ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
03 червня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/298/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2021
по справі №916/298/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон ”
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 16 598,40 грн.,
(суддя першої інстанції: Мостепаненко Ю.І., дата та місце ухвалення рішення: 01.04.2021, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, просп. Шевченка, 29)
До Господарського суду Одеської області 08.02.2021 надійшла позовна заява (вх. №314/21) товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “Нібулон” до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця про стягнення збитків, завданих недостачею вантажу, у розмірі 16 598,40 грн., а також суми судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що під час здійснення відповідачем перевезення вантажу - кукурудзи, що була відвантажена насипом у вагоні №95375309, виявлено невідповідність маси брутто вантажу, а саме: виявлено ознаки нестачі вантажу у розмірі 2 500 кг.
Наявність нестачі вантажу пояснюється встановленими під час проведення експертизи обставинами, зокрема, актом експертизи РТПП Миколаївської області № 120-0970 від 14.10.2020, з якого вбачається, що 14.10.2020 щодо вагону № 95375309 було розпочато приймання вантажу та встановлено, що на третьому розвантажувальному бункері від сходин зі сторони штурвалів, в місці з'єднання кришки люку до корпусу бункера є зазор довжиною 20 см, у якому видно затиснуті і роздавлені зерна кукурудзи, в місці зазору виявлено механічний вплив на кришку люка у вигляді темного сліду, який різко відрізняється відтінком кольору. Крім того, після зняття пломб було виявлено, що у вагоні між третім та четвертим люками від сходів є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) на довжині близько 3,50 м та завглибшки візуально до 0,60 м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерною для стікаючого вантажу вниз, направленою у бік третього розвантажувального люка (зі сторони штурвалів), який має зазор з затиснутими зернами кукурудзи, та механічний вплив.
Позивач вважає, що наявність зазору, поглиблення у вигляді воронки (порожнини) у завантажувальному люці вагону, не передбачених технічною конструкцією вагону, свідчать про технічну несправність (пошкодження) вищевказаного вагону та можливість доступу до вантажу в процесі перевезення та про течію вантажу (виникнення нестачі) саме під час його перевезення, у зв'язку з чим саме перевізник має нести відповідальність за нестачу вантажу. Згідно здійсненого позивачем розрахунку вартість нестачі вантажу, що підлягає відшкодуванню, складає 16 598,40 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.04.2021 позов задоволено, стягнуто з АТ “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” на користь ТОВ СП “Нібулон” 16 598 грн. 40 коп. відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу, 2340 грн. витрат за проведення експертизи та 2 270 грн. - витрат по сплаті судового збору.
В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд зазначив, що з огляду на те, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату вантажу, враховуючи підтверджені матеріалами справи наявність технічних пошкоджень вагону, що стало причиною втрати вантажу під час його перевезення, та не спростування відповідачем вказаних обставин, наявні підстави для покладання на залізницю відповідальності за втрату вантажу, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення вимог позивача про відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу в розмірі 16 598,40 грн.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2021 по даній справі скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідач не погоджується з рішенням суду, вважає його незаконним та необґрунтованим, таким, що прийнято на підставі неправильно встановлених обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки досліджених доказів. Відповідач вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Так, апелянт зазначає, що в порушення норм матеріального права судом першої інстанції до спірних правовідносин не застосовано ч.3 ст. 310 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч.1 ст. 924 Цивільного кодексу України та ст. 110 Статуту, якими передбачено припинення відповідальності перевізника за збереження вантажу з моменту його видачі одержувачу. Аналогічні приписи містяться у ч.3 ст. 310 Господарського кодексу України, згідно з якою відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення.
Заявник апеляційної скарги звертає увагу, що під час приймання завантаженого вагону №95375309 від залізниці, представником позивача не було заявлено жодних зауважень щодо наявності пошкоджень кузову вагона, ознак нестачі вантажу, вимог про складання комерційного акту та перевірки маси вантажу, як то передбачено п.п.11, 23 Правил видачі вантажу в разі виявлення таких обставин, що свідчить про відсутність будь-яких ознак нестачі вантажу та пошкоджень спірного вагону на момент передачі вагону вантажоодержувачу.
Апелянт вказує, що в порушення норм матеріального права судом першої інстанції не було застосовано п. А ст.111 Статуту, якою передбачені випадки, за яких залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, зокрема, у разі коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні з непошкодженими пломбами відправника.
Крім того, заявник апеляційної скарги вказує, що для встановлення розміру та причини недостачі, псування або пошкодження вантажу і суми, на яку знизилась його вартість, з метою віднесення відповідальності за нестачу вантажу на залізницю, експертиза має бути проведена у відповідності до вимог п.30 Правил видачі вантажів, при цьому акт експертизи повинен містить обґрунтований та мотивований висновок про причини виникнення нестачі, за результатами якого має бути встановлено сторону, винну в такій нестачі.
Апелянт звертає увагу, що єдиним належним та допустимим доказом технічної несправності вагону є акт про технічний стан вагону, форма якого встановлена Додатком 2 Правил складання актів, який підписується працівником вагонної служби і станції (фахівцями, які володіють спеціальними знаннями та навичками, необхідними для оцінки технічного стану вагону).
Також, на думку заявника апеляційної скарги Акт експертизи №120-0970 не відповідає вимогам, які закріплені в ГПК України щодо експертного висновку на замовлення сторони по справі, тому витрати на його замовлення не можуть входити до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи та не підлягають розподілу згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2021 по справі №916/298/21, вирішено розглядати апеляційну скаргу у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2020 ТОВ СП “Нібулон”, що є вантажовідправником та вантажоодержувачем, на підставі замовлення від 15.06.2020 №14291113/2020-00054 завантажено на станції відправлення Скороходово до станції призначення Миколаїв-Грузовий 14 вагонів насипом зерно кукурудзи. Маса вантажу визначена відправником в розмірі 915 500 на вагонних вагах (150т), заводський №208 тензометричні “Білат-В2-150-Н”, що вбачається з накладної за №43552736.
Згідно відомості вагонів №43552736 від 01.10.2020 маса вантажу у вагоні №95375309 становить 63200 кг., власник вагону Філіал “ЦТЛ” АТ “Укрзалізниця”.
Як вбачається з графи 51, 52, 53 накладної, зазначений вантаж прибув на станцію призначення Миколаїв-Вантажний 09.10.2020 та був розкредитований представником ТОВ СП “Нібулон” 09.10.2020 о 01:34.
09.10.2020 вагони, серед яких і вагон №95375309, передані представнику ТОВ СП “Нібулон” Сметана Б.В. о 12:00, про що складено пам'ятку №1007 про подавання вагонів.
09.10.2020 позивач направив телефонограму за вих.№09-2/35 начальнику станції Миколаїв-Вантажний з проханням прийняти участь у перевірці маси вантажу вагона №95375309 та скласти комерційний акт.
Листом від 09.10.2020 №621/М станція Миколаїв-Вантажний повідомила про відсутність підстав для комісійної видачі вагона.
10.10.2020 позивачем направлено скаргу начальнику “Дирекції залізничних перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій” на відмову у складанні комерційного акту.
Листом від 13.10.2020 №ДН-07/660 повідомлено позивача про задоволення скарги на відмову у складанні комерційного акту та 14.10.2020, позивач телефонограмою №14-1/35 повідомив начальника станції Миколаїв-Вантажний про те, що приймання вантажу буде проводитись 14.10.2020 за участю експерта РТПП Миколаївської області.
14.10.2020 о 12:43 складено акт, з якого вбачається, що при перевірці фактична маса при зважуванні вагона №95375309 виявилась меншою на 2500 кг. Акт підписано вагарем ОСОБА_1 , прийомоздавальником вантажу та багажу ОСОБА_2 , змінним майстром Марієвим В.М., РТПП - ОСОБА_3 .
Окрім цього, 14.10.2020 складено комерційний акт №415207/224, з якого вбачається, що вагон №95375309 вантажопідйомністю 65,0 т, прибув 09.10.2020 без виявлених пошкоджених пломб, у справному стані, про що складено акт №142. При перевірці виявлено, що вага нетто на 2500кг менше документа. Акт підписано ДСЗМ Кратасюк О.О., ДСМ Ряба Ю.В., агентом комерційним ОСОБА_4 , вантажоодержувачем ОСОБА_2 із зауваженнями (лист №13771/3-20 від 20.10.20).
За замовленням ТОВ СП “Нібулон” експертом регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області Гончаренко С.В. проведено експертизу, на вирішення якої поставлено завдання з визначення кількості вантажу шляхом зважування і зовнішній огляд вагона, результати якої оформлено актом експертизи №120-0970 від 14.10.2020. Експертизою встановлено: для комісійного огляду і перевантажування замовником експертизи пред'явлений залізничний вагон (хопер) №95375309, завантажений зерном кукурудзи, згідно залізничної накладної масою нетто - 63200 кг.
При огляді опломбування встановлено, що вагон опломбований непорушеними запірно-пломбувальними пристроями з відтиском: “Варта, Універсал М, УЗ, номери ЗПП, відтиск відповідає даним, вказаним у накладній. На металевій плашці значиться: “Скороходово ТОВ СП “Нібулон”.
При зовнішньому огляді розвантажувальних бункерів встановлено, що на третьому розвантажувальному бункері від сходин зі сторони штурвалів в місці з'єднання кришки люку до корпусу бункера є зазор довжиною 20 см, в якому видно затиснуті і роздавлені зерна кукурудзи, в місці зазору виявлено механічний вплив на кришку люка у вигляді темного сліду, який різко відрізняється відтінком кольору. При знятті ЗПП та розкритті у присутності експерта верхніх завантажувальних люків та огляді поверхні і місткості вантажу через завантажувальні люки, виявлено: у вагоні між третім та четвертим завантажувальними люками від сходів є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) на довжині близько 3,50 м та завглибшки візуально до 0,60 м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерною для стікаючого вантажу вниз, направленою у бік третього розвантажувального люка (зі сторони штурвалів), який має зазор із затиснутими зернами кукурудзи та механічний вплив. При зважуванні та огляді вагону встановлено фактичну масу нетто 60700 кг., що на 2500 кг менше даних, вказаних у накладній, що також підтверджується специфікацією зважування вагонів до Акту експертизи №120-0970.
Згідно примітки, зважування та огляд вагона здійснювались комісійно з представниками ТОВ СП “Нібулон” - прийомоздавальник вантажу та багажу - ОСОБА_2 , вагар - ОСОБА_1 , змінний майстер - ОСОБА_5 , комерційний агент станції “Миколаїв-Вантажний” Гарбуз О.А., слідчо-оперативна група Заводського відділу поліції в Миколаївській області - слідчий Атанова А.Л. та за участю провідного експерта РТПП Миколаївської області. З причини очікування представників станції Миколаїв-Вантажний огляд вагона експертом проводився двічі 09.10.2020 (зовнішній огляд вагона, перевантажування маси брутто вагона) і повторно 14.10.2020 (зовнішній огляд вагона, огляд вантажу, перевантажування маси брутто/тари вагона), наявність ЗПП, щільність закриття, маси брутто - співпадають.
Листом від 20.10.2020 за вих. №13771/3-20/35 ТОВ СП “Нібулон” повідомив начальника станції Миколаїв-Вантажний про складення комерційного акту від 14.10.2020 з порушенням п. 9 Правил складання актів, у зв'язку з чим надано зауваження до акту, зазначивши наступне: вагон №95375309 прибув технічно несправний: у вагоні на третьому розвантажувальному бункері від входин зі сторони штурвалів в місці з'єднання кришки люку до корпусу бункера є зазор довжиною 20 см, в якому видно затиснуті і роздавлені зерна кукурудзи, в місці зазору виявлено механічний вплив на кришку люка у вигляді темного сліду, який різко відрізняється відтінком кольору; між третім та четвертим завантажувальними люками від сходів є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) на довжині близько 3,50 м та завглибшки візуально до 0,60 м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерною для стікаючого вантажу вниз, направленою у бік третього розвантажувального люка (зі сторони штурвалів), який має зазор із затиснутими зернами кукурудзи та механічний вплив, що підтверджується актом РТПП Миколаївської області від 14.10.2020.
20.10.2020 за вих.№ 13772/3-20/35 ТОВ СП “Нібулон” направлено скаргу начальнику виробничого підрозділу “Дирекція залізничних перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій” регіональної філії “Одеська залізниця” на оформлення комерційного акту з порушенням вимог п. 9 Правил складання актів, оскільки акт не містить опису зовнішнього стану вагона та детального опису стану вантажу всередині вагону та з проханням про переоформлення комерційного акту від 14.10.2020.
Листом від 21.10.2020 за результатами розгляду скарги від 20.10.2020 позивача повідомлено про відмову в задоволенні скарги, враховуючи, що 09.10.2020 при приймально-передавальних операціях комерційних та технічних несправностей виявлено не було, пам'ятка про подавання вагонів №1007 від 09.10.2020 о 12:00 підписана без зауважень та без пред'явлення вимоги щодо проведення комісійної видачі вантажу, як того вимагає п. 23 розділу 8 Правил видачі вантажу. Під час складання комерційного акту №415207/224 від 14.10.2020 у спірному вагоні були відсутні відомості, які у подальшому були вказані в акті експертизи, що свідчить про те, що на момент пред'явлення ТОВ СП “Нібулон” вимоги щодо здійснення перевірки маси вантажу та складанні комерційного акту №415207/224 від 14.10.2020 встановлені експертом недоліки були відсутні та виникли після тривалого простою вагону на території ТОВ СП “Нібулон” перед проведенням експертизи.
У зв'язку з тим, що вагон прибував із справними ЗПП вантажовідправника, та тим, що вагон до комісійного зважування знаходився на під'їзній колії ТОВ СП “Нібулон”, вказаний комерційний акт складався на різницю у масі, як це передбачено п. 12 розділу 8 Правил видачі вантажів, а саме: при наявності на станції призначення або в одержувача вагонних ваг. На вимогу одержувача залізниця може перевірити масу вантажу, що перевозиться навалом та насипом і прибули без ознак утрати. Стан вантажу повинен був описуватись у разі прибуття вантажу з відсутніми або пошкодженими ЗПП вантажовідправника чи іншими обставинами наявного незбереження вантажу.
В матеріалах справи міститься лист ПАТ “Крюківський вагонобудівельний завод” від №28.07.2016 №50-01-36/1337, яким останній повідомив, що згідно з конструкторською документацією на механізм розгрузки вагону для зерна моделі 19-752 та вагону для цементу моделі 19-758 виробництва ПАТ “КВБЗ” при закритих кришках розвантажувальних люків зазор між резиновим «уплотнителем» та кришкою (для вагона-зерновоза) не допускається по всьому периметру місця ущільнення, а резинові ущільнення розвантажувальних люків мають забезпечувати щільне прилягання кришок по всьому периметру, не допускаючи просипання вантажу на шлях та виключаючи попадання атмосферних опадів всередину кузова вагона.
Листом №50.1-36/1260 від 22.11.2019 завод-виробник вагонів-зерновозів підтвердив, що всі розвантажувальні прилади мають забезпечувати щільне прилягання кришок до розвантажувальних отворів та повинні мати ущільнення розвантажувальних люків, не допускаючи просипання вантажу, зазори між кришкою розвантажувального люка та горловиною бункера не допускаються. Вагони зі щілинами, зазорами та іншими сторонніми предметами у розвантажувальному люці, які допускають втрату вантажу, являються технічно несправними та не допускаються в експлуатацію.
Довідкою від 02.02.2021 №1452/3-21/27 за підписом головного бухгалтера ТОВ СП “Нібулон” засвідчується, що станом на 09.10.2020 дійсна вартість однієї тонни вантажу (кукурудза), що був прийнятий до перевезення та відправлений зі станції Скороходово за накладною №43552736 від 01.10.2020 у вагоні №95375309 складає 7 600 грн. в т.ч. ПДВ без включення провізних платежів. Відповідно до даних, що містяться у вказаній накладній, у вагоні №95375309 було передано до перевезення 63200 кг вантажу, загальна вартість якого складає 480 320,00 грн.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частинами 1-3 ст. 909 Цивільного кодексу України, встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (ч. 2 ст.306 ГК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 308 Господарського кодексу України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (Статут залізниць України), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту залізниць України).
Пунктом 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Наявність в матеріалах справи накладної №43552736 від 01.10.2020р. свідчить про укладення між сторонами договору перевезення.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Частиною 1 ст. 314 Господарського кодексу України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Аналогічне положення містить ст. 924 Цивільного кодексу України, відповідно до якої перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно зі ст. 110 Статуту, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що нестача виникла по незалежним від перевізника причинам.
Відповідно до пп. “а” ст. 111 Статуту, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Положеннями ст. 113 Статуту передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Статтями 114, 115 Статуту встановлено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Пунктом 3 Правил пломбування вагонів і контейнерів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №542 від 20.08.2001 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за №793/5984 10.09.2001, встановлено, що завантажені криті вагони, ізотермічні, хопери-зерновози, цистерни і контейнери пломбуються: ЗПП (пломбами) залізниці, коли вантаж завантажено залізницею; ЗПП (пломбами) відправника, коли вантаж завантажено відправником.
Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу, що відомості, які наведені у залізничній накладній №43552736 від 01.10.2020, свідчать, що завантаження вантажу у вагони здійснено відправником у справні вагони, ним же вказані вагони запломбовані ЗПП. В свою чергу, як свідчать матеріали справи, перевізником жодних зауважень щодо неправильного накладення ЗПП на вагони, або відсутності ЗПП на вагонах не надано і вантаж прийнятий до перевезення. Також, відповідачем не надано, а наявні матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження невірного визначення маси вантажу при навантаженні у відповідний вагон.
Будь-яких зауважень щодо маси вантажу з боку перевізника при його прийняті до перевезення не було. Відповідач не скористався своїм правом визначеним статтею 24 Статуту залізниць України, якою передбачено право залізниці перевіряти кількість та масу переданого до перевезення вантажу та погодився із масою вантажу, визначеною відправником.
Нестача вантажу у вагоні №95375309 на 2500 кг при його видачі встановлена комерційним актом №415207/224 від 14.10.2020 та актом від 14.10.2020
При цьому, зі змісту комерційного акту №415207/224 від 14.10.2020 вбачається, що в порушення вимог п. 9 Правил складання актів, акт не містить докладного опису щодо правильного чи неправильного здійснення вантажовідправником завантаження, розміщення і кріплення вантажу у спірному вагоні, а також відомостей про характер ушкоджень.
За змістом ст. 53 Статуту залізниць України та згідно з п. 30 Правил видачі вантажів, у разі потреби встановлення розміру або причини недостачі, псування або пошкодження вантажу і суми, на яку знижено його вартість, залізниця за власною ініціативою чи на вимогу одержувача запрошує експертів. Експертиза провадиться в присутності начальника станції, його заступника або іншого уповноваженого начальником станції працівника. Одночасно з викликом експерта станція повідомляє про це одержувача, який має право взяти участь в експертизі вантажу.
Натомість, у разі, якщо станція призначення ухиляється від пред'явлення вантажу до експертизи, у тому числі на письмову вимогу одержувача, останній має право оскаржити таку відмову і сам пред'явити вантаж до експертизи, повідомивши про час її проведення станцію призначення.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ СП “НІБУЛОН” звернулось до РТПП Миколаївської області за проведенням експертизи, як до незалежної професійної організації, яка діє на підставі Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”. Станцію призначення було повідомлено про час проведення експертизи та забезпечено участь представника в її проведенні.
Так, на вирішення експертизи поставлено визначення кількості вантажу шляхом зважування і зовнішній огляд вагона, результати якої оформлено актом експертизи №120-0970 від 14.10.2020. З акту вбачається відсутність порушень цілісності пломб. Разом з тим, при зовнішньому огляді розвантажувальних бункерів встановлено, що на третьому розвантажувальному бункері від сходин зі сторони штурвалів в місці з'єднання кришки люку до корпусу бункера є зазор довжиною 20 см, в якому видно затиснуті і роздавлені зерна кукурудзи, в місці зазору виявлено механічний вплив на кришку люка у вигляді темного сліду, який різко відрізняється відтінком кольору. При знятті ЗПП та розкритті у присутності експерта верхніх завантажувальних люків та огляді поверхні і місткості вантажу через завантажувальні люки, виявлено: у вагоні між третім та четвертим завантажувальними люками від сходів є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) на довжині близько 3,50 м та завглибшки візуально до 0,60 м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерною для стікаючого вантажу вниз, направленою у бік третього розвантажувального люка (зі сторони штурвалів), який має зазор із затиснутими зернами кукурудзи та механічний вплив.
При зважуванні та огляді вагону встановлено фактичну масу нетто 60700 кг, що на 2500 кг менше даних, вказаних у накладній, що також підтверджується специфікацією зважування вагонів до Акту експертизи №120-0970.
Так, відповідно до ст. 11 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.
Рішенням Президії торгово-промислової палати України від 23.06.2016 затверджено редакцію Методики проведення товарознавчої експертизи експертами торгово-промислових палат в Україні.
Згідно з п. 6.15 Методики, в залежності від потреб замовника можуть бути сформульовані типові завдання експертизи, перелік яких не є вичерпним, зокрема: перевірка кількості, комплектності; перевірка якості, технічного/працездатного стану обладнання умовам контракту, законодавчим чи регламентувальним вимогам, зразку-еталону.
Згідно з п. 9.2.1 Методики, під час зовнішнього огляду ТЗ/ТО експерт повинен вжити такі заходи: ідентифікувати номер ТЗ/ТО, який указано в транспортній накладній або в інших документах; перевірити комерційний та технічний стан ТЗ/ТО: наявність, кількість і справність ЗПП/пломб, включаючи цілісність пломбувального дроту; відповідність/невідповідність та повноту контрольних знаків і відтисків ЗПП/пломб даним, що зазначені у транспортних документах; справність дверних запорів та пристроїв для пломбування; наявність видимих пошкоджень (перекосів каркасу, пошкоджень обшивки, кріплень та інших несправностей), через які може статись недостача, зіпсуття, пошкодження вантажу, включаючи його намокання.
У разі виявлення будь-яких невідповідностей під час огляду зовнішнього стану ТЗ/ТО експерт повинен попередити замовника про необхідність виклику представника відповідної транспортної організації для документального оформлення виявлених об'єктивних доказів. (п. 9.2.2 Методики)
Згідно п. 9.4.2 Методики, під час огляду внутрішнього стану ТЗ/ТО звертають увагу на ступінь заповнення ТЗ/ТО вантажними місцями/виробами, фіксуючи наявність незавантаженого простору та/або засувів чи завалів.
Пунктами 12.1.4-12.2.3 Методики затверджено вимоги до акту та його змісту та судом встановлено відповідність акту експертизи №120-0970 від 14.10.2020р. вказаним вимогам.
Пунктами 12.1.12 Методики передбачено, що констатуючу частину акта експертизи підписує експерт та представник замовника, який брав участь у проведенні експертизи, у зв'язку з чим посилання відповідача на відсутність підпису його представника в акті експертизи не відповідають вимогам Методики, оскільки наявність підпису висновку експерта представником транспортної компанії не передбачено.
Крім того, суд апеляційної інстанції вказує, що чинним законодавством не визначено обов'язкової вимоги щодо присутності представника залізниці у випадку проведення експертизи з власної ініціативи одержувача вантажу.
Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що висновок експерта в даному випадку є належним та допустимим доказом у справі, на підставі якого можливе встановлення обставин справи, що входять до предмету доказування, в т.ч. щодо технічної справності (несправності) спірного вагону, а доводи апелянта в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.
Так, відповідно до ст. 31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
В п. 3.9. роз'яснень президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” №04-5/601 від 29.05.2002 вказано, що, оскільки незбереження вантажу може бути наслідком, як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер).
У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.
При цьому, в комерційному акті №415207/224 від 14.10.2020 та у заявах по суті справи відповідач вказує, що вагон №95375309 прийшов на станцію призначення у справному стані. Проте, таке твердження не відповідає дійсності та суперечить наявним в матеріалах справи доказам, оскільки факт наявності зазорів, конусоподібного поглиблення у вигляді воронки (порожнини), затиснутих зерен кукурудзи, не може вважатись ознаками справного вагону, що підтверджується вищезазначеним актом експертизи №120-0970 від 14.10.2020.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів впливу на вантаж та вагони з боку позивача чи інших сторонніх осіб з часу подавання вагонів та до моменту проведення експертизи, а відтак, доводи відповідача щодо причини нестачі внаслідок вини позивача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні матеріали справи, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що наявність поглиблень у навантаженні (воронок) переконливо свідчить про втрату вантажу саме під час перевезення, що виключає вину вантажовідправника.
Доводи відповідача в частині того, що відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення, не можуть прийматись до уваги, оскільки в даному випадку йдеться про припинення відповідальності за збереження вантажу після видачі одержувачу, а не про звільнення від відповідальності за втрату вантажу під час його перевезення.
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази вказують на несправність вагону №95375309 у технічному відношенні, що стало причиною втрати вантажу загальною масою 2500 кг під час його перевезення, та, враховуючи, що перевізник не вжив достатніх та необхідних заходів для збереження вантажу під час його перевезення, та не надав доказів, які б спростовували його вину у втраті вантажу, суд доходить висновку про наявність підстав для покладання на відповідача відповідальності за нестачу вантажу.
Стосовно розміру збитків, заявлених позивачем до стягнення з відповідача, судова колегія зазначає наступне.
За змістом ст. 114, 115 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 Статуту залізниць України до претензії або позову додаються документи, які підтверджують вимоги заявника. До претензії або позову щодо втрати, нестачі, псування або пошкодження крім документів, які обґрунтовують їх пред'явлення (подання), додається документ, який засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
З довідки від 02.02.2021 №1452/3-21/27, виданої головним бухгалтером ТОВ СП “Нібулон”, вбачається, що станом на 09.10.2020 дійсна вартість однієї тонни вантажу (кукурудзи), що була прийнята до перевезення та відправлена зі станції Скороходово за накладною №43552736 від 01.10.2020 у вагоні №95375309, склала 7600 грн., з урахуванням ПДВ (без включення провізних платежів).
Відповідно до даних, що містяться у вказаній накладній, у вагоні №95375309 передано до перевезення 63 200 кг. Загальна вартість вантажу, відправленого у вагоні №95375309 за накладною №43552736 від 01.10.2020 складає 480 320,00 грн.
Відповідно до п.7 Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, розрахунок суми претензії про недостачу вантажу складається з урахуванням норми природної втрати маси вантажу при перевезенні, якщо вона встановлена для даного вантажу, та граничного розходження визначення маси вантажу.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, визначено, що сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто для кукурудзи (інші вантажі) становить 0,5%.
За формулою позивачем визначено, що норма природної втрати вантажу від 2500 кг складає 316 кг, тож розмір нестачі вантажу, вартість якого підлягає відшкодуванню, складає 2 184 кг.
Вартість вантажу визначена позивачем станом на 09.10.2020, тобто на дату видачі вантажу. Разом з тим, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували зміну вартості насіння кукурудзи в період з 01.10.2020 по 09.10.2020 та не здійснено власний контррозрахунок, тож при визначенні розміру відшкодування суд приймає здійснений позивачем розрахунок.
З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про відшкодування на користь позивача вартості втраченої продукції у сумі 16 598,40 грн. (2 184 кг. х 7 600 грн.).
Щодо посилань АТ "Українська залізниця" на відсутність у справі доказів, що підтверджують неможливість втрати вантажу під час перебування вагонів на залізничній під'їзній колії (місце проведення розвантаження) у період з 12.03.2020 з 03:20 год. по 8:00 год., то положеннями ст. 314 Господарського кодексу України, ст. 924 Цивільного кодексу України та п.п. 113, 127 Статуту залізниць України встановлено презумпцію вини перевізника у нестачі вантажу, тому саме на Залізницю покладено обов'язок доводити, що незбереження (втрата, нестача, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу сталося не з її вини, з не залежних від Залізниці причин, однак відповідач відповідних доказів не надав.
Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Крім того, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на проведення експертизи, а доводи апелянта в цій частині визнає безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч. ч. 4, 5, 7 ст.127 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження витрат, пов'язаних із проведенням експертизи, та оплати таких витрат в розмірі 2340,00 грн. позивачем надані договір про надання послуг від 30.08.2016 №938, із додатками та додатковими угодами до цього договору, які укладені між ТОВ СП “НІБУЛОН” (замовник) і Регіональною ТПП Миколаївської області (виконавець), актом приймання-передачі наданих послуг №120-0970 від 14.10.2020, рахунком на оплату №120-0970 від 14.10.2020 та платіжним дорученням №19662 від 26.10.2020.
У зв'язку з вищевикладеним, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про покладення на відповідача витрат за проведення експертизи відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Таким чином, доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони вірних висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
За таких обставин, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2021 по справі №916/298/21 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2021 по справі №916/298/21 залишається без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2021 по справі №916/298/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2021 по справі №916/298/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.
Головуючий суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош