ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.06.2021Справа № 910/2164/21
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "ОТТІМО" (вул. Курчатова, буд. 32, м. Рівне, Рівненська область, 33018) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІППО» (провулок Новопечерський, буд. 19/3, корпус 2, каб. 33, м. Київ, 01042) про стягнення боргу 475342,21 грн,
Без виклику сторін
12.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "ОТТІМО" про стягнення боргу 475342,21 грн та передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Як вбачається із заявлених позовних вимог позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІППО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "ОТТІМО" заборгованість по договору поставки № 181218-10/1г від 18.12.2018 на загальну суму 475 342,21 грн, судовий збір у розмірі 7196,57 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн та витрати на відправку поштової кореспонденції у розмірі 200,00 грн.
Ухвалою суду від 16.02.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "ОТТІМО" залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
У встановлений судом строк позивачем було усунуто недоліки вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 16.02.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
05.04.2021 від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява з детальним розрахунком заборгованості.
Від представника позивача 16.04.2021 було подано через канцелярію суду заяву про розподіл судових витрат з додатками відповідно до якої просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 7196,57 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2021 виправлено допущену описку вступній, резолютивній частинах та в повному тексті ухвали суду від 16.02.2021 та від 18.03.2021 в частині найменування позивача, а саме замість «Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТТІМО» вказати «Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "ОТТІМО"».
Відповідач, у строк, визначений законом, відзиву не надав, ухвалу про відкриття провадження у справі від 18.03.2021 отримав 29.03.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105474445972.
Відзиву на позов, заяв і клопотань від відповідача не надходило.
Відповідач у справі не повідомляв суд про намір подати відзив на позовну заяву у більш тривалий строк згідно положень п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч.8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами та матеріалами. Відповідач не скористався правом подання до суду відзиву на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
18.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю - фірма "ОТТІМО" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІППО " (далі - покупець) укладено Договір поставки №181218-10/1г, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати його та проводити оплату на умовах даного договору.
Як встановлено п. 1.2 Договору поставка товару здійснюється на підставі накладної (их) згідно замовлення покупця, яка (і) є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 1.3 Договору загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну дії договору.
Зобов'язання сторін по поставці товару виникають на підставі погодженого сторонами замовлення покупця. Покупець передає постачальнику замовлення в якому зазначає асортимент товару та його кількість, а також строк поставки (п. 2.1 Договору).
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що постачальник зобов'язується здійснити доставку на умовах визначених нижче і передати товар покупцю протягом (трьох) календарних днів з моменту погодження замовлення та/або у відповідності підписаного сторонами графіку домовленостей та замовлення, якщо інший строк не вказаний в погодженому замовленні покупця. Сторони погодили місце доставки товару - рампа Логістичного центру або торгівельного закладу Покупця.
Поставка за цим договором можлива на умовах:
4.1.1 DDP (Інкотермс 2010) Логістичний центр Покупця м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А або м. Луцьк вул. Вахтангов
4.1.2 DDP (Інкотермс 2010) Торгівельний заклад Покупця (адреса конкретного торгівельного закладу визначається в замовленні на постачання).
Відповідно до редакції п.5.4 договору оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт встановлений п. 5.5 даного договору здійснюється Покупцем протягом поточного тижня, через 80 (вісімдесят) календарних днів після реалізації Покупцем товару своїм клієнтам протягом звітного тижня, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок Постачальника.
Пунктом 9.1 договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до « 31» грудня 2019 року, але в будь - якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення договору.
Відповідно до п. 10.12 договору будь-які повідомлення, листи претензії, вимоги за даним договором можуть направлятись Сторонами поштою, електронною поштою, факсимільним зв'язком, кур'єрською доставкою, а також передаватись особисто представникам сторін.
На виконання умов укладеного між сторонами договору у період з 21.02.2020 по 31.08.2020 року позивач поставив товару на суму 481 299,34 грн.
Факт поставки підтверджується наступними товарно-транспортними та видатковими накладними:
- ТТН №58 та видаткової накладної №РН-0000083 від 21.02.2020 р. на суму 16 576,80 грн.
- ТТН №71 та видаткової накладної №РН-0000096 від 28.02.2020 р. на суму 30 385,86 грн.
- ТТН №78 та видаткової накладної №РН-0000107 від 06.03.2020 р. на суму 32 881,50 грн.
- ТТН №84 та видаткової накладної №РН-0000119 від 13.03.2020 р. на суму 31 756,20 грн.
- ТТН №90 та видаткової накладної №РН-0000126 від 20.03.2020 р. на суму 30 100,50 грн.
- ТТН №102 та видаткової накладної №РН-0000139 від 27.03.2020 р. на суму 32 960,10 грн.
- ТТН №111 та видаткової накладної №РН-0000153 від 03.04.2020 р. на суму 25 812,00 грн.
- ТТН №128 та видаткової накладної №РН-0000171 від 10.04.2020 р. на суму 38 202,00 грн.
- ТТН №134 та видаткової накладної №РН-0000178 від 16.04.2020 р. на суму 23 506,50 грн.
- ТТН №138 та видаткової накладної №РН-0000182 від 23.04.2020 р. на суму 18 546,00 грн.
- ТТН №158 та видаткової накладної №РН-0000209 від 08.05.2020 р. на суму 33 854,04 грн.
- ТТН №169 та видаткової накладної №РН-0000221 від 15.05.2020 р. на суму 21 649,50 грн.
- ТТН №185 та видаткової накладної №РН-0000239 від 22.05.2020 р. на суму 43 637,70 грн.
- ТТН №191 та видаткової накладної №РН-0000245 від 28.05.2020 р. на суму 17 110,50 грн.
- ТТН №201 та видаткової накладної №РН-0000257 від 05.06.2020 р. на суму 20 195,10 грн.
- ТТН №212 та видаткової накладної №РН-0000271 від 15.06.2020 р. на суму 17 715,66 грн.
- ТТН №226 та видаткової накладної №РН-0000290 від 25.06.2020 р. на суму 28 693,66 грн.
- ТТН №237 та видаткової накладної №РН-0000301 від 06.07.2020 р. на суму 17 715,72 грн.
Факт поставки товару за вказаними накладними та отримання товару відповідачем у справі не спростовано відповідачем.
Між ТОВ «ГІППО» та ТОВ-фірма "ОТТІМО" було проведено звірку взаємних розрахунків за період з 01.01.2020-30.06.2020, з якого вбачається, що станом на 30.06.2020 сальдо розрахунків між сторонами становить 462 055,42 грн.
Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи на підставі ТТН №237 та видаткової накладної №РН-0000301 від 06.07.2020 р. позивачем було поставлено товар на суму 17 715,72 грн, та з урахуванням заяви про зарахування однорідних вимог ГП00002395 від 12.08.2020 ТОВ «ГІППО» було здійснено часткову оплату коштів у розмірі 4 428,93 грн., а тому позивач просить стягнути заборгованість за поставлений товар, що складає 475 342,21 грн.
Позивач звернувся до відповідача з претензією № 14 від 21.07.2020 про сплату боргу у розмірі 479 771,14 грн та просив в місячний строк оплатити вищевказаний борг.
На підтвердження доказів відправлення претензії № 14 від 21.07.2021, позивачем долучено до матеріалів позовної заяви опис вкладення у цінний лист від 21.07.2020 та накладну № 3302302530111.
Відповіді на претензію відповідач не надав, вказану заборгованість не погасив.
Позивач зазначає, що у відповідача виникла заборгованість з оплати поставленого позивачем товару у розмірі 475 342,21 грн.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у ї сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на правову природу укладених між сторонами договорів поставки, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
На підтвердження виконання позивачем своїх зобов'язань за Договорами, останнім було надано підписані сторонами видаткові та товарно-транспортні накладні.
Судом встановлено, що товар за вищевказаними накладними був прийнятий відповідачем без жодних зауважень та заперечень щодо кількості та якості.
Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
З матеріалів справи вбачається, що сума основного боргу у розмірі 475342,21 грн відповідачем не сплачена.
В свою чергу відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та умов договору, виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті 475342,21 грн, станом на момент розгляду справи, настало.
Оскільки, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за Договором поставки належним чином доведений та документально підтверджений, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 475342,21 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000, 00 грн, то судом враховано наступне.
На підтвердження факту понесення цих витрат позивачем до матеріалів справи додані (у копіях) наступні належні та допустимі докази:
- Договір про надання правової допомоги № 15 від 01.07.2020, укладений між Адвокатським бюро «Шпатусько та Партнери» та позивачем;
- Додаткова угода № 1 до Договору про надання правової допомоги № 15 від 01.07.2020;
- рахунок - фактура №15 від 01.07.2020 про сплату 5000, 00 грн;
- платіжне доручення №8073 від 21.01.2021 на суму 5000,00 грн;
- акт прийому передачі наданих послуг від 12.04.2021 на суму 5000,00 грн;
- ордер серії РН834 № 017 від 01.07.2020, виданий адвокату Шпатусько Руслану Володимировичу;
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії РН № 1534 на цього адвоката.
Як встановлено судом у п. 1 додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги № 15 від 01.07.2020 сторони дійшли згоди, що за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.1 Договору Клієнт сплачує Адвокату винагороду в розмірі 5000,00 грн.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд зазначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Таким чином, суд вказує, що оскільки відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, а також, відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, враховуючи об'єм проведеної роботи при підготуванні позовної заяви та з метою дотримання співмірності між заявленими позовними вимогами і витратами, здійсненими позивачем на оплату адвокатських послуг, витрати понесені позивачем за надання правової допомоги в розмірі 5000, 00 грн. є обґрунтованими та відповідно підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того в резолютивній частині позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача 200,00 грн - витрат на відправку поштової кореспонденції. Стосовно витрат на відправку поштової кореспонденції суд зазначає наступне.
Суд враховує, що у п. 9 ч. 1 ст. 1 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" установлено: представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до ст. 19 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами; представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Отже, така послуга як витрати на відправку поштової кореспонденції, так і подання таких документів до суду, не може бути віднесена до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в ст. 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оскільки зазначені вище дії не є юридичними послугами, а відтак витрати на них не можуть бути покладені судом на іншу сторону.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 9901/264/19.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "ОТТІМО" задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (01042, м. Київ, Провулок Новопечерський, буд. 19/3, корпус 2, каб. 33; код ЄДРПОУ 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "ОТТІМО" (33018, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Курчатова, будинок 32; код ЄДРПОУ 30504595, IBAN: НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 475 342 (чотириста сімдесят п'ять тисяч триста сорок дві) грн 21 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (01042, м. Київ, Провулок Новопечерський, буд. 19/3, корпус 2, каб. 33; код ЄДРПОУ 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "ОТТІМО" (33018, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Курчатова, будинок 32; код ЄДРПОУ 30504595, IBAN: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 7 130 (сім тисяч сто тридцять) грн 13 коп, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІПерехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 04.06.2021.
Суддя В.О. Демидов