04.06.2021 справа № 908/1610/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Левкут Вікторія Вікторівна, розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький механічний завод» про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/1610/21
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький механічний завод» (69040, м. Запоріжжя, вул. Барикадна, буд. 26)
до відповідача приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2)
про стягнення 1 012 129,81 грн.
До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький механічний завод» про стягнення з приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» 1012129,81 грн., які складаються з: 1002000,00 грн. заборгованості за договором поставки № 210118-1 від 18.01.2021 та 10129,81 грн. пені. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на приписи ст.ст. 11, 525, 526, 626, 628, 629, 655, 662, 691,712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175, 193 Господарського кодексу України.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2021 справу № 908/1610/21 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Разом з позовною заявою ТОВ «Запорізький механічний завод» подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» в межах ціни позову у сумі 1 012 129,81 грн.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову позивач вказав, що за договором поставки №210118-1 від 18.01.2021 та Специфікацією №1 (Додаток №1 до цього Договору), укладеного ПрАТ «ЗЕРЗ» та ТОВ «ЗМЗ», у відповідача існує заборгованість в розмірі 1 002 000,00 грн. за отриманий товар. Загальний розмір заборгованості за Договором з урахуванням 10 129,81 грн. пені становить 1 012 129,81 грн.
Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду у цій справі, оскільки ПрАТ «ЗЕРЗ» є пов'язаним із рядом інших компаній так як його засновником і кінцевим бенефіціарними власником є АТ «Українська залізниця». Відтак існує обґрунтований ризик, що активи, які знаходяться у розпорядженні ПрАТ «ЗЕРЗ» за рішенням власника АТ «Українська залізниця» будуть відчужені на інші підконтрольні підприємства, яких у структурі АТ «Українська залізниця» знаходиться більше двадцяти відокремлених структурних підрозділів, філій. Позивач наголошує, що з лютого 2021 року ПрАТ «ЗЕРЗ» ухиляється від сплати заборгованості, не реагує жодним чином на письмові звернення та вимоги ТОВ «ЗМЗ». Позивач відзначив, що інформація щодо можливої реалізації майна або ж перерахунку грошових коштів з рахунків ПрАТ «ЗЕРЗ» є закритою інформацією для ТОВ «ЗМЗ», тому з'ясувати наявність таких операцій можливо виключно у ході примусового виконання рішення суду згідно положень Закону України «Про виконавче провадження». На підтвердження своїх доводів позивач посилається на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі 910/1642/18.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
За змістом норм чинного законодавства у вирішенні питання про забезпечення позову особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, а господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарем діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення з відповідача 1012129,81 грн. Позивач зазначив, що з часу поставки (січень 2021 року) відповідач жодних дій по оплаті вартості отриманого товару (строк - 30 днів з моменту отримання товару) не здійснив, на усні та письмові запити відповіді не надав. Позивач вважає, що на даний час існують об'єктивні підстави вважати, що відповідач вчинить дії, направлені на виведення існуючих активів на інші підконтрольні засновнику відповідача підприємства, що, у свою чергу, унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Одним із завдань господарського судочинства у відповідності до вимог статті 2 ГПК України є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів юридичних осіб.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду. Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішення Європейського суду з прав людини у справі “Горнсбі проти Греції” зазначено, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.
Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі “Пантелеєнко проти України” зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Враховуючи викладене, у даному випадку, за висновками суду, застосування обраних заявником заходів забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивача.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову, щодо яких подано заяву, сприятиме запобіганню порушення прав заявника на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить захист прав і законних інтересів позивача.
При цьому, судом враховано, що застосування заходів забезпечення позову у відповідності до норм чинного законодавства жодним чином не порушують інтересів ПРАТ «ЗЕРЗ», оскільки забезпечення позову лише обмежує право розпорядження грошовим коштами в межах ціни позову на певний час, а тому обрані заходи забезпечення позову жодним чином не будуть порушувати збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.
Отже, заходи забезпечення позову, із заявою про застосування яких ТОВ «ЗМЗ» звернулося до суду, є розумним, адекватним та ефективним способом забезпечення позову та відповідають меті вжиття заходів щодо забезпечення позову, якою є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів заявника, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
З метою забезпечення виконання рішення в даній справі та запобігання можливому утрудненню реалізації прав позивача в разі задоволення позову, суд ухвалив задовольнити заяву позивача та забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «ЗЕРЗ» в межах ціни позову - до вирішення справи по суті.
Керуючись ст. 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України,
1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький механічний завод» про вжиття заходів забезпечення у справі № 908/1610/21 задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2; ідентифікаційний код 01056273) в межах ціни позову у сумі 1012129,81 грн. (один мільйон дванадцять тисяч сто двадцять дев'ять грн. 81 коп.).
3. Стягувач: товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький механічний завод» (69040, м. Запоріжжя, вул. Барикадна, буд. 26; ідентифікаційний код 01056280).
4. Боржник: приватне акціонерне товариство «Запорізький електровозоремонтний завод» (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2; ідентифікаційний код 01056273).
5. Згідно ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, а саме з 03.06.2021.
6. Ухвала є виконавчим документом в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» зі строком пред'явлення до виконання до 03.06.2024 року і підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку, визначеному ст.ст. 255-257 ГПК України. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалу підписано 04.06.2021
Суддя В.В. Левкут