04 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 914/672/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проектування "Комфортбуд" (далі - Товариство)
на рішення господарського суду Львівської області від 15.09.2021 та
постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.02.2021
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Родинний Маєток"
до Товариства
про стягнення 445 393,48 грн.,
08.05.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 15.09.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 у справі № 914/672/20 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.
Дослідивши матеріали касаційної скарги та додані до неї документи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Предметом позову у даній справі є стягнення 445 393,48 грн., а, отже, ціна позову у справі № 914/672/20 не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ГПК України.
У касаційній скарзі заявник зазначає про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених підпунктами "а", "в" частини третьої статті 287 ГПК України. Скаржник стверджує, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та виняткове значення для нього, оскільки для скаржника важлива ділова репутація, Товариство працює на ринку проєктування понад 14 років та не має жодного рішення чи навіть позову щодо неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес.
Суд не вважає наведені скаржником обґрунтування такими, що дають підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки зазначені у касаційній скарзі доводи стосовно того, що справа має для скаржника виняткове значення, то суд зазначає, що незгода з рішенням суду апеляційної інстанції не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь відповідача є звичайним передбачуваним процесом. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судом апеляційної інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.
Зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до власного викладення обставин справи стороною у справі та до переоцінки доказів, які були досліджені судами попередніх інстанцій. Такі доводи, з огляду на статус Верховного Суду і його повноваження, не є підставою для відкриття касаційного провадження зі справи.
Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судами попередніх інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
З урахуванням наведеного Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення господарського суду Львівської області від 15.09.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 у справі № 914/672/20, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293
ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проектування "Комфортбуд" на рішення господарського суду Львівської області від 15.09.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 у справі № 914/672/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов