Крамаренко В. А.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця"), в якому просить усунути перешкоди у користуванні власністю позивача (стрілочним переводом №92) шляхом визнання незаконним рішення інвентаризаційної комісії Чернігівської дистанції колії Південно-Західної залізниці від 07.06.2013 про взяття на баланс АТ "Українська залізниця" вказаного стрілочного переводу №92 загальною вартістю 66052,86 грн, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Також позивач просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23000,00 грн.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що АТ "Українська залізниця" незаконно оприбуткувало майно позивача, а саме: стрілочний перевід №92 загальною вартістю 66052,86 грн, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , тим самим створивши позивачу перепони у вільному володінні своєю власністю.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі № 910/91/20, відмовлено у задоволенні позовних вимог ФОП Крамаренка В. А. до АТ "Українська залізниця".
2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не довів, що він є власником стрілочного переводу № 92 загальною вартістю 66 052,86 грн, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а тому суди дійшли висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження цим майном.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 та рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 у справі № 910/91/20, до Верховного Суду звернувся ФОП Крамаренко В. А. із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ФОП Крамаренко В. А. зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник наголошує, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, від 10.10.2019 у справі № 910/2164/18, 08.07.2019 у справі № 908/156/18, від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17, від 18.12.2019 у справі № 761/29966/16-ц, від 03.03.2020 у справі 916/806/19. Крім того, скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд, не повідомивши належним чином про дату розгляду апеляційної скарги, розглянув апеляційну скаргу позивача без його участі та без участі представника позивача.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ФОП Крамаренка В. А. АТ "Українська залізниця" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. АТ "Українська залізниця" наголошує, що судами правильно констатовано встановлення у рішенні Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 у справі № 910/11877/16 факту належності спірного стрілочного переводу № 92 станом на дату укладення договору купівлі-продажу № 2 від 01.10.2010 - ТОВ "Чернігівагрошляхбуд", і цей факт має преюдиційне значення та не підлягає доказуванню. Також АТ "Українська залізниця" зазначає, що позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, а явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони. За таких умов, на думку відповідача, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 21.10.2020 за відсутності представника позивача.
4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи
4.1 Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 01.10.2010 між Підприємством "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва (продавець) та ФОП Крамаренком В. А. (позивач, покупець) укладено договір купівлі-продажу №2 (далі - договір), згідно з умовами якого продавець зобов'язується передати (продати), а покупець зобов'язується прийняти у власність та оплатити (придбати) на умовах і протягом дії цього договору майно в кількості та за ціною, що зазначені у специфікації до даного договору, яка є його невід'ємною частиною (пункт 2.1 договору).
Загальна вартість об'єкту продажу становить - 10910,00 грн (пункт 2.2 договору).
4.2. Договір від імені продавця підписаний начальником бази Підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва на підставі довіреності від 01.02.2010 №1, виданої самим же Крамаренком В. А. як начальником підприємства.
4.3. Положеннями пунктів 3.1, 3.2 договору сторони погодили, що оплата вартості об'єкта продажу здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок продавця. Термін проведення покупцем оплати вартості об'єкта продажу триває до 31.12.2010.
4.4. За змістом пунктів 4.1, 4.2 договору передача об'єкта продажу здійснюється продавцем протягом 5 календарних днів від дати укладення договору. Факт передачі об'єкта продажу покупцеві оформляється сторонами шляхом підписання двостороннього акта прийому-передачі, який становить невід'ємну частину договору.
Моментом переходу права власності на об'єкт продажу від продавця до покупця вважається дата підписання сторонами вищевказаного акту приймання-передачі (пункт 4.3 договору).
Продавець зобов'язується передати покупцеві протягом 5-ти календарних днів від дати укладення цього договору об'єкт продажу, а також необхідну технічну документацію на нього, а покупець зобов'язується прийняти обумовлений цим договором об'єкт продажу (пункти 5.1.1, 5.2.1 договору).
4.5. Договір набирає чинності від дати його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання ними своїх зобов'язань (пункт 9.1 договору).
4.6. Відповідно до специфікації №1 від 01.10.2010 до договору об'єктом продажу є під'їзна залізнична колія станції Чернігів-Північний Південно-Західної залізниці, що належить Підприємству "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва в кількості 594 погонних метри, в т. ч. стрілка переводу №92, №94. Загальна вартість об'єкта продажу за договором складає 10910,00 грн.
4.7. На виконання умов договору між контрагентами підписано акт приймання-передачі майна, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв майно у власність.
4.8. У подальшому, 25.04.2013 державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області було прийнято рішення №1980978 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за позивачем на стаціонарну під'їздну залізничну колію, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
4.9. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.06.2013 у справі №825/1918/13-а за позовом ФОП Крамаренка В. А. до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області Пронікова Андрія Олександровича про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому в мотивувальній частині вказаної постанови суд зазначив про те, що під'їзна колія є інженерною спорудою та не підлягає державній реєстрації окремо від цілісного майнового комплексу.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2013 у справі №825/1918/13-а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.06.2013 залишено без змін.
4.10. Суди також констатували, що матеріали справи свідчать також про те, що 17.03.2011 начальнику Чернігівської дистанції колії регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (найменування змінене на Акціонерне товариство "Українська залізниця") надійшло розпорядження про проведення роботи з власниками колій щодо прийняття на баланс залізниці стрілочних переводів, які обліковуються на балансі власників колій або укладення угод щодо їх утримання дистанціями колій, терміном виконання до 01.04.2011.
4.11. 27.04.2011 на адресу начальника Чернігівської дистанції колії регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшло розпорядження про проведення комісійного обстеження стрілочних переводів, що експлуатуються на станційних та під'їзних коліях та не обліковуються на балансі залізниці, визначення їх переліку, відповідності технічного стану вимогам діючих нормативних документів та визначення умов їх подальшої експлуатації.
19.05.2011 начальнику Чернігівської дистанції колії регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшло розпорядження про негайне вжиття заходів щодо закриття для руху поїздів стрілочних переводів, які експлуатуються на станційних та під'їзних коліях залізниці та не обліковуються на її балансі; відкриття вказаних стрілочних переводів здійснити після вжиття відповідних заходів щодо визначення умов їх подальшої експлуатації після укладення угод на утримання або передачі на баланс залізниці тощо; забезпечити безпеку руху поїздів.
4.12. Відповідно до наказу начальника Чернігівської дистанції колії регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" №145 від 30.05.2013 було проведено інвентаризацію основних засобів верхньої будови колії ПЧУ-1 станом на 01.06.2013.
4.13. Згідно з оскаржуваним позивачем протоколом №1 від 07.06.2013 засідання інвентаризаційної комісії Чернігівської дистанції колії, в результаті інвентаризації основних засобів були встановлені надлишки у сумі 66052,86 грн, зокрема, стрілочний перевід №92 на гілці №1 станції Чернігів - Північний 1 комплект вартістю 54594,53 грн та перевідні бруси 1 комплект вартістю 11458,33 грн.
4.14. Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідно до довідки №ПЧ-10-3/48 від 27.01.2017 виробничого підрозділу Чернігівська дистанція колії регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" стрілочний перевід №92 знаходиться на балансі Чернігівської дистанції колії Південно-Західної залізниці станції Чернігів-Північний з 2013 року.
4.15. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 у справі №910/11877/16 за позовом ФОП Крамаренка В. А. до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання договору дійсним та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до ФОП Крамаренка В. А. та Підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Міністерство інфраструктури України, про визнання недійсним договору в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору №2 від 01.10.2010, укладеного між ФОП Крамаренком В. А. та Підприємством "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 у справі №910/11877/16 залишено без змін.
4.16. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 у справі №927/923/18 за позовом ФОП Крамаренка В. А. до АТ "Українська залізниця" про витребування майна з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом АТ "Українська залізниця" до ФОП Крамаренка В. А. та Підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва про визнання договору недійсним, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 та постановою Верховного Суду від 18.02.2020, у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено повністю.
4.17. Спір у справі виник внаслідок того, що, за твердженнями позивача, АТ "Українська залізниця" незаконно оприбуткувало майно позивача, а саме: стрілочний перевід №92 загальною вартістю 66052,86 грн, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, тим самим створивши позивачу перепони у вільному володінні своєю власністю.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Крамаренка В. А. в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а касаційну скаргу ФОП Крамаренка В. А. в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід залишити без задоволення.
5.2. Предметом позову у цій справі є вимоги ФОП Крамаренка В.А. про усунення перешкод у користуванні стрілочним переводом №92 шляхом визнання незаконним рішення інвентаризаційної комісії Чернігівської дистанції колії Південно-Західної залізниці від 07.06.2013 про взяття на баланс АТ "Українська залізниця" вказаного стрілочного переводу №92 загальною вартістю 66052,86 грн, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Підставою позову є незаконне, на думку позивача, оприбуткування АТ "Українська залізниця" майна, а саме стрілочного переводу №92 загальною вартістю 66052,86 грн, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та створення цим позивачу перепон у вільному володінні своєю власністю.
5.3. Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника (титульного володільця), які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Відповідно до положень статті 391 Цивільного кодексу України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
5.4. Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з негаторним позовом, зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння, а суд має - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
5.5. У цій справі господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не довів, що він є власником стрілочного переводу № 92 загальною вартістю 66 052,86 грн, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, а тому суди дійшли висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження цим майном.
5.6. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.7. Касаційну скаргу із посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків щодо застосування норм права, зокрема частин 4, 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, від 10.10.2019 у справі № 910/2164/18, 08.07.2019 у справі № 908/156/18, від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17, від 18.12.2019 у справі № 761/29966/16-ц, від 03.03.2020 у справі 916/806/19.
5.8. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.9. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
5.10. Крім того, згідно з частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.11. Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваних судових рішень у цій справі, установив, що висновки щодо застосування норм права у справах, на які посилається ФОП Крамаренко В. А., та у цій справі зроблені з урахуванням різних установлених фактичних обставин справи, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах.
5.12. Зокрема, у справі № 927/976/17 (постанова Верховного Суду від 12.06.2018), на яку посилається скаржник, предметом позову були вимоги фізичної особи - учасника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Терра" та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" про визнання недійсним контракту на поставку сільськогосподарської продукції № 05/2363 від 21.03.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гран Терра" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина". Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний контракт було укладено від імені Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" неуповноваженою особою, рішення загальних зборів товариства про погодження укладення контракту та надання повноважень керівнику товариства не приймалось, підпис на контракті від імені керівника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" та відбиток печатки товариства місять ознаки підробки, тобто контракт був укладений поза межами волевиявлення відповідача-2, за відсутності волевиявлення позивача, який є учасником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 80 %, порушує його корпоративні права на управління товариством, що відповідно до частин 2, 3 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання контракту недійсним.
5.13. У справі № 910/2164/18 (постанова Верховного Суду від 10.10.2019) предметом первісного позову (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) були вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про зобов'язання передати у власність природний газ в обсязі 1 121 645,333 тис. куб. м на умовах та за ціною природного газу, визначених умовами договору на постачання природного газу № 118-95 від 29.02.2008; зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" здійснити оформлення акта приймання-передачі природного газу в обсязі 1 121 645,333 тис. куб. м за договором на постачання природного газу № 118-95 від 29.02.2008. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" на виконання вимог договору № 118-95 від 29.02.2008 здійснило оплату вартості природного газу на загальну суму 1 015 403 087,05 грн, проте відповідач своїх зобов'язань згідно з договором № 118-95 від 29.02.2008 не виконав та не передав у власність позивача зазначений обсяг природного газу, чим порушив права позивача.
Предметом зустрічного позову у справі № 910/2164/18 були вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання недійсним повністю з моменту укладення договір на постачання природного газу № 118-95 від 29.02.2008. Зустрічні позовні вимоги були обгрунтовані тим, що спірний договір на постачання природного газу № 118-95 від 29.02.2008 містить ознаки фіктивності, сторони при укладенні договору помилково вважали, що у Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у власності наявний ресурс природного газу, який може бути використаний позивачем за первісним позовом для покриття його виробничо-технологічних витрат, а тому помилялися щодо самого права продажу природного газу, отже, договір було укладено під впливом істотної помилки його сторін.
5.14. У справі № 908/156/18 (постанова Верховного Суду від 08.07.2019), на яку посилається ФОП Крамаренко В. А. у касаційній скарзі, предметом позову були вимоги Науково-дослідного виробничого центру "Промелектротехпостач" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" до відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про стягнення 309 764,80 грн шкоди, завданої неправомірними діями та бездіяльністю Відділу. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що внаслідок незаконних дій державного виконавця щодо перерахування коштів до державного бюджету Науково-дослідний виробничий центр "Промелектротехпостач" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" не отримав кошти, які надійшли на виконання рішення у іншій справі № 2/5/1535, що є його прямими збитками.
5.15. У справі № 320/4938/17 (постанова Верховного Суду від від 11.12.2019) предметом позову були вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом до фізичних осіб про стягнення заборгованостіза кредитним договором, обгрунтовані тим, що 11.06.2008 між Акціонерним банком «АвтоЗаЗбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру», та фізичною особою - відповідачем 1 було укладено кредитний договір № 57-П/08, за умовами якого позичальник отримала кредит в розмірі 180 000 доларів США під 14,5 % річних з кінцевим терміном повернення до 08 червня 2018 року. В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 11 червня 2008 року між Акціонерним банком «АвтоЗаЗбанк» та фізичною особою - відповідачем 2, а 21 березня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Кіпру» та фізичною особою - відповідачем 3 були укладені договори поруки, за якими поручителі зобов'язалися перед банком нести солідарну відповідальність за виконання позичальником у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором щодо сплати кредиту, процентів і неустойки. 06 червня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Кіпру» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу, за яким банк передав Товариству право вимоги за вищевказаними договорами, тобто позивач набув статусу нового кредитора. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 21 квітня 2015 року в неї утворилася заборгованість у розмірі 2 766 893,93 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 2 365 863,88 грн; за процентами - 341 091,65 грн; пеня за останній рік - 59 938,40 грн. Враховуючи викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь вказану заборгованість та понесені судові витрати.
5.16. У справі № 761/29966/16-ц (постанова Верховного Суду від 18.12.2019), на неврахування висновків у якій посилається скаржник, предметом позову були вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Люкс» до фізичної особи , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Софія Альянс», про стягнення 3 323 56 грн на відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям приміщення магазину. Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті залиття 06.03.2016 приміщень магазину №1-9 було пошкоджено 166 одиниць товару та завдано збитків на суму 12 748 132 грн. Відповідно до умов договору страхування від 25.01.2016 та франшизи, позивач отримав страхове відшкодування у розмірі 9 424 563 грн. Проте частину завданого залиттям збитку у розмірі 3 323 569 грн не відшкодовано, тому позивач пред'явив даний позов до відповідача як власника квартири, з якої сталося залиття.
5.17. У справі № 916/806/19 (постанова Верховного Суду від 03.03.2020) предметом позову були вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до фізичної особи-підприємця Назарова Олександра Сергійовича про виселення з нежилої окремо розташованої будівлі загальною площею 30,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на підставі статей 16, 526, 629, 764, 785, 795 Цивільного кодексу України, статей 10, 17, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Позовні вимоги були обгрунтовані припиненням договору оренди нежилого приміщення від 06.11.2015 № 22-15-III, укладеного між Комунальним підприємством "Парки Одеси" і відповідачем, небажанням позивача продовжувати дію цього договору, про що листом від 10.09.2018 № 01-13/4175 було повідомлено Орендаря, а також тим, що відповідач у добровільному порядку не передав спірну будівлю за відповідним актом приймання-передачі.
5.18. Водночас, як зазначалося, у справі, що розглядається, предметом позову є вимоги ФОП Крамаренка В.А. про усунення перешкод у користуванні стрілочним переводом №92 шляхом визнання незаконним рішення інвентаризаційної комісії Чернігівської дистанції колії Південно-Західної залізниці від 07.06.2013 про взяття на баланс АТ "Українська залізниця" вказаного стрілочного переводу №92 загальною вартістю 66052,86 грн, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Підставою позову є незаконне, на думку позивача, оприбуткування АТ "Українська залізниця" майна, а саме стрілочного переводу №92 загальною вартістю 66052,86 грн, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та створення цим позивачу перепон у вільному володінні своєю власністю.
5.19. Таким чином, відмінність предметів позовів, установлених фактичних обставин, відмінність підстав позову та змісту позовних вимог у цій справі, що розглядається, та справах № 927/976/17, № 910/2164/18, № 908/156/18, № 320/4938/17, № 761/29966/16-ц, № 916/806/19, на які посилається скаржник, свідчить про неподібність правовідносин.
5.20. Колегія суддів також зазначає, що зміст оскаржуваних судових рішень у справі не свідчить про неправильне застосування судами статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, при ухваленні оскаржуваних судових рішень було враховано постанову Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 927/923/18 (за позовом ФОП Крамаренка В. А. до АТ "Українська залізниця" про витребування майна з чужого незаконного володіння, зустрічним позовом АТ "Українська залізниця" до ФОП Крамаренка В. А., Підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва про визнання договору недійсним), у якій зазначено, що "в силу імперативних вимог частини 4 статті 75 ГПК України встановлений судовим рішенням у справі № 910/11877/16 факт належності саме ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" спірного стрілочного переводу станом на дату укладення договору купівлі-продажу від 01.10.2010 має преюдиціальне значення та не підлягає повторному доказуванню під час розгляду цієї справи зі спору між тими самими сторонами" (пункт 37).
При цьому судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначено, що з матеріалів вбачається, що суду першої інстанції не надано доказів того, що Підприємство "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва було (чи стало в подальшому) власником спірного стрілочного переводу №92, який передавався за договором купівлі-продажу №2 від 01.10.2010, та відповідно, мало права його продавати на момент укладення договору з позивачем за первісним позовом.
5.21. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
5.22. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а їх застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
5.23. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.24. На думку ФОП Крамаренка В. А., апеляційний господарський суд, не повідомивши належним чином про дату розгляду апеляційної скарги, розглянув апеляційну скаргу позивача без його участі та без участі представника позивача.
5.25. Перевіряючи такі доводи скаржника, Верховний Суд дійшов висновку про їх безпідставність, оскільки у матеріалах справи наявні рекомендоване повідомлення про вручення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП Крамаренка В. А. на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 у справі № 910/91/20 та призначення справи до розгляду на 09.09.2020 (а.с. 199, т. 1), рекомендоване повідомлення про вручення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 у справі № 910/91/20 про призначення розгляду справи на 15.09.2020 (а.с. 218, т. 1). Як вбачається з матеріалів справи, про призначення розгляду справи на 21.10.2020 о 11 год. 20 хв. скаржник був повідомлений телефонограмою від 17.09.2020 (а.с. 225, т. 1).
5.26. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
5.27. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
5.28. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Крамаренка В. А. в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а касаційну скаргу ФОП Крамаренко В. А. у частині підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно залишити без задоволення.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
6.3. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
6.4. Пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
6.5. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.6. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.7. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Крамаренка В. А. в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а касаційну скаргу ФОП Крамаренка В. А. в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід залишити без задоволення.
7. Судові витрати
7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця Крамаренка Василя Анатолійовича в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Крамаренка Василя Анатолійовича в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 у справі № 910/91/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак