02 червня 2021 року Справа № 915/92/21
м.Миколаїв.
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль C.М.,
за участі секретаря судового засідання Сьянової О.С.,
від позивача:
від відповідача:
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “ТМ Одеса”,
65003, вул. Кутузова, буд. 19, м.Одеса;
до товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс”,
55340, вул. Промислова, буд. 8, корпус А, Миколаївська область, смт. Костянтинівка;
про стягнення коштів у загальній сумі 32741433 грн., -
Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “ТМ Одеса” пред'явлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Альянс”, з вимогою про стягнення грошових коштів у розмірі 32741433 грн., з яких: 2560000 грн. 81 коп. - основний борг; 372636 грн. 40 коп. - пені; 77160 грн. 74 коп. - 3 % річних, 144033 грн. 90 коп. - сума, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції, з посиланням на неналежне виконання ТОВ “Альянс” грошового зобов'язань за укладеним між сторонами договором субпідряду від 31.05.2019 № 11/2019 (далі-договір), а саме, зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати вартості виконаних робіт, унаслідок чого утворився основний борг, на який позивачем здійснено нарахування, суми, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також нарахована пеня у порядку п. 10.4 договору.
У позивній заяві також викладено вимогу про стягнення з ТОВ “Альянс” грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором, а також витрати на правову допомогу.
За такими вимогами ухвалою від 29.01.2021 відкрито провадження в даній справі.
Відповідач у наданому відзиві визнає основну суму боргу, однак просить суд звільнити відповідача від обов'язку відшкодування пені, 3% річних та інфляційних втрат, обґрунтовуючи це тим, що відсутня його вина у здійсненні прострочення з оплати виконаних робіт. Відповідач свого представника в судові засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що відсутні будь-які підстави, визначенні законодавством, для звільнення відповідача від обов'язку відшкодування штрафних санкцій та інфляційних втрат.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс» (Підрядник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТМ Одеса» («Субпідрядник») 31.05.2019 р. було укладено договір субпідряду № 11/2019 на виконання робіт по заміні конденсатора ТГ на енергоблоці № 3 ВП ЮУАЕС (Договір), згідно з умовами якого Субпідрядник зобов'язаний виконати роботи по заміні конденсатора ТГ на енергоблоці № 3 ВП ЮУАЕС, а Підрядник зобов'язався оплатити виконані роботи. Строк дії Договору до 30.12.2019 року.
Так, за умовами Договору:
Згідно з п.п. 1.1.-1.2. Договору, Субпідрядник зобов'язався виконати роботи по заміні конденсатора ТГ на енергоблоці №3 ВП ЮАЕС, а Підрядник зобов'язується прийняти та сплатити виконані роботи.
Згідно з п. 2.1. Договору, Договірна ціна робіт, доручених до виконання Субпідряднику 14 483 100,86 грн. (чотирнадцять мільйонів чотириста вісімдесят три тисячі сто гривень 86 копійок), у тому числі ПДВ 20% - 2 413 850,14 грн. (два мільйона чотириста тринадцять тисяч вісімсот п'ятдесят грн. 14 коп.).
Остаточна договірна ціна визначається сумою всіх підписаних Сторонами довідок вартості будівельних робіт за формою КБ-3. Так, остаточна договірна ціна становить
33 090 963,97 грн. відповідно до всіх підписаних Сторонами довідок вартості будівельних робіт за формою КБ-3, які наявні в матеріалах справи.
Згідно з п. 5.4. Договору, приймання актів виконаних робіт здійснюється за формою КБ-2В до 23 числа поточного місяця, приймання довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 до 27 числа поточного місяця. Підрядник зобов'язаний в термін 10-ти днів підписати Акти виконаних робіт і повідомити про це Субпідрядника або направити Субпідряднику мотивовану відмову. Якщо в термін 10-ти днів Субпідрядник письмово не повідомлений про мотивовану відмову, роботи вважаються прийнятими Підрядником і підлягають оплаті.
Відповідно до п. 9.6. Договору, Підрядник зобов'язується прийняти від Субпідрядника будівельні роботи та провести розрахунки на умовах даного Договору.
Так, на виконання умов Договору позивачем було виконано роботи на загальну суму 33090963,97 грн. (тридцять три мільйони дев'яносто тисяч дев'ятсот шістдесят три гривні дев'яносто сім копійок), що підтверджується наданими позивачем разом в позовною заявою доказами, а саме підписаними обома сторонами Актами виконаних робіт форми КБ-2в та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт форма КБ-3.
Порядок оплати визначений п. 4.1. Договору, відповідно до якого, оплата за виконані роботи здійснюється Підрядником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Субпідрядника після підписання Сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складеної на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в протягом 45 банківських днів.
Судом встановлено, що Сторонами було підписано Акти виконаних робіт за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 на загальну суму 33 090 963,97 грн. (тридцять три мільйони дев'яносто тисяч дев'ятсот шістдесят три гривні дев'яносто сім копійок). Акти виконаних робіт за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 підписані відповідачем без жодних зауважень що підтверджує прийняття цих робіт відповідачем та належне виконання цих робіт з боку позивача.
Крім того, судом встановлено, що об'єкт, який є предметом Договору, було введено в експлуатацію без будь-яких зауважень, що підтверджується Актом закінчення монтажу від 19.11.2019 року, копія якого мається в матеріалах справи.
Втім, в порушення умов укладеного Сторонами Договору, відповідач розрахунки за виконані роботи провів лише частково, сплативши лише 30530963,16 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи, в той час як позивач виконав свої зобов'язання своєчасно та в повному обсязі.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду. На момент звернення позивача до суду заборгованість ТОВ «Альянс» за Договором Договору перед ТОВ «ТМ Одеса» за виконані роботи становила 2 560 000,81 (два мільйони п'ятсот шістдесят тисяч грн. 81 коп.).
Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. (ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили (ч. 2 ст. 218 ГК України).
Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач визнає позов в цій частині в повному обсязі.
Враховуючи викладене, суд визнає, що вимога про стягнення з відповідача оплати в сумі 2 560 000,81 грн. за виконані роботи на підставі укладеного між сторонами у справі договору, є обґрунтованою і підлягає задоволенню, тому що ТОВ «Альянс» не виконано зобов'язання за договором щодо оплати позивачу виконаних робіт.
Крім того, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 372636,40 грн. пені, 144033,91 грн. інфляційного збільшення, 77160,74 грн. 3 % річних.
Відповідач з цього приводу заперечує, посилаючись на те, що його вина у порушенні зобов'язання відсутня, адже не було фінансування об'єкту за період з листопад-грудень 2010 року з боку ВП ЮУ АЕС, який є замовником за цим об'єктом. У зв'язку з цим, відповідач просить суд звільнити відповідача від обов'язку відшкодування збитків.
Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від обов'язку сплати штрафних санкцій у зв'язку з наступним.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 10.4. Договору, у разі невиконання Підрядником своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт при наявності фінансування об'єкту, Підрядник на вимогу Субпідрядника зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 7% вартості Договору.
Вартість договору відповідно до п. 2.1 договору становить 33 090 963,97 грн. Отже, розмір пені за умовами п. 10.4 договору не повинен перевищувати 2 316 367,47 грн.
Позивачем здійснено розрахунок пені в межах шестимісячного терміну згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України та нараховано відповідачу пеню в розмірі 372 636,40 грн.
Детальні розрахунки пені, виконані позивачем, наявні в матеріалах справи. Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком пені. Отже, вимога про стягнення пені в сумі 372 636,40 грн. є обґрунтованою та підставною.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 144033,91 грн. інфляційного збільшення, 77160,74 грн. 3 % річних.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
Детальні розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, виконані позивачем, наявні в матеріалах справи. Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено його правильність.
Отже, вимога про стягнення 144033,91 грн. інфляційного збільшення, 77160,74 грн. 3 % річних є обґрунтованою та підставною.
Щодо посилань відповідача на відсутність фінансування, то суд зазначає, що в силу положень ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності.
Крім того, відповідачем не доведено жодними доказами у справі факт відсутності фінансування саме за Договором субпідряду № 11/2019 від 31.05.2019 року. До того ж, відповідач стверджує відсутність фінансування у листопаді-грудні 2019 року, в той час як з матеріалів справи вбачається, що порушення щодо оплати за Договором з боку відповідача почалися ще за Довідкою КБ-3 за липень 2019 року. Отже, посилання відповідача на неможливість виконання зобов'язання з оплати за Договором у зв'язку з відсутністю фінансування у листопаді-грудні 2019 року є безпідставними.
Порядок оплати визначений п. 4.1. Договору, відповідно до якого, оплата за виконані роботи здійснюється Підрядником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Субпідрядника після підписання Сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складеної на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в протягом 45 банківських днів. Сторонами було підписано Акти виконаних робіт за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3.
Жодних посилань на будь-які передумови для здійснення оплати, як-то отримання фінансування, ці пункти не містять. Зобов'язаною особою за Договором в частині проведення повної оплати замовлених робіт є виключно відповідач, на якого і покладається обов'язок забезпечити фінансування робіт у повному розмірі власними коштами чи за рахунок фінансування, а також забезпечити наявність такого фінансування.
За таких обставин, відповідач відповідає за своїми зобов'язаннями, що виникли Договору, і така відповідальність не може ставитись в залежність від наявності чи відсутності фінансування, а, отже, різного роду відсилання відповідача на умови договору та рішення суду, про неможливість сплатити заборгованість за Договором, у зв'язку з відсутністю фінансування є необґрунтованими та безпідставними.
Щодо доводів відповідача про відсутність вини, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч. 2 ст. 614 ЦК України).
У зобов'язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов'язання, презюмується, і саме на неї покладається обов'язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання (постанова КГС ВС від 11.10.2018 по справі № 910/20767/17).
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідачем не подано суду жодних доказів на підтвердження неможливості належного виконання зобов'язання внаслідок дії непереборної сили.
Відповідачем не подано суду жодних доказів на підтвердження вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, в суду відсутні правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення взятого на себе зобов'язання, у зв'язку з відсутністю вини, оскільки вказані обставини не доведені належними та допустимими доказами у справі.
Інших доводів на спростування підстав нарахування та стягнення пені суду не наведено та доказів не подано.
Крім того, відсутні підстави для зменшення штрафних санкцій. Єдиною підставою для зменшення штрафних санкцій, яку зазначає відповідач, є відсутність вини відповідача.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Крім того, згідно із п. 3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року №18, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Аналогічна позиція висловлена 13 січня 2020 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 902/855/18.
Судом в межах розгляду справи встановлено, що прострочення відповідача є триваючим (більше року) та значним (сума нездійсненої оплати 2 560 000,81 грн.), за цей час відповідач не вживав жодних дій щодо погашення заборгованості, не надсилав позивачеві жодних листів, після отримання претензії позивача не здійснив негайне добровільне усунення порушення та навіть не надав відповіді на отриману претензію. Розмір штрафних санкцій є співрозмірним зі ступенем порушеного зобов'язання.
Відповідач не тільки не виконав зобов'язання за договором взагалі, навіть не приступив до його виконання та ще й не вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, що на думку суду, унеможливлює зменшення штрафних санкцій, враховуючи, що пеня вже обмежена умовами договору, а річні та інфляційні носять компенсаційний характер, тому, на думку позивача, заявлені позивачем санкції не можуть бути зменшені.
Тому відсутні будь-які підстави для звільнення відповідача від відповідальності або зменшення штрафних санкцій.
Щодо розстрочення виконання рішення суду.
Відповідач у відзиві на позов просив суд в межах ст. 239 ГПК України розстрочити виконання рішення строком на 4 місяці рівними частинами. Позивач заперечив проти розстрочки виконання рішення суду.
Розглянувши подане клопотання, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.
Господарським процесуальним законодавством передбачено механізм відстрочення виконання рішення за наявності певних умов.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вказані норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення, розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
В той же час, як на підставу для розстрочення виконання рішення суду відповідач посилається на абстрактні обставини, а саме: не заперечення проти заборгованості та розстрочення рішення суду по справі № 915/1389/20.
Відповідач не наводить жодних конкретних обставин, які унеможливлюють чи істотно ускладнюють виконання рішення суду.
Фінансовий стан відповідача є стабільним, жодних стихійний лих, надзвичайних подій не відбулось, інших суттєвих обставин, які унеможливлюють виконання рішення суду відповідачем не наведено. Натомість, наведені відповідачем обставини не свідчать про неможливість виконання підприємством рішення суду у розглядуваній справі. Визнання заборгованості та факт розстрочення рішення по іншій справі, в якій бере участь відповідач не можуть бути безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду по цій справі.
Згідно зі ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду на викладене вище, відповідачем не доведено наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та обумовлюють доцільність і необхідність розстрочення його виконання.
Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ Одеса» підлягає задоволенню в повному обсязі.
Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у разі задоволення позову, на відповідача (ст. 129 ГПК України). Отже, витрати ТОВ «ТМ Одеса» на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 47 307,48 грн. належить у зазначеній сумі відшкодувати за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 130, 232, 233, 236-238, ГПК України, суд,
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ Одеса» задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» (Україна, 55340, Миколаївська обл., Арбузинський р-н, селище міського типу Костянтинівка, вул. Промислова, будинок 8, корпус А, ідентифікаційний код 32741433) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ Одеса» (Україна, 65003, м. Одеса, вул. Кутузова, б. 19, ідентифікаційний код 00121169) грошові кошти в загальній сумі 3 153 831,86 грн., з яких 2 560 000,81 грн. - основний борг; 372 636,40 грн. - пеня; 144 033,91 грн. - інфляційні втрати; 77 160,74 грн. - 3 % річних; а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 47 307,48 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Коваль.