Номер справи 623/54/21
Номер провадження 2/623/285/2021
іменем України
04 червня 2021 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області
в складі: головуючого судді: Бєссонової Т. Д.
за участю секретаря: Ноль С. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (м. Ізюм, вул. Покровська 32), треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк», ОСОБА_2 про зняття арешту з рухомого майна,-
11.01.2021року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, вказавши 25 вересня 2015 року між ним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір безпроцентної позики на суму 150000(сто п'ятдесят тисяч) гривень, строк останнього виконання договору складає 25.09.2019 року (пункт 4 договору безпроцентної позики). П. 6 цьогодоговору для забезпечення виконання умов цього договору сторони домовилися укласти договір застави майна, а саме позичальник передає в заставу колісний транспортний засіб RENAULT модель PREMIUM 400, 2000 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , що належить позичальнику (заставодавцю) на праві приватної власності. 10.10.2015 року для забезпечення умов виконання договору безпроцентної позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір застави, предметом застави якого є колісний транспортний засіб RENAULT модель PREMIUM 400, 2000 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 . ОСОБА_2 не виконав умови договору безпроцентної позики, в зв'язку з чим в жовтні 2020 року він вирішив задовольнити свої вимоги за рахунок заставного майна, але звернувшись до центру надання адміністративних послуг йому було відмовлено , так як відповідно до даних Державного обтяжень рухомого майна 30.10.2019 року в 1год. 15 хв. 19 сек. за № 27165021 на все рухоме майно яке належить ОСОБА_2 накладено арешт і також на колісний транспортний засіб RENAULT модель PREMIUM 400, 2000 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 . Відповідно до інформації Єдиного реєстру боржників, будь яка інформація про боржника ОСОБА_2 відсутня. Таким чином, у відповідності до вимог ЗУ «Про виконавче провадження» арешт з майна, щоперебуває у заставі ТОВ«Компанія «СЕРПЕНЬ», може бути знятий постановою виконавця лише на підставі судового рішення.
Просить суд зобов'язати міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту ізюм Головного територіального управління юстиціїу Харківській області зняти арешт з колісного транспортного засобу RENAULTмодель PREMIUM400, 2000 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 ,номер шасі (кузова,рами) НОМЕР_2 , який булонакладено в межах виконавчого провадження відділом державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту ізюм Головного територіального управління юстиції у Харківськійобласті, що зареєстровано 30 жовтня 2019 року о 17 годині 15 хв. 19 сек.
Ухвалою судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13 січня 2021 року відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк», ОСОБА_2 . (а.с. 17)
01.02.2021 року від представника відповідача Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)Тертишного А. надійшли заперечення на позовну заяву, вказавши, що на виконанні в Міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебував виконавчий лист № 623/2232/16-ц виданий 03.07.2017 Ізюмським міськрайонним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» грошових коштів у сумі 11839,08 грн.Постановою державного виконавця від 25.11.2020 виконавче провадження з виконання вищезазначеного виконавчого документу було завершене на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України про виконавче провадження (в зв'язку з тим, що транспортний засіб, який належить боржнику не було розшукано протягом року).На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України, просить суд прийняти рішення про зняття арешту з майна на розсуд суду. (а.с. 21)
12.03.2021 року від третьої особи представника АТ КБ «ПриватБанк» надійшли письмові пояснення, в яких АТ КБ “ПРИВАТБАНК” заперечує проти задоволення вказаного позову в повному обсязі з наступних підстав. Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.У ст. 55 Закону № 606-XIV передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту. Реалізація заставленого майна провадиться в порядку, встановленому цим Законом.З коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого вони використовуються для задоволення вимог заставодержателя. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, кошти йому виплачуються у разі належного підтвердження права на заставлене майно. Після повного задоволення вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, визначеному цим Законом.Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». Відповідно до ч.І ст. 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Частиною 5 статті 51 Закону № 1404-VIII визначено, що за рахунок коштів, які надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що перебування майна боржника у заставі не виключає можливості накладення на нього арешту для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями . Разом з тим, для з'ясування правомірності накладення арешту на майно, яке є предметом заствного договору та перебуває в заставі, необхідно встановити, чи виникло в заставодержателя право звернення стягнення на таке майно та чи не перевищує вартість предмета застави заборгованості боржника перед заставодержателем. При цьому, положення Законів №№ 606-XIV, 1404-VIII, встановлюють особливий порядок здійснення захисту прав іпотекодержателя на переважне задоволення його вимог за рахунок предмету іпотеки - шляхом звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Однак, позивачем не доведено, що вартість предмета застави (іпотеки) не перевищує розміру заборгованості боржника та не надано належних і допустимих доказів щодо розміру відповідного боргу. Також з матеріалів справи не вбачається і позивачем не доведено настання заставного випадку за заставним договором та звернення ним стягнення на відповідне майно боржника та/або вилучення чи примусову реалізацію арештованого майна. З огляду на це, в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Просять суд позов ОСОБА_1 - залишити без задоволення. (а.с. 35-37)
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився надав заяву про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтримує у повному обсязі. (а.с. 56)
Представник відповідача Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)Тертишний А. у судове засідання не з'явився надав заяву про розгляд справи без його участі. (а.с. 21)
Представник третьої особи АТ КБ «Приват Банк» у судове засідання не з'явився надав заяву про розгляд справи без його участі, при розгляді справи просять суд врахувати позицію викладену в письмових поясненнях.(а.с. 69)
Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив, заяв про відкладення не надходило.
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши матеріали справи,суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України «Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.»
Відповідно до ст.. 5 ЦПК України «Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що відповідно до договору безпроцентної позики від 25 вересня 2015 року посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистовим С. Ю. та зареєстровано в реєстрі за № 5998 ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 150000,00 гривень, а позичальник зобов'ячався повернути позикодавцю всю суму наданої фінансової допомоги (позики) у строк до 25.09.2019 року відповідно до п. 4 договору(а.с.8)
10.10.2015 року укладено договір застави відповідно до якого заставодавець ОСОБА_2 передає заставодержателю ОСОБА_1 належне йому на праві приватної власності рухоме майно, а саме: колісний транспортний засіб марки RENAULT модель PREMIUM 400, 2000 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 ,номер шасі (кузова,рами) НОМЕР_2 у разі невиконання договору від 25.09.2015 року безпроцентної позики укладеного між сторонами (повернення боргу у строк до 25.09.2019 року п. 4 договору, а.с. 8) (а.с. 10-11)
Відповідно до відомостей в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 30.10.2019 року за № 27165021 реєстратором Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Головного територіального управління юстиції у Харківській області Тертишним А. В. накладено арешт на все рухоме майно ОСОБА_2 , застава рухомого майна, автоматичне вилучення (запис втратив чинність) від 12.10.2015 року. (а.с. 13
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про заставу» та статтею 572 ЦК України застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до чч.1, 2 ст.20 закону «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.
Згідно із ч.1 ст.589 ЦК в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо іншого не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (чч.1, 2 ст.590 ЦК).
З матеріалів справи вбачається, що позивач, не звертався про стягнення на предмет застави.
Відповідно до частин першої, третьої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 13 ЦПК України).
Відповідно до частин п'ятої-шостої статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до частини першої статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Колісний транспортний засіб марки RENAULT модель PREMIUM 400, 2000 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 ,номер шасі (кузова,рами) НОМЕР_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , а не позивачу ОСОБА_1 .
Згідно зі ст.ст.316, 317ЦК України право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежного від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.1ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Окремо, суд зауважує, що позивач не надав доказів, що він звертався із заявою про реєстрацію спірного автомобіля, та йому відмовлено у зв'язку із наявністю арешту, а лише надано інформаційний лист про обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про існування заборон на відчуження.
Можливим способом захисту позивача в цьому випадку могло б бути оскарження відмови сервісного центру.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», відповідачем у справі за позовом про зняття арешту з майна є або боржник, або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.
Оскільки позивачем не заявлено вимоги про визнання права власності на арештоване майно, а лише вимога про зняття з нього арешту, то належним відповідачем у справі є особа, в інтересах якої накладено арешт на спірне майно.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що ОСОБА_2 є боржником, а не особою, в інтересах якої був здійснений арешт автомобіля.
Відповідно до положень ст. 51 ЦПК України, суд має право залучати співвідповідача чи замінити первісного відповідача лише за наявності відповідного клопотання позивача.
Позивач не пред'явив позов до належних відповідачів та не скористався правом на заміну відповідачів на належних або подання клопотання про їх залучення до участі у справі в порядку статті 51 ЦПК України.
Тому, суд доходить до остаточного висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження підстав для задоволення заявлених позовних вимог, таким чином позовні вимоги є безпідставним та необґрунтованим, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати компенсуються за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст.12,13,76,81, 89, 141, 259, 263-265, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (м. Ізюм, вул. Покровська 32), треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк», ОСОБА_2 про зняття арешту з рухомого майна - відмовити повністю.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області або безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Ізюмського міськрайонного суду
Харківської області Т.Д. Бєссонова