вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"25" травня 2021 р. Cправа №902/298/21
Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Збаразький горілчаний завод", м.Збараж Збаразького району Тернопільської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АМБАР", м.Вінниця
про стягнення 38642,08 грн заборгованості згідно договору поставки
учасники процесу: представник позивача: Федонюк Г.С., діє на підставі ордера.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
29.03.2021 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Збаразький горілчаний завод" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АМБАР" 38642,08 грн заборгованості, що нарахована з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов Дистриб'юторського договору №27/02/19 від 27.02.2019 в частині оплати вартості отриманого товару.
Ухвалою суду від 05.04.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/298/21 та призначено судове засідання на 25.05.2021.
На визначену судом дату (25.05.2021) з'явився представник позивача. Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.
При цьому щодо повідомлення відповідача слід зазначити, що судова кореспонденція, яка адресувалася останньому повернулася на адресу суду з відміткою служби поштового зв'язку: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Поряд з тим, суд констатує, що адреса, на яку було надіслано ухвалу суду від 05.04.2021, відповідає адресі, що значиться відносно відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осі, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (Немирівське шосе, 103Б, м.Вінниця, 21034).
Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок вручення рекомендованих поштових відправлень, в тому числі рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" врегульовано Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі Правила).
Із вказаних Правил надання послуг поштового зв'язку слідує, що невручення рекомендованого поштового відправлення під час доставки є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, визначеному п.5 ч.6 ст.242 ГПК України. При цьому неотримання відповідачем ухвал суду є наслідком його бездіяльності, оскільки таке направлення здійснювалося за адресою його реєстрації.
Окрім того, слід зазначити, що ухвали суду у справі №902/298/21 офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі.
Таким чином, оскільки судом вжито визначені статтею 242 Господарського процесуального кодексу України заходи щодо повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, що призначено на 25.05.2021 у суду є достатні підстави вважати, що останній не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.
Положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.
З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
27.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Збаразький горілчаний завод" (далі по тексту також - Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АМБАР" (далі по тексту також - Дистриб'ютор, відповідач) укладено Дистриб'юторський договір №27/02/19 (далі по тексту також - Договір).
Відповідно до предмету Договору Постачальник передає Дистриб'ютору Товар у власність, а Дистриб'ютор приймає Товар та оплачує Постачальнику його вартість на умовах визначених у даному договорі. Повний асортимент та Рекомендовані мінімальні ціни, за якими Дистриб'ютор здійснює наступну реалізацію Товару Клієнтам, встановлюються Сторонами у Додатку №1 (п.2.1. Договору).
Відповідно до п.6.1. Договору поставка товару Дистриб'ютору здійснюється на умовах DDP - склад Покупця.
З моменту підписання усіх вивантажувальних документів Товар вважається переданим Постачальником та прийнятим Дистриб'ютором за кількістю та якістю. Перехід права власності на Товар від Постачальника до Дистриб'ютора та усіх ризиків загибелі або пошкодження Товару здійснюється у момент прийняття Товару (п.6.4. Договору).
Пунктом 6.5. Договору передбачено, що рекламації по тарі (щодо кількості та зовнішнього вигляду Товару, упаковки) приймаються Постачальником в момент прийняття товару Дистриб'ютором.
Згідно до п.7. Договору Сторони погодилися, що ціна Товару в розрізі Повного асортименту та Рекомендованих мінімальних цін встановлюється в Додатку до даного договору. Остаточно ціна визначається в документах на відвантаження товару (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних тощо).
Розрахунки за одержаний товар проводяться у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання Товару (п.7.3. Договору).
При не оплаті (не своєчасній оплаті) отриманого Товару - Дистриб'ютор сплачує проценти у розмірі 25 % річних (згідно ст.625 ЦК України) від вартості неоплаченого Товару та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочки, а також зобов'язаний відшкодувати інфляційні втрати (п.12.1 Договору).
Сторони вирішили продовжити строк нарахування (ч.6 ст.232 ГК України) та строк позовної давності стягнення (ст.259 ЦК України) штрафних та/або оперативно-господарських санкцій до 3 (трьох) років.
Даний договір набирає силу з моменту підписання і діє до 31.12.2019 включно в частині поставки Товару, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань за даним договором (п.15.8 Договору).
На виконання умов вищевказаного Договору, позивач поставив відповідачу Товар на суму 59064,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №123 від 03.12.2019 та товарно - транспортною накладною від 03.12.2019.
Відповідач за поставлений Товар з позивачем розрахувався частково, на суму 43000,00 грн, що стверджується платіжними дорученнями: № 151 від 04.06.2020 на суму 10000,00 грн, № 152 від 17.07.2020 на суму 5000,00 грн, № 160 від 21.08.2020 на суму 3000,00 грн, № 163 від 10.09.2020 на суму 4000,00 грн, № 166 від 25.09.2020 на суму 5000,00 грн, № 167 від 06.10.2020 на суму 5000,00 грн, № 168 від 15.10.2020 на суму 5000,00 грн, № 170 від 30.10.2020 на суму 2000,00 грн, № 174 від 18.11.2020 на суму 4000,00 грн.
Таким чином, неоплаченим залишився Товар на суму 16064,00 грн.
В зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за Товар, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 38642,08 грн заборгованості, з яких: 16064,00 грн - основний борг, 8327,70 грн - пеня, 12280,79 грн - 25 % річних, 1 969,59 грн - сума, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.
Надавши правову кваліфікацію правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.
Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
За приписами ст.509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Положеннями ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається (ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України).
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом ст.530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.629 ЦК України, ст.193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Дії сторін (передача товару за договорами поставки, прийняття товару) відповідають змісту правовідносин за договором поставки.
Згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
З огляду на наведені вище приписи законодавства, відсутність доказів проведення відповідачем розрахунків у повному обсязі за отриманий товар, суд вважає позовні вимоги про стягнення 16064,00 грн заборгованості правомірними та обґрунтованими.
Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 8327,70 грн пені, 12280,79 грн 25 % річних та 1969,59 грн інфляційних втрат, суд відзначає наступне.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно до ч.ч. 4, 6 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 12.1 Договору сторони узгодили міру відповідальності відповідача за не оплату (не своєчасну оплату) отриманого товару, а саме сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та 25 % річних від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки.
Окрім того, в пункті 15.9 Договору сторони вирішили продовжити строк нарахування (ч.6 ст.232 ГК України) та строк позовної давності стягнення (ст.259 ЦК України) штрафних та/або оперативно-господарських санкцій до 3 років.
Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем зобов'язання в частині оплати поставленого товару, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення штрафні та компенсаційні нарахування.
Одночасно суд констатує, що визначені позивачем періоди нарахування пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань відповідають умовам укладеного Договору та зазначеним вище законодавчим положенням. При цьому судом враховано зміст п.1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, відповідно до якого з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.
Таким чином, здійснивши за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" обрахунок штрафних та компенсаційних нарахувань, суд дійшов висновку, що проведений позивачем розрахунок пені та 25% річних є арифметично вірним, тоді як визначена позивачем сума інфляційних втрат не перевищує суму визначену судом.
Враховуючи вказані обставини, вимоги позивача про стягнення штрафних та компенсаційних нарахувань підлягають повному задоволенню, а саме: пеня в розмірі 8327,70 грн, 25 % річних в розмірі 12280,79 грн та інфляційні втрати в розмірі 1969,59 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву чи докази, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
За правилами ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АМБАР" (Немирівське шосе, 103Б, м.Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 38512011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Збаразький горілчаний завод" (вул.Ш.Алейхема, 1, м.Збараж, Збаразький район, Тернопільська область, 47300, код ЄДРПОУ 41139214) 16064,00 грн основного боргу; 8327,70 грн пені; 12280,79 грн 25% річних; 1969,59 грн інфляційних втрат та відшкодування судового збору в розмірі 2270,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Примірник повного судового рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
5. Рішення суду від 25.05.2021 у справі №902/298/21 на наступні електронні адреси: позивача (zbargz@gmail.com), представника позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 31 травня 2021 р.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - відповідачу (Немирівське шосе, 103Б, м.Вінниця, 21034)