29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"02" червня 2021 р. Справа № 924/316/21
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Устінової А.П., розглянувши справу
за позовом державного підприємства Радгосп "Лісогринівецький", с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області
до державного підприємства "Хмельницьке", с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області
Хмельницької районної державної адміністрації
про визнання недійсним розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 07.09.2012 року №1598/2012-р "Про затвердження проекту приватизації земель Державного підприємства "Хмельницьке" на території Лісогринівецької сільської ради",
за участю представників учасників справи:
позивача: Назаренко В.В. - згідно ордеру серії ХМ №015258 від 29.04.2021 року;
відповідача 1: Хабаль М.Й. - голова комісії з припинення;
відповідача 2: Мороз А.В. - згідно довіреності № 40/01-778/21 від 19.05.2021 року;
позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати недійсним розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 07.09.2012 року №1598/2012-р "Про затвердження проекту приватизації земель Державного підприємства "Хмельницьке" на території Лісогринівецької сільської ради". Вимоги мотивує тим, що землі, проект приватизації яких затверджено оскаржуваним розпорядженням та надано дозвіл на розробку технічної документації щодо передання у власність земельних ділянок (паїв), належать на праві постійного користування згідно державного акту на вічне користування землею колгоспами №536253 від 28.09.1951 року позивачу як правонаступнику сільськогосподарської артілі (колгоспу) «Перемога» та радгоспу лікарських рослин. Проте, жодним уповноваженим органом не приймалось рішення про припинення права користування земельними ділянками згідно Державного акту від 28.09.1951 року щодо артілі «Перемога» та радгоспу «Лісогринівецький», тому відповідач 2, видаючи оскаржуване розпорядження, діяв не в межах власної компетенції, що має наслідком визнання такого акту недійсним.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 07.04.2021 року відкрито провадження у справі за позовом державного підприємства Радгосп "Лісогринівецький", с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області до державного підприємства "Хмельницьке", с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області, Хмельницької районної державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 07.09.2012 року №1598/2012-р "Про затвердження проекту приватизації земель Державного підприємства "Хмельницьке" на території Лісогринівецької сільської ради", призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 17.05.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Повноважний представник позивача під час судового розгляду спору позовні вимоги підтримала, наполягає на їх задоволенні.
Відповідач 1 в судовому засіданні, у наданій суду письмовій позиції від 27.04.2021 року та листі №0121 від 02.06.2021 року визнає позовні вимоги радгоспу «Лісогринівецький». Зауважує, що останнім не передавались майно та земельні ділянки до ДП «Хмельницьке», а поведінка відповідача 2 щодо незаконного відчуження майна держави, на переконання представника ДП «Хмельницьке», є недобросовісною.
Представник відповідача 2 проти позову заперечила, відзиву на позов не подала. У клопотанні від 01.06.2021 року просить суд зобов'язати відповідача надати оригінал державного акту на вічне користування землею від 28.09.1951 року відповідно до ст. 91 ГПК України, оскільки ставить під сумнів його наявність. З даного приводу судом приймаються до уваги положення ч. 6 ст. 91 ГПК України, а також наявна в матеріалах справи засвідчена копія державного акту з відтиском печатки Міністерства аграрної політики та продовольства України. Жодних інших сумнів щодо державного акту відповідачем 2 не зазначено, тому суд не вбачає підстав для застосування абз. 2 ч. 6 ст. 91 ГПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до виписки із протоколу засідання Виконавчого комітету Ружичнянської районної ради депутатів від 03.07.1951 року, комітетом вирішено затвердити проект встановлення зовнішніх меж і розмірів землі користування сільськогосподарської артілі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Лісогринівецької сільради, який передбачає закріплення на вічно за сільськогосподарською артіллю 2628,24 га землі в межах, вказаних в проектному плані.
Виконавчим комітетом Ружичнянської районної ради депутатів трудящих 28.09.1951 року видано сільськогосподарській артілі «Перемога» державний акт на вічне користування землею колгоспами №536253 села Лісових Гринівців Ружичнянського району Кам'янець-Подільської області УРСР, згідно якого за сільськогосподарською артіллю «Перемога» закріплюється в безоплатне і безстрокове користування, тобто навічно, земля в кількості 2628 гектарів, згідно з вказаним в акті планом і описом меж.
29.04.1957 року бюро Хмельницького обкому КП України і виконкому обласної Ради депутатів трудящих постановою №238/39 прийняли пропозицію Ружичнянського райвиконкому та райкому КП України про укрупнення існуючого радгоспу лікарських культур Міністерства охорони здоров'я СРСР за рахунок земель колгоспу «Перемога» с. Лісові Гринівці загальною площею 2628 га орної землі. Зобов'язано Ружичнянський райком КП України та райвиконкоми відведення земель колгоспів для організації нового радгоспу лікарських культур; приєднання земель до існуючого радгоспу лікарських культур проводити на основі добровільної згоди колгоспників за рішенням загальних зборів членів колгоспів, з наступним затвердженням облвиконкому і Радою Міністрів УРСР; передачу радгоспу земель, а також майна та інших товарно-матеріальних цінностей колгоспу проводити у відповідності з встановленим Радою Міністрів СРСР порядком.
Із витягу із протоколу загальних зборів колгоспників колгоспу «Перемога» с. Лісові Гринівці Ружичнянського району від 29.04.1957 року №4 вбачається, що загальними зборами ухвалено рішення перейти в радгосп і передати йому всі землі, закріплені за колгоспом «Перемога» с. Лісові Гринівці, а також все громадське майно.
Рішенням виконкому Ружичнянської райради депутатів трудящих від 30.04.1957 року затверджено протокол загальних зборів колгоспників колгоспу «Перемога» сіл Лісові Гринівці і Скарженці від 29.04.1957 року "Про перехід колгоспу "Перемога" в радгосп"; припинено діяльність колгоспу «Перемога» сіл Лісові Гринівці та Скарженці; вирішено рахувати діяльність організованого Хмельницького радгоспу на базі колгоспу «Перемога» з 30.04.1957 року.
23.05.1957 року виконком Ружичнянської райради депутатів трудящих затвердив акт, представлений комісією про оцінку та передачу майна колгоспу «Перемога» сіл Лісові Гринівці і Скарженці Хмельницькому радгоспу лікростресту від 20.05.1957 року; а також акт від 23.05.1957 року про передачу громадських земель колгоспу «Перемога» сіл Лісові Гринівці та Скарженці Хмельницькому радгоспу лікростресту Міністерства охорони здоров'я СРСР площею 2626,52 га.
Розпорядженням представника Президента України №221 від 27.05.1993 року перереєстровано радгосп лікарських рослин на радгосп «Лісогринівецький».
Кабінет Міністрів України розпорядженням №158-р від 13.04.2007 року відніс радгосп «Лісогринівецький» до сфери управління Мінагрополітики.
Відповідно до статуту радгоспу «Лісогринівецький», зареєстрованого розпорядженням представника Президента України у Хмельницькому районі 27.05.1993 року, погодженого Генеральним директором консорціума «Укрфітотерапія» та затвердженого Радою трудового колективу радгоспу «Лісогринівецький» 26.05.1993 року, радгосп «Лісогринівецький» входить до складу Українського Республіканського державно-акціонерного консорціуму «Укрфітотерапія» як окрема юридична особа.
Хмельницька районна державна адміністрація 07.09.2012 року прийняла розпорядження №1598/2012-р «Про затвердження проекту приватизації земель Державного підприємства «Хмельницьке» на території Лісовогринівецької сільської ради». Вказаним розпорядженням відповідач 2, керуючись ст.13 Закону України “ Про місцеві державні адміністрації ”, ст. 17, 25, 81, 125, 126 та п.п.16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, розглянувши клопотання Державного підприємства «Хмельницьке» про затвердження проекту приватизації земель Державного підприємства «Хмельницьке», схваленого загальними зборами членів трудового колективу Державного підприємства «Хмельницьке», враховуючи пропозиції Управління Держкомзему у Хмельницькому районі Хмельницької області, розглянувши проект приватизації земель ДП «Хмельницьке», затвердив розроблений проект приватизації земель Державного підприємства «Хмельницьке», яким передбачено:
1.1. Кількість працівників підприємства та пенсіонерів, що мають право на земельну частку (пай) - 79 чоловік. Кількість працівників державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території Лісовогринівецької сільської ради, а також пенсіонерів з їх числа, що мають право на земельну частку (пай) - 65 осіб.
1.2. Загальна площа проекту приватизації 609,8318 га, в т.ч. ріллі 560,9681 га: - площа сільськогосподарських угідь (рілля), що підлягає поділу на земельні частки (паї) - 409,8048 га; - загальна площа резервного фонду (рілля) 61,1872 га; - загальна площа земель водного фонду 17,4549 га; - загальна площа забудованих земель (господарські двори) 7,6461 га; - землі, не надані у власність або користування 48,4222 га, в т.ч. землі сільськогосподарського призначення (окремі дерева та групи дерев, чагарників на сільськогосподарських угіддях) - 22,0403 га, забудовані землі (господарські двори) -1,7224 га та землі, стосовно яких трудовим колективом погоджено рішення про припинення права постійного користування - 26,3819 га.
1.3. Землі загальною площею 61,1872 га , в т.ч. рілля - 61,1872 га віднести до земель державної власності (резервний фонд) Лісовогринівецької сільської ради.
1.3. Уточнений розмір земельної частки (паю) ріллі - 5,1874 умовних кадастрових га.
1.4. Грошова оцінка сільськогосподарських угідь становить - 7447173,63 грн.
1.5. Розрахунок вартості земельної частки (паю) - 94268,02 грн.
Згідно п. 2 розпорядження надано дозвіл ДП «Хмельницьке» на розробку технічної документації щодо передання у власність земельних ділянок (паїв) із земель Державного підприємства «Хмельницьке» на території Лісовогринівецької сільської ради громадянам згідно із списками (додається) та врахувавши рішення зборів від 27.12.2011 р. щодо виділення працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території Лісовогринівецької сільської ради, а також пенсіонерів з їх числа окремої земельної ділянки площею (з державного акту ЯЯ №334670 від 30.04.2009 р.).
У п. 3 розпорядження доручено ДП «Хмельницьке» розроблену технічну документацію щодо передання у власність земельних ділянок (паїв) подати на затвердження згідно з чинним законодавством.
Пунктом 4 оскаржуваного розпорядження державні акти на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 334670, серії ЯЯ № 334676, серії ЯЯ № 334680, серії ЯЯ № 334671, серії ЯЯ № 334669, серії ЯЯ № 334673, серії ЯЯ № 334674, серії ЯЯ № 334678, серії ЯЯ № 334677 визнано такими, що втратили чинність.
Також зобов'язано ДП «Хмельницьке» зазначені державні акти на право постійного користування земельною ділянкою повернути до Управління Держкомзему у Хмельницькому районі Хмельницької області та Управлінню Держкомзему у Хмельницькому районі Хмельницької області внести відповідні зміни в земельно-облікові документи (п.п. 5-6 розпорядження).
Радгосп «Лісогринівецький» видав наказ №2 від 01.02.2018 року про проведення інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження.
Рішенням №12 від 29.03.2018 року Лісогринівецька сільська рада надала дозвіл на проведення інвентаризації та розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що належить на праві вічного користування радгоспу «Лісогринівецький» (ЄДРПОУ 00481548) згідно державного акту на вічне користування землею колгоспами від 28.09.1951 року №536253, орієнтовною площею 2628,2 га, що розташовані на території села Лісові Гринівці та села Сскаржнеці Хмельницького району Хмельницької області. Радгоспу «Лісогринівецький» (ЄДРПОУ 00481548) виготовлену технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) подати на розгляд та затвердження в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Хмельницький міськрайонний суд рішенням від 06.12.2018 року у справі №686/13875/18 відмовив в задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП радгосп «Лісогринівецький» про визнання недійним державного акту на вічне користування землею колгоспами №536253 з мотивів не доведення позивачем порушення його права.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 20.01.2020 року у справі №686/17131/19 відмовлено в позові ОСОБА_2 до ДП радгосп «Лісогринівецький» про позбавлення права користування деревними насадженнями в межах державного акту, оскільки ДП радгосп «Лісогринівецький» продовжує користуватись землею та деревними насадженнями у відповідності до Державного акту на вічне користування землею №536253 від 28.09.1951 року, які знаходяться та мають назви: ліс Лісогринівецький, ліс біля урочища Видрові Доли, ліс біля урочища Козярка.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 року у справі №924/971/20 залишено без змін рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.12.2020 року, яким задоволено позов ДП радгосп «Лісогринівецький» до ДП «Хмельницьке» та до Хмельницької РДА, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, про визнання недійсним розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №1563/11 від 07 листопада 2011 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування ДП "Хмельницьке" на земельні ділянки на території Лісовогринівецької сільської ради; про визнання недійним виданий державним підприємством "Хмельницьке" Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,6461 га, у межах згідно з планом на території Лісогринівецької сільської ради, серія ЯЯ № 333981 від 05 грудня 2011 року; про скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 6825083600:03:007:1058, площею 7,6461 га, що розташована за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький район, Лісогринівецької сільської ради та державну реєстрацію права постійного користування земельної ділянки згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №333981 від 05 грудня 2011 року. У постанові, зокрема, зазначено, що відповідачем 1 не спростовано, що ДП радгосп «Лісогринівецький» є правонаступником колгоспу «Перемога» та до нього перейшло право користування земельною ділянкою, якою користувались підприємства-попередники.
В матеріалах справи наявний технічний висновок за результатами проведення дослідження земельних ділянок, що розташовані за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Лісогринівецька сільська рада, «за межами населених пунктів», складений інженером-землевпорядником Я.В. Бабич на замовлення ДП Радгосп «Лісогринівецький» на підставі договору №5 від 20.10.2020 року, укладеного із ПП «Терн Інвест». Технічний висновок складено для відповіді на запитання: чи накладаються земельні ділянки, які розпаювало ДП «Хмельницьке», на земельну ділянку за державним актом на право вічного користування землею колгоспами від 28.09.1951 року №536253? За результатами проведеного інженером-землевпорядником дослідження на основі копій документів, що надані замовником (державний акт на право вічного користування від 28.09.1951 року №536253, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), зведений інвентаризаційний план, розпорядження №1598/2012р. від 07.09.2012 року), зроблено висновок, що земельні ділянки згідно зведеного інвентаризаційного плану накладаються повністю на земельну ділянку за державним актом на право вічного користування землею колгоспами від 28.09.1951 року №536253, процент накладення 100%.
З вищевикладеного, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкованого у суб'єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Як стверджується з матеріалів справи, позивач - державне підприємство Радгосп «Лісогринівецький» просить визнати недійсним розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 07.09.2012 року №1598/2012-р, яким затверджено проект приватизації земель ДП «Хмельницьке»; надано дозвіл на розробку технічної документації щодо передання у власність земельних ділянок громадянам, а також визнано ряд державних актів на право постійного користування земельними ділянками такими, що втратили чинність. Вимоги мотивує належністю земельних ділянок ДП «Хмельницьке», якими розпорядилась адміністрація у спірному розпорядженні, радгоспу на праві постійного користування згідно акту на вічне користування землею колгоспами №536253 від 28.09.1951 року.
За змістом статті 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. До таких об'єктів належать, зокрема, земельні ділянки.
Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (частина 3 статті 41 Конституції України).
У Рішенні Конституційного Суду від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Земельний кодекс України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина 1); набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2).
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина 1 статті 125 цього Кодексу).
У зазначеному Рішенні Конституційного Суду України також наголошено, що суб'єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб'єктивного права власності на землю та суб'єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг:
- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинено лише з підстав, передбачених законодавством;
- права та обов'язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);
- постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати;
- земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.
Відповідно до статей 13, 14, пункту 7 частини 1 статті 92 Конституції України правовий режим власності та користування землею визначається законами України. Правовий режим власності означає врегулювання нормами закону земельних відносин, порядку та умов поділу земель на категорії, правове визначення форм власності на землю, порядку набуття і здійснення права власності, а також права постійного чи тимчасового землекористування щодо управління землями тощо, реалізацію та позбавлення цього права, функції, компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування.
Земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування (постанова Верховного Суду України від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц).
В свою чергу, Велика Палата Верховного суду у постанові від 01.10.2019 року у справі №922/2723/17 зазначила, що складовою реформування земельних відносин, що триває в Україні, є роздержавлення земель, тобто передача останніх із державної та комунальної власності у приватну власність. Землі сільськогосподарського призначення можуть передаватися з державної у приватну власність різними способами, які залежать від організаційно-правової форми сільськогосподарських підприємств, які виступають землекористувачами.
Так, відносини щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій регламентовано, зокрема, статтею 25 ЗК України. Відповідно до частини першої цієї статті при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно (частини друга та третя статті 25 ЗК України).
У свою чергу, ст. 118 ЗК Кодексу передбачено (в редакції на час видання спірного розпорядження), що громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або Ради міністрів Автономної Республіки Крим, районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.
Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.
Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.
Як зазначалося вище, оскаржуваним в даній справі розпорядженням РДА затверджено проект приватизації 609,8318 га земель державного підприємства, в тому числі, надано дозвіл на розробку технічної документації щодо передання у власність земельних ділянок працівникам ДП «Хмельницьке» згідно доданого списку; зобов'язано ДП «Хмельницьке» розроблену технічну документацію щодо передання у власність земельних ділянок подати на затвердження згідно чинного законодавства, а також визнано такими, що втратили чинність, ряд державних актів на право постійного користування земельними ділянками ДП "Хмельницьке".
Тобто, на підставі розпорядженням РДА від 07.09.2012 року у результаті поділу земель за фізичними особами закріплено земельні ділянки, встановлено та погоджено її зовнішні межі та визначено суміжних землекористувачів (аналогічна оцінка розпорядження надана Верховним Судом у постанові від 13.02.2019 року у справі №686/8121/16-ц за позовом ОСОБА_3 до Лісогринівецької сільської ради про визнання рішення про передачу земельної ділянки у власність і рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку незаконним та скасування цих рішень).
З викладеного вбачається висновок, що земля у кількості 609,8318 га, проект приватизації якої затверджено оскаржуваним розпорядженням та яку позивач вважає належною йому на праві постійного користування, зазначаючи це як підставу позову, станом на даний час перебуває у власності третіх осіб внаслідок приватизації ними земельних ділянок (список яких сторонами до справи не надано).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 року у справі №910/13755/17 наголосила, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень. При цьому, предмет спору безпосередньо стосується прав і обов'язків такої особи.
В даному випадку позивач, стверджуючи про належність йому на праві постійного користування земельних ділянок площею 609,8317 га, фактично оспорює право третіх осіб на приватизовані ними земельні ділянки внаслідок затвердження Хмельницькою РДА проекту приватизації земель державного підприємства "Хмельницьке" розпорядженням №1598/2012-р від 07.09.2012 року.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17).
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, застосування інших, передбачених законом, способів.
В силу ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14 захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16 зауважила, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
З вищевикладеного можна зробити висновок, що позивач, вважаючи себе постійним землекористувачем земельних ділянок, які вибули з його постійного користування поза його волею та були приватизовані третіми особами внаслідок затвердження проекту приватизації земель державного підприємства оскаржуваним розпорядженням, не відновить своє право постійного землекористувача, яке він вважає порушеним, у вибраний спосіб.
Окрім того, відповідно до статей 152, 155 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).
Відповідна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №910/1016/17, від 17.04.2018 у справі №914/1521/17, від 29.05.2018 у справі №915/101/15, від 12.06.2018 у справі №916/2948/15, від 04.09.2018 у справах №915/1279/17, №915/1284/17, №915/1283/17, від 05.11.2019 у справі №926/746/19.
Підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №914/73/18.
В даному контексті суд також зауважує, що питання щодо накладення земельних ділянок може бути вирішене лише за наявності відповідної земельно-кадастрової документації, на підставі якої й можливо визначити наявність чи відсутність накладень (постанова Верховного Суду від 02.09.2019 року у справі 500/5291/13-ц). З огляду на зазначене, судом критично оцінюється як доказ на підтвердження накладення земельних ділянок, розпайованих внаслідок приватизації ДП "Хмельницьке", та земель, вказаних в державному акті на вічне користування землею колгоспами від 28.09.1951 року лише технічний висновок за результатами проведення дослідження земельних ділянок, що розташовані за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Лісогринівецька сільська рада, «за межами населених пунктів», складений інженером-землевпорядником Бабич Я.В. на замовлення ДП Радгосп «Лісогринівецький» на підставі договору №5 від 20.10.2020 року, укладеного із ПП «Терн Інвест»).
За підсумками викладеного, враховуючи неефективність способу захисту в даному випадку, оспорювання поданим позовом речових прав третіх осіб на землю, недоведеність порушеного права, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову державного підприємства Радгосп "Лісогринівецький", с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області до державного підприємства "Хмельницьке", с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області, Хмельницької районної державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 07.09.2012 року №1598/2012-р "Про затвердження проекту приватизації земель Державного підприємства "Хмельницьке" на території Лісогринівецької сільської ради".
Оскільки подане відповідачем 1 визнання позову, як встановлено вище, суперечить закону та порушує права та інтереси третіх осіб, судом не приймається.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
в позові державного підприємства Радгосп "Лісогринівецький", с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області до державного підприємства "Хмельницьке", с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області, Хмельницької районної державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 07.09.2012 року №1598/2012-р "Про затвердження проекту приватизації земель Державного підприємства "Хмельницьке" на території Лісогринівецької сільської ради", відмовити.
Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 04.06.2021 року
Суддя М.В. Музика
Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/
Віддрук. у 5 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (31340, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, 4) - рек. з пов. про вручення; 3 - відповідачу 1 ((31340, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, 4) - рек. з пов. про вручення; 4, 5 - відповідачу 2 (29000, м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 122/2; 31300, Хмельницький район, с. Малиничі) - рек. з пов. про вручення