03.06.2021
Справа № 642/7411/15
Провадження № 6/642/15/21
Іменем України
03 червня 2021 року Леніський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді Пашнєва В.Г.,
за участю секретаря Алфьорової І.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» про заміну стягувача по виконавчому провадженню по цивільній справі № 642/7411/15 за позовом ПАТ «УкрСиббанк»» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
встановив:
В провадженні Ленінського районного суду м. Харкова знаходилась цивільна справа № 642/7411/15 за позовом ПАТ «УкрСиббанк»» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу. Рішенням від 10.02.2016 позов був задоволений, та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суму борга за кредитним договором у сумі 4686 доларів США та 40 центів.
21.12.2020 року між ТОВ «Українська факторингова компанія» та ПАТ «Укрсиббанк» укладено Договір факторингу №180, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 22 липня 2008 року №11374543000, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Українська факторингова компанія».
Згідно даного договору відбулося відступлення прав вимоги за вказаним провадженням.
У зв'язку з чим заявник просить провести заміну стягувача.
В судове засідання сторони не з'явились, про час та дату судового засідання повідомлялись належним чином.
Суд вважає при таких обставинах можливим розглядати справу за їх відсутності.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступного.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором відступлення (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-яким передбачений договором спосіб), а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ст. 512 ЦК України передбачено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника (ст. 516 ЦК України).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.
Відповідно до п.1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Ст.442 ЦПК України допускає зміну сторони уразі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження. З правилами цієї статті кореспондуються положення ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Підставою для заміни сторони у зобов'язанні, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони у правовідносинах і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
За загальним правилом суть правонаступництва полягає в переході прав а обов'язків, що особисто не пов'язані з особою, яка вибуває з правовідносин, до іншої особи, яка вступає у спірні правовідносини.
Процесуальне законодавство не містить жодних обмежень щодо можливості заміни кредитора у зобов'язанні, оскільки відповідно до вимог ст. ст.512-514ЦК України новий кредитор набуває права первісного кредитора у зобов'язанні, у тому числі і право вимоги за кредитним договором.
Такої ж правової позиції дотримується Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 23.10.2013 року в аналогічній цивільній справі № 6-3277св13 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/34398742) та Верховний Суд України в постанові від 20 листопада 2013 року у цивільній справі № 6-122цс13.
Згідно ч.1 ст. 446 ЦПК України питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішується судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим підрозділом.
Частиною 5 ст. 124 Конституції України, визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 зазначено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ч.1 ст. 5 ЦПК України).
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 18 ЦПК України).
Зважаючи на викладене, звернення з заявою про заміну стягувача - це не лише обов'язковість вимог закону, але і гарантія своєчасного, повного, реального виконання виконавчого документа.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту З мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд. Так, у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) указаний суд у своєму рішенні від 19 березня 1997 року зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено право на справедливий суд, однак дане право було б ізольованим, якщо допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали чинності. Тлумачення ч. 1 ст. 6 вказаної Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння іш оди одній із сторін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ч. 1 ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 510, 512, 514, 516, 1077, 1078 ЦК України, ст. ст. 5, 18, 442 ЦПК України, ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», суд,-
ухвалив :
Замінити стягувача у справі 642/7411/15-ц з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Харкова протягом 15-ти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, протягом 15 днів з дня вручення їй копії ухвали суду.
Суддя: В.Г.Пашнєв