вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"13" травня 2021 р. м. Київ Справа № 911/486/21
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветсинтез-Трейд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільський комбікормовий завод»
прo стягнення 952 661,25 грн.
Суддя А.Ю. Кошик
За участю секретаря судового засідання Фроль В.В.
За участю представників:
позивача: Балаклицький В.В.
відповідача: не з'явився
Обставини справи:
Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветсинтез-Трейд» (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільський комбікормовий завод» (надалі - відповідач) прo стягнення 952 661,25 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.02.2021 року відкрито провадження у справі № 911/486/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.03.2021 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.03.2021 року підготовче засідання відкладено на 30.03.2021 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.03.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 911/486/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.04.2021 року.
У судовому засіданні 15.04.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 15.04.2021 року не з'явився, про причини неявки не повідомив. Розгляд справи відкладався на 13.05.2021 року.
В судовому засіданні 13.05.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч.1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 13.05.2021 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, 19.06.2019 року між позивачем (Постачальником) та відповідачем (Покупцем) укладено Договір поставки кокцидіостатиків № 89/БКЗ (далі - Договір).
Відповідно до п. 3.1. Договору в порядку та на умовах, визначених даним Договором, Постачальник бере на себе зобов'язання здійснити поставку Товару, який не обтяжений правами третіх осіб, та передати його у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений Постачальником Товар належної якості та в обумовлені сторонами строки.
Згідно з п. 3.2. Договору предметом даного Договору є поставка кокцидіостатиків та інших речовин для виготовлення комбікормів (далі - Товар). Перелік і найменування Товару зазначається у Специфікаціях до даного Договору, накладних документах на кожну окрему партію Товару.
Пунктом 3.4. Договору встановлено, що партією Товару вважається його кількість, вказана у товарно-транспортній накладній.
Відповідно до п. 6.1. Договору вартість Товару визначається у Специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору.
Пунктом 6.3. Договору встановлено, що розрахунки за кожну поставлену партію Товару здійснюються Покупцем у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, згідно умов зазначених у п. 6.5. Договору.
Пунктом 6.5. Договору передбачено, що для отримання оплати є необхідність виконання наступних умов:
- 6.5.1. Постачальник передає Покупцю всю кількість Товару згідно Специфікації;
- 6.5.2. Сторони підписують належним чином оформлену видаткову накладну;
- 6.5.3. Постачальник передає Покупцю повний пакет оригіналів документ зазначених в п. 4.4. даного Договору.
У відповідності до п.п. 6.6. Договору після виконання останньої з умов, зазначених в п. 6.5.:
- 6.6.1. покупець сплачує 80% оплати вартості поставленого Товару на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 робочих днів;
- 6.6.2. остаточний розрахунок в розмірі 20% оплати вартості поставленого Товару здійснюється протягом 3 робочих днів після того, як Постачальник в строки передбачені чинним законодавством, засобами електронного зв'язку надіслав Покупцю податкову накладну, зареєстровану у Єдиному реєстрі податкових накладних, але у будь-якому разі не раніше строку, вказаного в пункті 6.6.1 даного Договору.
Як зазначає позивач, на виконання умов Договору ним своєчасно здійснено поставку Товару, який був прийнятий відповідачем без жодних претензій та зауважень щодо дотримання позивачем строків поставки Товару, щодо якості та комплектності поставленого Товару, що підтверджується первинним документами.
Також позивач зазначає, що ним виконанні всі умови, визначені відповідачем (Покупцем) для оплати вже поставленого Товару, зокрема, відповідно до положень чинного законодавства України були зареєстровані податкові накладні, про що відповідач був повідомлений належним чином. Усі передбачені Договором товарно-супровідні документи були передані позивачем відповідачу разом із відповідними партіями Товару, що також підтверджується відповідними первинними документами.
Крім того, листом з вих. № 338 від 27.11.2020 року позивач повторно направив відповідачу всі товарно-супровідні документи до всіх партій Товару розрахунки за якими не були проведені відповідачем, крім товарно-супровідних документів до останньої партії Товару, адже поставка Товару згідно рахунку № 1050 від 27.11.2020 року відбулася в день направлення зазначеного листа та, відповідно, товарно-супровідні документи щодо поставленого Товару за видатковою накладною № 1484 від 27.11.2020 року на загальну суму 21 444,00 грн. були безпосередньо отримані відповідачем 27.11.2020 року. Відповіді на зазначений лист, який був отриманий відповідачем 01.12.2020 року, не надходило.
Таким чином, не оплаченим в повному обсязі залишився Товар, поставлений позивачем відповідачу згідно видаткових накладних:
№ 1484 від 27.11.2020 р. на загальну суму 21 444,00 грн.;
№ 1446 від 20.11.2020 р. на загальну суму 42 408,00 грн.;
№ 1379 від 10.11.2020 р. на загальну суму 88 290,00 грн.;
№ 1343 від 04.11.2020 р. на загальну суму 139 920,00 грн.;
№ 1226 від 16.10.2020 р. на загальну суму 83 124,00 грн.;
№ 1232 від 16.10.2020 р. на загальну суму 83 124,00 грн.;
№ 1190 від 07.10.2020 р. на загальну суму 211 974,00 грн.;
№ 1154 від 30.09.2020 р. на загальну суму 249 048,00 грн.
Загальна кількість та вартість поставленого Товару за даними видатковими накладними складає 919 332,00 грн.
У зв'язку з чим, позивач в позові зазначає, що за відповідачем утворилась прострочена заборгованість з оплати поставленого товару на суму 919 332,00 грн.
Відповідно до п. 7.1. Договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з даного Договору, винна Сторона несе відповідальність, визначену даним Договором та чинним законодавством України.
Відповідно до п. 7.7. Договору Покупець за несвоєчасну оплату Товару сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення, але не більше 5% від загальної вартості неоплаченого Товару.
У зв'язку з чим, позивач в позові тпросить стягнути з відповідача 19 534,00 грн. пені, яка нарахована на суму заборгованості за фактичні період прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ здотриманням 5% обмеження.
Також, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 4 883,05 грн. 3% річних та 8 912,20 грн. інфляційних.
Відповідач в ході розгляду спору в судові засідання не з'являвся, відзиву на позов не подав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.
Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
При цьому, суд також враховує, що між сторонами мали місце правовідносини з поставки товару, тому до відповідних правовідносин застосовується норма ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, яка визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується прострочена заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 919 332,00 грн. основного боргу, що відповідачем не заперечено та не спростовано. Відтак, позовні вимоги є правомірними, доведеними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, враховуючи встановлений в ході розгляду спору факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача 19 534,00 грн. пені, 4 883,05 грн. 3% річних, 8 912,20 грн. інфляційних правомірні і обґрунтовані, доданий до позову розрахунок відповідає фактичним обставинам справи. Таким чином, позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветсинтез-Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільський комбікормовий завод» прo стягнення 952 661,25 грн. задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільський комбікормовий завод» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, буд. 46, код ЄДРПОУ 42362447) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветсинтез-Трейд» (61001, м. Харків, вул. Смольна, 30, код ЄДРПОУ 41557796) 919 332,00 грн. основного боргу, 19 534,00 грн. пені, 4 883,05 грн. 3% річних, 8 912,20 грн. інфляційних та 14 289,93 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.Ю. Кошик
повний текст рішення складено 04.06.2021 року