26 травня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/164/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопка Ю.О.
при секретарі судового засідання Коник М.М.
розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП", 01010, м. Київ, вул. І. Мазепи, 6
до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль, 46002, м. Тернопіль, вул. Галицька, 1
про стягнення заборгованості в загальній сумі 1 474 674,94 грн.
За участю представників від:
Позивача (в режимі відеоконференції): Михайлова Н.М., довіреність № 11/220 від 25.01.2021.
Відповідача: Гаврішко Х.Я., довіреність № 14/778 від 16.04.2021.
Встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль про стягнення заборгованості в загальній сумі 1 474 674,94 грн, з яких: 1 465 788,83 грн основної заборгованості, 5 924,07 грн пені та 2 962,04 грн три відсотки річних.
Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно умов договору про закупівлю електричної енергії № ЗАК-Е/2020/030/170 від 25.05.2020 в частині розрахунків із позивачем, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 1 474 674,94 грн, з яких: 1 465 788,83 грн основної заборгованості, 5 924,07 грн пені та 2 962,04 грн три відсотки річних.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 09.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 921/164/21 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 12 травня 2021 на 15:00 год.
Ухвалою суду від 12 травня 2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/164/21 до судового розгляду по суті на 26 травня 2021 року
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві.
Відповідач у відзиві на позов №14/851 від 28.04.2021 та його представник в судовому засіданні пояснив, що сума заборгованості в розмірі 1 465 788,73 грн не була сплачена через те, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Тернопіль є бюджетною установою та фінансується Міністерством оборони України і як тільки від забезпечуючого органа надійдуть кошти, КЕВ м. Тернопіль суму основної заборгованості перерахує на рахунок позивача. Щодо стягнення 5 924,07 грн пені та 2 962,04 грн 3% річних посилаючись на те, що дане нарахування є безпідставним, оскільки відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 530-IX, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
У поданій відповіді на відзив №846 від 06.05.2021 (вх.№3868 від 11.05.2021) у якому ТОВ "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" спростовує аргументи наведені відповідачем.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
25.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" (далі - Постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Тернопіль (далі - Споживач) укладено Договір про закупівлю електричної енергії № ЗАК-Е/2020/030/170 відповідно до п.2.1. якого Постачальник продає електричну енергію ДК 021:2015 - 09310000-5 "Електрична енергія" Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Ціна договору становить 2 563 102,70 грн, в т.ч. ПДВ 427 183,78 грн. Дана ціна передбачає максимальну величину коштів, які Споживач сплатить Постачальнику за електроенергію за цим договором відповідно до проведеної процедури закупівлі електроенергії (п.5.1. Договору).
Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору (пп. 1 п.6.2. Договору).
Пунктом 13.1. Договору сторони погодили, що останній набуває чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення підписів печатками та діє до 31 грудня 2020 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків.
23.12.2020 року між ТОВ "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" та Квартирно - експлуатаційним відділом м. Тернопіль було укладено додаткову угоду №7 до договору про закупівлю електричної енергії № 3AK-E/2020/030/170 від 25.05.2020, відповідно до умов п. 1 якої сторони погодили, що у зв'язку з необхідністю проведення процедури закупівлі на початку наступного року відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" сторони дійшли згоди продовжити дію Договору на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 % суми, визначеної в Договорі.
Згідно умов Додаткової угоди № 7 до Договору про закупівлю електричної енергії сторони погодили та виклали п. 3.1 договору в новій редакції "3.1 Постачання електричної енергії споживачу здійснюється з червня 2020 року по грудень 2020 року, а протягом січня 2021 року - в обсязі, що не перевищує 20 % суми, визначеної в Договорі, на об'єкти споживача, зазначені в заяві-приєднанні, яка є Додатком 1 до цього Договору".
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору ЗАК-E/2020/030/170 року Позивач поставив, а Відповідач прийняв електричну енергію в грудні 2020 року та січні 2021 року на загальну суму 2 071 334,51 грн, що підтверджується Актами приймання-передачі №00000035825 від 17.12.2020; №0000037926 від 31.12.2020; №00000001731 від 31.01.2021 підписані представниками сторін та скріплені печатками.
Вартість електричної енергії в зазначених періодах затверджена Додатковими угодами №6 від 07.12.2020 року та №8 від 22.01.2021 року.
Відповідно до п. 2 Комерційної пропозиції, яку обрав Споживач, що є Додатком 2 до Договору, Споживач повинен був здійснити оплату за використану електричну енергію в грудні 2020 року до 20 січня 2021 року включно, в січні 2021 року - до 20 лютого 2021 року включно, однак, на час звернення до суду Споживач здійснив розрахунок не в повному розмірі і за ним рахується заборгованість в сумі 1 465 788,83 грн, що підтверджено сторонами актом звірки взаєморозрахунків за договором № ЗАК-E/2020/030/170 від 25.05.2020 року за період 01.12.2020 - 22.02.2021.
Наявність заборгованості в сумі 1 465 788,83 грн відповідачем не заперечується.
Оскільки в добровільному порядку сума боргу відповідачем не погашена, ТОВ "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" звернулося з даним позовом до суду.
Оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в сукупності, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з таких мотивів.
Відповідно до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України слідує, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам, з урахуванням інтересів споживачів регулюються спеціальним Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №312.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються різні види договорів, зокрема, про надання послуг з розподілу, про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, про купівлю-продаж електричної енергії (двосторонній договір).
Відповідно до п.1.2.15 Правил укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил.
Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
Пунктом 3.1.7 Правил передбачено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку.
Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує на укладення між сторонами договору про закупівлю електричної енергії. Матеріалами справи підтверджено укладення між сторонами даного договору про закупівлю електричної енергії. Споживачем також підписано відповідну Заяву-приєднання, що є додатком №1 договору, а також сторонами погоджено договірні обсяги помісячного споживання електроенергії, порядок оплати за електроенергію.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір про закупівлю електричної енергії як товарної продукції споживачу, який є публічним договором приєднання (п.1.1 договорів).
Згідно зі ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно п.3 ч.1 ст.57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (п.1 ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії", пп. 5.5.5 Правил).
Згідно з п.4.7 Правил оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку. За наявності відповідного устаткування проведення оплати може бути реалізоване із застосуванням картки попередньої оплати.
Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору) (п 4.8).
У пункті 4.21 Правил встановлено, що оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.
Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, однією із основних умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Враховуючи умови п.6.2 договору та п. 2 Комерційної пропозиції, строк оплати відповідачем спожитої електроенергії є таким, що настав.
Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).
В силу приписів ст.ст.11, 16, 509 ЦК України та ст.ст.1, 2 Господарського процесуального кодексу України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язків.
Доказів оплати вартості спожитої електроенергії, або доказів, які б спростовували обсяг спожитої відповідачем електроенергії, суду не подано.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а в силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 1 465 788,83 грн вартості спожитої електроенергії є правомірними, документально підтвердженими первинними документами, а також не заперечені відповідачем, а тому згідно ст.15 ЦК України, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 1 465 788,83 грн боргу.
Щодо доводів відповідача про неможливість виконання взятих на себе договірних грошових зобов'язань у визначений строк та обсязі у зв'язку з відсутністю фінансування із Державного бюджету України, суд зазначає таке.
Європейський суд з прав людини у пункті 48 рішення від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" та в пункті 40 рішення від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 3-77гс17, від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 12-46гс18.
Відтак, доводи відповідача щодо неможливості виконати грошове зобов'язання по оплаті за спожиту електроенергію через недостатність бюджетних асигнувань, котрі наведені у відзиві, суперечать позиції Європейського Суду з прав людини та вищенаведеній судовій практиці.
Нормами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч.6 ст.232 ГК України.
Відповідно до п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Приписом ч.6 ст.232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Пунктом 5.9 Договору сторони встановлено, що у разі порушення споживачем строки оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається за цим договором, та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього договору.
За невиконання грошових зобов'язання за Договором позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 5 924,07 грн., яка розрахована за період з 21.01.2021 по 02.03.2021.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
17.03.2020 прийнятий Закон України"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Відповідно до п.п. 4 п. 3 Перехідних положень вказаного Закону на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 до 31 липня 2020 із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України № 760 від 26.08.2020 внесено зміни до п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020, а саме слово 31 серпня замінено цифрами і словом 31 жовтня.
Постановою Кабінету Міністрів України № 956 від 13.10.2020 внесено зміни до п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020, а саме слово 31 жовтня замінено цифрами і словом 31 грудня.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 до 30 червня 2021 на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, від 20 травня 2020 № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та від 22 липня 2020 № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Враховуючи, що в період з 21.01.2021 по 02.03.2021 за який нарахована пеня на території України діяв карантин відповідно до вищевказаних постанов Кабінету Міністрів України, з огляду на норму, передбачену п.п. 4 п. 3 Перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 5 924,07 грн задоволенню не підлягають.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Так, ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення 2 962,04 грн 3 % річних нарахованих за період з 21.01.2021 по 02.03.2021.
Розглянувши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних суд приймає його як правомірний та обґрунтований, а позовні вимоги в цій частині вважає такими, що доведені матеріалами справи та підлягають до задоволення.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Пунктами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В силу приписів ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 219, 220, 222, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль, м. Тернопіль, вул.Галицька, буд. 1 (код 08464162) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп", м.Київ, вул. І.Мазепи, 6 (код 36716332) - 1465788 (один мільйон чотириста шістдесят п'ять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 83 коп. заборгованості, 2 962 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят дві) грн 04 коп. три відсотки річних і 22 031 (двадцять дві тисячі тридцять одну) грн 25 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3.В задоволенні позову в частині стягнення пені відмовити.
Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі його оскаржити до Західного апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області.
Повний текст рішення виготовлено 4 червня 2021 року.
Суддя Ю.О. Чопко