номер провадження справи 27/28/21
28.05.2021 Справа № 908/264/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-торгівельна компанія світ Будінвест” (10014 Житомирська область, м. Житомир, вул. Кафедральна, 4-а, кв. 10, ідентифікаційний код юридичної особи 41879354)
до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71503 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код юридичної особи 19355964)
про стягнення 1 758 000 грн. 00 коп.
за участю
представника позивача: Сачок А.В., ордер серія ЖТ № 088498 від 16.04.2021
представник відповідача: Завгородній Р.В., витяг з ЄДР
Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельно-торгівельна компанія світ Будінвест” звернулося до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” 1 758 000 грн. 00 коп. грошових коштів за поставлений товар.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2021 позовні матеріали № 908/264/21 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 03.02.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
17.02.2021 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-торгівельна компанія світ Будінвест” надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 19.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/264/21, присвоєно справі номер провадження 27/28/21 розгляд справи по суті призначено на 17.03.2021.
Від відповідача надійшов письмовий відзив № 28-23/5275 від 05.03.2021 на позовну заяву (вх. № 5100/08-008/21 від 10.03.2021), відповідно до якого просить суд закрити провадження у справі № 908/264/21, у зв'язку з тим, що позовна заява до відповідача Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (як зазначено у позовній заяві) не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки відокремлений підрозділ не є юридичною особою. Та по суті позовних вимог вказав на те, що сторони розмежували строки сплати ПДВ за договором та вартості продукції за договором та встановили, що вартість продукції за договором сплачується протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару, а ПДВ сплачується після отримання покупцем від постачальника податкової накладної, в договорі строк виконання зобов'язання щодо здійснення оплати частини вартості товару в сумі ПОДВ не встановлений, отже вимога щодо сплати частини вартості товару в розмірі ПДВ - 293000 грн. до відповідача не надходила, отже, на думку відповідача, строк оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ не настав.
Судом встановлено, що 17.03.2021 позивач на електрону адресу суду направив заяву (вх. № 5620/08-08/21 від 17.03.2021) про уточнення назви відповідача, зазначив, що в позовній заяві позивач зазначив відповідачем відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”.
Також судом вже ухвалою було роз'яснено, що в ухвалі при відкритті провадження у справі зазначено відповідачем Державне підприємство “НАЕК “Енергоатом” в особі: Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС”.
В позовній заяві позивачем ставились вимоги саме до Державного підприємства “НАЕК “Енергоатом” в особі: Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС”, однак назву відповідача в позовній заяві викладено: спочатку відокремленого підрозділу, а потім юридичної особи.
17.03.2021 представник позивача надіслав на електрону адресу суду відповідь (вх. № 5628/08-08/21 від 17.03.2021) на відзив на позовну заяву, відповідно до якої вказав, що відповідачем не виконано свої зобов'язання в повному обсязі та заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.
Ухвалою суду від 17.03.2021, підготовче засідання відповідно до ст. 183 ГПК відкладено на 16.04.2021, враховуючи клопотання позивача про призначення засідання суду в режимі відео конференції, а також його віддаленість від м. Запоріжжя Господарському суді Житомирської області доручено забезпечити проведення відеоконференції у приміщенні суду.
Ухвалою суду від 16.04.2021, відповідно до ст. 185 ГПК України, підготовче провадження у справі № 908/264/21 закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 06.05.2021.
Ухвалою суду від 06.05.2021 на підставі ст. 216 ГПК України, оголошувалась перерва на 28.05.2021.
У судовому засіданні 28.05.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів.
Також судове засідання проводилось в режимі відеоконференцзв'язку.
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача в судовому засіданні 28.05.2021 підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні 28.05.2021 заперечив проти задоволення позову, просив суд відмовити в його задоволенні.
В засіданні суду 28.05.2021 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).
У судовому засіданні 28.05.2021, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельно-торгівельна компанія світ Будінвест” (Постачальник) та Відокремленим підрозділом «Запорізька АЕС» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Покупець) укладено Договір поставки продукції № 60396019 УК/53-121-01-19-08876 від 25.11.2019 (Договір), що підписаний позивачем 09.12.2019, відповідачем 11.12.2019.
Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар відповідно до переліку, що разом складає (без ПДВ) 1465000 грн., а всього з ПДВ складає 1758000 грн.
Відповідно до п. 3.1 Договору, вартість товару за договором складає 1 465 000 грн. (один мільйон чотириста шістдесят п'ять тисяч грн. 00 коп.), крім ПДВ 20% - 293 000 грн. (двісті дев'яносто три тисячі грн. 00 коп.), разом 175000 грн. (один мільйон сімсот п'ятдесят вісім тисяч грн. 00 коп.).
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору поставка товару відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010, на умовах DDР - м. Енергодар. Вантажоодержувач: Запорізьке відділення ВП «Складське господарство», вул. Промислова, 133 (склад), м. Енергодар, Запорізької області.
Відповідно до приписів п. 4.4 Договору, товар, що поставляється, повинен супроводжуватись наступними документами: Видаткова накладна - 3-х примірниках; Паспорту або сертифікат якості, або інший подібний документ, що передбачений підприємством виробником товару; Рахунок-фактура.
На виконання умов Договору Постачальник відповідно до видаткових накладних №0392 від 27.12.2019, №0393 від 27.12.2019, №0394 від 27.12.2019, №012 від 05.02.2020, №013 від 05.02.2020, №017 від 16.03.2020 поставив товар Відокремленому підрозділу «Запорізька АЕС» Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом»», також отримані відповідачем сертифікати якості та рахунки-фактури.
Однак, оплату за поставлений товар, відповідно до вказаних видаткових накладних відповідачем здійснено не було.
Пунктом 7.1 Договору встановлено, що у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за Договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства.
Позивач вказав на те, що сума несплаченої заборгованості відповідача за поставлений товар складає 1758000 грн. 00 коп., натомість відповідачем не виконано належним чином своїх зобов'язань з оплати товару, в зв'язку з чим, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання Договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав своє зобов'язання, а саме, поставив відповідачу товар на загальну суму 1758000 грн. з ПДВ, що підтверджується двосторонньо підписаними без заперечень та зауважень видатковими накладними: №0392 від 27.12.2019, №0393 від 27.12.2019, №0394 від 27.12.2019, №012 від 05.02.2020, №013 від 05.02.2020, №017 від 16.03.2020.
Однак, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем поставленого товару, згідно умов Договору.
Відповідачем не заперечувався факт належної поставки позивачем товару та факт його прийняття відповідачем.
За таких обставин, з наведеного вище вбачається, що товар по Договору не було оплачено відповідачем позивачу в повному обсязі, в зв'язку з чим відповідачем порушено умови Договору, а сума неоплаченого товару склала 1758000 грн.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар в розмірі 1758000 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Що стосується заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву щодо посилань на те, що строк оплати поставленого товару в частині вартості ПДВ не встановлений, а оплачується після отримання Покупцем від Постачальника податкової накладної, отже строк оплати в частині ПДВ не настав, суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи та доведено позивачем, на виконання умов Договору Постачальник здійснив поставку товару на загальну суму 1758000 грн. Претензій з боку відповідача жодних не було, товар по кількості та якості був прийнятий у повному обсязі. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку (п. 3.2 Договору). Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, а саме поставив товар відповідачу зі складанням передбачених Договором документів. Зареєстрував податкові накладні в ЄРПН. Відповідно до п. 7.7 Договору, лише у випадку ненадання Постачальником Покупцю, в строк визначений ПК України, електронної податкової накладної, зареєстровану в ЄРПН, Покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну Договору, передбачену розділом 3 Договору на суму ПДВ. Згідно з абзацом другим п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за поставкою товару були складені податкові накладні на кожну видаткову накладну про поставку товару, Таким чином, позивачем було належним чином складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, що відповідно до договору є підставою для сплати Покупцем суми ПДВ включеної до вартості товару. Відповідач товар прийняв без заперечень та зауважень, а тому повинен був здійснити оплату за умовами Договору, а саме шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-торгівельна компанія світ Будінвест” є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-торгівельна компанія світ Будінвест” до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71503 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код юридичної особи 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-торгівельна компанія світ Будінвест” (10014 Житомирська область, м. Житомир, вул. Кафедральна, 4-а, кв. 10, ідентифікаційний код юридичної особи 41879354) 1758000 (один мільйон сімсот п'ятдесят вісім тисяч) грн. боргу за поставлений товар, 26370 (двадцять шість тисяч триста сімдесят) грн. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 04.06.2021.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.