ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.06.2021Справа № 910/3149/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ем-Джи Трейд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Програматехніка»
про стягнення 136 256, 51 грн.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 136 256, 51 грн.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ем-Джи Трейд» було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків та спосіб їх усунення.
26.03.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ем-Джи Трейд» надійшла заява про усунення недоліків, у якій позивач усунув недоліки зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 09.03.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
26.04.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Програматехніка» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
27.04.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Програматехніка» надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ем-Джи Трейд» про визнання договору та ліцензійної угоди укладеними .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 позовну заяву залишено без руху шляхом подання доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі; належних доказів відправки копії позовної заяви з додатками відповідачу(оригіналу опису вкладення у цінний лист); правових підстав позову до відповідача; надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви п'ять днів з дня вручення цієї ухвали.
31.05.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ем-Джи Трейд» надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
01.06.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Програматехніка» надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.
02.06.2021 ухвалою Господарського суду міста Києва було повернуто зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Програматехніка» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ем-Джи Трейд» про визнання договору та ліцензійної угоди укладеними.
03.06.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Програматехніка» надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 зустрічну позовну заяву повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Програматехніка» у зв'язку з не усуненням недоліків.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-
Як зазначає позивач у позовній заяві між ним та відповідачем було проведено переговори щодо надання права використання програмного забезпечення «ПП-Авто 8.3», Відповідач провів презентацію продукту та надав інформацію про функціонал програмного забезпечення.
В подальшому відповідачем було надіслано текст Договору № 101220-1 від 10.12.2020 року на придбання програмного забезпечення, а також рахунок № 101220-1 від 10.12.2020 року на оплату вартості користування програмним забезпеченням у сумі 132 480,00 грн.
Відповідачем програмне забезпечення не було надано для тестування та заявлено, що доступ до програмного забезпечення з міркувань безпеки можливий виключно після оплати, однак в договорі був відсутній опис функціоналу програмного забезпечення обіцяний Відповідачем, а сам договір за формою був складений у формі Договору поставки, тому Позивач відмовився від укладання договору з таким змістом. В ході усних переговорів Відповідач пообіцяв внести необхідні коригування до Договору та надати Позивачу відкоригований документ.
Після досягнення усної згоди про внесення до договору опису фунціоналу програмного забезпечення, Позивач здійснив оплату наданого рахунку у сумі 132 480,00 грн. Сплата вартості ліцензії на право використання програмного забезпечення підтверджується платіжним дорученням № 356 від 11.12.2020 року.
Після встановлення невідповідності програмного забезпечення, Позивачем було направлено лист на повернення коштів вихідний номер 23/12/2020 від 23 грудня 2020 року та додаток №1 до листа в якому були вказані причини повернення програмного забезпечення. Офіційної відповіді на лист позивач так і не отримав.
Оскільки сторонами так і не було дотримано письмової форми договору, відповідно оплата за користування програмним забезпеченням відбулася без належної правової підстави в зв'язку з чим позивач звернувся до Господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 132 480, 00 грн.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд звертає увагу на те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.97) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 21 січня 2018 року у справі №5-249кс15.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно абз. 2 п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
На підтвердження направлення відповідачу листа на повернення коштів вихідний номер 23/12/2020 від 23 грудня 2020 щодо повернення коштів, позивач долучив до матеріалів справи лише копію вказаного листа.
Відповідно до вимог «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року, розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і підтверджує факт надання послуги відділенням зв'язку.
За приписами п. 59, 61 зазначених вище Правил внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.
Таким чином, належним доказом на підтвердження направлення позивачем відповідачу листа на повернення коштів вихідний номер 23/12/2020 від 23 грудня 2020 є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), надані в оригіналі.
Таким чином, лише копія наданого листа на повернення коштів вихідний номер 23/12/2020 від 23 грудня 2020 не є належним доказом направлення позивачем відповідачу щодо сплати заборгованості на суму 132 480, 00 грн.
З урахуванням зазначеного господарський суд дійшов висновку, що в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України, строк повернення сплачених коштів за вимогами позивача щодо стягнення з відповідача 132 480, 00 грн. не настав, що є підставою для відмови в задоволені позову про стягнення основної суми грошових коштів.
Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційних втрат в розмірі 2 927, 81 грн. та 3% річних в розмірі 848, 70 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 року № 14 (далі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, в тому числі з правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Згідно з п. 1.2 Постанови правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.
Згідно з п. 1.3 Постанови з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до п. 1.10 Постанови за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
Як вбачається з пунктів 3.1, 3.2 Постанови, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, враховуючи, що строк оплати щодо повернення грошових коштів в розумінні ст. 530 ЦК України у відповідача не настав, вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є безпідставними.
Відповідачем до відзиву на позовну заяву долучено Договір від 10.12.2020 № 101220-1, однак він не підписаний Товариством з обмеженою відповідальністю «Ем-Джи Трейд».
Крім того, у матеріалах справи відсутні докази в тому числі судові рішення на підтвердження укладання вищезазначеного договору.
Судові витрати позивача по справі у відповідності до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
В задоволені позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Алєєва