ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.06.2021Справа № 910/3965/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
за позовом Фізичної особи підприємця Руденко Олександра Петровича
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"
про стягнення 607 365, 52 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Фізична особа-підприємець Руденко Олександр Петрович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення 607 365, 52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 53-122-01-20-09328 від 12.03.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
29.03.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/3965/21, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
12.04.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначив про часткову оплату заборгованості та не вірний розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат.
23.04.2021 через відділ діловодства суду від відповідача по справі надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення про сплату відповідачем суми основного боргу.
17.05.2021 через відділ діловодства суду від відповідача по справі надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення про сплату відповідачем суми основного боргу.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
12.03.2020 між Державним підприємством "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (замовника, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Руденко Олександром Петровичем (постачальник, позивач) укладений договір поставки №53-122-01-20-09328 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника певну продукцію, а замовник зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (п. 1.1. договору).
Згідно із п. 1.2. договору, предметом поставки по даному договору є 34350000-5 (шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності), які передбачені специфікацією №1 до даного договору.
Ціна продукції, що поставляється за цим договором складає 595 256, 30 гри. (п'ятсот дев'яносто п'ять тисяч двісті п'ятдесят шість гри. 30 коп.), крім того ПДВ - 119 051, 26 грн. ( сто дев'ятнадцять тисяч п'ятдесят одна грн. 26 коп.) (п. 2.1. договору).
Відповідно до п. 2.2. договору загальна сума договору складає 714 307, 56 грн. (сімсот чотирнадцять тисяч триста сім грн. 56 коп.)
Згідно п. 2.3. договору кількість товару та ціна за одиницю товару вказана у специфікації №1 (додаток № 1) до даного договору.
Відповідно до п. 3.1. договору, сторонами погоджено, що продукція поставляється "Постачальником" протягом 60 календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України «Про публічні закупівлі» на умовах: DDP Інкотермс-2010. Місце поставки та вантажоотримувач - 34400, м. Вараш, Рівненська обл., склад РВ ВП „Складське господарство" ДП "НАЕК „Енергоатом".
Оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" (п. 6.1. договору).
Товарно-супровідні документи, що надаються постачальником при здійсненні поставки продукції: видаткова накладна, накладна або документи які підтверджують якість продукції (п. 8.2. договору).
Датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем (п. 8.4. договору).
Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатки (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 31.12.2020, а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.
На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 714 307, 56 грн, що підтверджується видатковою накладною №1585 від 15.04.2020 та видатковою накладною №2323 від 12.05.2020.
Позивач стверджує, що відповідач всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором, оплату за поставлений позивачем товар здійснив частково на суму 210 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №10708 від 27.11.2020, №12542 від 29.12.2020, №586 від 21.01.2021, №1848 від 19.02.2021, у зв'язку із чим, у позивача виникла заборгованість у сумі 504 307,56 грн (714 307, 56 - 210 000,00).
У зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховані: пеня у розмірі 58 319,47 грн., інфляційні втрати у сумі 30 290,91 грн. та 3% річних у сумі 14 447,58 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору позивач згідно із видатковими накладними №1585 від 15.04.2020 та №2323 від 12.05.2020 поставив відповідачу товар на суму 714 307, 56 грн
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В пункті 6.1. договору сторони погодили, що оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС".
На виконання п. 8.1. договору позивачем пройдено вхідний контроль та отримано ярлики на придатну продукцію №1-8-200 від 22.04.2020 та №1-8-254 від 20.05.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на встановлені договором строки оплати, відповідач зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар в наступні строки:
за видатковою накладною №1585 від 15.04.2020 - до 08.06.2020,
за видатковою накладною №2323 від 12.05.2020 - до 06.07.2020.
Отже, погоджений сторонами порядок оплати строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як підтверджено наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар у сумі 210 000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №10708 від 27.11.2020, №12542 від 29.12.2020, №586 від 21.01.2021, №1848 від 19.02.2021.
Також, під час розгляду справи, відповідач згідно із платіжними дорученнями №1205 від 09.02.2021, №4077 від 14.04.2021, №4659 від 29.04.2021 сплатив на користь позивача суму заборгованості у сумі 130 000, 00 грн.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи те, що сума основного боргу у розмірі 100 000, 00 грн. сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі, суд закриває провадження у справі №910/3965/21 в частині позовних вимог про стягнення 100 000,00 грн., у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Водночас, суд зазначає, що відсутність предмета спору, а отже, спірного матеріального правовідношення між сторонами, до звернення з позовом до суду, тягне за собою відмову в позові.
Враховуючи, що предмет спору в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 30 000,00 грн припинив своє існування до звернення позивача з цим позовом, то суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення боргу у розмірі 30 000,00 грн.
Матеріалами справи підтверджується невиконане зобов'язання за договором у сумі 374 307,56 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, у зв'язку із чим задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 374 307,56 грн.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 58 319,47 грн., інфляційні втрати у сумі 30 290,91 грн. та 3% річних у сумі 14 447,58 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних та інфляційні втрати.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Оскільки умовами договору передбачено, що оплата проводиться на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію (22.04.2020 та 20.05.2020), враховуючи, що 06.06.2020 та 04.07.2020 є вихідним днем, то початок відліку здійснюється за видатковою накладною №1585 від 15.04.2020 - з 09.06.2020 та за видатковою накладною №2323 від 12.05.2020 - з 07.07.2020.
Крім того, позивачем не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період, за який здійснюється нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
За таких обставин, періодом нарахування 3% річних та інфляційних втрат є 09.06.2020 по 26.11.2020 на суму 631 636,20, з 27.11.2020 по 28.12.2020 на суму 581 636,20 грн, з 29.12.2020 по 20.01.2021 на суму 556 636,20 грн, з 21.01.2021 по 08.02.2021 на суму 521 636,20 грн, з 09.02.2021 по 18.02.2021 на суму 491 636,20 грн та 19.02.2021 по 19.02.2021 на суму 391 636,20 грн; 07.07.2020 по 19.02.2021.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у сумі 14 227,57 грн. та інфляційні втрати у розмірі 29 933,67 грн, у зв'язку із чим вимоги підлягають частковому задоволенню.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Судом встановлено, що договором відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошового зобов'язання у вигляді пені, не передбачена.
При цьому, з огляду на характер правовідносин, які склались між сторонами, відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлену продукцію не передбачена певними законодавчими актами.
Оскільки, сторони укладаючи договір не погодили відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошового зобов'язання у вигляді пені, то нарахування пені на суму боргу за договором є необґрунтованими, а тому суд відмовляє у задоволенні вимог в цій частині.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені вище обставини, суд частково задовольняє позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Руденка Олександра Петровича до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція".
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Оскільки на даний час позивачем не заявлено клопотання про повернення судового збору, то питання про повернення суми судового збору на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", наразі не вирішується судом.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, ст. 231, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Закрити провадження у справі №910/3965/21 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 100 000,00 грн.
В іншій частині позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська обл., місто Вараш, ідентифікаційний код 05425046) на користьФізичної особи підприємця Руденко Олександра Петровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 374 307,56 грн, 3% річних у розмірі 14 227,57 грн., інфляційні втрати у розмірі 29 933,67 грн та судовий збір у розмірі 6 277, 03 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 03.06.2021.
Суддя О.В. Гулевець