61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
26.05.2021 Справа № 905/49/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання Мальованій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; код ЄДРПОУ: 20077720)
до відповідача: комунального підприємства "ПОКРОВСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА" (85300, Донецька обл., місто Покровськ, вулиця Захисників України, будинок 4 А; код ЄДРПОУ: 32213475)
про стягнення 80 005 974,84 грн., з яких основна заборгованість в розмірі 73 091 881,44 грн., 3 % річних в розмірі 3 770 647,85 грн., інфляційних втрат в розмірі 3 143 445,58 грн., -
За участю представників сторін:
від позивача: Єфременко О.О. - за довіреністю № 14-13 від 15.01.2021
від відповідача: Кіш Ю.А. - на підставі довіреності б/н від 03.02.20
Акціонерне товариство "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до комунального підприємства "ПОКРОВСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА" про стягнення 80 005 974,84 грн., з яких основна заборгованість в розмірі 73 091 881,44 грн., 3 % річних в розмірі 3 770 647,85 грн., інфляційних втрат в розмірі 3 143 445,58 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №3598/18ТЕ-6 від 09.10.2018, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 73 091 881,44 грн., що стало підставою для нарахування позивачем 3 % річних в розмірі 3 770 647,85 грн., інфляційних втрат в розмірі 3 143 445,58 грн.
Представник позивача під час розгляду даної справи наполягав на задоволенні позовних вимог, зазначив про часткове погашення відповідачем заборгованості за договором, яка на теперішній час складає 49 864 220,99 грн. У відповіді на відзив (т. 5, а.с. 214-217) представник позивача наголошував на тому, що п. 6.2. передбачено, що відповідач не обмежується в здійсненні розрахунків з позивачем лише рахунками з спеціальним режимом використання, а тому він мав передбачену договором можливість сплатити заборгованість своїми коштами, тим самим - міг впливати на стан розрахунку. Також позивач вважає необґрунтованим посилання відповідача на приписи Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вони не є штрафними санкціями, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Крім того, позивач вважає необґрунтованим посилання відповідача на Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», оскільки він поширюється лише на заборгованість за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води, в той час як природний газ за спірним договором споживався в період з листопада 2018 по квітень 2019.
Представник відповідача під час розгляду даної справи не заперечував проти стягнення основної заборгованості за вказаним договором, та зазначив, що вона виникла внаслідок тяжкого фінансового стану підприємства, який в свою чергу, виник у зв'язку тим, що встановлені тарифи не покривають усі витрати підприємства, а також у зв'язку з несвоєчасною оплатою споживачами наданих ним послуг.
У відзиві на позовну заяву (т.5, а.с. 185-187) представник відповідача не заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 73 091 881,44 грн., та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат з огляду на те, що здійснює господарську діяльність у м. Покровськ Донецької області, яке входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно розпорядженню Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. № 1275-р. На думку відповідача нарахування штрафних санкцій за прострочення зобов'язання суперечить приписам п.2 ст. 2 Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово- комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -
09.10.2018 між публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, на теперішній час - акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі - постачальник) та комунальним підприємством "ПОКРОВСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА" (далі - споживач) було укладено договір постачання природного газу № 3598/18-ТЕ-6 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого (в редакції додаткової угоди № 4 від 07.12.2018 до договору постачання природного газу № 3598/18-ТЕ-6 від 09.10.2018) постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Згідно п. 1.2 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 07.12.2018 до договору постачання природного газу № 3598/18-ТЕ-6 від 09.10.2018) природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Відповідно до п. 2.1. договору (в редакції додаткової угоди № 6 від 20.03.2019 до договору постачання природного газу № 3598/18-ТЕ-6 від 09.10.2018) постачальник передає споживачу в період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 16 143,485 тис. куб. метрів (шістнадцять мільйонів сто сорок три тисячі чотириста вісімдесят п'ять куб. метрів), в тому числі по місяцях:
місяцьобсягмісяцьобсягмісяцьобсяг
Жовтень 20180Січень 20193816,402Квітень 2019499,697
Листопад 20182911,351Лютий 20193046,934
Грудень 20183500,081Березень 20192369,020
Всього 6411,432Всього 9232,356Всього 499,697
Додатковою угодою № 8 від 15.04.2019 до договору постачання природного газу №3598/18-ТЕ-6 від 09.10.2018 викладено п. 2.1 замовлений споживачем на квітень 2019 обсяг (об'єм) природного газу у квітні 2019 у наступній редакції: обсяг (тис. куб.м.) - 262,600.
Сторони домовились, що загальний обсяг (об'єм) природного газу, який постачальник передає споживачу за цим договором в період з 01 жовтня 2018 по 30 квітня 2019 року (включно) визначається з урахуванням вищезазначених змін».
Відповідно до п. 2.5. договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 07.12.2018 до договору постачання природного газу №3598/18-ТЕ-6 від 09.10.2018) допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі +_ 5 відсотків (плюс/мінус п'ять відсотків) від зазначеного в пункті 2.1. обсягу без підписання додаткової угоди.
Згідно п. 3.1. договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 07.12.2018 до договору постачання природного газу №3598/18-ТЕ-6 від 09.10.2018) постачальник передає споживачеві у загальному потоці природний газ у його загальному потоці у разі передачі:
- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;
- імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Згідно п. 3.8. договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 07.12.2018 до договору постачання природного газу №3598/18-ТЕ-6 від 09.10.2018) приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених в пункті 1.2. цього договору (п. 3.8.1. договору в редакції додаткової угоди № 4 від 07.12.2018 до договору постачання природного газу №3598/18-ТЕ-6 від 09.10.2018).
Відповідно до п. 3.10. договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 07.12.2018 до договору постачання природного газу №3598/18-ТЕ-6 від 09.10.2018) постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта.
Згідно п. 4.2 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 07.12.2018 до договору постачання природного газу №3598/18-ТЕ-6 від 09.10.2018) ціна за 1000 куб.м. газу становить 6 235,51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 7 482,61 грн. (сім тисяч чотириста вісімдесят дві гривні 61 коп.).
Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 5.1. договору в редакції додаткової угоди № 4 від 07.12.2018 до договору постачання природного газу №3598/18-ТЕ-6 від 09.10.2018).
Відповідно до п. 7.2. договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 07.12.2018 до договору постачання природного газу №3598/18-ТЕ-6 від 09.10.2018) у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 р № 256.
Згідно п. 11.1 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 07.12.2018 до договору постачання природного газу №3598/18-ТЕ-6 від 09.10.2018) він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Вищезазначений договір та додаткові угоди до нього підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору постачання природного газу №3598/18-ТЕ-6 від 09.10.2018 позивачем та відповідачем було підписано акти приймання-передачі природного газу:
- б/н від 30.11.2018 у листопаді 2018 на суму 21 784 509,92 грн. (2 тис. куб.м.);
- б/н від 31.12.2018 у грудні 2018 на суму 26 189 748,10 грн. (3500,081 тис. куб. м.);
- б/н від 31.01.2019 у січні 2019 на суму 28 556 655,41 грн. (3816,402 тис. куб.м.);
- б/н від 28.02.2019 у лютому 2019 на суму 22 799 024,92 грн. (3046,934 тис. куб.м.);
- б/н від 31.03.2019 у березні 2019 на суму 18 109 664,48 грн. (2 420,233 тис. куб.м.);
- б/н від 30.04.2019 у квітні 2019 на суму 1 839 495,41 грн. (245,836 тис.куб.м.).
Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті отриманого товару у передбачений договором строк здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” заявлено вимоги про стягнення основного боргу в сумі 73 091 881,44 грн., а також стягнення 3 % річних в розмірі 3 770 647,85 грн., інфляційних втрат в розмірі 3 143 445,58 грн.
Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.
За змістом п.5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 07.12.2018 до договору постачання природного газу №3598/18-ТЕ-6 від 09.10.2018) остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Відтак, зобов'язання з оплати газу, мало бути виконано наступним чином: за поставкою листопада 2018 на суму 21 784 509,92 грн. - до 25.12.2018 включно, за поставкою грудня 2018 року на суму 26 189 748,10 грн. - до 25.01.2019 включно, за поставкою січня 2019 року на суму 28 556 655,41 грн. - до 25.02.2019 включно, за поставкою лютого 2019 року на суму 22 799 024,92 грн. - до 25.03.2019 включно, за поставкою березня 2019 року на суму 18 109 664,48 грн. - до 25.04.2019 включно, за поставкою квітня 2019 року на суму 1 839 495,41 грн. - до 27.05.2019 включно (з урахуванням того, що останній день строку (25.05.2019) та наступний за ним день припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України).
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за договором постачання природного газу № 3598/18-ТЕ-6 від 09.10.2018 частково та з порушенням встановлених договором строків (відомості, які містяться у довідці “Операції з 01.01.2018 по 31.12.2019”, “Сальдо по підприємству «Покровськтепломережа КП» позивача). Як зазначає позивач у позовній заяві, станом на 30.09.2020 сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за договором постачання природного газу № 3598/18-ТЕ-6 від 09.10.2018 складала 73 091 881,44 грн. Наведені обставини підтверджуються також доданими до позовної заяви виписками з особового рахунку позивача (т.1, а.с. 68-250, т. 2, а.с. 1-250, т.3, а.с. 1 - 250, т.4, а.с. 1-250, т.5, а.с. 1-160), а також підписаним представниками обох сторін актом звіряння розрахунків станом на 30.09.2020 (т. 5, а.с.200).
Як встановлено судом, відповідачем до звернення позивача із даним позовом до суду було частково погашено заборгованість на суму 5 335 682,01 грн. Так, в матеріалах справи наявний акт звіряння розрахунків станом на 31.12.2020 (т.6, а.с. 16), згідно якого заборгованість КП «Покровськтепломережа» перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за договором №3598/18-ТЕ-6 від 09.10.2018 складає 67 756 198,99 грн., підписаний уповноваженими представниками обох сторін без зауважень.
Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Під час розгляду даної справи позивач не заперечував факт часткового погашення відповідачем заборгованості за спірним договором.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява подана до суду 30.12.2020, про що свідчить штемпель відділення поштового зв'язку на описі вкладення у цінний лист, яким було направлено позовну заяву на адресу Господарського суду Донецької області.
Вказані обставини зумовлюють відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в сумі 5 335 682,01 грн., оскільки вона була погашена боржником до звернення кредитора із відповідним позовом до суду, тобто фактично не існувала на момент такого звернення. Доказів протилежного позивачем не надано.
29.03.2021 від відповідача надійшла заява, в якому останній зазначає, що КП “Покровськтепломережа” частково погасило основну заборгованість, що підтверджується платіжними дорученнями: № 5014883808 від 04.01.2021 на суму 67 882,50 грн.; № 5616435806 від 05.01.2021 на суму 20 419,16 грн.; № 6322619006 від 06.01.2021 на суму 25 685,28 грн.; № 8385516506 від 11.01.2021 на суму 27 151,69 грн.; № 9033279506 від 12.01.2021 на суму 72 606,72 грн.; № 9595861706 від 13.01.2021 на суму 33 771,33 грн.; № 0121022706 від 14.01.2021 на суму 45 088,27 грн.; № 0709624606 від 15.01.2021 на суму 282 343,30 грн.; № 1396166906 від 16.01.2021 на суму 578 210,20 грн.; № 2261597506 від 18.01.2021 на суму 497 860,52 грн.; № 3013711706 від 19.01.2021 на суму 973 442,03 грн.; № 3624956306 від 20.01.2021 на суму 661 824,47 грн.; № 4262765606 від 21.01.2021 на суму 503 202,52 грн.; № 4948367806 від 22.01.2021 на суму 419 653,34 грн.; № 8082070506 від 25.01.2021 на суму 384 200,82 грн.; № 8848883906 від 26.01.2021 на суму 592 505,91 грн.; № 5462135106 від 27.01.2021 на суму 265 894,12 грн.; № 0015059406 від 28.01.2021 на суму 167 429,00 грн.; № 0655866506 від 29.01.2021 на суму 132 725,45 грн.; № 1972983706 від 01.02.2021 на суму 88 498,78 грн., № 2642310706 від 02.02.2021 на суму 96 879,95 грн., № 3147871606 від 03.02.2021 на суму 37 866,19 грн., № 3662445406 від 04.02.2021 на суму 16 517,59 грн., № 4305595606 від 05.02.2021 на суму 22 609,25 грн., № 6064210706 від 08.02.2021 на суму 23 707,64 грн., № 6969903106 від 09.02.2021 на суму 69 893,60 грн., № 7598061306 від 10.02.2021 на суму 102 097,87 грн., №7749906506 від 11.02.2021 на суму 246 117,22 грн., № 8960978906 від 12.02.2021 на суму 281 265,25 грн., № 0420959306 від 15.02.2021 на суму 268 002,98 грн., № 1212391188 від 16.02.2021 на суму 507 792,20 грн., № 1863604106 від 17.02.2021 на суму 396 147,45 грн., № 2508919906 від 18.02.2021 на суму 411 700,25 грн., №3144517706 від 19.02.2021 на суму 893 723,45 грн., № 6323648506 від 22.02.2021 на суму 448 233,00 грн., № 7203196006 від 23.02.2021 на суму 686 112,34 грн., № 7694898906 від 24.02.2021 на суму 396 177,82 грн., № 8552605006 від 25.02.2021 на суму 269 631,84 грн., № 9216862606 від 26.02.2021 на суму 232 897,31 грн.; № 0819514006 від 01.03.2021 на суму 216 338,30 грн., № 1573257006 від 02.03.2021 на суму 197 145,50 грн., № 2152795506 від 03.03.2021 на суму 47 141,17 грн., № 2716260306 від 04.03.2021 на суму 20 905,70 грн., № 3387495806 від 05.03.2021 на суму 32 685,94 грн., № 6044226008 від 09.03.2021 на суму 33 588,83 грн., № 6740361906 від 10.03.2021 на суму 70 936,35 грн., № 7433064306 від 11.03.2021 на суму 100 560,45 грн., № 8100560606 від 12.03.2021 на суму 314 837,64 грн., № 9590197106 від 15.03.2021 на суму 304 360,75 грн., №0432391006 від 16.03.2021 на суму 623 412,36 грн., № 1100951006 від 17.03.2021 на суму 506 999,84 грн., № 1760196006 від 18.03.2021 на суму 392 554,42 грн., № 2457877906 від 19.03.2021 на суму 706 369,55 грн., № 4045483106 від 22.03.2021 на суму 364 575,74 грн., № 4897471006 від 23.03.2021 на суму 1 115 776,04 грн., № 5572420006 від 24.03.2021 на суму 320 438,80 грн., № 6210030106 від 25.03.2021 на суму 324 098,22 грн., №6836490306 від 26.03.2021 на суму 208 692,97 грн., № 9734902706 від 29.03.2021 на суму 216 916,45 грн., № 0425900806 від 30.03.2021 на суму 194 643,99 грн., № 1003525206 від 31.03.2021 на суму 72 041,51 грн.
В матеріалах справи наявний акт звіряння розрахунків станом на 31.03.2021, згідно якого заборгованість КП «Покровськтепломережа» перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за договором №3598/18-ТЕ-6 від 09.10.2018 складає 50 123 409,89 грн.
Також 25.05.2021 на адресу суду від відповідача надійшли пояснення по справі, згідно яких підприємством в квітні 2021 було сплачено в добровільному порядку 259 188,90 грн., щодо підтверджується платіжними дорученнями: № 1644609506 від 01.04.2021 на суму 47 495,34 грн., № 3500869306 від 05.04.2021 на суму 27 963,62 грн., № 2269683906 від 02.04.2021 на суму 31 590,02 грн., № 3500869306 від 05.04.2021 на суму 27 963,62 грн., № 4963896206 від 07.04.2021 на суму 20 305,31 грн., № 4253485106 від 06.04.2021 на суму 68 256,34 грн., № 4963896206 від 07.04.2021 на суму 20 305,31 грн., № 5733913406 від 08.04.2021 на суму 63 578,27 грн.
Таким чином, відповідачем було сплачено частину основної суми заборгованості в загальному розмірі 17 373 600,20 після відкриття Господарським судом Донецької області 08.02.2021 провадження у справі № 905/49/21.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору та необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основної заборгованості в сумі 17 373 600,20 грн.
Судом встановлено, що сума основної заборгованості відповідача за спірним договором на теперішній час становить 49 864 220,99 грн., що не заперечується ані позивачем, ані відповідачем.
Приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов'язки в частині строку їх виконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 49 864 220,99 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.
Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за загальний період з 27.12.2018 по 30.09.2020 нараховано 3 % річних в загальному розмірі 3 770 647,85 грн., а саме:
- за поставкою листопада 2018 року за загальний період з 27.12.2018 по 18.03.2019 в сумі 64 916,84 грн.;
- за поставкою грудня 2018 року за загальний період з 26.01.2019 по 30.09.2020 в сумі 447 393,79 грн.,
- за поставкою січня 2019 року за період з 26.02.2019 по 30.09.2020 в сумі 1 366 615,17 грн.;
- за поставкою лютого 2019 року за період з 26.03.2019 по 30.09.2020 в сумі 1 038 607,43 грн.;
- за поставкою березня 2019 за період з 26.04.2019 по 30.09.2020 в сумі 778 841,63 грн.;
- за поставкою квітня 2019 року за період з 28.05.2019 по 30.09.2020 в сумі 74 272,99 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.
3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 3% річних за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в сумі 3 770 647,85 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 3 143 445,58 грн. за загальний період з січня 2019 по вересень 2020, а саме:
- за поставкою листопада 2018 року за період з січня 2019 по лютий 2019 в сумі 119 025,55грн.;
- за поставкою грудня 2018 року за період з лютого 2019 по вересень 2020 в сумі 603 582,03 грн.;
- за поставкою січня 2019 року за період з березня 2019 по вересень 2020 в сумі 1 215 694,93 грн.;
- за поставкою лютого 2019 року за період з квітня 2019 по вересень 2020 в сумі 758 566,60 грн.;
- за поставкою березня 2019 року за період з травня 2019 по вересень 2020 в сумі 417 273,36 грн.;
- за поставкою квітня 2019 року за період з червня 2019 по вересень 2020 в сумі 29 303,11 грн.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Питання розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання також було предметом розгляду об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19, за наслідками розгляду якого об'єднана палата в постанові від 26.06.2020 виклала правовий висновок про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, а також з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 від 26.06.2020, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично та методологічно вірним. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 3 143 445,58 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судовий збір розподілити відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до комунального підприємства "ПОКРОВСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА" про стягнення 80 005 974,84 грн., з яких основна заборгованість в розмірі 73 091 881,44 грн., 3 % річних в розмірі 3 770 647,85 грн., інфляційних втрат в розмірі 3 143 445,58 грн. - задовольнити частково.
Закрити провадження в частині стягнення основної заборгованості в сумі 17 373 600,20 грн.
Стягнути з комунального підприємства "ПОКРОВСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА" (85300, Донецька обл., місто Покровськ, вулиця Захисників України, будинок 4 А; код ЄДРПОУ: 32213475) на користь акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; код ЄДРПОУ: 20077720) основний борг в сумі 49 864 220,99 грн., 3% річних в сумі 3 770 647,85 грн., інфляційні втрати в сумі 3 143 445,58 грн., судовий збір в сумі 522 108,58 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 26.05.2021 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2021.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Ю.В. Бокова