вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у видачі судового наказу
04.06.2021м. Дніпро№ 904/5296/21
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Бєлік В.Г., розглянувши заяву:
заявник: Приватне підприємство "Соріс", м. Червоноград, Львівська область
боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНІТ ТРЕЙД ДНІПРО", м. Дніпро
про видача судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за договором поставки № 8/18 від 27.06.2018 року у загальному розмірі 197 798,99 грн.
До Господарського суду Дніпропетровської області 31.05.2021 надійшла заява Приватного підприємства "Соріс" про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНІТ ТРЕЙД ДНІПРО" заборгованості за договором поставки № 8/18 від 27.06.2018 року у загальному розмірі 197 798,99 грн. (основний борг - 98 000,00 грн., пеня - 71 167,30 грн., 3% річних - 8 495,69 грн., інфляційні втрати - 10 336,00 грн., штраф 10% - 9 800,00 грн.).
Заява обґрунтована тим, що боржник в порушення взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 8/18 від 27.06.2018 року своєчасно та не в повному обсязі не здійснює оплату за поставлений товар.
Судом перевірено зазначене у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За результатами такої перевірки встановлено, що заява про видачу судового наказу підсудна Господарському суду Дніпропетровської області.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
За положеннями ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Статтею 150 Господарського процесуального кодексу України наведено вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу, згідно з якими заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до частини 1, 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 3 ст. 56 ГПК юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
До заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника (п.2 ч. 3 ст. 150 ГПК України).
Судом встановлено, що заяву б/н від 24.05.2021 року про видачу судового наказу підписано заступником директора ПП "Соріс" Гах М.В., в підтвердження повноважень надано наказ № 12/02 від 12.02.2021 року відповідно до якого заступника директора ОСОБА_1 призначено відповідальною особою за підготовку та подання позовів до судів усіх юрисдикцій з подальшою участю у судових слуханнях.
Як вбачається з наданого заявником витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 24768576 від 10.09.2019, підписантом та керівником юридичної особи ПП "Соріс" (ідентифікаційний код 23965355) є ОСОБА_2 .
На підставі поданих матеріалів суд встановив, що заява про видачу судового наказу про стягнення грошової заборгованості підписана не уповноваженою особою, оскільки в наказі № 12/02 від 12.02.2021 року визначені повноваження заступника директора лише на підготовку та представництво, але не містить повноважень на підписання позовів та заяв про видачу судових наказів.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Грошова заборгованість - сума фінансових зобов'язань, грошових боргів, що підлягає погашенню, поверненню в певний термін. Якщо до цього терміну заборгованість не погашена, то вона стає простроченою.
Заявлені до стягнення суми стягнення передплати за непоставлений товар, пені, та штрафу не можуть бути предметом розгляду в порядку наказного провадження, оскільки не мають ознаки безспірності, наявність якої є обов'язковою умовою для видачі судового наказу.
Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наявність спору про право, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.
Як зазначено вище, заявник обґрунтовує виникнення заборгованості через непоставку у встановлений термін товару за договором поставки № 8/18від 27.06.2018
Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, оскільки є достатні підстави вважати, що дані вимоги не є безспірними.
Згідно з п.1 частини першої ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 153 Господарського процесуального кодексу України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у видачі судового наказу, оскільки Заявником не надано документального підтвердження повноважень на підписання заяви особо., яка її підписала, а також заявлені вимоги не є безспірними.
До того ж, суд звертає увагу на те, що у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу, внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 ГПК України).
Керуючись ст. ст. 12, 147-154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Відмовити Приватному підприємству "Соріс" у задоволенні заяви про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНІТ ТРЕЙД ДНІПРО" заборгованості за договором поставки № 8/18 від 27.06.2018 року у загальному розмірі 197 798,99 грн.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків, а відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано - 04.06.2021 року.
Суддя В.Г. Бєлік