просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
25 травня 2021 року Справа № 913/91/21
Провадження № 30/913/91/21
За позовом керівника Щастинської окружної прокуратури Луганської області, смт Новоайдар Луганської області, в інтересах держави в особі
Станично-Луганської селищної військово-цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області, смт Станиця Луганська Луганської області
до першого відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області
другого відповідача - Фермерського господарства "Ріпка Агро", с. Комишне Станично-Луганського району Луганської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 - фізична особа-громадянин ОСОБА_1 , с. Комишне Станично-Луганського району Луганської області
про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку
Суддя Голенко І.П.
Секретар судового засідання Саутенко К.О.
У засіданні брали участь:
від прокуратури - Кадацька Д.М., посвідчення № 058455 від 03.12.2020;
від позивача - представник не прибув;
від 1-го відповідача - представник не прибув;
від 2-го відповідача - Сутковий А.М., адвокат, ордер серії АН № 1021216 від 02.11.2020.
від 3-ої особи (Ріпка С.І.) - Сутковий А.М., адвокат, ордер серії АН № 1033365 від 02.11.2020.
Керівником Луганської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Комишненської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області заявлено вимоги про:
- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 09.11.2015 № 530-сг «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства»;
- визнання недійсним договору оренди землі № 0014 від 20.01.2016 площею 28,5645 га пасовищ, кадастровий номер 4424882500:01:005:0021, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Комишненській сільській раді Станично-Луганського району Луганської області, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області та ОСОБА_1 ;
- зобов'язання ФГ "Ріпка Агро" повернути державі в особі Комишненської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області земельну ділянку площею 28,5645 га пасовищ, кадастровий номер 4424882500:01:005:0021, розташовану за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Комишненській сільській раді Станично-Луганського району Луганської області.
В обгрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначив, що спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (пасовища), систематично використовувалась для випасання худоби, однак, надана ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства, тобто мала місце зміна цільового виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення. Фактично оспорюваними наказом та договором оренди земельної ділянки було допущено незаконну зміну цільового виду використання спірної земельної ділянки.
Вказане стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави з даним позовом до суду.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.03.2021 підтверджено підстави представництва керівником Луганської місцевої прокуратури № 2 інтересів держави в особі Комишненської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області з заявленими позовними вимогами; позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/91/21; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 22.03.2021 об 11-00 год.
Відповідач-1 - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, письмовим відзивом від 17.03.2021 проти позову заперечив, наголосивши на тому, що при передачі в оренду гр. ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 28,5645 га (кадастровий номер 4424882500:01:005:0021) для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, угіддя - пасовища, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Комишненській сільській раді Станично-Луганського району Луганської області з боку Головного управління порушень земельного законодавства не було. Під час прийняття рішення про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки і передачі її в оренду гр. ОСОБА_1 . Головне управління діяло на підставі і в межах повноважень і в поряду, що передбачений Земельним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами в сфері земельних відносин.
Також у відзиві зазначено, що вимога про оскарження наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 09.11.2015 № 530-сг, як суб'єкта владних повноважень, відносяться до юрисдикції адміністративних судів та регламентується Кодексом адміністративного судочинства України. За доводами відповідача-1, прокурор звернувся до суду з вказаною вимогою з пропуском строку позовної давності в порядку ч. 2 ст. 122 КАСУ та недоведеністю підстав для представництва інтересів держави в особі Комишненської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, тому у задоволенні позову слід відмовити (т. 1, а. с. 92-104).
Відповідач-2 - ФГ "Ріпка Агро", відзивом б/н від 19.03.2021 проти позову заперечив,
вважає його безпідставним та таким, що поданий заявником з пропуском строку позовної давності. В обґрунтування доводів посилається на те, що позивач має правовий інтерес та повноваження щодо володіння, користування та розпорядження, а також права контролю за спірною земельною ділянкою лише з дати реєстрації права власності за Комишненською сільскою радою 16.02.2021, тобто в день подання цього позову. Заявник для визнання недійсним спірного договору від 11.03.2016 мав право звернутися до суду з позовом до 11.03.2019 (включно), проте строк позовної давності пропущений. Положення ч. 2 ст. 2 Закону України «Про фермерське господарство» не стосується другого відповідача.
Крім того, у відзиві наведено 10 запитань учасникам справи в порядку ст. 90 ГПК України, які також були озвучені у судовому засіданні, а також наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (на професійну правничу допомогу) у загальному розмірі 17000,000 грн (т. 1, а. с. 123-125).
Ухвалою від 22.03.2021 господарський суд Луганської області залучив до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 - фізичну особу-громадянина ОСОБА_1 ; підготовче засідання у справі відкладено на 07.04.2021 об 11-30 год.
23 березня 2021 року на адресу суду надійшло клопотання Щастинської окружної прокуратури від 19.03.2021 № 54/1-7вих-21 про заміну найменування заявника за даним позовом, а саме: Луганської місцевої прокуратури № 2 на Щастинську окружну прокуратуру (т. 1, а. с. 162-164).
За результатами розгляду ухвалою суду від 07.04.2021 суд задовольнив вказане клопотання у зв'язку з чим, заявником у даній справі є Щастинська окружна прокуратура Луганської області.
Прокуратура письмовою відповіддю № 54/1-8вих-21 від 19.03.2021 не погодилась з доводами відповідача-1, викладеними у відзиві на позовну заяву, зазначивши, що цільове призначення спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення є пасовища, а при передачі у користування гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства було змінено вид цільового призначення шляхом встановлення іншого коду використання з порушенням встановленого законодавством порядку, що дає підстави вважати незаконним наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 09.11.2015 № 530-сг про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки гр. ОСОБА_1 та визнання недійсним договору оренди землі № 0014 від 20.01.2016 на підставі ст. 21 Земельного кодексу України, ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (т. 1, а. с. 136-147).
Відповідачем-1 - Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області, суду надано письмові заперечення від 01.04.2021 щодо наведених прокурором у відповіді на відзив пояснень (т. 1, а. с. 167-174).
Ухвалою суду від 07.04.2021 підготовче засідання у справі було відкладено на 20.04.2021 о 12-00 год.
Прокуратура письмовою відповіддю № 54/1-78вих-21 від 02.04.2021 не погодилась з доводами відповідача-2, викладеними у відзиві на позовну заяву, а також заявлено про зменшення витрат відповідача-2 на правничу допомогу у зв'язку із невідповідністю критеріям реальності та розумності їхнього розміру, а також надано відповідь на поставлені відповідачем-2 запитання (т. 1, а. с. 210-219).
Третя особа - ОСОБА_1 , письмовою заявою від 19.04.2021 повідомив, що його правова позиція щодо заявлених прокурором позовних вимог повністю співпадає з позицією відповідача-2 - ФГ "Ріпка Агро" (т. 2, а. с. 43-44, 58).
Ухвалою господарського суду Луганської області від 20.04.2021 задоволено клопотання Щастинської окружної прокуратури № 54/1-130вих-21 від 09.04.2021 та здійснено заміну сторону у даній справі, а саме позивача - Комишненської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області на Станично-Луганську селищну військово-цивільну адміністрацію Щастинського району Луганської області; продовжено строк проведення підготовчого провадження у даній справі на 10 (десять) днів - до 10.05.2021 включно; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.05.2021 об 11-30 год.
11 травня 2021 року господарський суд Луганської області розпочав розгляд справи по суті.
Представником відповідача-2 - адвокатом Сутковим А.М., було подане суду клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 11.05.2021 відмовлено у задоволенні цього клопотання.
11.05.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 25.05.2021 до 15-30 год.
25 травня 2021 року після перерви у судове засідання прибули представники прокуратури, відповідача-2 та третьої особи.
Позивач та відповідач-1 участь своїх представників у засіданні суду не забезпечили, про дату, час та місце судового розгляду справи судом повідомлялися належним чином. При цьому явка сторін у судове засідання не визнавалася судом обов'язковою.
25.05.2021 представником відповідача-2 суду подано клопотання б/н від 25.05.2021 про поновлення строку, встановленого законом на подачу доказів, та долучення до матеріалів справи доказу - висновку експерта від 21.05.2021 № 51.
Згідно з ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Суд залишає вказане клопотання без розгляду, оскільки відповідачем-2 не доведено неможливість подання вказаного доказу під час підготовчого провадження у справі.
Позивач письмовими поясненнями від 28.04.2021 № 238 вважає вимоги, викладені у позові заявником, обґрунтованими та підтримує в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 16.07.2015 № 236-сг громадянину ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 28,5645 га в оренду терміном на 25 років для ведення фермерського господарства (01.02), розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру, враховується в Комишненській сільській раді Станично-Луганського району Луганської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, угіддя - пасовища (т. 1, а. с. 54-55).
В подальшому наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 09.11.2015 № 530-сг було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 28,5645 га (кадастровий номер 4424882500:01:005:0021) громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, угіддя - пасовища, розташовану за межами населених пунктів, на території, яка, за даними Державного земельного кадастру враховується в Комишненській сільській раді Станично-Луганського району Луганської області в оренду на 7 (сім) років (т. 1, а. с. 52-53).
На підставі вказаного наказу між Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області та громадянином ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі від 20.01.2016 № 0014 (далі - договір, т. 1 а. с. 45-50).
Відповідно до умов п. 1 договору орендодавець (держава Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області) надав, а орендар (гр. ОСОБА_1 ) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру, враховується в Комишненській сільській раді Станично-Луганського району Луганської області.
За умовами п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 28,5645 га, кадастровий номер 4424882500:01:005:0021, угіддя: «пасовища».
Договір укладено строком на 7 (сім) років (п. 8 договору).
Відповідно до п. п. 14 та 15 договору земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства; цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі.
Пунктом 16 Договору передбачено умови збереження стану об'єкта оренди:
- додержання державних стандартів, норм, правил та проектних рішень;
- у разі виявлення в процесі земляних або будь-яких інших робіт об'єктів археологічної спадщини чи їх рештки - негайно припинити будь-які роботи на місцезнаходженні та протягом однієї доби проінформувати відділ культури і туризму Станично-луганської райдержадміністрації;
- при користуванні земельною ділянкою дотримуватися положень законодавчих та інших нормативно-правових актів, стандартів, норм і правил у сфері охорони довкілля, екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів;
- використання згідно з цільовим призначенням;
- додержання вимог ст. 96 Земельного кодексу України;
- дотримання вимог земельного та природоохоронного законодавства України.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 17.05.2016, ОСОБА_1 засновано Фермерське господарство "Ріпка Агро" (т. 1, а.с. 63).
При розгляді справи судом встановлено та не заперечується відповідачами, що надана громадянину ОСОБА_1 земельна ділянка, використовується фермерським господарством "Ріпка Агро".
Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки від 04.08.2020, складеного комісією Комишненської сільської ради, вказана земельна ділянка засіяна соняшником (т. 1, а. с. 152-153).
10.12.2020 згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області № 21-ОТГ спірна земельна ділянка передана у комунальну власність до Комишненської сільської ради за актом приймання-передачі (т. 1, а. с. 56-57).
З посиланням на норми ст.ст. 19, 20, 22, 31, 33-37, 122 Земельного Кодексу України, якими визначено категорії земель, в тому числі сільськогосподарського призначення, та встановлено правовий режим їх використання на норми Закону України «Про фермерське господарство», прокурор вважає, що наказ ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 09.11.2015 № 530-сг при встановленні цільового призначення спірної земельної ділянки, прийнятий з порушенням вищевказаних норм Земельного кодексу України та Закону України «Про фермерське господарство», а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Укладений на підставі наказу договір оренди землі № 0014 від 20.01.2016 підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка - поверненню у державну власність, у зв'язку з чим заявник звернувся до суду з цим позовом.
Дослідивши обставини справи, надані сторонами матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.
Правовідносини з приводу надання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності врегульовані Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», Законом України «Про фермерське господарство», Закон України «Про землеустрій», Цивільним кодексом України.
Статтею 19 Земельного кодексу України закріплено такі категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; а також землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії згідно з ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.
Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватись за різними видами цільового призначення.
Землями сільськогосподарського призначення згідно з ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції або призначені для цих цілей.
У свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, зокрема, можуть передаватись у власність та надаватись у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Статтями 31, 33-37 цього Кодексу встановлений правовий режим видів використання сільськогосподарських земель.
Відповідно до ст. 33 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.
Згідно зі ст. 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.
Статтею 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» закріплено, що особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використання майна особистого селянського господарства.
Правовий режим земельних ділянок для ведення фермерського господарства визначається статтею 31 Земельного кодексу України, відповідно до частини першої якої встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Відповідно до частини другої цієї статті громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
Землі сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками виключно у межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених ст.ст. 31, 33-37 Земельного кодексу України. Відповідно до Класифікатора видів цільового призначення земель, затвердженого Державним комітетом України із земельних ресурсів 23.07.2010 року № 548 (у редакції від 03.12.2012, яка діяла на момент звернення заявника) у межах земель сільськогосподарського призначення землі для ведення фермерського господарства і землі для випасання худоби є різними видами цільового використання земель.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства.
Різний правовий режим земель, що відводяться для ведення особистого селянського господарства (ведення товарного сільськогосподарського виробництва), та земель, що відводяться для фермерського господарства, додатково підтверджується положеннями ст. 122 Земельного кодексу України, якою встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, які також обумовлені особливостями кожного виду використання земельної ділянки.
При цьому, абзац 2 ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України встановлює обов'язок власників використовувати землі зазначеної категорії виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.
Отже, відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки (частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами) сільськогосподарського призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.
Матеріалами справи підтверджено, що згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 09.11.2015 № 530-сг, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 28,5645га (кадастровий номер 4424882500:01:005:0021) в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства ( код класифікації 01.02), розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру, враховується в Комишненській сільській раді Станично-Луганського району Луганської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, угіддя - пасовища.
Аналізуючи вказані норми Земельного кодексу України та інших (вказаних) норм права, суд дійшов висновку, що земельну ділянку з видом використання - пасовище - можливо надати громадянину для випасання худоби або фермерському господарству зі зміною у встановленому законом порядку виду призначення сільськогосподарської землі.
Проте, відповідач-1 надав земельну ділянку відповідачу-2 у користування при веденні сільського фермерського господарства без врахування приписів закону.
Спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням відноситься до земель сільськогосподарського призначення, зі складом угідь - пасовища, які надаються для сінокосіння і випасання худоби (код класифікації 01.08), однак надана гр. ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства (за актом від 04.08.2020 земля засіяна соняшником), тобто мала місце зміна цільового виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення.
Стаття 1 Закону України «Про землеустрій» містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що зміна виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення можлива, але порядок вирішення цього питання не встановлений.
Виходячи з принципу Земельного кодексу України щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цього цільового призначення землі.
Земельний кодекс України передбачає зміну цільового призначення землі органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проект землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів для ведення фермерського господарства.
Згідно з ч. 3 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється згідно з Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2008 року № 502 та за ініціативою власників.
Обов'язковою умовою дотримання встановленої процедури зміни цільового призначення земельної ділянки є складання або перепогодження (у випадку, якщо зміні цільового призначення підлягає вся земельна ділянка, а не її частина) проекту відведення земельної ділянки з місцевими органами виконавчої влади (районним (міським) органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування й архітектури та охорони культурної спадщини), а також підлягає державній землевпорядній експертизі.
Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватись виключно відповідно до вимог закону та у встановленому порядку, порушення якого має наслідком скасування таких розпоряджень (стаття 21 ЗК України).
Отже, зміна виду цільового призначення (використання) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, встановленого законодавством та конкретизованого уповноваженим органом державної влади у рішенні про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку, потребує обов'язкового дотримання механізму такої зміни, визначеного Порядком.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.02.2020 року у справі № 701/473/17, яка враховується судом згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України.
Тому доводи першого відповідача про те, що під час прийняття рішення щодо затвердження проекту землеустрою стосовно відведення земельної ділянки і передачу її в оренду гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства Головне управління Держгеокадастру у Луганській області діяло на підставі, в межах повноважень і в порядок, що передбачений Земельним кодексом України, та іншими нормативно-правовими актами у сфері земельних відносин, спростовуються вищевикладеним.
Те, що спірний наказ першого відповідача відноситься до рішень суб'єктів владних повноважень, яке можливо оскаржити протягом 6 місяців згідно з ч. 2 ст. 122 КАСУ, судом також відхиляються.
Якщо про реєстрацію фермерського господарства відомо до відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, то такий спір має розглядатися за правилами господарського судочинства (правова позиція викладена у постанові Великої палата Верховного Суду від 21.11.2018 № 272/1652/14-ц).
Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.03.2021 було підтверджено підстави представництва керівником Луганської місцевої прокуратури № 2 інтересів держави в особі Комишненської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області з заявленими позовними вимогами, тому доводи першого відповідача в цій частині судом відхиляються.
Таким чином, встановивши, що спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (пасовища), однак засіяна соняшником, тобто мала місце зміна цільового виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 09.11.2015 № 530-сг «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства».
Фактично наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 09.11.2015 № 530-сг та договором оренди землі № 0014 від 20.01.2016 було допущено незаконну зміну цільового виду використання спірної земельної ділянки.
При цьому, жодного рішення уповноваженим органом щодо зміни виду використання спірної земельної ділянки не ухвалювалось та відповідна землевпорядна документація не розроблялась.
Отже, відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель, земельні ділянки (частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами) сільськогосподарського призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Спірний договір укладено на підставі незаконного наказу повноважного органу з розпорядження землями сільськогосподарського призначення - відповідача-1.
Договір в своєму предметі містить умови щодо передачі громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки - пасовища - загальною площею 28,5645 га, для ведення фермерського господарства. Тоді як Закон України «Про фермерське господарство» (в редакції на момент виникнення спірних відносин) вказував на те, що фермерське господарство виробляє товарну сільськогосподарську продукцію, займається її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.
До того ж договір не відповідає землевпорядній документації, оскільки проект землеустрію розроблявся для земельної ділянки - пасовище, а надана в оренду за спірним договором для ведення сільськогосподарського фермерського господарства.
За таких підстав, договір оренди землі від 20.01.2016 № 0014 площею 28,5645 га, з кадастровим номером 4424882500:01:005:0021, яка розташована за межами населеного пункту, на території яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Комишненській сільській раді Станично-Луганського району Луганської області, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області та громадянином ОСОБА_1 , підлягає визнанню недійсним.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги щодо визнання недійсним договору оренди землі № 0014 від 20.01.2016 та зобов'язання ФГ "Ріпка Агро" повернути державі в особі Станично-Луганської селищної військово-цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області спірну земельну ділянку є обґрунтованими.
Доводи другого відповідача щодо пропуску заявником строку позовної давності в частині оскарження спірного договору судом відхиляються.
З цього приводу Велика Палата Верховного Суду зауважує, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Тому оскарження такого рішення спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення та відповідний договір (триваюче порушення). Тому їх можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу (постанови Великої Палати Верховного суду від 12.06.2019 № 487/10128/14-ц, від 15.09.2020 № 469/1044/17).
Доводи другого відповідача про те, що позивач має правовий інтерес та повноваження щодо володіння, користування та розпорядження, а також права контролю за спірною земельною ділянкою лише з дати реєстрації права власності за Комишненською сільскою радою 16.02.2021, тобто з дня подання цього позову, судом відхиляються.
Заявник звернувся до суду з цим позовом 17.02.2021 згідно поштової відмітки на конверті (т. 1, а. с. 77).
Крім того, Комишненській сільській раді передано спірну земельну ділянку з державної власності в комунальну власність на підставі відповідного акту, що зумовило виникнення у останньої речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов'язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності (близький за змістом правовий висновок Верховного Суду сформульований у постанові від 29.04.2020 № 911/1455/19).
Інші доводи за відзивом другого відповідача судом також відхиляються у зв'язку з їх безпідставністю.
Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 та 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням викладеного вище, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її обставинами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
У відзиві другого відповідача наведено орієнтовний розрахунок суми судових витрат, пов'язаний з розглядом справи, зокрема: 10000 грн - гонорар адвоката за ведення справи у суді першої інстанції та 1400 грн - витрати на відрядження і компенсація палива та амортизації автомобіля по маршруту Сєвєродонецьк - Харків - Сєвєродонецьк (1 поїздка). Загальна сума - 17000 грн (гонорар адвоката та участь у 5 судових засіданнях).
Частина 8 ст. 129 ГПК України передбачає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Станом на дату ухвалення судового рішення будь-яких документів на підтвердження заявлених витрат другим відповідачем до матеріалів справи не надано та не зроблено до закінчення судових дебатів у справі заяви про подання таких доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати прокуратури на судовий збір в сумі 6810,00 грн підлягають відшкодуванню з відповідачів у рівних частинах (по 3405,00 грн з кожного).
Керуючись ст.ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 09.11.2015 № 530-сг «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства».
3. Визнати недійсним договір оренди землі № 0014 від 20.01.2016 площею 28,5645 га пасовищ, кадастровий номер 4424882500:01:005:0021, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Комишненській сільській раді Станично-Луганського району Луганської області, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області та ОСОБА_1 .
4. Зобов'язати Фермерське господарство "Ріпка Агро" (93644, Луганська область, Станично-Луганський район, село Комишне, вул. Дружби, буд. 3-А, ідентифікаційний код 40486599) повернути державі в особі Станично-Луганської селищної військово-цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області (93600, Луганська область, Станично-Луганський район, смт Станиця Луганська, вул. Центральна, 25, ідентифікаційний код 43918777) земельну ділянку площею 28,5645 га пасовищ, кадастровий номер 4424882500:01:005:0021, розташовану за межами населених пунктів; наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (93404, м. Сєвєродонецьк Луганської області, просп. Центральний, буд. 17, корпус 2, ідентифікаційний код 39771244) на користь прокуратури Луганської області, 93408, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, 27, ід. код 02909921, витрати на судовий збір у сумі 3405,00 грн; наказ видати після набрання рішенням законної сили.
6. Стягнути з Фермерського господарства "Ріпка Агро", 93644, Луганська область, Станично-Луганський район, село Комишне, вул. Дружби, буд. 3-А, ідентифікаційний код 40486599 на користь прокуратури Луганської області, 93408, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, 27, ід. код 02909921, витрати на судовий збір в сумі 3405,00 грн; наказ видати після набрання рішенням законної сили.
25 травня 2021 року у судовому засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та порядку, визначеному пп. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 04.06.2021.
Суддя І.П. Голенко