18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
22 лютого 2021 року м. Черкаси справа № 925/833/20
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участі представників сторін: позивача - Вікторука А.Ф. за самопредставництвом (директор товариства), адвоката Кулика Б.В., відповідача - Кравченка С.В., Коваля Д.П. за самопредставництвом (голова і заступник голови міськради), розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Шполянські вісті» до Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади про визнання незаконним рішення,
В червні 2020 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Шполянські вісті», звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади (далі - відповідач), в якому просив суд визнати незаконними пункти 1, 2 рішення Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області № 56-35/VІІІ від 18.06.2020 року «Про скасування п. 2.1. рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради від 30.08.2010 № 234» та відшкодувати понесені судові витрати.
Позов подано на захист права приватної власності позивача на нерухоме майно, а саме на одну четверту частку в комплексі нежитлових споруд, розташованому по вул. Лозуватській (Пролетарській), 55 у м. Шпола Шполянського району Черкаської області. Зазначене право позивачем набуте в порядку правонаступництва після реорганізації (перетворення) Редакції районної газети «Шполянські вісті» (код ЄДРПОУ 02475894) у Товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Шполянські вісті» (код ЄДРПОУ 02475894), правонаступником якої товариство є. Оспорені рішення відповідачем прийняті з порушенням його повноважень і прав позивача.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07.07.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/833/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.08.2020 року.
Відповідач в особі свого представника подав суду 24.07.2020 року відзив на позовну заяву (вх. № 11239/20 а.с. 59-63), в якому заперечував проти позову з мотивів необгрунтованості і недоказаності позовних вимог, в обґрунтування заперечень зазначив наступне.
Перетворення Редакції районної газети «Шполянські вісті» (код ЄДРПОУ 02475894) у Товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Шполянські вісті» (код ЄДРПОУ 02475894) проведено на виконання вимог Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», новостворене товариство є правонаступником реформованої редакції. За змістом ст. 9 названого Закону 1/4 частка спірного приміщення по вул. Лозуватській, 55 у м. Шпола Шполянського району Черкаської області, яке перебувало в користуванні у Редакції районної газети «Шполянські вісті», у приватну власність новоствореного Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Шполянські вісті» не перейшло. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року № 311 (311-91-п) «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» районні та міські друкарні були передані у комунальну власність, відтак право власності на цю частину приміщення набув відповідач безпосередньо із актів цивільного законодавства, на реалізацію і у відповідності до яких відповідачем прийнято п. 2 оспореного рішення.
Пунктом 1 оспореного рішення скасовано п. 2.1. рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради від 30.08.2010 № 234. Пунктом 15 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень. З урахуванням попереднього висновку про наявність права комунальної власності на спірну частину приміщення саме у відповідача його оспорене рішення і в цій частині прийняте в межах повноважень і у відповідності до вимог закону.
13.08.2020 року позивач в особі своїх представників подав суду:
відповідь на відзив (вх. № 12389/20 а.с. 72-74), в якій спростовував доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, та додатково зазначив, що рішенням господарського суду Черкаської області від 24.06.2020 року у справі № 925/1459/19 відмовлено відповідачу у задоволенні його позову до позивача про визнання права власності на спірне нерухоме майно. Судове рішення у справі № 925/1459/19 має преюдиційне значення для вирішення спору, що розглядається у цій справі;
заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 12390/20 а.с. 77-78), в якій просив читати пункт 2 позовної заяви у даній справі в наступній редакції:
визнати незаконними рішення викладені у пунктах 1 та 2 оформленого рішення Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області № 56-35/VІІІ від 18.06.2020 року “Про скасування п.2.1. рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради від 30.08.2010 № 234”, інші пункти позовної заяви залишити без змін.
Ухвалами суду від 13.08.2020 року, 18.09.2020 прийнято до провадження заяву позивача про зміну предмету позову (вх. № 12390/20 від 13.08.2020 року про уточнення позовних вимог), підготовче засідання відкладено на 06.10.2020 року.
06.10.2020 року позивач в особі своїх представників подав суду клопотання (вх. № 15408/20 а.с. 98-115) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів в обґрунтування позовних вимог, які раніше не мав можливості подати і які не досліджувались судами, але мають значення для вирішення цього спору.
Ухвалами суду від 06.10.2020 року, 17.11.2020 року, 16.12.2020 року за клопотанням позивача (вх. № 15408/20 а.с. 98-115) приєднано до матеріалів справи додаткові докази (ухвала в протоколі судового засідання), закрито підготовче провадження у справі № 925/833/20 та призначено справу до судового розгляду по суті, за клопотанням відповідача, судове засідання відкладено на 04.02.2021 року.
Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури подав суду 04.02.2021 року заяву про вступ у справу (вх. № 1680/20 а.с. 134-135).
В судовому засіданні 04.02.2021 року відмовлено у задоволенні заяви Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури про вступ у справу (в протоколі судового засідання) з підстав невідповідності його заяви нормі ч. 3 ст. 53 ГПК України, оголошено перерву до 19.02.2021 року.
У судовому засіданні 19.02.2021 року за клопотанням представників позивача (вх. № 2801/21 а.с. 144) приєднано до матеріалів справи копію постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 року у справі № 925/1459/19 і докази на підтвердження наявності і розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката. Представники позивача позов з підстав, викладених у позовній заяві і заяві про зміну предмету позову, підтримали і просили суд задовольнити повністю, представник відповідача позов не визнав і просив суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у відзиві на позов.
Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з таких підстав.
Господарськими судами першої, апеляційної і касаційної інстанцій вирішувались спори у справах № 925/361/19, № 925/1459/19 між тими ж сторонами про визнання права власності на той же об'єкт нерухомого майна і права користування земельною ділянкою, на якому цей об'єкт розташований. В цих господарських справа судами встановлено, а сторонами визнано такі обставини.
30.10.1930 року засновано газету «Шполянські вісті».
19.04.1990 року Черкаський облполіграфвидав видав наказ № 26, яким наказав передати з балансу на баланс початкову вартість приміщень і суму зносу за весь час їх експлуатації пропорційно експлуатованої площі по м. Шполі з балансу районної друкарні на баланс районної газети «Шполянські вісті» площу 116,4 кв. м.
16.07.1990 року між Шполянською районною друкарнею і редакцією газети «Шполянські вісті» укладено договір, згідно з яким на виконання наказу Черкаського облполіграфвидаву від 19.04.1990 року № 26 Шполянська районна друкарня безоплатно передала і зняла з балансу друкарні, а редакція газети «Шполянські вісті» узяла на баланс одну четверту майна та нежитлових приміщень, а саме: основну будівлю з прибудовами А, а, а1 загальною площею 426,2 кв. м.; підвал п/д загальною площею 167,0 кв. м.; гараж Б; склад В; склад Г; склад Д; прибудови З; убиральні Ж. Цей договір містить умову про те, що право власності на будівлю, на нерухоме майно виникає з моменту підписання договору.
16.07.1990 року редакція газети «Шполянські вісті» прийняла на баланс від Шполянської районної друкарні майно, оформила інвентарну карточку № 17 обліку основних засобів.
02.09.1991 року збори трудового колективу редакції районної газети «Шполянські вісті», розглянувши, зокрема, питання про визначення власності майна редакції, в тому числі приміщення та гаража редакції газети «Шполянські вісті», прийняли рішення, оформлене протоколом № 3 з цього питання, прийняти у власність трудового колективу приміщення редакції районної газети «Шполянські вісті», гараж редакції та інше майно редакції і доручили редактору ОСОБА_1 вжити заходів для оформлення відповідної документації щодо набуття власності колективом редакції.
22.10.1991 року на загальних зборах колективу редакції газети «Шполянські вісті» прийнято Статут редакції газети «Шполянські вісті» видання трудового колективу редакції та Шполянської районної ради народних депутатів і Шполянської меблевої фабрики. Статут затверджено 24.10.1991 року головою Шполянської районної ради, погоджено 23.10.1991 року трудовим колективом Шполянської меблевої фабрики, 25.10.1991 року Черкаським облполіграфвидавом, зареєстровано 13.12.1991 року в Шполянській районній раді народних депутатів. За Статутом засновником редакції газети «Шполянські вісті» є трудовий колектив, засновником газети «Шполянські вісті» є Шполянська районна рада народних депутатів, трудовий колектив редакції, Шполянська меблева фабрика. Видавцем газети є редакція, виробничі і фінансові відносини між видавцем та Звенигородською і Шполянською районними друкарнями будуються на основі договору.
22-25.10.1991 року редактор газети «Шполянські вісті», директор Шполянської меблевої фабрики, голова Шполянської районної ради народних депутатів, начальник Черкаського облполіграфвидаву і голова Черкаської обласної ради народних депутатів підписали Акт приймання - передачі, за яким редактор газети «Шполянські вісті» прийняв за погодженням інших учасників до статутного фонду редакції газети «Шполянські вісті» у власність майно, в тому числі 1/4 частина основної будівлі з прибудовами загальною площею 426,2 кв. м (116,4 кв. м приміщення основної будівлі), підвал, гараж, три склади, прибудова та вбиральня за адресою: АДРЕСА_1 .
05.11.1991 року Кабінет Міністрів України від прийняв постанову № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)». Цією постановою Кабінет Міністрів України постановив затвердити перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), що додається, згідно з яким у власність областей передаються, зокрема, районні та міські друкарні.
У 1993 році видано Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації газета «Шполянські вісті».
12.05.2000 року збори трудового колективу редакції районної газети «Шполянські вісті», оформлені протоколом № 1, розглянули питання про затвердження статуту районної редакції газети «Шполянські вісті» і вирішили затвердити такий статут, який згодом затвердили інші співзасновники редакції районної газети «Шполянські вісті»: Шполянська районна державна адміністрація, Шполянська районна рада і Шполянська міська рада.
Засновниками підприємства були: Шполянська районна державна адміністрація Черкаської області (код ЄДРПОУ 04061346), Шполянська районна рада (код ЄДРПОУ 25213079), Шполянська міська рада (код ЄДРПОУ 04061576) та трудовий колектив Редакції районної газети «Шполянські вісті».
Відповідно до п. 2.1 вказаного статуту редакції районної газети «Шполянські вісті» остання є юридичною особою, має власну назву, користується приміщенням, переданим на її баланс, та іншими засобами, має круглу печатку та кутовий штамп із своїм найменуванням, фірмові бланки, інші атрибути, розрахунковий рахунок в банку і є комунальною власністю.
У спільному листі від 17.08.2000 № 45, підписаному в.о. голови Шполянської райдержадміністрації, головою Шполянської районної ради і міським головою м. Шпола, останні повідомили начальника Шполянської об'єднаної державної податкової інспекції про те, що частки Шполянської райдержадміністрації, Шполянської районної ради і Шполянської міської ради в статутному фонді редакції районної газети «Шполянські вісті» немає, він повністю належить редакції.
20.02.2001 року Шполянська районна державна адміністрація на підставі вказаного вище статуту редакції районної газети «Шполянські вісті» провела державну реєстрацію цієї редакції як юридичної особи з ідентифікаційним кодом 02475894 і видала свідоцтво про це серії А00 №157324.
20.12.2002 року редакція районної газети «Шполянські вісті» звернулася до виконавчого комітету Шполянської міської ради з клопотанням від 20.12.2002 № 124 про оформлення права власності за редакцією районної газети «Шполянські вісті» на нежитлове приміщення площею 116,4 кв. м. по АДРЕСА_1 , яке є власністю колективу редакції з 16 липня 1990 року. До цього клопотання редакція районної газети «Шполянські вісті» додала свідоцтво про її реєстрацію, статут редакції 2000 року, оригінал договору від 16.07.1990, укладеного між редакцією та друкарнею про передачу нерухомого майна у власність колективу редакції на нежитлові приміщення, гараж, вбиральню, підвал та ін., поетажний план нерухомого майна, висновок БТІ на групу приміщень, витяг з протоколу зборів трудового колективу від 02.09.1991 № 3.
29.01.2003 року виконавчий комітет Шполянської міської ради прийняв рішення № 14, яким вирішив видати редакції районної газети «Шполянські вісті» свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення площею 116,4 кв. м. по АДРЕСА_1 і доручити Шполянському інвентарбюро підготувати це свідоцтво.
25.02.2004 року на підставі рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради від 29.01.2003 № 14 Шполянська міська рада видала редакції районної газети «Шполянські вісті» свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 , згідно з яким районної газети "Шполянські вісті" - є власником комунальної форми власності нежитлового приміщення площею 116,4 кв. м. по АДРЕСА_1 .
На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.02.2004 року серія НОМЕР_1 Шполянський виробничий підрозділ Черкаського обласного об'єднання бюро технічної інвентаризації зареєстрував у Реєстрі прав на нерухоме майно право комунальної власності нежитлового приміщення площею 116,4 кв. м. по АДРЕСА_1 за редакцією районної газети «Шполянські вісті», про що видав відповідний витяг від 27.02.2004 № 2941819.
04.01.2005 року Шполянська міська рада видала редакції районної газети «Шполянські вісті» державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 347782, згідно з яким редакції районної газети «Шполянські вісті» була надана в постійне користування земельна ділянка площею 0,0583 га у межах згідно з планом по АДРЕСА_1 .
30.08.2010 року Виконавчим комітетом Шполянської міської ради Черкаської області прийнято рішення № 234 «Про заміну свідоцтв щодо права власності на частки в комплексі нежитлових споруд по АДРЕСА_1 », в якому зокрема вирішено:
п. 2.1. видати свідоцтво про право комунальної власності редакції районної газети «Шполянські вісті» на комплекс нежитлових споруд по АДРЕСА_1 з зазначенням 1/4 частки у загальній власності на об'єкти нерухомого майна;
п. 2.2. свідоцтво про право власності на нерухоме майно редакції районної газети «Шполянські вісті», видане 29.01.2003 року, вважати таким, що втратило чинність.
29.09.2010 року на підставі рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради від 30.08.2010 року № 234 Шполянська міська рада замість виданого редакції районної газети "Шполянські вісті" 25.02.2004 року свідоцтва про право власності на нерухоме майно видала цій редакції інше свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно з яким редакція районної газети «Шполянські вісті» є власником комунальної форми власності однієї четвертої комплексу будівель по АДРЕСА_1 у складі: основної будівлі з прибудовами А, а, а1 загальною площею 426,2 кв. м.; підвалу п/д загальною площею 167,0 кв. м.; гаражу Б; складу В; складу Г, складу Д; прибудови З; убиральні Ж.
Упродовж лютого 2016 року Шполянська міська рада, Шполянська районна державна адміністрація і Шполянська районна рада прийняли рішення (розпорядження) відповідно від 08.02.2016 №5-7/VІІ, від 08.02.2016 №38 і від 25.02.2016 №5-23/VІІ про вихід із складу засновників редакції районної газети «Шполянські вісті».
16.03.2017 року зборами засновників позивача, оформленими протоколом від 16.03.2017 року № 1, були прийняті, зокрема, рішення про створення товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Шполянські вісті» шляхом перетворення комунального підприємства - редакції районної газети «Шполянські вісті», затвердження статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Шполянські вісті», затвердження передавального акту.
Також зборами засновників Товариства, оформленими протоколом від 16.03.2017 №2, було прийнято рішення про передачу Товариству статутний фонд редакції газети «Шполянські вісті», в сумі 32000,00 грн., як інвестиційний внесок трудового колективу у статутному капіталі.
Відповідно до п. 3 статуту Товариства, затвердженого 16.03.2017, до Товариства як до правонаступника редакції районної газети «Шполянські вісті» перейшли усе майно, усі права та обов'язки останньої.
Згідно з п. 6.1 статуту Товариства, затвердженого 16.03.2017, його засновниками (учасниками) стали шість фізичних осіб.
У п. 7.1 статуту Товариства, затвердженого 16.03.2017, зазначено зокрема, що Товариство є власником майна, переданого йому під час процедури перетворення як правонаступнику, а також переданого учасниками як внесок до статутного капіталу.
За затвердженим 16.03.2017 передавальним актом Товариству було передано у складі усього майна реорганізованої шляхом припинення редакції районної газети «Шполянські вісті» і приміщення площею 116,4 кв. м. по АДРЕСА_1 .
У березні 2017 року Шполянська районна рада, Шполянська районна державна адміністрація, Шполянська міська рада і Товариство з обмеженою відповідальністю “Редакція газети “Шполянські вісті” уклали договір про вихід Шполянської районної ради, Шполянської районної державної адміністрації і Шполянської міської ради із складу засновників друкованого засобу масової інформації газети «Шполянські вісті».
20.03.2017 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державним реєстратором був внесений запис 10201450000006116 про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Шполянські вісті» з ідентифікаційним кодом 02475894, як правонаступника редакції районної газети «Шполянські вісті».
13.06.2019 року державний реєстратор виконавчого комітету Лип'янської сільської ради Шполянського району Черкаської області Чепур Т.О. провела державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Шполянські вісті» на одну четверту частину комплексу будівель по АДРЕСА_1 .
18.06.2020 року Шполянська міська рада об'єднаної територіальної громади Черкаської області прийняла рішення № 56-35/VIII «Про скасування п. 2.1. рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради від 30.08.2010 № 234» (а.с. 46), яким зокрема вирішила:
п. 1 - скасувати п. 2.1. рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради від 30.08.2010 № 234«Про заміну свідоцтв щодо права власності на частки в комплексі нежитлових споруд по АДРЕСА_1 »;
п. 2 - визнати право комунальної власності Шполянської міської ради ОТГ на 1/4 частку в комплексі нежитлових споруд по АДРЕСА_1 .
Вимога позивача до відповідача про визнання незаконними рішень відповідача, оформлених пунктами 1 і 2 його рішення від 18.06.2020 № 56-35/VIII є предметом позову у справі, що розглядається.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 1, 2, 4, 10 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтями 20, 144 ГК України також передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів місцевого самоврядування, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення. Майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, передбачених законом, внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом, з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ст.ст. 321 ч. 1, 386 ч. 2, 391 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною 2 ст. 328 ЦК України встановлена презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.
Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності (ч. 1 ст. 386 Цивільного кодексу України).
Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) встановлено, що:
Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (ст. 25);
виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск (п. 3 ч. 1. ст. 26 );
виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (п. 15 ч. 1. ст. 26);
виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення (п. 31 ч. 1 ст. 26);
рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч. 1 ст. 59);
територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч. 1, 2, 5 ст. 60).
З огляду на викладені обставини справи та наведені норми законодавства суд вважає, що відповідач як особа якій підзвітний виконавчий комітет Шполянської міської ради на підставі п. 15 ч. 1. ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вправі самостійно вирішувати питання щодо скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень, тому вимога позивача про визнання недійсним пункту 1 рішення Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області від 18.06.2020 року № 56-35/ VІІІ про скасування пункту 2.1. рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради від 30.08.2010 № 234 «Про заміну свідоцтва щодо права власності на частку в комплексі нежитлових споруд по АДРЕСА_1 є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки питання вирішене у спірному пункті рішення є складовою повноважень сільських, селищних, міських рад, тобто відповідача та відповідають Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Щодо вимоги позивача про визнання недійсним пункту 2 рішення Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області від 18.06.2020 року № 56-35/ VІІІ в частині визнання права комунальної власності Шполянської міської ради ОТГ на 1/4 частку в комплексі нежитлових споруд по АДРЕСА_2 суд зазначає наступне.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 24.06.2020 року у справі № 925/1459/19 повністю відмовлено у задоволенні первісного позову Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Шполянські вісті», за участі третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - державного реєстратора виконавчого комітету Лип'янської сільської ради Шполянського району Черкаської області Чепур Т.О. про визнання права комунальної власності та зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Шполянські вісті» до Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області про визнання права приватної власності на нерухоме майно. Об'єктом права власності як за перевісним так і за зустрічним позовами є одна четверта частку в комплексі нежитлових споруд, розташованому по АДРЕСА_2 . Підставою відмови у задоволенні первісного і зустрічного позовів є встановлене судом недоведення позивачами набуття права власності на спірне нерухоме майно.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 року рішення господарського суду Черкаської області від 24.06.2020 року у справі № 925/1459/19 залишено без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Факти, передбачені наведеною нормою, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву законність судового акта, який вступив в законну силу.
Таким чином, в силу приписів ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені у рішеннях місцевого і апеляційного судів у справі № 925/1459/19 за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Шполянські вісті», Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
Таким чином, враховуючи недоведеність набуття права комунальної власності у відповідачем на одну четверту частину комплексу будівель по АДРЕСА_2 , що встановлено судовими рішеннями господарських судів, п. 2 рішення Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області № 56-35/VІІІ від 18.06.2020 року «Про скасування п. 2.1. рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради від 30.08.2010 № 234» щодо визнання права комунальної власності Шполянської міської ради ОТГ на 1/4 частку в комплексі нежитлових споруд по АДРЕСА_2 , суперечить наведеним нормам законодавства, порушує майнові права позивача, відтак є незаконним.
Відповідно до роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. N 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» із наступними змінами і доповненнями:
п. 1. - Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані. Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами (далі - акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган;
п. 2 - підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
У постанові від 14.07.2019 року у справі № 910/6642/18 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду виклав наступний правовий висновок про застосування норм права. Виходячи із змісту ст. 16 ЦК України і завдання господарського судочинства, викладеного в ст. 2 ГПК України, при вирішенні господарського спору суд з'ясовує: 1) чи є у позивача право або законний інтерес, якщо так, то: 2) чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем, якщо так, то: 3) чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективним з застосуванням способу, визначеного у відповідності до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові необхідно відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Таким чином, враховуючи попередній висновок про невідповідність оспореного рішення відповідача законові і наявність порушення ним права позивача, позов в частині вимог про визнання незаконним п. 2 рішення Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області від 18.06.2020 року № 56-35/ VІІІ підлягає задоволенню.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, враховуючи викладені обставин справи, вимог законодавства, доводи учасників справи, попередні висновки суд визнає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню вимогу позивача про визнання недійсним пункт 2 рішення Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області від 18.06.2020 року № 56-35/ VІІІ, решту позовних вимог суд визнає безпідставними і у їх задоволенні відмовляє.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат за результатами розгляду справи суд враховує таке.
У позові позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат у виді сплаченого судового збору і витрат на професійну правничу допомогу, позов суд задовольняє частково.
Платіжним дорученням № 1140 від 26.06.2020 року позивачем сплачено 6783 грн. 73 коп. судового збору за подання позову.
Обґрунтовуючи розрахунок судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 36360 грн., представник позивача адвокат Кулик Віталій Борисович надав суду: копію договору про надання правової допомоги № 25/06-01/20 від 25.06.2020 року, укладеного позивачем з адвокатським бюро “Кулик і Альянс Партнерів”; додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги № 25/06-01/20 від 25.06.2020 року; акту приймання-передачі № 5 від 19.02.2021 року на суму 36360 грн.; копії платіжних доручень: № 1171від 22.07.2020 року про сплату позивачем 16000 грн. на користь адвокатського бюро “Кулик і Альянс Партнерів” за надання правової допомоги за договором № 25/06-01/20 від 25.06.2020 року, № 1367від 19.02.2021 року про сплату позивачем 20360 грн. на користь адвокатського бюро “Кулик і Альянс Партнерів” за надання послуг згідно акту № 5 від до договору № 25/06-01/20 від 25.06.2020 року; ордер серії ЧН № 1071212 від 13.08.2020 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 0002572 від 28.12.2018 року.
Судом враховано, що між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Шполянські вісті», як клієнтом, та адвокатським бюро “Кулик і Альянс Партнерів”, як адвокатом, укладено договір про надання правової допомоги № 25/06-01/20 від 25.06.2020 року, в якому сторони погодили зокрема наступне:
п. 3.1. - договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 30.12.2020 року;
п. 4.1. - на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару;
п. 4.2. - гонорар адвоката погоджується за взаємною згодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору.
25.06.2020 року до договору про надання правової допомоги № 25/06-01/20 від 25.06.2020 року сторонами укладено додаткову угоду № 1, в якій п. 1. встановили розмір гонорару: надання усних консультацій - 2860 грн. без ПДВ за одну годину; за збір документів, розробку проекту позовної заяви - 9200 грн.; представництво клієнта у господарському суді Черкаської області - 2860 грн. одне засідання у справі; складанні відповіді на відзив, клопотання про залучення доказів у справі 1400 грн. без ПДВ. Послуги адвоката пов'язані із захистом права власності нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
В п. 2 додаткової угоди № 1 сторони домовились, що оплата послуг адвоката у суді першої інстанції становить 40000 грн. без ПДВ, з яких передоплата становить 16000 грн. без ПДВ, яка сплачується протягом двох банківських днів з дати укладання угоди, а 24000 грн. не пізніше ніж у день складання акту приймання передачі до договору та додаткової угоди.
Додатковою угодою № 5 від 29.12.2020 року договору про надання правової допомоги № 25/06-01/20 від 25.06.2020 року сторони погодили термін дії договору до 30.05.2021 року.
Детальний опис робіт виконаних адвокатом Куликом В.Б. на виконання умов договору про надання правової допомоги № 25/06-01/20 від 25.06.2020 року з урахуванням додаткової угоди № 1 містить акт приймання - передачі від 19.02.2021 року на суму 36360 грн.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи, попередній висновок суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Шполянські вісті» у даній справі та відмови у задоволенні позову в частині вимог про визнання недійсним пункт 2 рішення Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області від 18.06.2020 року № 56-35/ VІІІ про скасування пункту 2.1. рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради від 30.08.2010 № 234 «Про заміну свідоцтва щодо права власності на частку в комплексі нежитлових споруд по АДРЕСА_1 », суд вирішуючи питання про співмірність заявлених відповідачем до стягнення з позивача судових витрат, з урахуванням норм статей 15, 126 ч. 4 ГПК України та, застосувавши критерії пропорційності і розумності, приходить до висновку, що вказаним критеріям відповідає сума, яка дорівнює пропорційно задоволеній частині позову від попередньо заявлених представниками позивача до стягнення вартості таких судових витрат, що становить 18180 грн.
На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 2102 грн. судового збору та 18180 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а разом - 20282 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним пункт 2 рішення Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області від 18.06.2020 року № 56-35/ VІІІ в частині визнання права комунальної власності Шполянської міської ради ОТГ на 1/4 частку в комплексі нежитлових споруд по АДРЕСА_2 .
У задоволенні позову про визнання недійсним пункту 1 рішення Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області від 18.06.2020 року № 56-35/ VІІІ про скасування пункту 2.1. рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради від 30.08.2010 № 234 «Про заміну свідоцтва щодо права власності на частку в комплексі нежитлових споруд по АДРЕСА_1 - відмовити.
Стягнути з Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області, код ЄДРПОУ 04061576, місцезнаходження: 20603, Черкаська обл., м. Шпола, вул. Лозуватська, 59 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Шполянські вісті», код ЄДРПОУ 02475894, місцезнаходження: 20603, Черкаська область, м. Шпола, вул. Лозуватська, 55 судові витрати у розмірі 20282 грн.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складно 03.06.2021 року.
Суддя В.М. Грачов