вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" червня 2021 р. Справа№ 910/20117/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Пашкіної С.А.
Мартюк А.І.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукове об'єднання «Енергія»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 23.02.2021
у справі №910/20117/20 (суддя - Котков О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло»
до Товариства з обмеженою відповідальністю
«Наукове об'єднання «Енергія»
про стягнення грошових коштів
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло» (надалі - позивач, ТОВ «Київщина-Житло») звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукове об'єднання «Енергія» (надалі - відповідач, ТОВ «НО «Енергія», скаржник) про стягнення 150 000, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за Договором на виконання проектних робіт №7/19 від 07.08.2018 (надалі - Договір), зокрема, у визначені Договором строки не виконав попередньо оплачені позивачем роботи, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/20117/20 позов задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача грошові кошти, а саме 150 000, 00 грн заборгованості та 2 250, 00 грн судового збору.
Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що відповідачем як підрядником за Договором не підтверджено виконання зобов'язання належним чином, водночас, у матеріалах справи відсутнє підтвердження виконання відповідачем обов'язку щодо повернення авансу за Договором в результаті односторонньої відмови позивача від Договору на підставі ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та розірвання договору з 20.10.2020.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач (скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/20117/20 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на позивача.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. Відтак, судове рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- судом першої інстанції в порушення приписів ст. 162 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) не залишено позовну заяву ТОВ «Київщина-Житло» без руху з підстав ненадання усіх зазначених у позові додатків, а саме копії платіжного доручення від 17.08.2018 та попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат від 16.12.2020;
- суд неправомірно залишив без розгляду відзив ТОВ «НО «Енергія» на позовну заяву, а також відповідь позивача на відзив та заперечення на відповідь на відзив, у зв'язку з чим було не у повному обсязі досліджено обставин даної справи;
- доводи позивача щодо прострочення виконання відповідачем проектних робіт за Договором є безпідставними, оскільки дата початку перебігу строку виконання зобов'язання відповідачем ще не настала, адже за п. 3.2 Договору загальний строк виконання робіт складає 90 календарних днів з моменту підписання замовником завдання на проектування та оплати авансового платежу відповідно до умов Договору;
- у позивача відсутні підстави для розірвання Договору в односторонньому порядку, оскільки відповідач був позбавлений можливості приступити до виконання Договору з причин не підписання позивачем Завдання на проектування, тобто з вини останнього; позивач не вправі посилатись на ст. 849 ЦК України, оскільки дана норма не може бути застосована до укладеного між сторонами Договору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2021 апеляційну скаргу ТОВ «НО «Енергія» передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П., судді: Пашкіна С.А., Мартюк А.І.
Судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів, є судом, встановленим законом, про що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, зокрема, у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/20117/20 за апеляційною скаргою ТОВ «НО «Енергія» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 ст. 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У відповідності до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.
На підставі викладених вище правових норм, із урахуванням ціни позову у даній справі, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подання позову, розгляд апеляційної скарги ТОВ «НО «Енергія» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/20117/20 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Водночас, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 роз'яснено право та встановлено позивачу строк для подачі до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу із доказами надсилання копії відзиву іншим учасникам справи. Встановлено учасникам апеляційного провадження строк на подання заяв/клопотань, пояснень або заперечень з доказами їх направлення іншим учасникам справи.
Позивач, скориставшись своїм правом, у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/20117/20 залишити без змін.
Зокрема, у своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про безпідставність доводів скаржника щодо недотримання судом першої інстанції норм процесуального права, що виявилось у прийнятті позовної заяви без усіх зазначених у ній додатків, зокрема платіжного доручення від 17.08.2018, а також у залишенні без розгляду відзиву відповідача на позовну заяву.
Щодо строків виконання відповідачем робіт за Договором, позивач звертає увагу на те, що за умовами Договору перебіг строків виконання відповідачем проектних робіт розпочинається одночасно з настанням двох умов, а саме: 1) підписання позивачем завдання на проектування та передачі його відповідачу; 2) здійснення перерахування позивачем авансового платежу в розмірі 150 000,00 грн на розрахунковий рахунок відповідача.
Таким чином, позивач вказує на те, що зі свого боку виконав зобов'язання за Договором, проте відповідач не приступив до виконання своїх зобов'язань за Договором, у зв'язку з чим Договір підлягає розірванню в односторонньому порядку з 20.10.2020 за ініціативою замовника, а сплачений ТОВ «Київщина-Житло» авансовий платіж у розмірі 150 000,00 грн підлягає стягненню з ТОВ «НО «Енергія».
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, відзиві на неї, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 07.08.2018 між ТОВ «Київщина-Житло» (замовник) та ТОВ «НО «Енергія» (виконавець) укладено договір на виконання проектних робіт №7/19, відповідно до п. 1.1. якого, виконавець зобов'язується виконати роботи: розробка проектної документації стадія Робочий Документація («РД») Розділ К3, для будівництва збірно-монолітного каркасу по об'єкту: «Будівництво багатоповерхового житлового комплексу (розміщення багатоповерхових житлових будинків, оздоровчо спортивного центру, об'єктів транспортно-гаражної інфраструктури) в м. України по вулиці Київська. Житловий будинок №2. Секція 2 (коригування)» та виробів для його будівництва і оснастки для виготовлення виробів (надалі - роботи).
Згідно п. 2.1 Договору вартість (ціна) проектних робіт за цим договором складає 600 000, 00 грн.
За умовами п. 2.4. Договору оплата за роботи відповідно до цього договору здійснюється в наступні терміни та розмірах:
- замовник перераховує виконавцю 25% від вартості договору на виконання робочого проекту, що складає 150 000, 00 грн. протягом 3 (трьох) робочих днів з дати укладення цього договору (п. 2.4.1.);
- замовник перераховує виконавцю 25% від вартості договору на виконання робочого проекту, що складає 150 000, 00 грн. протягом 3 (трьох) робочих днів з дати передачі виконавцем замовнику робочої документації по фундаменту під будинок (п. 2.4.2.);
- замовник перераховує виконавцю 25% від вартості договору на виконання робочого проекту, що складає 150 000, 00 грн. протягом 3 (трьох) робочих днів з дати передачі виконавцем замовнику робочої документації по монолітній частині будинку (підвал, 1 та 2 поверхи) (п. 2.4.3.);
- залишок вартості в 25% від вартості договору на виконання робочого проекту, що складає 150 000,00 грн. замовник сплачує виконавцю протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання акту виконаних робіт в повному об'ємі (п. 2.4.4.).
Згідно п. 3.2 Договору визначено, що загальний строк виконання робіт за цим договором складає - 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту підписання завдання на проектування та оплати авансового платежу відповідно до п. 2.4. договору. При цьому, виконавець зобов'язаний розробити та передати замовнику робочу документацію по фундаменту будинку протягом 30 (тридцять) календарних днів, монолітної частини будинку протягом 45 (сорок п'ять) календарних днів, на виконання робочої документації, починаючи з моменту підписання завдання на проектування та оплати авансового платежу відповідно до п. 2.4. договору.
Датою завершення виконання виконавцем робіт вважається дата передачі замовнику готової документації, що підтверджується актом приймання-передачі робіт за договором (п. 3.3 Договору).
Пунктом 4.2. договору передбачено, що після закінчення виконання відповідної стадії проектних робіт виконавець передає замовнику проектну документацію за накладною у кількості чотирьох комплектів та електронного варіанту (креслення в форматі .pdf) та двох примірників акту приймання - передачі проектних робіт.
Так, на виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу аванс в розмірі 150 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку від 17.08.2018 (копія міститься в матеріалах справи).
08.10.2020 позивач звернувся до відповідача з листом №075 «Щодо виконання зобов'язань», у якому повідомив про відмову від Договору, про те, що Договір слід вважати таким, який розірваний у односторонньому порядку з 20.10.2020 відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України та п. 11.4 Договору за ініціативою замовника, а також про зобов'язання відповідача повернути позивачу авансовий платіж у розмірі 150 000, 00 грн.
Колегією суддів перевірено, що факт направлення вищевказаного листа підтверджується фіскальним чеком від 08.10.2020, накладною №0103328300714 та описом вкладення у цінний лист від 08.10.2020.
В той же час, 25.11.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією №080 від 28.10.2020 про повернення авансу в розмірі 150 000,00 грн, що підтверджується фіскальним чеком від 25.11.2020, накладною №0830104453212 та описом вкладення у цінний лист від 25.11.2020.
Втім, як вірно зазначив суд першої інстанції та не спростовано відповідачем, вказана претензія залишена останнім без відповіді та задоволення.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом.
Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов ТОВ «Київщина-Житло» задовольнив у повному обсязі.
Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до приписів ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами у даній справі, судом апеляційної інстанції встановлено, що укладений між ТОВ «Київщина-Житло» (замовник) та ТОВ «НО «Енергія» правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду на виконання проектних робіт.
Таким чином, між сторонами у даній справі виникли правовідносини підряду, які врегульовано главою 61 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ст. 887 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання робіт або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Так, в укладеному між сторонами Договорі, а саме пунктом 3.2 встановлено загальний строк виконання робіт за цим Договором, який складає 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту підписання завдання на проектування та оплати авансового платежу відповідно до п. 2.4. договору. При цьому, виконавець зобов'язаний розробити та передати замовнику робочу документацію по фундаменту будинку протягом 30 (тридцять) календарних днів, монолітної частини будинку протягом 45 (сорок п'ять) календарних днів, на виконання робочої документації, починаючи з моменту підписання завдання на проектування та оплати авансового платежу відповідно до п. 2.4. Договору.
Згідно п. 3.3 Договору встановлено, що датою завершення виконання виконавцем робіт вважається дата передачі замовнику готової документації, що підтверджується актом приймання-передачі робіт за договором.
За положеннями ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки, виконання зобов'язання, проведене належним чином, є однією із підстав його припинення (ст. 599 ЦК України), то виконання боржником, у даному випадку відповідачем як підрядником за договором (зобов'язаною стороною за договором в частині виконання робіт), повинно бути підтверджено відповідачем належним чином.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду, що тягар доведення належного виконання відповідачем свого обов'язку за договором, а так само обставин, які перешкоджали виконанню цього обов'язку, несе відповідач як боржник у цьому зобов'язанні.
В той же час, як зазначає скаржник, останнім до суду першої інстанції було подано відзив на позовну заяву із відповідними доказами в обґрунтування своєї позиції, які, як зазначає відповідач, спростовували наявність правових підстав для задоволення позову, втім місцевим господарським судом вказаний відзив було залишено без розгляду на підставі ч. 8 ст. 165 ГПК України.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, щодо залишення без розгляду відзиву на позовну заяву, колегія суддів вважає такий висновок суду правомірним, а твердження скаржника необґрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Статтею 114 ГПК України встановлено, що:
- суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій;
- строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 178 ГПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати:
1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову;
2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За положеннями ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Так, з матеріалів справи встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 у справі №910/20117/20 про відкриття провадження у справі встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105477192714 встановлено, що відповідач копію вищевказаної ухвали суду отримав 28.12.2020.
Відтак, встановлений місцевим господарським судом строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву сплив 12.01.2021, однак згідно конверту, у якому був направлений відповідачем відзив на позовну заяву до Господарського суду міста Києва вбачається, що останній був направлений 01.02.2021, тобто із пропуском визначеного судом строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
При цьому, колегія суддів зауважує, що статтею 119 ГПК України передбачено право учасників справи на поновлення пропущеного процесуального строку, який може бути реалізований шляхом подання відповідної заяви/клопотання із обґрунтуванням причин пропуску відповідного строку.
Отже, поновити пропущений процесуальний строк суд має можливість лише у випадку відповідного клопотання, проте відповідачем не надано клопотання про поновлення пропущеного строку для подання відзиву.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За викладених вище обставин, суд першої інстанції правомірного дійшов висновку про залишення без розгляду на підставі ч. 8 ст. 165 ГПК України відзиву на позовну заяву. З таких саме підстав без розгляду залишаються й додані до вказаного відзиву документальні докази.
Таким чином, у відповідності до ч. 2 ст. 178 ГПК України, враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішував спір за наявними матеріалами справи.
Колегією суддів згідно матеріалів справи встановлено, що на виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу аванс в розмірі 150 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку від 17.08.2018, копія якої міститься в матеріалах справи, та не заперечується відповідачем.
За приписами п. 3 ст. 890 ЦК України підрядник зобов'язаний передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.
Як вбачається з наведених вище норм права, у підряді на проектні роботи оплата здійснюється за виконання підрядником обумовленої сторонами проектної документації. Сама по собі робота не є метою замовника, задля досягнення якої він вступає в договірні відносини з підрядником. Інтерес замовника пов'язаний безпосередньо з конкретним результатом - передання йому готової проектно-кошторисної документації.
Аналогічного правового висновку дійшов касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 14.02.2018 у справі №910/13195/17, від 17.03.2021 у справі №910/5816/20.
З огляду на наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором шляхом сплати авансового платежу, внаслідок чого у відповідача виник обов'язок виконати обумовлені Договором роботи у визначений ним строк, чого ним не здійснено, відтак позивач за наявності в роботі істотних відступів від умов Договору правомірно реалізував своє право на розірвання Договору та відповідно стягнення перерахованого авансу в розмірі 150 000, 00 грн.
08.10.2020 позивач звернувся до відповідача з листом №075 від 08.10.2020 про відмову від договору №7/19 від 07.08.2018, вважати договір розірваним в односторонньому порядку з 20.10.2020 та повернення авансового платежу у розмірі 150 000,00 грн. Факт направлення листа підтверджується фіскальним чеком від 08.10.2020, накладною №0103328300714 та описом вкладення у цінний лист від 08.10.2020.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, 25.11.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією №080 від 28.10.2020 про повернення авансу в розмірі 150 000,00 грн, що підтверджується фіскальним чеком від 25.11.2020, накладною №0830104453212 та описом вкладення у цінний лист від 25.11.2020.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За приписами ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Аналіз положень ст. 849 ЦК України дозволяє дійти висновку, що вони встановлюють підстави для відмови замовника від договору підряду та відповідні правові наслідки такої відмови. При цьому, положення ст. 849 ЦК України містять самостійні підстави відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки таких дій.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним або зміненим.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.
Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Пунктом 11.4. Договору визначено, що одностороннє розірвання договору допускається, зокрема, за ініціативою замовника - у випадку, якщо виконавець не приступив до виконання робіт протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання договору або затримує здачу робіт на строк понад 30 (тридцять) календарних днів.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача з листом №075 від 08.10.2020 про відмову від Договору та вважати договір розірваним в односторонньому порядку з 20.10.2020, з огляду на що на підставі п. 11.4. Договору та ч. 2 ст. 849 ЦК України договір вважається розірваним з 20.10.2020.
Таким чином, судом першої інстанції вірно визначено, що станом на момент подання позову у даній справі строк виконання відповідачем робіт за Договором сплив, а Договір припинив свою дію.
Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Приписами ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Так, позивачем на адресу відповідача 25.11.2020 року була направлена претензія №080 від 28.10.2020 про повернення авансу в розмірі 150 000,00 грн у 7-денний строк від дня отримання претензії, докази направлення містяться в матеріалах справи.
Однак, в матеріалах справи відсутнє підтвердження виконання обов'язку відповідача щодо повернення авансу в результаті односторонньої відмови позивача (замовника) від договору підряду на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України та розірвання договору з 20.10.2020.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням розірвання укладеного між сторонами даного спору Договору підряду №7/19 від 07.08.2018, внаслідок односторонньої відмови позивача від даного договору на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Таким чином, враховуючи порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо повного та належного виконання у встановлені строки обумовлених Договором робіт, що є істотним порушенням його умов, в наслідок чого позивач був позбавлений того, на що розраховував при укладенні Договору з відповідачем, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення на користь позивача 150 000, 00 грн авансового платежу, відповідно про задоволення позову у повному обсязі.
Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що, зокрема виявилось у не залишенні позовної заяви без руху з підстав відсутності у додатках до позову копії платіжного доручення від 17.08.2018 та попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат від 16.12.2020, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як вже зазначалось вище, сплата позивачем авансового внеску підтверджується банківською випискою по рахунку від 17.08.2018, а попередній розрахунок суми судових витрат додано до матеріалів позовної заяви (том 1, а.с. 30).
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі у їх сукупності, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки не спростовують висновків, викладених у оскаржуваному рішенні, а тому не приймаються колегією суддів до уваги.
Апеляційним господарським судом враховано, що обов'язком суду при вирішенні спору є належна правова кваліфікація правовідносин учасників спору і застосування відповідної норми права, яка регулює спірні правовідносини, тобто, саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 ГПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Відповідно до частини 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 150 000,00 грн авансового платежу, у зв'язку з розірванням Договору №7/19 від 07.08.2018 внаслідок односторонньої відмови позивача від даного Договору на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України, відповідає нормам чинного законодавства та наявним у справі матеріалам.
Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду оскаржуваного рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/20117/20 з викладених в апеляційній скарзі обставин в розумінні ст. 277 Господарського процесуального кодексу України відсутні.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на відповідача (ТОВ «НО «Енергія») в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукове об'єднання «Енергія» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/20117/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/20117/20 залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Наукове об'єднання «Енергія».
4. Матеріали справи №910/20117/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 04.06.2021.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді С.А. Пашкіна
А.І. Мартюк